донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
31.10.2006 р. справа №22/215а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Москальової І.В. |
суддів | Діброви Г.І., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Ложка Н.Л. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гайдаржиєв О.А. - за довіреністю № 689 від 25.11.05 р., |
від відповідача: | Петросян Г.М.- задовіреністю № 1245/10 від 09.02.06 р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" м.Горлівка |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 03.08.2006 року |
по справі | №22/215а (суддя Волошинова Л.В.) |
за позовом | Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" м.Горлівка |
до | Горлівської об"єднаної державної податковї інспекції м. Горлівка |
про | про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення від 02.09.05р. № 0000122352/1 |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державне підприємство «Горлівський хімічний завод»м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської об»єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.09.05 р. № 0000122352/1.
Постановою господарського суду Донецької області від 03.08.06р. у справі № 22/215а відмовлено Державному підприємству «Горлівський хімічний завод» м. Горлівка у задоволені позовних вимог.
Позивач, Державне підприємство «Горлівський хімічний завод»м. Горлівка, не погодився з постановою господарського суду Донецької області від 03.08.06р. та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Наполягає, що місцевим господарським судом не повно з»ясовані обставини, що мають значення для справи та невірно застосовані норми діючого законодавства. Зазначає, що податковий орган не мав законного права ухвалити податкове зобов»язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та встановлювати термін сплати, як це встановлено п. 4.2.2 ст. 4 та ст. 5 Закону № 2181. Звертає увагу на те, що форма податкового рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону № 2181 та Порядку № 253, де встановлено, що за порушення податкового законодавства на адресу платника податків направляється податкове повідомлення або податкове повідомлення-рішення, а не податкове рішення. Крім того, вважає, що місцевим судом невірно застосовані положення ст. 1, ст. 12 Закону про банкрутство, відповідно до вимог яких в період дії мароторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов»язань та зобов»язань по сплаті податків і зборів (обов»язкових платежів).
Відповідач, Горлівська об»єднана державна податкова інспекція м. Горлівка, у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових доповнень до заперечень на апеляційну скаргу, викладені в скарзі відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України..
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.06р. для розгляду апеляційної скарги призначена колегія суддів у складі: Москальової І.В. (головуючий), суддів – Запорощенка М.Д., Діброви Г.І.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Горлівський хімічний завод»м. Горлівка за період з 01.10.03 р. по 31.12.04 р. податковим органом складено акт № 185/23-111-1/14310945 від 18.07.05 р.(арк. справи 7-31), в якому встановлено, що позивачем порушені вимоги п. 2.3, п. 2.12, п. 2.15 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.01 р. № 72, а саме:
проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів на суму 35 грн;
здійснення виплат, що пов»язані з оплатою праці в сумі 155014,23 з виручки при наявності податкового боргу та
неповернення залишку невикористаних готівкових до каси підприємства на суму 256,32 грн.
Податковим рішенням № 0000122352/1/728 від 02.09.05 р., прийнятим на підставі акту перевірки, відповідачу визначені фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 155113,31 грн.
Спірна сума штрафної санкції застосована за порушення вимог ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу з готівкою”, відповідно до пункту 1 якого у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат.
Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається позивач в апеляційній скарзі наполягає, насамперед, що здійснення виплати заробітної плати підпадає під визначення поняття „грошове зобов»язання”, що зумовлює розповсюдження дії мораторію на такі правовідносини згідно п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом”.
Матеріали справи свідчать, що господарським судом Донецької області 06.12.02 р. було порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» № 33/221б та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Згідно ухвал від 22.03.04 р. та від 12.01.05 р. господарським судом Донецької області введено процедуру санації та затверджено план санації.
Посилання скаржника на невірне застосування судом першої інстанції положень ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не є підставою для скасування судового рішення з аналізу наступних правових норм.
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов»язань та зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Абзацом 1 частини 4 ст. 12 вищезазначеного Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться водночас з порушенням провадження по справі і зазначається господарським судом в ухвалі про порушення провадження по справі про банкрутство. У зв»язку з чим, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов»язання та зобов»язання щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов»язань, не діють. Одночасно згідно п.6 ст.12 зазначеного Закону встановлено, що дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати.
Як вбачається частина 4 статті 12 цього Закону має конкретні приписи, а саме протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 1 вищенаведеного Закону встановлено, що термін „грошове зобов»язання” в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вживається у такому значенні: це є зобов»язанням боржника заплатити кредитору грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством. Виплата заробітної плати не є сумою, що виникає на підставах, передбачених цивільним законодавством , а відноситься до трудових відносин, які згідно ст.9 Цивільного кодексу України, не підпадають під дію цивільного законодавства через врегулювання іншими актами законодавства.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що застосовані в межах спірних відносин штрафні (фінансові) санкції не є відповідальністю в межах цивільного законодавства України, а також не є санкціями, пов»язаними зі сплатою податків і зборів (обов»язкових платежів), у зв»язку з тим, що вони не визначені розділом 2 Закону України «Про систему оподаткування».
Ствердження скаржника про недотримання податковим органом форми письмового документу, що направляється на адресу платника податків за порушення податкового законодавства не є обґрунтованим, оскільки податкове рішення прийняте 02.09.05 р. (арк. справи 6), а наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження змін та доповнень до наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 р. № 253 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків»та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого цим наказом від 10.08.05 р. № 328, набрав чинності лише 05.09.05 р., відповідно до якого вказаний Порядок доповнений розділом 7 «Порядок складання, надсилання (вручення) суб»єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах»і затверджена форма рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Інші посилання скаржника на те, що фінансові санкції визначені які податкове зобов”язання не ґрунтується на змісті оскарженого податкового рішення, в якому вказано про визначення за ним суми фінансової санкції за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції ( а.с.6).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про те, що постанова господарського суду Донецької області від 03.08.06 р. по справі № 22/215а прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає чинному законодавству і скасуванню з підстав, викладених в скарзі, не підлягає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.п. 1-3 ст. 160, ст. ст. 167, 195-196, п. 1 ст. 198, 200, п.1 ст.205, ст..207,п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» м. Горлівка на постанову господарського суду Донецької області від 03.08.2006 р. по справі № 22/215а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 03.08.2006р. по справі № 22/215а–залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 01.11.2006 року.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Г.І. Діброва
М.Д. Запорощенко