Справа № 2-а-4309/11

2-а/2309/1011/2012

    ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"04" січня 2012 р. Катеринопільський районний суд, Черкаської області в складі:

головуючого Зінченка М.  Г. , одноособово  розглянувши в скороченому провадженні відповідно до ст.1832 КАС України адміністративну справу за позовом, який подала  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду у Катеринопільському р-ні  про  перерахунок та виплата пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі та просить визнати дії відповідача щодо відмови в нарахуванні і виплаті їй щомісячної державної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" неправомірними і зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", посилаючись на те, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, відповідно до ст. 6 цього Закону, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але відповідач не виплачує йому щомісячну доплату до пенсії у визначеному законом розмірі, чим порушує її права.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Вивчивши матеріали справи, суддею встановлено, що ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, є «дитиною війни»в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Катеринопільського району і отримує пенсію за віком.

 Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення  пенсії  на 30% мінімальної пенсії за віком.     

Згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям  війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися  зазначена  надбавка.

У справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як причину невиконання своїх зобов‘язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов‘язань, судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов‘язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.    

На момент звернення до суду  нарахування позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч.ч.1, 2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

 Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх  у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.           

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто фактично ця щомісячна  надбавка є  формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

 Як зазначено в п.3.2 Рішення Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов‘язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, громадянин у відповідності  до чинного законодавства очікує на отримання від держави гарантованого матеріального забезпечення, складовою якого є встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії, тобто має "законні сподівання" на отримання майна.     

Згідно ч. 2 ст.11 КАС України  суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки позивач посилається на неправомірність не нарахування та невиплати відповідачем передбаченої  законом соціальної допомоги, а  відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності, суд вважає за  необхідне з метою повного захисту прав та інтересів позивача визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу  підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправною та зобов’язати відповідача провести  відповідні виплати.

При цьому, позовні вимоги підлягають задоволенню з 07 березня 2011 року по 22 липня 2011 року (включно), оскільки пунктом 7 Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пункт 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», наступного змісту: "4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону  України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р.,  № 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»(яка набрала законної сили 22 липня 2011 року) відповідно до п. 6 якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн. 80 коп.

Позовні  вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити  вказану  соціальну  допомогу  в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки право позивача на його отримання відповідачем не  порушено.

Керуючись вимогами ч.2 ст. 3, ст.6 Закону України  ”Про соціальний захист дітей війни”  та ст.ст. 7-11, 69-71, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного  судочинства  України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Катеринопільському районі Черкаської області, щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Катеринопільському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до пенсії,  передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 07.03.2011 р. по 22.07.2011 р., за виключенням здійснених позивачу виплат за цей період часу.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог –відмовити.

Рішення суду в частині стягнення грошових коштів за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя:М. Г. Зінченко