Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2006 р. Справа № АС-11/272-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Сушко О.П. ( дов. № б/н від 26.06.2006р. ), Лисенко С.О. ( дов. № 2152 від 24.07.2006р. )
відповідача - ПрокопенкоВ.О. ( дов. № 5695/10/10-026 від 07.07.2006р. ), Коваленко Н.П. ( дов. № 9686/10/10-026 від 16.10.2006р. ), Ємельяненко І.М. ( дов. № 8578-10/10-026 від 21.09.2006р. ), Ільченко Л.О. ( дов. № 9688/10/10-026 від 16.10.2006р. ), Сліденко А.В. ( дов. у справі )
прокурора - Мірошниченко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3150Х/2-6) та апеляційну скаргу прокуратури Харківської області ( вх. № 3184Х/2-6 ) на постанову господарського суду Харківської області від 31.07.06 р. по справі № АС-11/272-06
за позовом АКБ "Європейський", м. Харків
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У липні 2006 року позивач, АКБ "Європейській", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2006р. № 0000020826/3, яким нараховано позивачу зобов*язання по податку на прибуток в сумі 2203828,60 грн. та застасовано штрафна санкції на суму 2203828,60 грн., усього на загальну суму 4407656,32 грн.
Постановою від 31.07.2006р. господарський суд Харківської області по справі № АС-11/272-06 ( суддя Черленяк М.І. ) задовольнив частково позовні вимоги позивача. Визнав нечинним податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2006р. № 0000020826/3 в частині визначення суми податкового зобов*язання у розмірі 4407506,32 грн., з яких: 2203728,16 грн. за основним платежем, 2203778,16 грн. за штрафними санкціями.
Відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, з постановою господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішенння, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В скарзі посилається на те, що судом першої інстанції при винесені постанови були порушені норми матеріального права, а саме, судом не прийнято до уваги положення Закону України "Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( а.с. 18 - а.с. 23 том 2 ).
Прокуратура Харківської області також не погодилася з постановою суду першої інстанції та звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняту нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В скарзі посилається на ті ж самі підстави, що й відповідач, а саме, судом першої інстанції не прийнято до уваги положення Закону України "Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( а.с. 33 - а.с. 39 том 2 ).
У судовому засіданні представники відповідача та прокурор підтримали апеляційні скарги за підстав викладених в них та в поясненнях наданих відповідачем суду апеляційної інстанції.
Позивач проти апеляційних скарг заперечує, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. В запереченнях на апеляційні скарги посилається на те, що судом першої інстанції оскаржувана постанова прийнята з правильним дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що створення резерву під активні операції із цінними паперами для відшкодування можливих збитків за вкладеннями в активи у вигляді цінних паперів за рахунок збільшення валових витрат платника податку здійснено у межах норм діючого податкового законодавства, а саме п.п. 12.2.1, 12.2.2 та 12.2.3 п. 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( а.с. 49 - а.с. 52, а.с. 54 - а.с. 57 том 2 ). У судовому засіданні представники позивача підтримали заперечення на апеляційні скарги та просять постанову господарського суду по даній справі залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача та прокурора без задоволення.
У судовому засіданні 16.10.2006р. було оголошено перерву до 19.10.2006р. об 11:30 год.
Колегія суддів розглянувши апеляційні скарги відповідача та прокуратури Харківської області, заслухавши поважних представників сторін та прокурора, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.
28 грудня 2005р. відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р.
За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 28.12.2005р. № 765/50-0/19359904. В акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення по нарахуванню податку на прибуток, а саме, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.2.4 п. 5.2 статті 5, п.п. 12.2.1 та п.п. 12.2.2 п. 12.2 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до недооцінення податкового зобов*язання по податку на прибуток за період з 01.10.2003р. по 30.09.2005р. на суму 2203828,16 грн. ( а.с. 14 - а.с. 45 том 1 ).
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.01.2006р. № 0000020826/0, яким нараховано позивачу зобов*язання по податку на прибуток в сумі 2203828,60 грн. та були застосовані штрафны санкції на суму 2203828,60 грн., усього на загальну суму 4407656,32 грн. ( а.с. 53 том 1 ).
Позивач з податковим повідомленням - рішенням від 12.01.2006р. № 0000020826/3 не погодився та звернувся до відповідача зі скаргою, в якій просив визнати недійсним та скасувати зазначене податкове повідомлення - рішення ( а.с. 54 - а.с. 60 том 1 ).
Відповідач рішенням від 06.02.2006р. № 1009/10/50-032 залишив податкове повідомлення - рішення від 12.01.2006р. № 0000020826/0 без змін, а скаргу позивача без задоволення ( а.с. 61 - а.с. 64 том 1 ).
Відповідачем на підставі акту перевірки від 28.12.2005р. № 765/50-0/19359904 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.02.2006р. № 0000020826/1, яким нараховано позивачу зобов*язання по податку на прибуток в сумі 2203828,60 грн. та штрафна санкції на суму 2203828,60 грн., усього на загальну суму 4407656,32 грн. ( а.с. 65 том 1 ).
Позивач з податковим повідомленням - рішенням від 06.02.2006р. № 0000020826/1 не погодився та звернувся до Державної податкової адміністрації у Харківській області з повторною скаргою, в якій просив визнати недійсним та скасувати зазначене податкове повідомлення - рішення ( а.с. 66 - а.с. 69 том 1 ).
Державна податкова адміністрація у Харківській області рішенням від від 10.04.2006р. № 1369/10/50-010 залишила податкове повідомлення - рішення відповідача від 12.01.2006р. № 0000020826/0 ( від 06.02.2006р. № 0000020826/1 ) та рішення відповідача від 06.02.2006р. № 1009/10/50-032 про розгляд первинної скарги позивача без змін в частині про визначення позивачу податкового зобов*язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4407656,32 грн., а повторну скаргу позивача в цій частині без задоволення. Скасувала податкове повідомлення - рішення від 12.01.2006р. № 0000020826/0 ( від 06.02.2006р. № 0000020826/1 ) в частині визначення податкового зобов*язання з податку на додану вартість при переході права власності на об*єкти фінансового лізінга, виходячи з суми об*єкту лізінгу, визначеного у договорі лізінгу, та в цій частині рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, і зобов*язала відповідача зробити перерахунок податкового зобов*язання, з урахуванням роз*яснень ДПА України, та задовольнила у цій частині повторну скаргу позивача ( а.с. 70 - а.с. 74 том 1 ).
Відповідачем на підставі акту перевірки від 28.12.2005р. № 765/50-0/19359904 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.04.2006р. № 0000020826/2, яким нараховано позивачу зобов*язання по податку на прибуток в сумі 2203828,60 грн. та штрафна санкції на суму 2203828,60 грн., усього на загальну суму 4407656,32 грн. ( а.с. 75 том 1 ).
Позивач з податковим повідомленням - рішенням від 12.04.2006р. № 0000020826/2 не погодився та звернувся до Державної податкової адміністрації України з повторною скаргою, в якій просив визнати недійсним та скасувати зазначене податкове повідомлення - рішення ( а.с. 76 - а.с. 80 том 1 ).
Державна податкова адміністрація України рішенням від 22.06.2006р. № 6869/6/25-0115 залишив податкове повідомлення - рішення від 12.01.2006р. № 0000020826/0 ( від 06.02.2006р. № 0000020826/1 і 12.04.2006р. № 0000020826/2 ) без змін, а скаргу позивача без задоволення ( а.с. 81 - а.с. 83 том 1 ).
Відповідачем на підставі акту перевірки від 28.12.2005р. № 765/50-0/19359904 було прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.06.2006р. № 0000020826/3, яким нараховано позивачу зобов*язання по податку на прибуток в сумі 2203828,60 грн. та штрафна санкції на суму 2203828,60 грн., усього на загальну суму 4407656,32 грн. ( а.с. 84 том 1 ).
Позивач з податкови повідомленням - рішенням відповідача від 29.06.2006р. № 0000020826/3 не погодився та звернувся до господарського суду Харківської області з пзовною заявою про визнання нечинним даного податкового повідомлення - рішення.
Господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, а саме визнав нечинним податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.06.2006р. № 0000020826/3 в частині визначення суми податкового зобов*язання у розмірі 4407506,32 грн., із них основний платіж - 2203828,60 грн. та штрафна санкції на суму 2203828,60 грн. В інший частині позову відмовив.
Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідача та прокуратури Харківської області підлягають задоволенню, а постанова господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасуванню, виходячи з наступного.
Діючим законодавством, а саме п. 12.2.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334 із змінами та доповненнями встановлено, що будь-який банк, зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Створення страхового резерву (п.п.12.2.2) здійснюється фінансовою установою з урахуванням положень підпункту 12.2.3 самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України. Тобто до компетенції НБУ в частині регламентування податкового обліку страхового резерву банків віднесено лише встановлення заборгованості нестандартною.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що серед іншої суми страхового резерву АКБ "Європейський" у періоді, що перевірявся було сформовано також страховий резерв під вимоги з усіма видами гарантій і зобов'язання банку перед позичальником у сумі 3 014 091,46 грн., а саме: сформований страховий резерв під "гарантії, що надані банком" за наслідками перевірки якого контролюючим органом донарахований податок у сумі 448 687,07 грн.
Позивачем туристичним фірмам та іншим клієнтам були надані гарантії у сумі 1794748,29 грн., в тому числі : за І півріччя 2005 року - 457 240,97 грн., за 9 місяців 2005 року - 17 947 448,29 грн.
Зазначені гарантії надавалися банківською установою відповідно до договорів від 09.08.2005 року № 218 та від 27.09.2005 р. № 227.
З аналізу умов наведених договорів слідує, що банк надає послуги з кредитування без фактичного надання коштів, а тому ризики неповернення основного боргу по цим кредитам відсутні.
Сторони не заперечують, що податковий облік банківських установ співпадає з бухгалтерським обліком щодо цільового використання номерів рахунків, який регламентуються "Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", затвердженою постановою Правління національного банку України від 17 червня 2004 року № 280 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26 липня 2004 р. за № 919/9518.
Так, пунктом 17 Інструкції, встановлено, що у 9 класі обліковуються позабалансові операції. Наведений пункт також зазначає, що рахунки розділів 90 - 95 використовуються для обліку зобов'язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений овердрафт.
Однак, банківська установа при відсутності ризиків неповернення основного боргу, віднесла до валових витрат суми сформованого резерву за кредитними лініями під зобов’язання з кредитування без фактичного надання коштів, що є неправомірним.
Щодо формування страхового резерву під "Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам " (рахунок № 9129) - у сумі 1219343,17грн., у тому числі: за 1 півріччя 2005 р. - 9218,41 грн.; за 9 місяців 2005 року - 1219343,17 грн.
Позивачем під «інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам» були віднесені кредити «Овердрафт».
Законодавче визначене поняття "овердрафт" надає Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене Постановою Національного банку України від 27.08.2001 р. № 367, зареєстрованого в Мін'юсті України 15.11.2001 р. за № 954/6145. Відповідно до зазначеного Положення овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку.
Після укладення угоди про овердафт банк обліковує ліміт овердрафту і відображає за позабалансовим рахунком та не здійснюється формування резерву за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування.
Крім того, пунктом 17 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, визначено, що "інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам" відносяться до 9 класу та обліковуються як позабалансові операції.
Однак, позивач сформував страховий резерв на рахунки № 9129- "Інші зобов'язання з кредитування, які надані клієнтам".
Разом з тим, рахунки підрозділів 90-95 використовуються для зобов'язань та вимог за укладеними, але ще не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, різні гарантійні зобов'язання та інше.
Тобто, банківська установа при відсутності ризиків неповернення основного боргу, віднесла до валових витрат суми сформованого резерву за кредитними лініями під зобов'язання з кредитування без фактичного надання коштів.
Таким чином банк "Європейський" сформовано страховий резерв за рахунок валових витрат під гарантії, що надані Банком туристичним фірмам та іншим клієнтам при відсутності основного боргу, а сформований страховий резерв за рахунок валових витрат під "інші зобов’язання з кредитування, що надані клієнтам" при відсутності ризиків неповернення основного боргу, за кредитними лініями під зобов'язання з кредитування без фактичного надання коштів, що є порушенням вимог п.п. 12.2.1 та п.п. 12.2.2 п. 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
При проведенні перевірки фахівцями відповідача було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем формувався резерв під знецінення цінних паперів, який супроводжувався визначеними бухгалтерськими проводками. Серед зазначених проводок має місце проводка : Д-т 7703 "Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж"
Підпунктом 12.2.1 п.п. 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що "будь-який банк, зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності.
Отже, банківська установа зобов'язана створювати страховий резерв по придбаних цінних паперах тільки при наявності дебіторської заборгованості.
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, Постановою Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279 було затверджено Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, яке зареєстровано в Мін'юсті України 03.08.2000 р. № 474/4695, яким встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.
Враховуючи вимоги п. 1.4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків - цінний папір може бути кредитною операцією та віднесений до кредитного портфелю банку на балансовий рахунок 2020.
Таким чином, банківська установа самостійно визначила облікування даної заборгованості за кредитними операціями.
Діючим законодавством, а саме п.п. 12.2.2. п.п.12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що створення страхового резерву здійснюється у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.
У відповідності до зазначеного пункту Закону, до компетенції Національного банку України в частині регламентування податкового обліку страхового резерву банків віднесено лише встановлення заборгованості нестандартною. Заборгованість же за своєю суттю є розрахунковою величиною, яка характеризує співвідношення між ринковою вартістю цінних паперів і їх балансовою вартістю при відтворенні операцій з цінними паперами у фінансовому обліку банку.
Враховуючи той факт, що на момент формування страхового резерву будь-яка заборгованість у позивача за операціями купівлі-продажу відсутня, то у банка немає ризику неповернення основного боргу.
Слід зазначити що, цінні папери, які знаходяться в портфелі АКБ "Європейський" на продаж є розрахунковою величиною, яка характеризує співвідношення між вартістю придбання цінних паперів та ринковою вартістю реалізації цінних паперів. Отже, в податковому обліку можливі тільки доходи або збитки майбутніх періодів від таких операцій.
Крім того, податковий облік передбачає відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами, за якими відсутня заборгованість в розумінні п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2. та п.п. 12.2.3 п.п. 12.2 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 7.6.1 п.7.6. ст.7 зазначеного Закону "якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів...", а не на валові витрати.
Необхідно зазначити, що формування страхового резерву за рахунок валових витрат страхового резерву на відшкодування можливих збитків банку від операцій з цінними паперами (тобто, від їх знецінення) не передбачене, так як, цінні папери, які знаходяться у портфелі банку на продаж та на інвестиції засвідчують лише право власності, а не боргове зобов'язання.
Таким чином, позивачем було порушено норми матеріального права, а саме 7.6.1 п. 7.6. ст.7 та п.п. 12.2.2. п.12.1 ст. 142 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження оподаткування на 1 450 205,30 грн.
Таким чином, податок на прибуток в розмірі 2203728,16 грн. за результатами перевірки донараховано контролюючим органом правомірно.
Виходячи з викладеного, правомірним є і застосування штрафної санкції на підставі п.п. 17.1.3. п.17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", де передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов*язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 даного закону, такий платник податків зобов*язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припидає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п*ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Підпункт 17.1.6 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачає, що якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об*єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов*язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених даним пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п*ятидесяти відсотків від суми недоплати.
Оскільки в ході перевірки встановлено, що позивач задекларував недооцінені об*єкти оподаткування при формуванні страхового резерву, при відсутності ризиків неповернення основного боргу, і зазначені дії призвели до заниження податкового зобов*язання у великих розмірах, а саме в сумі 2203728,16 грн., то відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції в сумі 2203778,16 грн.
Щодо посилання позивача на висновок спеціаліста - економіста № 1480 від 01.03.2006р. Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса, в якому зазначено, що в обсяза наданих на дослідження документів, у рамках компетенції спеціалістів - економістів підтвердити висновок акту перевірки не надається за можливе, тому що зміст п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", припускає неоднозначне ( множинне ) трактування обов*язків банку щодо формування страхового резерву ( а.с. 48 - а.с. 52 том 1 ).
Колегія суддів вважає, що експерт не спростував висновки акту перевірки відповідача, а лише зазначив, що не надається за можливе підтвердити висновки акту у рамках його компетенції.
У відповідності до частини 5 статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не є обов*язковим.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано та законно відмовлено в задоволенні решти позову з посиланням на те, що вказане в акті перевірки порушення, а саме завищенно від*ємний фінансовий результат попереднього звітного року за 2002 рік в сумі 307400 грн. та зменшення доходів від операцій з векселями за 2003 рік на суму 36300 грн., не вплинуло на суму донарахування податку та суму штрафних санкцій по оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтіми 184, 185, 186, 196, п. 3 статті 198, п. 4 статті 202, ч. 2 статті 205, статтею 207 Кодексу адміністартивного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу СДПІ по по роботі з великими платниками податків у м. Харкові та апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити.
Скасувати постанову від 31.07.2006р. господарського суду Харківської області по справі № АС-11/272-06 в частині задоволення позовних вимог.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у цій частині в задовленні позовних вимог.
В інший частині постанову від 31.07.2006р. господарського суду Харківської області по справі № АС-11/272-06 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом місяця до Вищого адміністративного суду України, з дня її проголошення.
Справу направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя
Судді