Справа №2-150 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко
Номер провадження 22-ц/1890/882/12 Суддя-доповідач - Маслов
Категорія - 30
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
Головуючого - Маслова В. О.,
суддів - Дубровної В. В., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2012 року
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», треті особи: Регіональне представництво Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТВ – Сівер», ОСОБА_3 про регресне відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2012 року позов ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 6134 грн. 64 коп. завданих збитків.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» у повному обсязі. При цьому зазначає, що відповідальною особою за заподіяння відповідачем шкоди майну потерпілому має нести ПАТ «Страхова компанія «Уніка», а не ОСОБА_1, оскільки на неї покладається зобов’язання відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Розмір відшкодування є завищеним, він визначений без урахування ступеня зносу автомашини. Позивач не має права регресу до відповідача.
Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2009 року між ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та РП ТОВ фірми «СТВ» укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів терміном дії до 24 березня 2010 року, згідно з умовами якого предметом страхування є автомобіль «Мерседес Бенс» 814 D р/н НОМЕР_1. Серед страхових випадків договором вказано ДТП (а.с 5 - 11).
Вказаний автомобіль перебував в оренді ТОВ «СТВ-Сівер», що підтверджується договором оренди № 1/1 від 01 січня 2010 року, копія якого є на а.с. 18 – 20.
Водієм автомобілю «Мерседес Бенс» 814 D р/н НОМЕР_1 був ОСОБА_5, що також підтверджується подорожнім листом, копія якого є на а.с. 17.
Згідно довідки управління ДАІ УМВС України в Сумській області, 19 лютого 2010 року о 9.30 год. в м. Суми на перехресті вул. Баумана - Іллїнська відбулась ДТП за участю автомобіля ОСОБА_6 814 номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля ОСОБА_6 320 номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 На водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення (а.с.22 - 23).
Як вбачається з постанови Сумського районного суду Сумської області від 18 березня 2010 року, ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України (а.с 26). Відповідач виїхав з другорядної дороги на головну не надавши переваги водію ОСОБА_3, який рухався головною дорогою.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ОСОБА_6 320 номерний НОМЕР_3 ОСОБА_1 застрахована у ЗАТ «Страхова компанія «Кредо-Класік» (нині ПАТ СК «Уніка») на термін з 09 липня 2009 року до 08 липня 2010 року, що підтверджується полісом №ВС/8008097 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 76 – 77).
Згідно розрахунку суми страхового відшкодування, сума страхового відшкодування склала 11508 грн. 48 коп. (а.с. 42), яку ЗАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» виплатила ТОВ фірми «СТВ» 16 квітня 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням, копія якого є на а.с. 43.
Саме цю суму 11508 грн. 48 коп. позивач зажадав відшкодувати в порядку регресу страховика відповідача СК «Уніка», якому 02 листопада 2011 року надіслав заяву з додатками усіх необхідних документів, що вбачається з копії цієї заяви на а.с. 44 – 45. Сторонами визнається, що страховик відповідача СК «Уніка» відшкодувала позивачу 5377 грн. 84 коп. Залишилося невідшкодованим 6130 грн. 64 коп.
Колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов і постановив рішення про стягнення 6130 грн. 64 коп. з відповідача на користь позивача. Таке рішення місцевого суду відповідає вимогам ст. ст. 979, 988, 990, 993, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», які надають страховій організації право регреса до винної у заподіянні шкоди особи, після виплати страхового відшкодування.
Доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Посилання в скарзі на те, що все відшкодування повинен сплатити страховик відповідача СК «Уніка», а сам відповідач повинен бути звільнений від відповідальності, не ґрунтується на законі. Страховик відповідача ОСОБА_1 сплатив позивачу те, що передбачалося договором про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу і не більше. В іншій частині шкоду в порядку регресу повинен відшкодовувати безпосередній заподіювач цієї шкоди ОСОБА_1 Саме по собі укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності, не звільняє його від відшкодування шкоди, яка виходить за межи укладеного договору.
Апелянт, посилаючись на ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стверджує, що позивач у даному випадку взагалі не має права регресу до винної у заподіянні шкоди особи, оскільки в цьому законі названі випадки, коли може заявлятися регресний позов і цей випадок не підпадає під цей перелік. Хибність цієї правової позиції полягає у тому, що спірні правовідносини не регулюються вказаним законом, оскільки позивач уклав з фірмою «СТВ» договір добровільного страхування, а не обов’язкового страхування. Вказаний вище Закон регулює правовідносини між відповідачем, його страховиком СК «Унік», третіми особами, яким він завдав шкоди. Колегія суддів підтверджує наявність у позивача права на регресний позов до ОСОБА_1, оскільки він ґрунтується на названих вище законах.
Безпідставними є посилання апелянта на завищений розмір відшкодування, виплаченого позивачем «Фірмі «СТВ».
Протоколом огляду транспортного засобу від 22 лютого 2010 року, за участю відповідача та ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», було зафіксовано пошкодження автомобілю ОСОБА_6 814 (а.с. 33 – 34).
Відповідно до звіту експерта Національного центру незалежних експертиз від 09 березня 2010 року №660, вартість відновлювального ремонту автомобілю склала 12482 грн. 82 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - 5377 грн. 84 коп. Це також підтверджується висновком Національного центру незалежних експертиз від 09 березня 2010 року (а.с 27 – 31).
Висновок кваліфікованого спеціаліста про те, що вартість відновлювального ремонту автомашини складає 12482 грн. 48 коп., нічим об’єктивно не спростований. За відрахуванням франшизи у сумі 974 грн., розмір страхового відшкодування склав 11508 грн. 48 коп. Грунтовні, детальні розрахунки з цього приводу є на а.с. 28 – 37, 41 – 42, де зазначені і види робіт, і їх вартість, і вартість запчастин і час, необхідний для ремонтних робіт. З висновку спеціаліста вбачається, що складений він з урахуванням Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, Методики проведення товарознавчих експертиз та оцінки колісних транспортних засобів, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Доводи апелянта про обмеження відповідальності відповідача тією сумою, що сплачена його страховиком, тобто 5377 грн. 84 коп., також не ґрунтується на законі оскільки у сторін існує два окремих різних договори страхування з різними умовами щодо зобов’язань і відповідальності сторін, а тому і суми страхових виплат виявилися різними. Немає даних про те, що у суму 11508 грн. 48 коп., які потрібні на відновлювальні роботи по ремонту автомашини, ввійшли якісь зайві суми, які перевищують розмір заподіяної шкоди. Суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив обставини справи і вирішив спір у відповідності з зібраними доказами і вимогами закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 06 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -