Справа №2-472 Головуючий у суді у 1 інстанції - Собина
Номер провадження 22-ц/1890/36/12 Суддя-доповідач - Левченко
Категорія - 34
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Левченко Т. А.,
суддів - Рибалки В. Г., Смирнової Т. В.,
за участю секретаря - Пархоменко А.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 серпня 2011 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, 3-тя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а :
17.08.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, який обгрунтовує тим, що 25.11.2009 року о 10-30 годині в АДРЕСА_1 відбулось зіткнення автомобілів НОМЕР_1, що належить йому на праві власності та «КАМАЗ 65117-030» д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Дорожньо-транспортна пригода сталася в зв’язку з порушенням водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП йому було завдано матеріальну та моральну шкоду в зв’язку з пошкодженням належного йому автомобіля. Просить стягнути з відповідачів на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 25 602 грн. 30 коп., у відшкодування моральної шкоди – 1500 грн. та понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 16.11.2010 року до участі в справі в якості співвідповідача було притягнуто власника автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 та в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна».
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 29 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 25602 грн. 30 коп., витрати на проведення судової автотехнічної експертизи – 1407 грн. 00 коп., судові витрати по справі в сумі 391 грн. 00 коп. та у відшкодування моральної шкоди - 1500 грн. 00 коп., всього 28900 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог до нього відмовити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом допущено безпідставне незаконне притягнення до цивільно-правової відповідальності невинної особи, яка не порушувала ПДР України та взагалі не знаходилася за кермом автомобіля на момент вчинення ДТП. Він дійсно є власником автомобіля НОМЕР_3, однак на час ДТП передав право володіння та користування ним іншій особі – ОСОБА_3, який є винним у скоєнні ДТП. Крім того на час ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ЗАТ «СК «Провідна». Однак відповідальність по відшкодуванню шкоди була покладена на нього, а не на особу, яка за договором страхування взяла на себе обов’язок відшкодувати завдану шкоду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 25.11.2009 року о 10-30 годині в АДРЕСА_1 відбулось зіткнення автомобілів НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 та «КАМАЗ 65117-030» д.н. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 і яким керував водій ОСОБА_3 (а.с.5)
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав механічні пошкодження в зв’язку з чим йому було завдано матеріальну шкоду, яка відповідно до висновку оцінювача складає 25 602 грн. 30 коп. (а. с. 56-60).
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з виникненням ДТП та наслідками, що настали. Дії водія ОСОБА_2 не визначали технічну можливість запобігти зіткнення та в його діях не вбачається не відповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходились в причинному зв’язку з виникнення ДТП та наслідками, що настали (а. с. 99-101).
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідач ОСОБА_1, який є власником автомобіля НОМЕР_3 та володільцем джерела підвищеної небезпеки, повинен відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок пошкодження його автомобіля, так як ним не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 керував автомобілем НОМЕР_3 на відповідній правовій підставі на час вчинення ДТП.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає зібраним у справі доказам та суд дійшов їх з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Та обставина, що автомобіль НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_1, визнається ним самим та підтверджується довідкою ВДАІ м. Суми ГУМВС України в Сумській області на а. с. 5.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ОСОБА_1 не надано суду належних доказів на підтвердження того, що він передав право володіння належним йому автомобілем НОМЕР_3 ОСОБА_3 на відповідній правовій підставі, а тому суд обґрунтовано поклав на нього обов’язок як на володільця джерела підвищеної небезпеки по відшкодуванню завданої позивачу шкоди.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що завдану позивачу шкоду повинна відшкодувати ЗАТ СК «Провідна» з якою ОСОБА_1 уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності, то колегія суддів не може з ними погодитись з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2009 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Провідна» укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ № 6724610 на строк з 07.08.2009 року по 06.08.2010 року на умовах договору 1 типу. Забезпеченим транспортним засобом згідно вказаного договору є автомобіль НОМЕР_3 (а. с. 32).
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на час укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Провідна» та ДТП) на умовах договору 1 типу страховиком здійснюється страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Згідно п. 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви про виплату страхового відшкодування додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (в редакції чинній на момент ДТП) визначено вичерпний перелік документів, що підтверджують законність підстав експлуатації водієм транспортного засобу, до яких відноситься посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; реєстраційний документ на транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом, поліс (сертифікат) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в установленому законодавством порядку шляховий лист.
В зв’язку з надходженням заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» звернулась з письмовим запитом до страхувальника ОСОБА_1 з проханням надати страховику копії документів, які підтверджують законність керування ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_3 на момент ДТП (шляховий лист, довіреність, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, тимчасовий реєстраційний талон) (а. с. 47). Однак, як повідомила в своєму письмовому відгуку на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна», станом на 01.10.2011 року документів підтверджуючих законність керування забезпеченим транспортним засобом ОСОБА_3 страховику не надано.
Таким чином за вказаних обставин у ПрАТ «СК «Провідна» як страховика відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, про що вони відповідним листом повідомили ОСОБА_2
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 серпня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -