донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.10.2006 р. справа №26/96пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Старовойтової Г.Я. |
суддів | Акулової Н.В., Калантай М.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Бабій М.О. –заступник начальника відділу, за дов. №27/182/101 від 31.10.2006р., Цикильова М.Ю. –державний податковий інспектор, за дов. №42/10/10-013-3 від 10.01.2006р. (в засіданні суду 24.10.2006р.) |
від відповідача 1: від відповідача 2: | Легезін О.Г. –юрисконсульт, за дов. №34 від 12.10.2006р., Булгаков В.О. –заступник керуючого, за дов. №01/175 від 03.03.2005р. не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 10.08.2006 р. |
у справі | № 26/96 пд ( суддя Наумова К.Г. ) |
за позовом | Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька |
до відповідача 1: до відповідача 2: | Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасшахтобуд”, м.Донецьк товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”, м.Донецьк |
про | визнання недійсною усної угоди постачання товару на загальну суму 19 335 грн. 00 коп. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2006 р. у справі № 26/96 пд ( суддя Наумова К.Г. ) відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донецькшахтобуд”, м.Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”, м.Донецьк, про визнання недійсною усної угоди, яка здійснена на підставі рахунку б/н від 20.08.2003р., накладної №1320 від 20.08.2003р., платіжного доручення №1010 від 21.08.2003р., рахунку б/н від 15.08.2003р., накладної №1304 від 18.08.2003р., платіжного доручення №993 від 15.08.2003р., рахунку б/н від 08.08.2003р., накладної №1281/2 від 08.08.2003р., платіжного доручення №968 від 07.08.2003р., рахунку б/н від 07.08.2003р., накладної №1281 від 07.08.2003р., платіжного доручення №968 від 08.08.2003р., рахунку б/н від 22.07.2003р., накладної №1215 від 22.07.2003р., платіжного доручення №897 від 22.07.2003р., рахунку б/н від 21.07.2003р., накладної №1208 від 21.07.2003р., платіжного доручення №881 від 21.07.2003р., рахунку б/н від 20.06.2003р., накладної №1117 від 20.06.2003р., платіжного доручення №744 від 20.06.2003р., рахунку б/н від 03.11.2003р., накладної №1563 від 05.11.2003р., платіжного доручення №1368 від 05.11.2003р., рахунку б/н від 31.10.2003р., накладної №1554 від 04.11.2003р., платіжного доручення №1358 від 03.11.2003р., рахунку б/н від 28.10.2003р., накладної №1528 від 29.10.2003р., платіжного доручення №1346 від 28.10.2003р., рахунку б/н від 11.12.2003р., накладної №1692 від 12.12.2003р., платіжного доручення №1542 від 12.12.2003р., рахунку б/н від 17.12.2003р., накладної № 1711 від 18.12.2003р., платіжного доручення №1504 від 08.12.2003р., рахунку б/н від 14.11.2003р., накладної №1602 від 14.11.2003р., платіжного доручення №1416 від 14.11.2003р., рахунку б/н від 25.11.2003р., накладної №1629 від 25.11.2003р., платіжного доручення №1452 від 25.11.2003р., рахунку б/н від 30.12.2003р., накладної №29 від 15.01.2004р., платіжного доручення №32 від 14.01.2004р., укладеної між відповідачами, на підставі ст. 49 ЦК УРСР як такої, що вчинена з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави та суспільства та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект” на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Донецькшахтопроходка” отриманих за угодою коштів у сумі 19 335 грн. 00 коп., а з Державного відкритого акціонерного товариства „Донецькшахтопроходка” на користь держави грошового еквіваленту отриманих товарів у сумі 19 335 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м.Донецька, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення, посилаючись на те, що господарським судом не повно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на рішення Будьонівського районного суду м.Донецька від 23.07.2004р., яким установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект” визнані недійсними. Позивач просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
Перший відповідач, Державне відкрите акціонерне товариство „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасшахтобуд”, м.Донецьк, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим. В обгрунтування своїх заперечень перший відповідач зазначає, що позивачем не доведений факт умислу протиправних дій з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Перший відповідач просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Другий відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”, м.Донецьк, відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в засідання суду не з’явився.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2006 р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України»№ 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 26/96 пд була призначена інша колегія суддів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників позивача та першого відповідача, які прибули в судове засідання апеляційного суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Позивач, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м.Донецька, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсною усної угоди укладеної між відповідачами, Державним відкритим акціонерним товариством „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донецькшахтобуд”, м.Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”, м.Донецьк.
Позивач стверджує, що відповідачі виконали зобов’язання за усною угодою у повному обсязі на суму 19 335 грн. 00 коп., що підтверджується накладними №1320 від 20.08.2003р., №1314 від 18.08.2003р., №1281/2 від 08.08.2003р., №1281 від 07.08.2003р., №1215 від 22.07.2003р., №1208 від 21.07.2003р., №1117 від 20.06.2003р., №1563 від 05.11.2003р., №1554 від 04.11.2003р., №1528 від 29.10.2003р., №1692 від 12.12.2003р., №1711 від 18.12.2003р., №1602 від 14.11.2003р., №1629 від 25.11.2003р., №29 від 15.01.2004р. та платіжними дорученнями, які були додані до позовної заяви.
Господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, до Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донецькшахтобуд”, м.Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”, м.Донецьк, про визнання недійсною усної угоди, на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР із застосування наслідків, передбачених цією статтею.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м.Донецька, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №26/96пд від 10.08.2006р. відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом Донецької області та підтверджується наявними у справі документами, між відповідачами було укладено два письмових договори: договір на поставку бурового інструменту та обладнання для проходки вертикальних стовбурів вуглевидобувних від 21.04.2003р. та договір на поставку бурового інструменту та обладнання від 09.01.2004р.
Виконання договору від 21.04.2003р. підтверджується рахунком б/н від 20.06.2003р., накладною №1117 від 20.06.2003р., податковою накладною від 20.06.2003р. №1117, платіжним дорученням № 744 від 20.06.2003 р. на суму 1 968 грн.; рахунком б/н від 21.07.2003р., накладною №1208 від 21.07.2003р., податковою накладною від 21.07.2003р. №1208, платіжним дорученням №881 від 21.07.2003р. на суму 1 152 грн.; рахунком б/н від 22.07.2003р., накладною №1215 від 22.07.2003р., податковою накладною від 21.07.2003р. №1215, платіжним дорученням №897 від 22.07.2003р. на суму 660 грн.; рахунком б/н від 07.08.2003р., накладною №1281 від 07.08.2003р., платіжним дорученням №968 від 07.08.2003р. на суму 1 152 грн.; рахунком б/н від 08.08.2003р., накладною №1281/2 від 08.08.2003р., платіжним дорученням №968 від 08.08.2003р. на суму 1 152 грн., податковою накладною від 07.08.2003р. №1281 на суму 2 304 грн.; рахунком б/н від 15.08.2003р., накладною №1304 від 18.08.2003р., податковою накладною від 15.08.2003р. №1394, платіжним дорученням №993 на суму 660 грн.; рахунком б/н від 20.08.2003р., накладною №1320 від 20.08.2003р, податковою накладною від 20.08.2003р. №1320, платіжним дорученням №1010 від 21.08.2003р. на суму 1 728 грн.; рахунком б/н від 28.10.2003р., накладною №1528 від 29.10.2003р., податковою накладною від 03.11.2003р. №1554, платіжним дорученням №1346 від 28.10.2003р. на суму 1 092 грн.; рахунком б/н від 31.10.2003р., накладною №1554 від 04.11.2003р., податковою накладною від 03.11.2003р. №1554, платіжним дорученням №1358 від 03.11.2003р. на суму 1 092 грн.; рахунком б/н від 03.11.2003р., накладною №1563 від 05.11.2003р., податковою накладною від 05.11.2003р. №1563, платіжним дорученням №1368 від 05.11.2003р. на суму 858 грн. рахунком б/н від 14.11.2003р., накладною №1602 від 14.11.2003р., податковою накладною від 21.07.2003р. №1602, платіжним дорученням №1416 від 14.11.2003р. на суму 1 416 грн., рахунком б/н від 25.11.2003р., накладною №1629 від 25.11.2003р., податковою накладною від 25.11.2003р. №1629, платіжним дорученням №1452 від 25.11.2003р. на суму 2 400 грн. рахунком б/н від 11.12.2003р., накладною №1692 від 12.12.2003р., податковою накладною від 12.12.2003р. №1692, платіжним дорученням №1542 від 12.12.2003р. на суму 1 200 грн.; рахунком б/н від 17.12.2003р., накладною №1711 від 18.12.2003р., податковою накладною від 21.07.2003р. №1711, платіжним дорученням №1579 від 18.12.2003 р. на суму 1 122 грн.
Виконання договору від 09.01.2004р. підтверджується товарною накладною №29 від 15.01.2004р., податковою накладною №29 від 14.01.2004р., платіжним дорученням №32 від 14.01.2004р. на суму 1 683 грн. 00 коп., рахунком б/н від 30.12.2003р.
Право на звернення в суд з позовом про визнання недійсною угоди та стягнення в доход держави коштів, отриманих за цією угодою, надано органам Державної податкової служби п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990 р.
Дія статті 49 Цивільного кодексу України, у відповідності з якою позивач просить визнати недійсною оспорювану угоду, поширюється на угоди, які здійснені з метою, протиправною інтересам держави та суспільства за наявності умислу у обох або у однієї сторони, який порушує основні принципи суспільного ладу.
За приписами п. 11 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” № 02-5/111 від 12.03.1999 р. ( із змінами ) необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявності умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
В обґрунтування своїх вимог щодо наявності умислу у другого відповідача позивач посилається на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 23.07.2004 р. по справі №2-2384/04 за позовом прокурора Донецької області в інтересах виконавчого комітету Ворошиловської районної ради м.Донецька, до Ратникова Ю.Ю., Маркової В.А., товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”, яким вирішено визнати недійсними з моменту його державної реєстрації установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
У рішенні районного суду, на яке посилається позивач, не встановлювалось факту наявності чи відсутності противоправного умислу при укладанні оспрювальних угод товариством з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект”. Факти, які встановлені в рішенні районного суду в цивільній справ є обов’язковим для суду тільки відносно фактів, які мають значення для вирішення спору в господарській справі. Факт визнання недійсними статутних документів з дня їх реєстрації не тягне за собою недійсності всіх його угод у тому числі спірної, які були укладені до прийняття такого судового рішення або до виключення його з реєстру ЄДРПОУ.
За змістом ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу –у обох сторін чи однієї, від виконання угоди –обома сторонами чи однією. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі. Один лише факт визнання недійсними установчі документи товариства за рішенням суду, не може бути достатньою підставою для визнання такої угоди недійсною з підстав, передбачених ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Позивач у справі не надав доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів, або хоча б в одного з них, як цього вимагає ст. 49 ЦК України, мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства при укладенні угоди; не доведено позивачем і наявності умислу у сторін на приховування від оподаткування доходів на території України.
Відповідно до ст.49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року при укладенні угоди суперечної інтересам держави та суспільства, юридична особа повинна була діяти з умислом.
Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи позивачем не надано доказів того, що Ратніков Ю.Ю. зазаначений в договорі як директор товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект” при укладенні та підписанні договору діяв в супереч інтересам держави і мав умисел на отримання доходів по даній угоді з ухиленням від їх оподаткування.
Також до кримінальної відповідальності Ратніков Ю.Ю. за ухилення від оподаткування по ст.212 Криминального кодексу України не притягувався, перевірка дотримання податкового законодавства у товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект” не проводилась, даних про нарахування податків податковим органом також не надано і відповідач не має заборгованості перед бюджетом.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судова колегія вважає, що позивач, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м.Донецька, не довів у розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України свої позовні вимоги щодо застосування публічно-правових наслідків недійсності угоди, які були передбачені ст.49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
1 січня 2004 року, згідно з п. п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р. втратив чинність.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004р., не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року. За змістом ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку, що вищенаведені факти та документи, що є у матеріалах справи, не доводять наявність підстав для визнання угоди недійсною та обгрунтовано відмовив у позові.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків, дослідивши наявні документи, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог про визнання недійною угоди та застосування наслідків визнання угоди недійсною, а саме: стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехкомплект” на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасшахтобуд”, м.Донецьк, отриманих за угодою коштів у сумі 19 335 грн. 00 коп., а з Державного відкритого акціонерного товариства „Трест „Донецькшахтопроходка” Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Донбасшахтобуд”, м.Донецьк, на користь держави грошового еквіваленту отриманих товарів у сумі 19 335 грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2006 р. у справі № 26/96 пд ( суддя Наумова К.Г. ) –залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька, на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2006 р. у справі № 26/96 пд –залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін в засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Головуючий Старовойтова Г.Я.
Судді: Акулова Н.В.
Калантай М.В.
Надруковано: 5 прим.
1 прим. - позивачу
2 прим. - відповідачу
1 прим. - у справу
1 прим. - ДАГС