ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
|
|
справа № 5020-7/088 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"20" травня 2008 р. 11:50 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Ілюхіної Г.П.,
при секретарі -Дмитренко Т.М.,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність № 286, бланк ВЕХ №377984 від 19.09.2007;
від відповідача - Пархоменко Н.В., старший державний податковий ревізор-інспектор відділу оподаткування фізичних осіб, довіреність № 9949/10-0 від 20.12.2007;
- Савельєва В.В., головний державний податковий інспектор юридичного відділу, довіреність № 3708/17-к від 08.06.2007;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
За позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до відповідача: Державної податкової інспекції
у Нахімовському районі міста Севастополя
(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 74)
про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2007 № 0001521710/0 в частині основного платежу -41903,00 грн. та штрафних санкцій 20951,50 грн., на загальну суму 62854,50 грн., -
Суть спору:
29.02.2008 (вх.№577) Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2007 № 0001521710/0 про нарахування податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій за платежом: податок на додану вартість, в частині основного платежу -41903,00 грн. та штрафних санкцій 20951,50 грн., на загальну суму 62854,50 грн., з посиланням на статтю 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами”, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Ухвалою від 03.03.2008 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.1-2).
Ухвалою від 02.04.2008 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.64-65).
Ухвалою суду від 21.04.2008 за клопотанням позивача провадження у справі зупинено згідно пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів, пов'язаних з предметом та підставами позову: договорів зберігання товару, до 20.05.2008 о 11 год. 00 хв. (арк.с.75, 80-81).
20.05.2008 усною ухвалою провадження по справі поновлено, додаткових доказів позивачем не надано.
Відповідач в запереченнях на позов (вх.№5971) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що з 17.09.2007 по 28.09.2007 відповідачем проведена документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 12.11.2004 по 30.06.2007; доводи позивача щодо задоволення його заперечень до Акту перевірки у зв'язку з тим, що він не отримав на них відповідь безпідставні, так як відповідачем були дотримані -заперечення надійшли 05.10.2007 (п'ятниця), а відповідь направлена 10.10.2007 (вівторок); відповідач здійснював оптову торгівлю будівельними матеріалами та надавав посередницькі послуги у торгівлі, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість; відповідачем не вівся облік придбання і продажу товарів; до перевірки не надано книг обліку придбання і продажу товарів, а також реєстри отриманих і виданих податкових накладних; при перевірці складений перелік наданих податкових накладних; за період, що перевірявся, позивачем придбано плити перекриття на загальну суму 450115,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 75019,00 грн.), з них реалізовано на суму 133644,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 22274,00 грн.); станом на 30.06.2007 у позивача значились залишки плит перекриття лише на суму 62882,00 (в тому числі податок на додану вартість 10480,33 грн.), що на 253589,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 42265,00 грн.) менш, ніж повинно знаходитись у залишках з урахуванням придбання і реалізації; позивачем у порушення вимог діючого законодавства безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 42265,00 грн. за податковими накладними на загальну суму 253589,00 грн.; позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 41903,00 грн.; просить в задоволенні позові відмовити, з посиланням на статтю 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статті 4, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (арк.с. 55-56).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд, -
в с т а н о в и в:
12.11.2004 ОСОБА_1 зареєстрований Нахімовською районною державною адміністрацією у м. Севастополі в якості фізичної особи-підприємця (арк.с.41).
14.02.2005 за № 61-05 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 взятий на обік платника податків Державною податковою інспекцією у нахімовському районі м. Севастополя (арк.с.42).
З 17.09.2007 по 28.09.2007 відповідачем проведена планова документальна перевірка дотримання та виконання позивачем вимог податкового законодавства України за період з 12.11.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складено Акт перевірки № 648/10/17-01/3020710931 від 03.10.2007 (арк.с.7-16).
В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.3, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” -заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41903,00 грн. у зв'язку з тим, що відповідач здійснював оптову торгівлю будівельними матеріалами та надавав посередницькі послуги у торгівлі, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та зареєстрований платником податку на додану вартість; відповідачем не вівся облік придбання і продажу товарів; до перевірки не надано книг обліку придбання і продажу товарів, а також реєстри отриманих і виданих податкових накладних; при перевірці складений перелік наданих податкових накладних; за період, що перевірявся, позивачем придбано плити перекриття на загальну суму 450115,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 75019,00 грн.), з них реалізовано на суму 133644,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 22274,00 грн.); станом на 30.06.2007 у позивача значились залишки плит перекриття лише на суму 62882,00 (в тому числі податок на додану вартість 10480,33 грн.), що на 253589,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 42265,00 грн.) менш, ніж повинно знаходитись у залишках з урахуванням придбання і реалізації; позивачем у порушення вимог діючого законодавства безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 42265,00 грн. за податковими накладними на загальну суму 253589,00 грн.; позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 41903,00 грн.
При перевірці старшим державним податковим ревізором -інспектором Пархоменко Н.В. складено Реєстр виданих податкових накладних з 09.06.2005 по 30.06.2007 (арк.с.71-73).
05.10.2007 позивач звернувся до відповідача з запереченнями на Акт перевірки № 648/10/17-01/3020710931 від 03.10.2007, в яких просить переглянути зазначений Акт перевірки та його висновки, так як вони суперечать діючим нормам податкового законодавства та містять арифметичні помилки (арк.с.30).
09.10.2007 на підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001521710/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41903,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 20951,50 грн. відповідно до статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” (арк.с.17-18).
19.10.2007, 15.11.2007, 25.01.2008 позивач звертався до відповідача та вищестоящих органів Державної податкової служби України зі скаргами на податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 № 0001521710/0 (від 31.10.2007 № 0001521710/1) (арк.с.31-32, 33-35, 36-40).
31.10.2007 Рішенням Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя №7190/10/25-020 первісна скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 №0001521710/0 залишено без змін (арк.с. 19-22).
12.01.2008 Рішенням № 24/10/25-020 за результатами розгляду повторної скарги позивача, Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 №0001521710/0 (від 31.10.2007 № 0001521710/1) та рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 31.10.2007 №7190/10/25-020 залишені без змін (арк.с. 23-25).
14.02.2008 Рішенням № 2270/5/25-0315 за результатами розгляду повторної скарги позивача, Державною податковою адміністрацією України скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 09.10.2007 №0001521710/0 (від 31.10.2007 № 0001521710/1) та рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі від 12.01.2008 №24/10/25-020 залишені без змін (арк.с. 26-29).
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, необґрунтовано визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні санкції.
Правовідносини сторін регулюються статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статті 4, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і таке інше.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (в редакції, що діяла до 28.12.2007).
Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Статтею 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; та календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Статтею 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивач не надав доказів, які б спростували висновки Акту перевірки про відсутність товару, на який отримані податкові накладні, у зв'язку з чим перевіряючими частково виключено зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 42265,00 грн. з вартості плит перекриття, в результаті було занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 41903,00 грн. (у тому числі: у грудні 2005 року -на 3700,00 грн., у січні 2006 року -2373,00 грн., у лютому 2006 року -667,00 грн., у березні 2006 року -на 3447,00 грн., у квітні 2006 року -на 1468,00 грн., у червні 2006 року -7030,00 грн., у липні 2006 року - 539,00 грн., у вересні 2006 року -2623,00 грн., у жовтні 2006 року -912,00 грн., у листопаді 2006 року -3650,00 грн., у грудні 2006 року -11803,00 грн., у лютому 2007 року -на 7,00 грн., у березні 2007 року -2847,00 грн., у травні 2007 року -на 837,00 грн.).
Все вищеперелічене дає право для висновку про необґрунтованість та неспроможність позовних вимог та правомірність доводів відповідача.
При викладених обставинах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 10 Закону України „Про державну податкову службу”, статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, статті 4, 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтями 70, 71, 94, 150, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Згідно статті 42 КАС України, журнал судового засідання ведеться секретарем судового засідання та підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.
В порядку статті 43 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Постанова складена та підписана
в порядку частини 3 статті 160 КАС України
21.05.2008 о 14 год. 10 хв.