УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "09" квітня 2012 р.                                                     Справа № 18/5007/25/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:       ОСОБА_1., довіреність від 03.01.2012р.;

від відповідача:  не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (м.Андрушівка)  

до Приватного підприємства "Ренет" (смт.Любар Житомирської області)

про стягнення 15653,97грн.

  Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 15653,97грн. заборгованості за непоставлену продукцію згідно договору №26 від 22.04.2009р.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с.13-14). Також надав в судове засідання акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2012р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 15653,97грн. (а.с.26).   

   Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений  належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.11).

   Явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком.

   Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також те, що ухвалою від 23.03.2012р. відповідача було попереджено про можливість розгляду справи за наявними документами у разі нез'явлення представника відповідача в судове засідання, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

  Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 квітня 2009 року між ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" (позивач, покупець) та ПП "Ренет" (продавець, відповідач) укладено договір №26, за умовами якого продавець зобов'язався продавати покупцю продукт: молоко пастеризоване  (п.1.2 договору).

Згідно п.3.1 договору покупець зобов'язується своєчасно приймати продукцію від продавця у відповідності із даним договором. Визначити кількість, якість та показники молока згідно з вимогами стандартів та технічних умов.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата за продукцію проводиться на р/р продавця за кожну партію поставки протягом 2 (двох) банківських днів.

Відповідно до п.5.3 договору сторони домовились, що після закінчення календарного місяця, на підставі приймальних документів проводити остаточну звірку по бухгалтерії, яка підтверджується актом звірки.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши відповідачу 200000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №78 від 30.04.2009р., №11378 від 08.05.2009р., №11306 від 05.05.2009р., №11361 від 07.05.2009р. (а.с.20-24).

ПП "Ренет" в свою чергу здійснило поставку продукції на суму 184345,30грн., що підтверджується накладними №259471 від 23.04.2009р. на суму  24843,25грн., №259496 від 24.04.2009р. на суму 26288,05грн., №259513 від 25.04.2009р. на суму 26339,65грн., №259531 від 26.04.2009р. на суму 26339,65грн., №259552 від 27.04.2009р. на суму 26339,65грн., №259587 від 28.04.2009р. на суму 27081,40грн., №259592 від 29.04.2009р. на суму 27113,65грн.  (а.с.15-19).

Таким чином, залишок недопоставленого відповідачем молока складає суму 15654,70грн.

При цьому позивач просить стягнути з відповідача 15653,97грн., оскільки за ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" рахувалася заборгованість перед ПП "Ренет" у розмірі 0,73грн.  (15654,70грн.-0,73грн.=15653,97грн.)

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо продажу продукції, позивач направив відповідачу претензію від 12.10.2011р. (а.с.6), в якій просив відповідача в найкоротший термін повернути позивачу зайво сплачену ним суму  15653,97грн., на яку не було поставлено продукцію.

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату у розмірі 200000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.20-24).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач здійснив часткову поставку продукції, обумовленої договором  №26 від 22.04.2009р. Сума недопоставленого товару складає 15654,70грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись наведеним позивач направив вимогу про повернення коштів за недопоставлений товар у розмірі 15653,97грн. (а.с.6).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПП "Ренет" поставило позивачу продукцію, обумовлену договором, або докази повернення суми попередньої оплати.

Натомість, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2012р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.26), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 15563,97грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повернення коштів не надав, доводів  позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 15653,97грн.

Судовий збір покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ренет" (13100, Житомирська область, смт.Любар, вул.Клубна, 3, код 32282161)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (13400, Житомирська область, м.Андрушівка, вул.Лисенка, 10, код 30873067)

- 15653,97грн. основного боргу;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. 

Суддя                                                                     Соловей Л.А.  

Віддрукувати: 2 прим.

1-в справу

2- відповідачу (реку. з повід.)