ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

03.10.06                                                                                           Справа  № 12/126-13/111

Львівський апеляційний господарський суд  в складі колегії:

головуючого-судді                          Г.М.Гнатюк

суддів                                     Н.М.Кравчук

                                        О.Л.Мирутенко  

при секретарі судового засідання          Сподарик Н.І.

розглянув апеляційну скаргу  Виробничо-комерційної фірми „Промтехінвест” №46 від 04.08.06р.

на рішення Господарського суду  Івано-Франківської області   від 20.07.2006р.

у справі  № 12/126-13/111

за позовом  Виробничо-комерційної фірми „Промтехінвест”, м.Калуш

до відповідача    Дочірньої компанії „Укртрансгаз” в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”, м.Івано-Франківськ

про стягнення 894 543,15 грн.  

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник В.М. –директор, Рібун С.Я. –представник

(дов. від 12.09.2006р.)

від відповідача: Римарук Ю.І. –юрисконсульт (дов. від

12.01.06р.), Карабінович І.М. –представник (дов. від 11.09.06р.)

Учасникам процесу роз”яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.22,28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотання про фіксацію процесу технічними засобами не поступало.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням  господарського суду Івано-Франківської  області від 20.07.2006р. (суддя Шкіндер П.А.) по даній справі за позовом Виробничо-комерційної фірми „Промтехінвест”, м.Калуш до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”, м.Івано-Франківськ про стягнення 894543,15 грн., в частині стягнення 5000,00 грн. моральної шкоди провадження у справі припинено, а в решті частині у позові відмовлено.

Позивач - не погоджуючись з вищевказаним рішенням, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу,  в якій просить  скасувати останнє і прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

При цьому скаржник зазначає, що місцевим судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, наводить і інші підстави для скасування рішення.

Ухвалою від 12 вересня 2006 року розгляд справи відклався з підстав, викладених в ухвалі суду.

Позивач явку свого представника в судове засідання забезпечив, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги і наполягає на їх задоволенні, у підтвердження вимог по апеляційній скарзі і на спростування викладеного у рішення суду першої інстанції подав розгорнутий, документально обґрунтований розрахунок позовних вимог.

Представники відповідача в судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечують, рішення вважають законним та обґрунтованим та таким, що прийнято при повному з’ясуванні всіх обставин у справі і у відповідності до норм права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, пояснень на неї  та заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду з’ясовано:

Між ВКФ „Промтехінвест” та філією „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз” укладено 20.10.2005р. договір –угоду №13-96/11 на поставку труб спіралешовних діаметром 1420-15,7 мм в кількості 545,0 тон на загальну суму 1 362 500,00грн. Даний договір підпадає під визначення договору поставки і регулюється цивільним правом у відповідності до приписів діючого законодавства.

Згідно до умов  п. 2.7 укладеної між сторонами угоди розрахунок по угоді являє 100% передоплату, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця.

На виконання умов угоди позивачем 25.11.2005року платіжним дорученням №472 перераховано відповідачу 150 000, 00грн. Дані кошти перераховані із призначенням платежу за труби і по угоді №13/-96/11.  Відповідно до ст. 193 ГК України,  ст.526, ст.530 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності  таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Позивач взяті на себе по договору зобов”язання виконав належним чином, про що і свідчать матеріали справи. Пунктом 2.7 укладеної угоди передбачено 100% передоплату. Однак, умовами угоди не зазначено, що передоплата повинна бути здійснена в один платіж, а тим же пунктом 2.7 угоди сторони погодили оплату авансом.

Отже, як підтверджено позивачем, ним перераховано відповідачу суму 150 000 грн., як авансовий платіж 25.11.2005р.

Термін дії угоди згідно п.5.1  до 31 грудня 2005року і у позивача був ще час на проведення решти оплати по угоді, однак, відповідач листом від 06.12.2005р. укладену між сторонами угоду в односторонньому порядку розірвав і отримані від позивача кошти повернув йому платіжним дорученням №3242 від 09.12.2005р.

Проте, ст.529 ЦК України передбачено, що кредитор має право не приймати від боржника виконання обов”язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов”язання чи звичаїв ділового обороту. Відмова відповідача від неприйняття від позивача виконання обов”язку частинами суперечить умовам договору і чинному законодавству, так само як і суперечить одностороннє розірвання договору.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законодавством або договором.  Відповідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.  

Належних доказів розірвання договору або відмови від його виконання позивачем суду не подано. Наявний в матеріалах справи лист (а.с.84), який ніби-то є оригінальним факсовим повідомленням позивача про повернення авансу в сумі 150000 грн. та тим самим відмови від договору, не береться колегією суддів до уваги, оскільки не являється факсовим повідомленням, а всі дати, які він містить різні, а саме: відправлено 06.12.2005р., отримано 08.12.2005р., а резолюція про вирішення керівником  - 07.12.2005р.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, щоб даний доказ судом до уваги не приймався.

У відповідності до вимог ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України , під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона  одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Тобто, частина друга даної статті  відносить до збитків втрачену або упущену вигоду, що кваліфікується як неотриманий дохід, який сторона, право якої порушене, могла б отримати в разі належного виконання іншою стороною взятих на себе зобов’язань.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає склад та розмір збитків, зокрема до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проаналізувавши матеріали справи та оцінивши зібрані докази судом першої інстанції, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає порушень істотних умов договору зі сторони позивача.  Спростовується викладене у рішенні суду першої інстанції поданими позивачем доказами, які судом безпідставно не взяті до уваги, так як у листі-вимозі від 23.11.2005р.(а.с.48) питання повної одноразової і 100% передоплати до позивача відповідачем не ставилось, а повідомлялось про односторонню відмову від виконання  зобов”язання.

Факт виконання зобов”язань зі сторони позивача також  підтверджується наявним в матеріалах справи кредитним договором №128 від 25.11.2005р., що підтверджує отримання позивачем кредиту в сумі 150000,00 грн., які і перераховані відповідачу і по якому позивач поніс реальні збитки по сплаті відсотків за користування кредитом. Платіжними дорученнями №4001, №3, №1 банку позивачем перераховано 1193,15 грн. Також намагання виконання зобов”язань за укладеним договором зі сторони позивача  перед контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи листами зверненнями про пошук труб (а.с. 18-21) .

Одностороння відмова відповідача від взятих на себе зобов”язань по вказаній угоді не звільняє  від відшкодування штрафу, так як п. 3.1 та п.2.7 угоди визначено, що відповідач крім повернення отриманих коштів повинен ще й сплатити позивачу штраф у розмірі 20% від суми укладеного правочину, що від             1 326 500,00 грн. становить 272500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи  позивач  не одержав від ТзОВ „Шуліка” доходів у сумі 615850,00 грн., що підтверджується укладеною угодою між сторонами по справі і угодою між позивачем та ТзОВ „Шуліка” від 1.09.2005р. (а.с.43-45). Укладений договір з ТзОВ „Шуліка” розірваний з ініціативи останнього, так як позивачем за укладеним договором зобов”язання належно не виконувались. Таким чином, позивач зобов”язаний був на виконання умов розірваного договору сплатити штраф ТзОВ „Шуліка” та понесені останнім автотранспортні  витрати по доставці труб. Автотранспорт виїзджав за трубами, однак відповідач відмовився їх поставляти. Дані обставини підтверджуються претензією ТзОВ „Шуліка” та подорожніми ластами (наявні в матеріалах справи).

Реальні збитки, які вже понесені позивачем та підтверджуються матеріалами справи становлять 46643,15 грн. Тобто із упущеної вигоди  в сумі 615850 грн. реально позивачем вже сплачено 46643,15 грн. банку та ТзОВ „Шуліка”(копії платіжних доручень та квитанцій в матеріалах справи).

Отже, враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що в усіх випадках невиконання або неналежного виконання зобов’язання  винна сторона за договором поставки повинна відшкодувати контрагентові не тільки завдані цим прямі збитки, а й не одержані доходи, які були б одержані, якби зобов’язання було виконано (упущену вигоду). Такої ж позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своєму роз’ясненні №02-5/223.

Судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення 5000 грн. моральної шкоди, оскільки позивач відповідно до ст. 22 ГПК України відмовився від її стягнення (а.с.86).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст.34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншим засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено викладене у рішенні суду першої інстанції та не спростовано наведене позивачем у засіданні Львівського апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що місцевий господарський суд відмовляючи у задоволені позовних вимоги прийшов до хибного висновку та прийняв рішення без з’ясування всіх обставин у справі та визнав встановленими обставини, які не спростовані  і не доведені відповідачем. Відповідно до чого рішення місцевого господарського суду підлягає скасування, а позовні вимоги слід задоволити в повному обсязі.

Судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми „Промтехінвест” №46 від 04.08.06р. задоволити.

2.           Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.2006р, скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

3.          Прийняти нове рішення. Позовні вимоги задоволити в сумі 889543,15 грн.(в тому числі 272500,00 грн. –20% штрафу за договором; 615850,00 грн. –упущеної вигоди; 1193,15 грн. –відсотків по кредитному договору).

4.          Стягнути з Дочірньої компанії „Укртрансгаз” в особі філії „Управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”, м.Івано-Франківськ, вул..Незалежності,48  на користь Виробничо-комерційної фірми „Промтехінвест”, м.Калуш, вул.Євшана,9  889543,15 грн., 118,00 грн. інформаційно-технічних витрат, 8895,43 грн. державного мита та 4447,72 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          В частині припинення провадження у  справі рішення залишити без змін.

6.          Місцевому господарському суду на виконання постанови видати відповідний наказ.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8.          Матеріали справи №12/126-13/111 повернути в господарський суд Івано-Франківської  області.

    Головуючий-суддя                                 Г. Гнатюк

    Суддя                                                  Н.Кравчук

    Суддя                                                 О.Мирутенко