АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 листопада 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Бабія А.П.
- Варикаші О.Д.
при секретарі – Букаровій Н.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 4 липня 2011 року, -
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що 27.07.2006 р. позичила подружжю ОСОБА_3 і ОСОБА_4 гроші 10000 доларів США. Відповідачі зобов'язались до 01.09.2009 р. повернути борг та за користування грошовими коштами виплачувати їй 2% щомісячно - 200 доларів США. Грошові кошти 10000 доларів США для передачі відповідачам вона отримала з її особового рахунку в ПАТ «Укрсоцбанк». Договір позики було укладено у письмовій формі. Своїх зобов'язань відповідачі не виконали.
З цих підстав ОСОБА_2 з урахуванням уточнень до позовних вимог просила стягнути з відповідачів в рівних частках борг за договором позики 10000 доларів США, 2% - щомісячно користування грошовими коштами за період з 01.03.2008 р. по 31.08.2009 р. - 3800 доларів США 28% щомісячно за порушення строку виконання зобов'язання за період з серпня 2009 року по серпень 2010 року - 3864 доларів США, упущену вигоду за період з серпня 2009 року по серпень 2010 року 16318 грн., моральну шкоду 10000 грн., витрати на юридичну допомогу 6000 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідачі позов визнали в частині основного боргу 10000 доларів США, в частині 2 % щомісячних за користування грошима за період 7 місяців з 01.02.2009 р. до 01.09.2009 р. - 1400 доларів США, в частині витрат на юридичну допомогу.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 4 липня 2011 року стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 борг за договором позики по 39862 грн. 50 коп. з кожного,
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції Курочка Г.М. Справа № 22ц-6631/2011р.
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 27
відсотки за користування грошовими коштами по 5580 грн. 75 коп. з кожного, 3% за прострочення виконання зобов'язання по 1196 грн. 25 коп. з кожного, витрати з оплати юридичної допомоги по 3000 грн. з кожного, судові витрати у вигляді сплати державного мита по 850 грн. і збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 60 грн. з кожного, а усього по 50549 грн. 50 коп. з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позов задовольнити частково стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки 31 840 грн., держмито 1700 грн., ІТЗ 120 грн., за юридичну допомогу 1000 грн, в іншій частині відмовити..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами 27.07.2006 р. в простій письмовій формі було укладено угоду згідно, якої відповідачі отримали від позивачки гроші 10000 доларів США, зобов'язались повернути позивач таку ж суму грошей до 01.09.2009 р. та виплачувати за користування грошовими коштами 2% - 200 доларів США щомісячно, (а.с. 47)
Розпискою написаної позивачкою підтверджується, що вона отримала від відповідачів проценти за користування грошовими коштами за період з 27.07.2006 р. до 01.02.2009 р. (а.с. 47)
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначеної родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Оскільки відповідачі не виконали свої зобов’язання за договором позики не повернули у визначений договором строк взяті кошти згідно зазначеного договору за період з 01.02.2009р. по 01.09.2009 р., то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з них на користь позивачки підлягає стягненню борг за договором позики 10000 доларів США, що за курсом НБУ становить 79725 грн.
Крім того ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Скільки ні договором між сторонами, ні законом не встановлено іншого розміру процентів прострочення виконання відповідачами зобов'язань за договором позики, то суд першої інстанції правильно вважав, що вимога ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню в розмірі 3% річних, що становить 300 доларів США або 2391 грн. коп. за курсом НБУ.
Що стосується стверджень представника апелянта про те, що позов подано не тією особою, а у представника позивача не має необхідних повноважень, тому позов необхідно залишити без розгляду, то ОСОБА_6 діюча за нотаріально посвідченою довіреністю наданої їй ОСОБА_7, який діяв на підставі не скасованої нотаріально посвідченої довіреності наданої позивачкою ОСОБА_2 (а.с. 25) пояснила, що саме позивачка подавала позов до суду, повноваження представників дійсні і ніким до цього часу не оскаржувались. При таких даних зазначені ствердження представника апелянта суд апеляційної інстанції не бере до уваги.
Між тим суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача відсотки за користування грошовими коштами по 5580 грн. 75 коп. з кожного та витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн.,
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача відсотків за користування грошовими коштами по 5580 грн. 75 коп. суд першої інстанції вважав, що укладеним договором позики передбачена оплата зазначених в ньому процентів, а відповідачі ухиляються від взятих на себе зобов’язань.
Однак колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
П. 5 розділу V111 прикінцевих положень Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону, якщо інше не передбачено цим законом.
Відповідно до положень зазначеного закону надання коштів у позику є фінансовою послугою, фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом, в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Крім того, відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.
Додатком до цієї постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється відповідно до того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до аналізу статей 84, 88 ЦПК, судові витрати на правову допомогу — це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права підчас вирішення цивільної справи.
В матеріалах справи відсутні дані про кількість годин, які затратив для надання правової допомоги адвокат по даній справі. Крім угоди між адвокатом та ОСОБА_8 про надання правової допомоги ОСОБА_2 (а.с. 55) та ксерокопії квитанції сплати ОСОБА_8 адвокату ОСОБА_9 6000 грн.(а.с. 56) інших доказів, що ОСОБА_2, як позивач на користь, якої ухвалене рішення понесла витрати на правову допомогу в матеріалах справи не має.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухвалення в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів на її користь витрат з оплати юридичної допомоги по 3000 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 4 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в частині стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відсотків за користування грошовими коштами по 5580 грн. 75 коп. з кожного, витрат з оплати юридичної допомоги по 3000 грн. з кожного скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на її користь відсотків за користування грошовими коштами по 5580 грн. 75 коп. з кожного, витрат з оплати юридичної допомоги по 3000 грн. з кожного відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий : В.А. Станкевич
Судді А.П. Бабій
О.Д. Варикаша