Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2008 року                                                                                                                     справа № 22-а-2706/07

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду  у складі:

В С Т А Н О В И Л А :

                В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2003 - 2007 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день фактичної виплати. 

                Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість по недоотриманим сумам на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки. В решті позову у задоволенні було відмовлено.  

                Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме: без урахування розміру цього виду допомоги, встановленого постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачується у розмірах, встановлених вказаними постановами КМУ.

                Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі  ЧАЕС), категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачена щорічна допомога на оздоровлення першої та другої категорії в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 січня 2003 році - 185 грн., з 1 грудня 2003 року - 237 грн., з 1 січня 2004 року - 205 грн., з 1 вересня 2004 року - 237 грн., з 1 січня 2005 року - 262 грн., з 1 квітня 2005 року - 290 грн., з 1 липня 2005 року - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 грн., з 1 січня 2006 року - 350 грн., з 1 липня 2006 року - 375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.

                В порушення зазначених норм відповідачем щорічна допомога у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена. Фактично нараховано та сплачено: в грудні 2004 року за 2003, 2004 роки - 26 грн. 70 коп. за кожний рік, в квітні 2005 року за 2005 рік - 26 грн. 70 коп., в вересні 2006 року за 2006 рік - 120 грн.; в липні 2007 року за 2007 рік - 120 грн.

                Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що фактично за 2003, 2004, 2005, 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачеві сума щорічної разової допомоги у розмірі 5819 грн. 90 коп.

                Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. 

                Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1, наявною у матеріалах справи.

                З 2003 року по теперішній час позивач має 2 групу інвалідності у зв'язку з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується поясненнями відповідача.   

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до першої і другої категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 2 групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи в 26,70 грн., а з 2005 року - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 562), якою розмір зазначеної допомоги інвалідам 2 групи встановлений в 120 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                Зазначеними постановами №№ 836, 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів 2 групи - 26,70 грн. та з 2005р. для інвалідів 2 групи - 120 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не постанови №№  836, 562, згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року (зі змінами) стосовно преюдиції нормативних актів.

            Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

                Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 26,70 гривень за період 2003, 2004, 2005 роки та у розмірі 120 грн. за 2007 рік, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

                Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, відносно відмови у задоволенні позову в частині визнання дій відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів). Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету. 

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону та приписів п.п. 1-3  Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 936 від 20.09.2005 року у управління праці та соціального захисту  населення з'явився обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тому, звернення з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення щодо стягнення щорічної допомоги є обґрунтованим.   

Статтею 63 спеціального Закону фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Зазначене доводить, що Управління, як розпорядник коштів Державного бюджету України, є належним відповідачем.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовуються, а тому постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року у справі № 2-а-2938/07 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2007 року у справі № 2-а-2938/07 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки - залишити без змін. 

                Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а в разі складання і проголошення вступної та резолютивної частин, з дня складення в повному обсязі. 

                Головуючий:                                                                                   І.В. Геращенко

                Судді:                                                                                                Т.Г. Арабей

                                                                                                                                 С.А. Малашкевич