Біляївський районний суд Одеської області

05.04.2012                                                               Справа  № 2-2657/11

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                                                                     Біляївський  районний суд

                                                                                                 Одеської області

у складі:  головуючого судді - Бобуйок А.Д.

                     при секретарі  - Кравець В.В.   

              за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду міста Біляївка цивільну  справу за позовом Хлібодарського селищного голови ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача cпростувати поширену ним неправдиву інформацію про нього (позивача) у той самий спосіб, який він її оприлюднив, стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, звернувшись до прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Коваля Г.П., прокурора Одеської області Проценко І.О., Генерального прокурора України Пшонка В.П. та Голови Біляївської районної адміністрації Бринзи С.І. з заявою, розповсюдив неправдиву та дискредитовану інформацію про нього, принизив його честь, гідність та ділову репутацію, як посадової особи, чим затронув його ділову репутацію та підірвав авторитет, як голови, серед населення. Вказує, що відповідач своїми діями  завдав йому моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та яку він оцінює в 20000 грн.

Позивач у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що в колективній заяві, яку він з іншими мешканцями смт.Хлібодарське, надіслав до прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Коваля Г.П., прокурора Одеської області Проценко І.О., Генерального прокурора України Пшонка В.П. та Голови Біляївської районної адміністрації Бринзи С.І., викладені правдиві обставини про діяльність позивача на посаді голови Хлібодарської селищної ради. Особисто він є автором змісту п.п.1, 3, 7 тексту позовної заяви. Вказує, що даним позовом ОСОБА_2 йому завдано душевних страждань, тому він залишає за собою право звертатись щодо захисту своєї честі та гідності по факту тиску на нього зі сторони позивача, як державного службовця місцевого самоврядування в Україні.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються ст.297, ч.2 ст.299 ЦК України та Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27.02.2009 р.

Стаття 297 ЦК України передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутись до суду з позовом про захист її гідності та честі. Відповідно до ч.2 ст.299 ЦК України, фізична особа може звернутись до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як встановлено у судовому засіданні, мешканці смт.Хлібодарське, в тому числі ОСОБА_3, звернулись з заявою до прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Коваля Г.П., прокурора Одеської області Проценко І.О., Генерального прокурора України Пшонка В.П. та Голови Біляївської районної адміністрації Бринзи С.І. (а.с.9-11). В заяві вони висловили відомості стосовно ОСОБА_2, а саме його діяльності на посаді голови Хлібодарської селищної ради.

П.15 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27.02.2009 р. роз’яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням іншого засобу масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 ні в засобах масової інформації, ні через пресу, радіо та телебачення не звертався, а звернувся, разом з іншими мешканцями смт.Хібодарське, безпосередньо до прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Коваля Г.П., прокурора Одеської області Проценко І.О., Генерального прокурора України Пшонка В.П. та Голови Біляївської районної адміністрації Бринзи С.І.

Пленум ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27.02.2009 р. в п.16 постанови дав роз’яснення, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не зайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Аналізуючи заяву ОСОБА_3, а також інших мешканців смт.Хлібодарське, суд вважає, що заявники, реалізовуючи своє конституційне право, звернулись до прокурора Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області Коваля Г.П., прокурора Одеської області Проценко І.О., Генерального прокурора України Пшонка В.П. та Голови Біляївської районної адміністрації Бринзи С.І. з  метою перевірити інформацію і отримати відповіді по заяві.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 10.04.2003 р. за № 1-9/2003 вказав, що

відповідно до Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.  (ст. 40); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 ст.55).

         Звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення за змістом ч.1 ст.7 ЦК України (в ред. 1963 р.) не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

        З резолютивної частини вказаного рішення вбачається, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов’язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

      Європейський суд, застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справі «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі»та інших, підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства. Водночас наявність у зверненнях до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

      Підставою цивільно-правової відповідальності заявника, передбаченої ст. 7 ЦК України (в ред.1963 р.), може бути поширення недостовірної інформації стосовно особистого (сімейного) життя посадової чи службової особи правоохоронного органу як людини і громадянина.

Крім цього, особисто ОСОБА_2 не довів факт приниження його гідності, честі та ділової репутації та завдання йому моральної шкоди саме відповідачем, не визначив у чому саме вона полягає.

Доказів, що саме відповідач є автором вищевказаної заяви в повному обсязі суду не надано. Крім цього, цей факт не міг підтвердити і сам позивач в судовому засіданні.  

Доказів про наявність у колективному зверненні громадян завідомо неправдивих відомостей, позивачем також не надано.

    Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.  

       В порушення цих вимог ОСОБА_2 не надав докази, які б свідчили про те, що внаслідок неправомірних, на його думку, дій відповідача, йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях.

           Враховуючи викладене, законних підстав для задоволення позову суд не знаходить.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв’язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, його вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 судових витрат також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 297, 299 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»№ 1 від 27.02.2009 р., рішенням Конституційного суду України № 1-9/2003 від 10.04.2003 р., Конституцією України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові Хлібодарського селищного голови ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди –відмовити.

На рішення суду може бути подана  апеляційна скарга  протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд.

ГоловуючийА. Д. Бобуйок