Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
2/0205/331/2012 р.
0205/664/2012 р.
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
05.04.2012 Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
в складі : головуючого судді Саландяк О.Я.,
секретаря Кащенко Г.Р.,
за участі представника позивача Сауляка Є.В.,
відповідачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
В С Т А Н О В И В:
ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідно до поштового штемпеля на конверті, 20.02.2012 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору № VIXRRX09000047 від 29.05.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 9658,59 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.05.2010 року.
Згідно умов укладеного договору Договір складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку грошові кошти за погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно умов договору.
У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала, в зв’язку з чим станом на 13.12.2011 року утворилась заборгованість в сумі 55653,75 гривень , яку позивач просив стягнути з відповідачки.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором .
Відповідачка позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що виконувати умови кредитного договору мають ті особи, які брали кредит і ним користувались. Пояснила, що приблизно літом 2008 року вона звернулась до відділення «Приватбанку» з метою оформлення кредиту, заповнила всі необхідні документи, але працівники банку сказали, що вона не пройшла перевірку технікою безпеки, у видачі кредиту відмовили, документи їй повернули. Грошей вона не отримала і вона визнана потерпілою в кримінальній справі № 2-228 за 2009 рік, в якій доведено - кредит брала не вона, отримали кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом шахрайства, за що були засуджені вироком Жмеринського міськрайонного суду від 11.12.2009 року. Інших кредитів у ПАТ КБ «Приватбанк» вона не оформляла. Просила в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні встановлені наступні факти: у матеріалах справи (а.с.4) знаходиться копія кредитного договору № VIXRRX09000047 від 29.05.2008 року за дійсним підписом ОСОБА_2, оригінал якого, що визнано позивачем знаходиться у кримінальній справі №1-228/2009 в якості речового доказу.
При огляді кримінальної справи №1-228/2009 рік по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.4 ст.191 КК України та ОСОБА_5 за ч.2 ст.27, ч.4 ст. 191 КК України, відповідачка ОСОБА_2 визнана потерпілою (а.с.69), згідно постанови про приєднання до кримінальної справи речових доказів, оригінал кредитної справи ОСОБА_2 (а.с.115 -123) приєднана до матеріалів кримінальної справи (а.с.129), ОСОБА_5 та ОСОБА_3 визнали себе винними у привласненні коштів взятих у кредит на ім’я ОСОБА_2 та інших потерпілих осіб (а.с. 370) та засуджені вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11.12.2009 року, що набрав законної сили 28.12.2009 року. Вироком кошти з засуджених на користь потерпілих (в тому числі на користь ОСОБА_2) не стягувались.
Отже відносини, з приводу яких ПАТ КБ «ПриватБанк» подано позов до ОСОБА_2 є зобов»язальними та регулюються нормами ЦК України.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку .
Відповідно до ст.526 ЦК Ураїни зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.ст. 629, 638 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит. Кредитний договір укладається в письмовій формі.
Факт не видачі кредитних коштів ОСОБА_2 за договором № VIXRRX09000047 від 29.05.2008 року не оспорювався та не спростовувався у судовому засіданні представником позивача.
Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Кредитний договір, що підписаний ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» став підставою для виникнення у них цивільних прав та обов»язків. На виконання даного договору у позивача виникло зобов’язання передати відповідачці грошові кошти (кредит) як позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не доведено факту передачі відповідачці грошові коштів (кредиту) у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В матеріалах справи не міститься доказів передачі ОСОБА_2 грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах, встановлених підписаним нею договором, а посилання позивача на те, що у вироку шкода, яка визначена заподіяною ОСОБА_2 як потерпілій перевищує суму виданого кредиту судом до уваги не приймається, оскільки відповідні нарахування здійснювалися в межах кримінальної справи та можуть бути оцінені при розгляді позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої злочином до осіб, засуджених за заволодіння шахрайським шляхом кредитними коштами.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов»язкові для суду з питань, чи мали місце певні дії та чи вчинені вони певними особами.
Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11.12.2009 року, що набрав законної сили 28.12.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів за ст. 191 ч.4 КК України, як привласнення чужого майна, що було ввірене особі. Тобто вказані особи привласнили кошти за кредитним договором, що був підписаний ОСОБА_2, оригінал якого міститься в матеріалах оглянутої судом кримінальної справи в якості речового доказу. Ці факти є для суду обов»яковими.
Невизнання ПАТ КБ «Приватбанк» цивільним позивачем по кримінальній справі не є для суду обов»язковим та не перешкоджає захисту порушених прав та інтересів юридичної особи шляхом звернення з позовом із відповідних підстав до належних відповідачів.
Отже ПАТ КБ «Приватбанк» не виконало обов»язку надання грошових коштів (кредиту) ОСОБА_2, а тому у ОСОБА_2 не виникло обов»язку повернути його.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених прав та інтересів юридичних осіб.
В результаті розгляду справи із підстав та предмету позову, поданого ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, керуючись принципом справедливості, судом не встановлено порушення ОСОБА_2 прав та інтересів позивача, не встановлено вини у порушенні нею зобов»язання.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.11, 509, 526, 527, 626, 629, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 10, 11, 57, 60, 61, 64, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № VIXRRX09000047 від 29.05.2008 року – відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 09.04.2012 року.
Суддя: