ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
10.10.06 Справа № 7/119-2006
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого-судді Галушко Н. А.
суддів Процик Т.С.
Юрченко Я.О.
розглянув апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Хуст № 6098/10/10 від 14.06.2006 року (далі Хустська ОДПІ, м. Хуст) та Приватного підприємця ХХХ, м. Хуст від 05.07.2006 року (далі ПП ХХХ, м. Хуст)
на постанову Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2006 року
у справі № 7/119-2006
за позовом: ПП ХХХ, м. Хуст
до відповідача: Хустської ОДПІ, м. Хуст
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників сторін:
від позивача -ХХХХ -представник, ХХХХ -представник
від відповідача -ХХХХ -головний державний податковий інспектор юридичного відділу, ХХХХ -головний державний податковий ревізор - інспектор.
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2006 року у справі № 7/119-2006 частково задоволено позовні вимоги ПП ХХХХ, м. Хуст: визнано нечинним податкове повідомлення -рішення Хустської ОДПІ НОМЕР_1 від 24.05.2005 року в частині суми 143427,25 грн. (100795,00 грн. -основний платіж, 32632,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції, в частині визнання нечинним штрафних (фінансових) санкцій у сумі 17765,25 грн. -у позові відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що фактичний аналіз поданих підприємцем податкових декларацій за березень, травень 2004 року свідчить про відсутність у них будь -яких даних відносно коригування показників податкового обліку у зв'язку з поверненням продукції продавцю товарів (робіт, послуг), яке, в свою чергу повинно було вплинути на зміну податкових зобов'язань приватного підприємця з ПДВ у зазначених податкових періодах; доводами позивача підтверджено відсутність у нього за результатами 2004 року будь - яких зобов'язань перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість, оскільки розрахована з наростаючим підсумком сума зобов'язання із врахуванням суми переплати на початок 2004 року підтверджує відсутність обов'язку сплати податку на додану вартість за підсумками охопленого перевіркою періоду по обох позиціях виявлених перевіркою порушень; підстави для застосування штрафних санкцій до позивача по позиції завищення податкового кредиту у 2004 році є відсутніми, оскільки платнику податків не були відшкодовані з бюджету суми ПДВ за наслідками неправомірного формування обсягів податкового кредиту; застосування штрафних санкцій у сумі 17765,25 грн. у зв'язку з виявленням перевіркою порушення щодо відсутності коригування сум податкового зобов'язання у зв'язку з поверненням придбаної продукції постачальникам товарів (робіт, послуг), визнаноправомірним, оскільки факт такого порушення підтверджений документальними доказами та результатами судового розгляду справи.
Хустська ОДПІ, м. Хуст звернулась із апеляційною скаргою № 6098/10/10 від 14.06.2006 року, в якій просить частково скасувати постанову суду та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та невірно застосовано норми Закону України «Про податок на додану вартість».
ПП ХХХХ подано апеляційну скаргу від 05.07.2006 року, в якій просить частково скасувати постанову суду та задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та невірно застосовано норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Податковим органом проведено планову виїзну перевірку з дотримання вимог податкового законодавства ПП ХХХХХ протягом 2004 року, про що складено акт № НОМЕР_2 від 23.05.2005 року.
На підставі даного акту перевірки податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення -рішення від 24.05.2005 року № НОМЕР_3 НОМЕР_4 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 151192,50 грн., в т.ч. 100795,00 грн. -основний платіж, 50397,50 грн. -штрафні санкції.
При проведенні перевірки, податковою інспекцією встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з не проведенням коригування задекларованих сум податку на додану вартість у березні та травні 2004 року внаслідок повернення придбаної позивачем продукції постачальникам товарів (робіт, послуг), результатом чого стало заниження підприємцем податкового зобов'язання у зазначених податкових періодах на суму 35530,49 грн. Також за результатами проведеного контролюючим органом аналізу даних книги обліку товарів (робіт, послуг) та наданих для перевірки податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України у зв'язку із завищенням підприємцем податкового кредиту на суму 412142,00 грн. Зазначені відхилення за висновками перевірки вплинули в свою чергу на задекларовані підприємцем до сплати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які були збільшені податковим органом за 2004 рік на суму 100795,00 грн. із застосуванням штрафних санкцій по цій позиції у сумі 50397,50 грн. на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як встановлено судом першої інстанції, позивач у березні, травні 2004 року провів повернення товару на підставі видаткових накладних (а. с. 51, 52, 82, 146, т. ІІ).
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону, яка діяла на час формування підприємцем податкового кредиту на протязі 2004 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.
У випадку коригування будь-яких кількісних та якісних показників по обліку продажу товарів (робіт, послуг) зазначені коригування повинні бути відображені по податковому обліку у відповідності з вимогами Наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»від 30.05.1997р. № 165 (у редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), пунктом 4 якого також передбачено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).
Пунктом 27 вищезазначеного Наказу передбачено, що розрахунок коригування кількісних показників до податкових накладних складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань по податкові декларації та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено невідповідність задекларованих позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість у поданих ним до податкового органу деклараціях даним податкового та бухгалтерського обліку приватного підприємця.
Відповідно до приписів підпункту 3.4. Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»від 30.05.1997 р. № 166 із змінами та доповненнями (у редакцій чинній на момент існування спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку проведення будь-яких коригувань показників податкових накладних та сум нарахованих на їх підставі податкових зобов'язань, зазначені зміни по податковому обліку повинні бути відображені у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та у рядку 8 податкової декларації з ПДВ (з обов'язковим поданням додатку 2 до декларації (Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість)) для визначення дійсної суми податкового зобов'язання з ПДВ. При цьому приватному підприємцю слід було врахувати, що у рядку 1 податкової декларації з податку на додану вартість слід було відобразити загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (пп. 5.3.1. Наказу №166) з послідуючим зменшенням чи збільшенням їх у рядку 8 для визнання остаточної суми податкових зобов'язань у рядку 9.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що фактичний аналіз поданих підприємцем податкових декларацій за березень, травень 2004 року (а. с. 108-111, 116-119; т. І) свідчить про відсутність у них будь-яких даних відносно коригування показників податкового обліку у зв'язку з поверненням продукції продавцю товарів (робіт, послуг), яке, в свою чергу повинно було вплинути на зміну податкових зобов'язань приватного підприємця з податку на додану вартість у зазначених податкових періодах, а також відсутніми є і розрахунки коригування сум податку на додану вартість (додатки 2) до декларацій з ПДВ за відповідні періоди, складання яких є обов'язковим згідно з п. 5.6 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації «Порядку її заповнення і подання».
Отже, з урахуванням вищенаведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення податкових зобов'язань приватного підприємця на суму 35530,49 грн. проведено податковим органом правомірно та за наявності достатніх законних підстав.
Також, при проведенні перевірки, а саме при порівнянні даних книги обліку придбання товарів, та фактично представлених податкових накладних, згідно яких ПП ХХХХ мав право на отримання податкового кредиту по податку на додану вартість, сплаченого постачальникам в ціні придбання продукції встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставно завищено розмір податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 100795,00 грн. Факт безпідставного віднесення суми 100795,00 грн. податкового кредиту позивачем не оспорюється, а заперечується визначення даної суми як податкового зобов'язання.
Судом першої інстанції встановлено, що переплата (від'ємне значення) по податку на додану вартість у сумі 187876,00 грн. рахувалась у обліковій картці по ПДВ ПП ХХХХ станом на 01.01.204 року за результатами фінансової діяльності 2003 року.
Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, станом на 01.01.2005 року переплата по податку на додану вартість у позивача відсутня, оскільки протягом 2004 року платником подавались декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки з позитивним значенням, по яких податок на додану вартість до бюджету не сплачувався, а нараховані суми по даній звітності зараховувались за рахунок від'ємного значення податку.
Вищенаведені факти підтверджуються актом звірки розрахунків з бюджетом станом на 31.12.2004 року (а. с. 34; т. І) та карткою обліку платника податку на додану вартість (а. с. 35-39; т. І).
За таких обставин, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що доводами позивача підтверджено відсутність у нього за результатами 2004 року будь - яких зобов'язань перед бюджетом по сплаті податку на додану вартість, оскільки розрахована з наростаючим підсумком сума зобов'язання із врахуванням суми переплати на початок 2004 року підтверджує відсутність обов'язку сплати податку на додану вартість за підсумками охопленого перевіркою періоду по обох позиціях виявлених перевіркою порушень.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком податкового органу про визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість за 2004 рік у сумі 100795,00 грн.
Що стосується розміру застосованих штрафних санкцій до платника податків у сумі 50397,50 грн., то судова колегія виходить з наступного:
Відповідно до абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та абз. 3 п. 9 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. Наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110 у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50397,50 грн. застосовані державною податковою інспекцією до позивача правомірно.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанову Господарського суду Закарпатської області слід скасувати частково в частині задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Хустської ОДПІ задоволити.
2. Постанову Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2006 року у даній справі в частині задоволення позову скасувати.
В позові відмовити.
3. Апеляційну скаргу ПП ХХХХ залишити без задоволення.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.