АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Журавльова О.Г., Мартинової К.П.,
за участю секретаря – Олініченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту роздільного проживання та визнання права особистої власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та визначення права власності на ? частину квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА :
14.03.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про встановлення факту роздільного проживання та визнання права особистої власності на квартиру.
Позивач ОСОБА_1 обгрунтовує свої вимоги тим, що він знаходився у шлюбі з відповідачкою з 21.11.1973 року. З 2001 року фактично припинили шлюбні відносини, проживали окремо та не вели спільного господарства. 16.06.2004року він за особисті кошти купив квартиру АДРЕСА_1. 15.12.2004р. отримав свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_2
У лютому 2011року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори для посвідчення договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак нотаріус відмовилась реєструвати договір купівлі-продажу, мотивуючи свою відмову тим, що квартира була придбана ним у період шлюбу між ним та ОСОБА_2
Тому позивач просить суд встановити факт роздільного проживання між ним і відповідачкою з серпня 2001 року, визнати за ним право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка була придбана за особисті кошти та стягнути з відповідачки на його користь понесені ним судові витрати та витрати щодо надання правової допомоги.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та 15.04.2011 року звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та визнання права власності на 1\2 частину квартири.
ОСОБА_2 обгрунтовує свої вимоги тим, що вони з ОСОБА_1 знаходились в шлюбі з 21.11.1973 року і перебували у шлюбі до 15.10.2004 року та вели спільне господарство. ОСОБА_2 зазначає, що спірну квартиру вони купили за спільні кошти. Вважаючи спірну квартиру спільною сумісною власністю, позивачка просить суд встановити факт спільного проживання між нею та ОСОБА_1 до 15.10.2004 року та визнати за нею право власності на ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 26.04.2011 року об;єднано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту роздільного проживання та визнання права особистої власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та визначення права власності на ? частину квартири.
Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 не визнав.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту роздільного проживання та визнання права особистої власності на квартиру задоволений. Суд встановив факт роздільного проживання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з серпня 2001 року. Визнав право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та визначення права власності на ? частину квартири відмовлено.
Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 599грн.28коп., витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати , пов;язані на правову допомогу в сумі 1300грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 п росить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 на підставі ст.57 СК України, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.11.1973року, з 2001року припинили шлюбні відносини, 15.12.2004року зареєстрували розірвання шлюбу. Згідно договору купівлі- продажу від 16.06.2004року ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 за особисті кошті, оскільки з 2001року сторони разом не проживали, спільне господарство не вели, ОСОБА_2 знаходилась в шлюбних відносинах з іншим чоловіком.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання апелянта на те, що вона знаходилась з ОСОБА_1 в шлюбі до 15 жовтня 2004року, квартира придбана в період шлюбу і за спільні кошти колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані з наступних підстав.
Відповідно до ст.57 ч.1п.3 та ч. 6 СК України особистою приватною власністю дружини , чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружинити, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв;язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували розірвання шлюбу 15.12.2004року, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу, однак фактично припинили шлюбні відносини до 2004року, коли була позивачем куплена квартира АДРЕСА_1. Дані обставини в суді першої інстанції підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 березня 2002року шлюб між сторонами був розірваний. Рішення вступило в законну силу 12.03.2002року. З даного рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу вказавши, що сторони припинили шлюбні відносини з листопада 1999року.
Відповідно до вимог ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Із договору дарування житлового будинку від 26.09.2003року вбачається, що після розірвання шлюбу в суді 11.03.2002року , ОСОБА_2 разом з іншим чоловіком ОСОБА_6 придбала житловий будинок за адресою : АДРЕСА_2.
Таким чином, рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 11 березня 2002року та іншими доказами спростовуються доводи апелянта про те, що в період придбання ОСОБА_1 квартири вона проживала з ним однією сім;єю.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею
законної сили.
Головуючий Л.І. Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.Г.Журавльов