РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2-3512/2011
20.12.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Алексейчук А.О. за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради, треті особи - КРП «СМБРТІ», ОСОБА_3, про визнання права власності на домоволодіння та визнання право користування земельною ділянкою, -
в с т а н о в и в:
06 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, третя особа - КРП «СМБРТІ», про визнання права власності на домоволодіння та визнання право користування земельною ділянкою. Свої вимоги мотивував тим, що 16 серпня 1991 року рішенням Сімферопольської міськради за № 301 ОСОБА_3 була відведена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,06 га в с. Біле для будівництва жилого будинку. У березні 2992 року у зв’язку з відсутністю грошей ОСОБА_3 передала дану земельну ділянку позивачу, який відшкодував усі її витрати на огорожу земельної ділянки, будівельні матеріали, після чого вона передала позивачу рішення про виділ земельної ділянки. На даній земельній ділянці позивач збудував будинок, жилою площею 68,7кв.м. та загальною площею 117,05 кв.м. У встановленому законодавством порядку він провів газ та електропостачання. Цій земельній ділянці та даному будинку був присвоєний адрес: АДРЕСА_1. На сьогодні у зв’язку з закінченням будівництва виникла необхідність в оформленні документів на земельну ділянку та будинок. Позивач звертався до Сімферопольської міськради з заявою про переоформлення рішення, йому було рекомендовано надати правовстановлюючих документів, але документів у нього не має, у зв’язку з чим він звернувся до СМБРТІ за реєстрацією даного будинку. Відповіді від СМБРТІ він не отримав. Просить визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,06 га за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на будинок, який знаходиться за зазначеною адресою.
Ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя від 24.11.2011 року по справі в якості третьої особи з боку відповідача була залучена ОСОБА_3.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні з мотивів та підстав, викладених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Треті особи у судове засідання не з’явились, про день слухання справи повідомлені належним чином. Від представника КРП «СМБРТІ» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю та винести рішення на підставі діючого законодавства.
Заслухавши з’явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази, надані суду на підставі статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов до наступного.
Суд відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу України розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог.
Згідно частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Сімферопольської районної ради № 301 від 16.08.1991 року ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,06 га в с. Біле-3 для будівництва жилого будинку (аркуш справи 60). Згідно пояснень позивача ОСОБА_2, ця земельна ділянка ОСОБА_4 була передана йому для освоювання у зв’язку з відсутністю у неї грошей. Але вказана дія не була оформлена у встановленому законом порядку, також суду не надано доказів укладення між сторонами будь-якого законного правочину. До цих пір зазначена земельна ділянка вважається виділеною та закріпленою за ОСОБА_4
Не оформив свої правовідношення ані з ОСОБА_4, ані з територіальною громадою в установлений законом спосіб, позивач ОСОБА_2 приступив до освоєння земельної ділянки та будівництва будинку. Побудувавши будинок позивач підключив його до електропостачання, провів газ тощо. 26 травня 2011 року позивач звернувся до Сімферопольської міської ради з заявою про зміну рішення Сімферопольської міської ради (аркуш справи 24). Згідно відповіді позивачу було рекомендовано надати правовстановлюючих документів (аркуш справи 25). Будинок до тепер не введений в експлуатацію, оскільки є самовільним будівництвом.
Стаття 376 Цивільного кодексу України визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, який не був відведений для цієї мети, або без належно затвердженого дозволу або належним чином затвердженого проекту, або з суттєвими порушеннями будівельних норм та правил.
Згідно до пунктів 2, 4 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Стаття 182 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на нерухомі речі, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Пунктом 1.6 Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності та інших прав на нерухоме майно» затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (зі змінами та доповненнями), реєстрації підлягає право власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено і які прийняти в експлуатацію у встановленому порядку при наявності матеріалів технічної інвентаризації.
Згідно п. 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, їх нотаріально засвідчені копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Судом встановлено, що будівництво будинку проводилося ОСОБА_2 без оформлення відповідного проекту, без належного дозволу власника землі. До цих пір спірні об’єкти нерухомості в експлуатацію не введені, не пройшли відповідну державну реєстрацію, а тому посилання позивача на приписі статей 331, 376 Цивільного кодексу України, як підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірні об’єкти є необґрунтованим, а тому з цих правових підстав суд не вважає можливим та законним визнати за позивачем право власності на спірні об’єкти нерухомості.
Вимоги позивача щодо визнання за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1, також задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно матеріалам справи спірна земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,06 га в с. Біле-3 для будівництва жилого будинку відповідно до рішення виконавчого комітету Сімферопольської районної ради № 301 від 16.08.1991 року була виділена ОСОБА_4 (аркуш справи 60). Суду сторонами не надано документів на підтвердження вилучення зазначеної земельної ділянки у ОСОБА_4 у спосіб, визначений законом. У ОСОБА_2 відсутні будь-які документи, які б посвідчували його законне право на спірну земельну ділянку. Наявність у позивача оригіналів документів на ім’я ОСОБА_4 ніяким чином не підтверджує правомірність користування ним зазначеною земельною ділянкою. Суду не надано доказів законності користування зазначеною ділянкою ОСОБА_5, в тому він не має права будь-як використовувати спірну ділянку, оскільки займає її самоправно.
Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі статей 317, 319, 328, 331 376 Цивільного кодексу України, статтями 12, 125 Земельного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, с у д -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сімферопольської міської ради, треті особи - КРП «СМБРТІ», ОСОБА_3, про визнання права власності на домоволодіння та визнання право користування земельною ділянкою - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя