ПОСТАНОВА

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                            Справа №2-а-7933/11

          12.12.2011 року                                                                                смт. Любешів

Суддя Любешівського районного  суду  Волинської  області  Гладіч Н.І., розглянувши в порядку скороченого  провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області  про визнання неправомірними дій відносно виплати пенсії в розмірах відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

встановив:

Позивач 02 червня 2011 року  звернувся  в суд з адміністративним позовом до Управління  Пенсійного фонду України в Любешівському районі про визнання неправомірними дій відносно виплати пенсії в розмірах відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом  2  групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи і згідно ст. 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" її  віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На підставі цього Закону  їй призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України „Про підвищення  рівня  пенсійного   забезпечення громадян" від 16 серпня 2008 року  № 654.

Вважає, що статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір   пенсії не може бути нижчим восьми   мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч назначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.

Просить  визнати  дії  відповідача  неправомірними  та  зобов’язати  призначити пенсію  та  здійснити її  виплату і виплачувати вподальшому в розмірах, передбачених  ст. 50, 54 Закону  України  „ Про  статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи” з 05 липня 2011 року  по день припинення права на даний вид пенсії.

Представником відповідача 25 листопада 2011 року подано до суду письмове заперечення, в якому він позовні вимоги не визнав та зазначив, що при виплаті Позивачу  з 30.06.2011 року основної та додаткової пенсії, відповідно ст.ст.50, 54 Закону, він  діяв в  межах повноважень, наданих йому законами України, підзаконними нормативно-правовими актами,  здійснював  нарахування  таких  виплат  відповідно  до вимог діючого законодавства, якими встановлено розрахункові величини для обчислення розмірів таких виплат. Підтвердив, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також 2 групи інвалідності, пов"язаної з наслідками аварії на ЧАЕС. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської. Позивачу  встановлена  друга   група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджено  довідкою до акта огляду МСЕК  та вона знаходиться на обліку в управлінні ПФУ як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України „Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційною права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до п.п. 12 п. 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України па 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено у новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи, в розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, п.н.15 п.28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було також викладено у новій редакції, відповідно до якої в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиційність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

В Рішенні     Конституційного Суду   України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у  справі  про соціальні  гарантії  громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у  справі  щодо  предмета  та  змісту закону про Державний бюджет України.  Ці позиції полягають у тому,  що:  "закон про Державний бюджет України як  правовий  акт,  чітко зумовлений  поняттям  бюджету  як плану формування та використання фінансових ресурсів,  має особливий предмет регулювання, відмінний від  інших  законів України - вона стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних  законів України,   а   також   встановлюватися  інше  (додаткове)  правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий   пункту   4  мотивувальної  частини  Рішення  N 6-рп/2007); "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших  законів,  зупиняти  їх  дію  чи скасовувати їх,  оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя  у  законодавстві,  і  як наслідок  -  скасування  та  обмеження  прав  і  свобод  людини  і громадянина.  У разі необхідності зупинення дії законів,  внесення до   них   змін   і   доповнень,   визнання   їх  нечинними  мають використовуватися  окремі  закони"   (абзаци   третій,   четвертий підпункту   5.4    пункту   5   мотивувальної   частини    Рішення N 10-рп/2008.

Судом встановлено, що на момент призначення пенсії та на момент звернення позивача до відповідача по питанню призначення та перерахунку пенсії діяли норми  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  відповідно до яких позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, тому норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік",  який набрав чинності 19.06.2011 року, не розповсюджуються на вказані правовідносини, оскільки вони виникли до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам  2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальним захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІI групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин є правильним та таким, що відповідає Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України  на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Дії  відповідача    щодо  відмови  в  перерахунку  та  виплаті   позивачу  пенсії  в  таких  розмірах є  неправомірними.

          Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.            

          Позивач  звернувся  до адміністративного суду за захистом прав 02 червня 2011 року з вимогою про задоволення її позову з 05 липня 2011 року,   тобто в межах  шестимісячного  строку позовної давності, тому позовні вимоги її підлягають до задоволення з 05 липня 2011 року.   

          Таким чином, захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Любешівському районі призначити та здійснювати виплату, перерахувати та виплатити основну  пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не суперечить вимогам постанови КМУ від 06.07.2011 року №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка була прийнята на виконання п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" з 05 липня 2011 року по день  припинення права на даний вид пенсії та зобов"язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі  75   відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що відповідає вимогам зазначеної постанови КМУ від 06.07.2011 року № 745 з 05 липня 2011 року по 22 липня 2011 року.   

Керуючись ст.ст.  11, 17,  158. 160. 162.  183-2, 256 КАС України, ст. 50, 54 Закону  України  „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Постановою Кабінету Міністрів України №745 від 6 липня 2011 року, суд,-

постановив:

Позов  задовольнити  частково.  

          Визнати  дії Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Любешівському  районі  в частині  відмови ОСОБА_1 в  призначенні та виплаті пенсії в розмірах, передбачених ст. 50, 54 Закону України „ Про  статус  і  соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”  неправомірними.  

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області призначити та здійснювати виплату, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 основну  пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05 липня 2011 року по день  припинення права на даний вид пенсії на підставі положень ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  з урахуванням  проведених  виплат

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі  75   відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченому ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 05 липня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог   ОСОБА_1 відмовити.

Звернути постанову до негайного  виконання.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський  районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня отримання її копії апеляційних скарг, копії яких одночасно надсилається особами, які їх подають, до суду апеляційної інстанції.

          Суддя: