донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
31.10.2006 р. справа №34/89а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Москальової І.В. |
суддів | Діброви Г.І., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Ложка Н.Л. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Боровський А.Д. - за довіреністю № 842/01 від 16.10.06 р., Кригіна Н.О. - за довіреністю № 843/01 від 16.10.06 р., Колеснікова О.О. - за довіреністю № 844/01 від 16.10.06 р., Єлагіна В.М. - за довіреністю № 841/01 від 16.10.06 р., |
від відповідача: | Івах Л.А. - за довіреністю № 28646/10/10-2 від 16.10.06 р., КравцоваЕ.В. - за довіреністю № 28645/10/10-2 від 16.10.06 р., Щербіна Ю.В. - за довіреністю № 28647/10/10-2 від 16.10.06 р., Макарова В.Я. - за довіреністю № 12911/10/102 від 15.05.06 р. , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги | Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Дочірнього підприємства "Тютюнова компанія "Хамадей" м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 03.08.2006 року (виготовлена у повному обсязі 08.08.06 р.) |
по справі | №34/89а (суддя Кододова О.В.) |
за позовом | Дочірнього підприємства "Тютюнова компанія "Хамадей" м.Донецьк |
до | Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку |
про | визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 18.08.05 р., від28.10.05 р., від 17.01.06 р. |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 34/89а позовні вимоги Дочірнього підприємства „Тютюнова компанія „Хамадей” м.Донецьк задоволені частково з врахуванням зменшення позовних вимог від 03.08.06р. (т.6, л.с.119). Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Донецьку № 0000820815/04967/10/13-31-2 від 18.08.05р., № 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 від 28.10.05р., №0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.06р., № 0000820815/3/10252/10/1516-23/2 від 13.04.06р. у частині визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 31210,1грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 15605,05грн. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.05р., № 0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.05р., №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.06р., № 0000810815/3/10250/10/1516-23/2 від 13.04.06р. у частині визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 92188,7грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 46094,35грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 03.08.06р. в адміністративній справі № 34/89а скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вважає, що судом дана невірна юридична оцінка пп..5, 17 ст. 7 Закону України від 15.09.95р. № 329 „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (далі Закон № 329), оскільки зазначеними нормами передбачені випадки повернення із бюджету акцизного збору, які є виключними, при цьому жоден з зазначених вказаними нормами випадків повернення акцизного збору не передбачає коригування акцизного збору із бюджету при поверненні товару з підприємств торгівлі до підприємства –виробника цих товарів. Посилається на ст.ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92р. „Про акцизний збір” та наполягає, що дата виникнення податкових зобов’язань з акцизного збору ні яким чином не пов’язана з укладенням будь-якої угоди, по якій здійснюється передача продукції. Вважає, що судом першої інстанції не враховані ст.ст. 17, 42 Господарського процесуального кодексу України, а також пп..3.2.1 п.3.2 ст.3 Закону України від 21.12.00р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивач, Дочірнє підприємство „Тютюнова компанія „Хамадей” м.Донецьк, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу № 816/01 від 06.10.06р. доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.
Позивач також подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 03.08.06р. в адміністративній справі № 34/89а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вважає постанову суду першої інстанції в оскарженій частині незаконною та необґрунтованою у зв’язку з неповнотою встановлення обставин у справі, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає безпідставним посилання суду на п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” та вважає, що судом невірно застосована зазначена норма, як і положення пп..7.4.1 п.7.4 та пп..7.7.1 п.7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Наполягає на тому, що податкові накладні, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, були видані підприємству постачальниками при відвантаженні товару, при цьому на дату їх видачі ПП „Красімпекс”, ПП „Міком”, ПП „Донкамест” були платниками ПДВ, тому відповідно до пп..7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ підприємство позивача мало право на включення певних сум до складу податкового кредиту. Податкові накладні, отримані позивачем від вищезазначених підприємств, були загублені на підприємстві та виявлені тільки у серпні 2004року, про що зазначено у Службовій записці заступника головного бухгалтера, та відображені у податковому обліку, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Не погоджується з посиланням суду на ст.ст.9,10 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Порядок подання фінансової звітності, затвердженого Постановою КМУ від 28.02.00р. № 419, Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.09.94р. № 69, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 6 „Виправлення помилок і зміни і фінансових звітах” та інші, оскільки вищевказані нормативні акти регулюють виключно питання бухгалтерського обліку і фінансової звітності, а не податкового обліку, та зазначає, що порушення певних правил ведення бухгалтерського обліку не зумовлюють порушення у веденні податкового обліку. Наполягає на тому, що судом невірно застосовані вищевказані норми, так як на підставі Службової записки від 20.08.04р. та відповідних податкових накладних були здійснені не записи у бухгалтерському обліку, а виправлена помилка у податковому обліку підприємства.
Посилається на п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.00р. та зазначає, що відобразило податковий кредит у сумі 697000грн. у декларації з ПДВ за серпень 2004р. у рядку 10.1 замість рядка 16.1 (самостійне виправлення платником помилки), що свідчить лише про порушення порядку заповнення податкової декларації з ПДВ, внаслідок чого заниження зобов’язання зі сплати ПДВ у серпні 2004 року відсутнє.
Не погоджується з посиланням місцевого господарського суду на пп..4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181 та посилається при цьому на ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що судом порушена зазначена норма.
Стосовно сплати акцизного збору не погоджується з постановою місцевого господарського суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 35308,6грн. та штрафної санкції у розмірі 17654,3 грн., наполягає, що таке донарахування акцизного збору за квітень-червень 2004р. є необґрунтованим та не відповідає вимогам діючого законодавства, що не враховано місцевим господарським судом.
Посилається на ст.1 Закону України „Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” № 30/96-ВР від 06.02.96р. , ст.9 Закону України „Про державний бюджет України на 2004р.” № 1344-ІУ від 27.11.03р. в редакції, що діяла у квітні-травні 2004р., якою, на його думку, запроваджений мораторій на положення абз.12 цієї статті, ч.2 ст.7 п.2 ч.1 ст.14 Закону України № 1251-ХП від 25.06.91р. „Про систему оподаткування” та зазначає, що Закон України „Про Державний бюджет України на 2004р.” не є законом про оподаткування та не може змінювати ставки акцизного збору на тютюнові вироби, тому абз.12 ст.9 зазначеного Закону застосуванню не підлягає, що не прийнято місцевим господарським судом до уваги.
Посилається на ст.4 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” № 817/98 від 23.07.98р. та вказує на те, що у постанові від 03.08.06р. судом не встановлено обставин щодо повторності перевірки правильності нарахування та сплати акцизного збору за квітень 2004р., що була проведена відповідачем, та, відповідно, не надано цьому факту правової оцінки.
Податковий орган у запереченнях на апеляційну скаргу позивача, постанову суду першої інстанції в цій частині вважає обґрунтованою.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.06р. для розгляду апеляційних скарг Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та Дочірнього підприємства "Тютюнова компанія "Хамадей" м. Донецьк призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий), судді Дібрової Г.І., судді Запорощенко М.Д.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За результатами комплексної документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.04.2004р. по 31.03.2005р., СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку складений акт перевірки №217/13-31-2-25113455 від 15.08.2005р., на підставі якого відповідачем 18.08.2005р. прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення:
-№0000760815/024972/10/13-31-2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 086 511,50 грн., у тому числі основного платежу - 724341,00 грн., штрафних санкцій - 362170,50 грн.;
- № 0000820815/024967/10/13-31-2 про визначення податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 99778,05 грн., у тому числі основного платежу - 66518,70 грн., штрафних санкцій - 33259,35 грн.;
- № 0000810815/024968/10/13-31-2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової промисловості у розмірі 138283,05 грн., у тому числі основного платежу - 92188,70 грн., штрафних санкцій - 46094,35грн.
За результатами адміністративного оскарження та на підставі рішень СДПІ по роботі з великими платниками податків № 32020/10/31-013 від 27.10.2005р. (т.1, л.с.110-118), ДПА в Донецькій області № 21278/10/250135 від 30.12.2005р. (т.1, л.с.133-142) та ДПА України №2410/6/25-0215 від 16.03.2006р. (т.1 а.с.159-164), відповідачем приймались наступні податкові повідомлення-рішення:
від 28.10.05р.:
- № 0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1049623,82 грн. (основного платежу - 699749,21 грн., штрафних санкцій - 349874,61 грн.);
- № 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 99778,05 грн., (основного платежу - 66518,70 грн., штрафних санкцій - 33259,35 грн.);
- № 0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової промисловості у розмірі 138283,05 грн., (основний платіж - 92188,70 грн., штрафні санкції - 46094,35 грн.);
від 17.01.06р.:
- № 0000760815/2/812/10/15-16-23/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1049623,82 грн. (основний платіж - 699749,21 грн., штрафні санкції - 349874,61 грн.);
- № 0000820815/2/813/10/15-16-23/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з акцизного збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 82026,45грн. (основного платежу - 54684,30 грн., штрафних санкцій - 27342,15 грн.; (раньше біло 99778,05 грн.)
- № 0000810815/2/814/10/15-16-23/2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової промисловості у розмірі 138283,05 грн.(основного платежу- 92188,70грн., штрафних санкцій - 46094,35грн.);
від 13.04.06р.:
- №0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 699749,21грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 349874,61грн., всього на загальну суму 1049623,82грн. (т.3 а.с.90);
-№0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 66518,70грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 33259,35грн. (т.3 а.с.89);
- №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про визначення податкового зобов’язання з акцизного збору у розмірі 92188,70грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 46094,35грн.(т.3 а.с.88).
За письмовим зменшенням позовних вимог від 03.08.06р. позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення (т.6 а.с.119):
- № 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, № 0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1045500,00грн. (основного платежу 697 000,00грн., штрафних санкцій –348500,00грн.);
- №0000820815/3/10252/10/1516-23/2 від 13.04.06р. та №0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.05р., №0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.05р., №0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.06р., № 0000810815/3/10250/10/1516-23/2 від 13.04.06р. в частині визначення сум акцизного збору (т.6, л.с. 119-120).
Щодо донарахування за вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями спірної суми податку на додану вартість в розмірі 1045500,00грн., в тому числі основного платежу 697 000,00грн. та штрафних санкцій –348500,00грн., то з матеріалів справи та вимог чинного законодавства вбачається наступне.
Місцевий господарський суд в обґрунтування висновків оскарженої постанови та відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, пославшись на порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, який визначає поняття „бюджетного відшкодування”, не врахував, що така правова норма не має відношення до даного предмету спору, оскільки згідно пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума, що визначена як різниця між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту та є від”ємним значенням податку (бюджетним відшкодуванням) - підлягає поверненню з Державного бюджету України, в той час як в даному випадку спір виник по факту правомірності віднесення позивачем сум до складу податкового кредиту у серпні 2004р. за даними податкової декларації, в якій позивачем задекларовано позитивне значення суми ПДВ в розмірі 998526грн.. Тобто за даними податкової декларації з ПДВ за серпень 2004 року (т.2 а.с.54), про що відображено в акті перевірки, сума податку на додану вартість підлягає сплаті позивачем безпосередньо в бюджет, а не стягненню з бюджету як наполягає суд першої інстанції, у зв”язку з чим посилання суду першої інстанції на вказані норми, що визначають порядок та умови бюджетного відшкодування є помилковим.
Крім п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ” в обґрунтування оскарженої постанови суд першої інстанції, послався також на порушення позивачем нормативних та підзаконних актів, що визначають порядок ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, не з”ясувавши, насамперед, наявність чи відсутність факту порушення позивачем тих правових норм Закону України „Про податок на додану вартість”, які встановлюють правила податкового обліку та зазначені порушеними в акті перевірки, є визначеними в спірному податковому повідомленні-рішенні як підстава нарахування спірної суми ПДВ, оскільки недотримання позивачем стандартів з бухгалтерського обліку під час виправлення помилки в бухобліку не зумовлює однозначне порушення правил податкового обліку та правил виправлення помилок безпосередньо у податковій звітності через врегулювання останніх лише Законами з питань оподаткування.
Як вбачається в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, встановлено завищення позивачем складу податкового кредиту у серпні 2004року на суму 697000грн. у зв’язку з віднесенням до податкового кредиту п”яти податкових накладних №000977 від 08.11.2002р. на загальну суму 1800000,00грн. (ПДВ 300000грн.), виданої ПП „Красімпекс”; № 08/01-1 від 08.01.2003р. на загальну суму 513000грн. (ПДВ 85500грн.) та №14/01-2 від 14.01.2003року на загальну суму 750000,00грн. (ПДВ 125000грн.), виданих ПП „Міком”; № 0401 від 01.04.2003року на загальну суму 562500 (ПДВ 93750грн.), № 0406 від 06.04.2003року на загальну суму 556500 грн. (ПДВ 92750грн.), виданої ПП „Донкамест” (т.2 а.с.20-21) :
- в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”;
- та без врахування вимог наказу ДПА України від 30.09.03р. № 466 „Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість”, зареєстрованого в Мінюсті України 22.10.03р. за № 964/8285, підприємство позивача відобразило податковий кредит у сумі 697000грн. у декларації за серпень 2004р. в рядку 10.1,а не в рядку 16.1..
Інших порушень з посиланням на правові норми, що порушені позивачем в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 697000грн., акт перевірки не містить.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що у ході проведення перевірки на запит податковими інспекціями Куйбишевського та Калінінського районів м.Донецька були надані довідки про зняття з обліку платників податків за заявою платника 10.12.03р., 29.10.03р., 14.01.03р. та повідомлення про скасування державної реєстрації 26.12.03р., 05.11.03р., 15.01.03р. суб’єктів підприємницької діяльності –юридичних осіб: ПП „Донкамест”, ПП „Міком”, ПП „Красімпекс”, що видали податкові накладні, суми по яким віднесені позивачем до складу податкового кредиту у серпні 2004р. (т.2, л.с.22), але акт перевірки не містить встановлення з врахуванням вказаних обставин порушень будь-якої норми Закону позивачем, як і не містить посилань про врахування вказаних обставин при зменшенні складу податкового кредиту.
Як вбачається, підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень (т.1а.с.108,130, 145, т.3 а.с.90) в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі основного платежу 697 000,00грн. визначений пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а штрафні санкції в розмірі 348500,00грн. застосовані на підставі пп..17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р.
Огляд матеріалів справи та акту перевірки свідчить про наступне.
Між позивачем (Покупець) та ПП „Красімпекс” був укладений договір від 22.11.2002року на поставку тютюну на загальну суму 560000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 93333,33грн. (т.6 а.с.16-18). Згідно приймального акту №255 від 08.11.2002року та видаткової накладної №0000977 від 08.11.02р. (т.1 а.с.165-166) позивачем отриманий тютюн „Мавра” кількістю 15000кг. на суму 1500000грн. та ПДВ 300000,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №000977 від 08.11.2002року на загальну суму 1800000,00грн. в тому числі ПДВ 300000,00грн. (т.1 а.с167). Розрахунок здійснений шляхом передачі 08.11.202року простого векселю №66334635445362 на суму 1800000грн. (т.6 а.с.14) та 27.11.2002року простого векселю №66334635445181 на суму 560000грн.(т.6 а.с.19).
Між позивачем (Покупець) та „Міком” (Продавець) був укладений договір від 26.12.2002року (т.5 а.с.108-109) на поставку тютюну на загальну сум 1 948 950,00грн. в тому числі ПДВ на суму 324825,00грн. Згідно приймального акту №7 від 08.01.2003року та видаткової накладної №08/01-1 від 08.01.03р. (т.1 а.с.168-169) позивачем отриманий тютюн „Трапезонд” кількістю 71250кг. на суму 427500грн. та ПДВ 85500,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №08/01-1 від 08.01.2003року на загальну суму 513000,00грн. в тому числі ПДВ 85500,00грн. (т.1 а.с170). Згідно приймального акту №8 від 14.01.2003року та видаткової накладної №14/01-2 від 14.01.03р. (т.1 а.с.171-172) позивачем отриманий тютюн „Вірджинія” на загальну кількість 10000кг. на суму 625000грн. та ПДВ 125000,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №14/01-2 від 14.01.2003року на загальну суму 750000,00грн. в тому числі ПДВ 125000,00грн. (т.1 а.с173). Розрахунок здійснений шляхом передачі 14.01.2003року простого векселю №66334635445363 на суму 750000грн.(т.5 а.с.110-111) та 08.01.2003року простого векселю №66334635445182 на суму 513000грн.(т.5 а.с.112-113).
Між позивачем (Покупець) та „Донкамест” (Продавець) був укладений договір від 28.03.2003року (т.6 а.с.1-2) на поставку тютюну на загальну суму 1 119 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму 186500,00грн. Згідно приймального акту №26/1 від 01.04.2003року та видаткової накладної №0401 від 01.04.03р. (т.1 а.с.174-175) позивачем отриманий тютюн „Вірджинія” кількістю 75000кг. на суму 468750грн. та ПДВ 93750,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №0401 від 01.04.2003року на загальну суму 562500,00грн. втому числі ПДВ 93750,00грн. (т.1 а.с176). Згідно приймального акту №28/1 від 06.04.2003року та видаткової накладної №0406 від 06.04.03р. (т.1 а.с.177-178) позивачем отриманий тютюн „Вірджинія” кількістю 74200кг. на суму 463750грн. та ПДВ 92750,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №0406 від 06.04.2003року на загальну суму 556500,00грн. в тому числі ПДВ 92750,00грн. (т.1 а.с179). Розрахунок здійснений шляхом передачі 01.04.2003року простого векселю №66334301607990 на суму 562500,00грн.(т.6 а.с.3-4) та 06.04.2003року простого векселю №66334301607991 на суму 556500,00грн. (т.6 а.с.5-6).
В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, встановлено (т.2, л.с.22), що у перевіряємому періоді позивачу вексель № 66334301607990 від 01.04.03р. ПП „Донкамест” на загальну суму 562500грн. був пред’явлений до сплати підприємством ПП „Імперіал” у жовтні 2004р., вексель № 66334635445363 від 14.01.03р. ПП „Міком” на загальну суму 750000грн. був пред’явлений сплати підприємством ПП „Альтан” у серпні 2004р..
Огляд вимог чинного законодавства свідчить про наступне.
Згідно статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України. Як вбачається, Закон України «Про ПДВ»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не містить у собі норми, яка покладає відповідальність на платника податку –покупця товару (послуги) за правильність визначення платником податку –продавцем товару (послуг) об»єктів оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку.
Правила формування податкового кредиту встановлені пп.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», згідно абзацу 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, як сплачених, так і нарахованих платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Факт віднесення сум за спірними господарськими операціями до складу валових витрат податковий орган не спростовує, в акті перевірки порушення щодо цього питання не встановлено (т.2, л.с.15-16).
За умовами пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, в тому числі дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Спірні податкові накладні від 08.11.2002р.; від 08.01.2003р., від 14.01.2003року, від 01.04.2003, від 06.04.2003р., приймальні акти та видаткові накладні свідчать про виписування їх в один день по факту відвантаження на адресу позивача тютюну. Книга обліку придбання товарів (робіт,послуг) свідчить про відображення спірних податкових накладних як отриманих у серпні 2004 року ( т.3 а.с.56).
Огляд наявних в матеріалах справи п”яти спірних податкових накладних (т 1, а.с. 167, 170, 173, 176,179) свідчить, що вони є оформленим у відповідності до вимог ст. 7 Закону України „Про ПДВ”. При цьому в акті перевірки (т 2 а.с.2-22), на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не вбачається встановлення податковим органом порушення щодо невідповідності таких податкових накладних будь-якій нормі Закону.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Згідно пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у відповідності до ст.9 Закону України „Про ПДВ”.
Реєстрація в якості платника податку на додану вартість, відповідно до вимог п. 9.8 ст.8 Закону України „Про ПДВ”, діє до дати її анулювання.
Матеріали справи свідчать, що на підставі заяв про виключення з реєстру платника податку на додану вартість (т.4 а.с.38, 40) та згідно до Повідомлень про скасування державної реєстрації (т.3 а.с.101,99,104), довідок про зняття з податкового обліку платника податків, з податкового обліку за власним рішенням власника зняті з 14.01.2003р. (ПП„Красимпекс” –(т.3 а.с102)) , з 29.10.03р. (ПП„Міком” –т.3 а.с.100)) та з 10.12.2003р. (ПП „Донкамест” –т.3 а.с.106)).
Таким чином, на дату складення спірних податкових накладних, виданих по факту відвантаження товару 08.11.02р.- ПП „Красимпекс”, 08.01.03р. і 14.01.03р.- ПП „Міком” та 01.04.03р. - ПП „Донкамест”, зазначені підприємства були включені до реєстру платників податків як платники податку на додану вартість та мали право на нарахування податку та складання податкових накладних у відповідності до пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”.
Лише факт ліквідації підприємств за власним бажанням засновників не може свідчити про те, що такі підприємства не сплачували суми податків до бюджету, оскільки податковий орган на момент ліквідації платника податків уповноважений відповідно до ст..19 Конституції України, статті 2,10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.3”е” Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від. 23.07.98 р. N 817/98 здійснити перевірку таких платників та встановити факт наявності чи відсутності заборгованості перед бюджетом. Факт зняття з податкового обліку вищенаведених платників податків свідчить про відсутність відповідно до умов п.3 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” та п.8.3, п.8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків в редакції наказу ДПА України від 17.11.98 N 552, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.12.98р.за N 791/3231 заборгованості перед бюджетом.
Як вбачається акти :
- ДПІ в Калінінському районі № 3836/26-011-1 від 18.12.02р., складеного за результатами комплексної документальної перевірки ПП„Красимпекс” за період з 17.10.01р. по 18.12.02р.,
- ДПІ в Калінінському районі № 57/26-011-1 від 18.08.03р., складеного за результатами планової документальної перевірки ПП „Міком” за період з 20.03.02р. по 18.08.03р.;
- ДПІ в Куйбишевському районі м.Донецька № 118/26/31688589 від 19.11.03р., складеного за результатами позапланової комплексної документальної перевірки ПП „Донкамест” за період з 23.10.01р. по 01.10.03р.
свідчать про декларування вищевказаними підприємствами сум у складі податкових зобов”язань в період видачі спірних податкових накладних, При цьому, такі акти також не встановлюють порушень ведення податкового обліку зазначеними підприємствами в цей період (т.4, л.с.19-24, л.с.42-63).
З огляду на наведене позивач обґрунтовано, відповідно до умов пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ”, включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 697000грн. за податковими накладними, які складені у відповідності до ст.7 Закону України „Про ПДВ” та виписані підприємствами, що зареєстровані в якості платників ПДВ, у зв”язку з чим матеріалами справи не підтверджено порушення позивачем вимог, визначеного в акті перевірки підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про ПДВ”.
Відповідно до частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, у зв”язку з чим посилання суду першої інстанції у оскарженій постанові на положення пп..4.2.3 ст.4 Закону України „про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснено без врахування вказаної процесуальної норми.
Щодо визначення в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, про не врахування позивачем вимог наказу ДПА України від 30.09.03р. № 466 „Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість”, зареєстрованого в Мінюсті України 22.10.03р. за № 964/8285 під час відображення спірних сум ПДВ в рядку 10.1, а не в рядку 16.1 податкової декларації, то з матеріалів справи та вимог чинного законодавства вбачається наступне.
Відповідно до абз. 2 п. 5.1 статті 5 Закону України № 2181 від 21.12.00р. „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Виявивши податкові накладні № 000977 від 08.11.02р., № 08/01-1 від 08.01.03р., № 14/01-2 від 14.01.03р., № 0401 від 01.04.03р., № 0406 від 06.04.03р. у серпні 2004р., підприємство відобразило їх у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за серпень 2004р. та віднесло до складу податкового кредиту 697000грн. у серпні 2004р., фактично виправивши у податковому обліку помилки попередніх періодів з дотриманням 1095-денного строку, передбаченого ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та відповідно до вимог абз. 2 п. 5.1 статті 5 Закону України № 2181 від 21.12.00р..
Відображення спірної суми у розмірі 697000грн. у складі податкового кредиту за декларацією з ПДВ за серпень 2004 року в рядку 10.1 декларації, а не в рядку 16.1 без врахування вимог наказу ДПА України від 30.09.03р. № 466, про що зазначено в акті перевірки, не впливає на розмір чистої суми зобов’язань з ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України за поточний звітний період, у зв”язку з чим такі ствердження податкового органу з огляду на вищенаведене не спростовують правомірність відображення позивачем сум ПДВ у складі податкового кредиту, що відбулось з дотриманням пп..7.4.1, пп..7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України „Про ПДВ” та у відповідності до наданого п.5.1 ст.5 Закону України №2181 від 21.1200р. права позивачу на подання податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого помилки були самостійно виявлені платником.
При цьому, враховується, що податковий орган відповідно до умов ч.2 ст.71 КАС України не довів факт відображення спірних сум у складі податкового кредиту попередніх періодів, а акти перевірок, що складені податковим органом під час перевірок позивача за попередні періоди, навпаки свідчать про відсутність спірних сум в якості задекларованих до серпня 2004 року. Так, акт ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька „Про результати позапланової документальної перевірки правильності та обґрунтованості формування податкових зобов”язань і податкового кредиту з податку на додану вартість Дочірнього підприємства „Тютюнова компанія „Хамадей” за період з 01.10.02р. по 31.01.03р.” № 472/23-211/25113455 від 20.03.03р. (т.6, л.с.31-72) свідчить про те, що підприємство не відображало у складі податкового кредиту за листопад 2002року ПДВ у сумі 300000грн. згідно податкової накладної № 000977 від 08.11.02р. (продавець –ПП „Красімпекс”), та у січні 2003р. ПДВ у сумі 210500грн. згідно податкових накладних № 08/01-1 від 08.01.03р., № 14/01-2 від 14.01.03р. (продавець –ПП „Міком”), оскільки на листах 22-23,37-38 цього акту (т.6, л.с.51-52, 66-67) зазначені основні постачальники та основні суми податкового кредиту за листопад 2002 року та січень 2003р., в переліку яких відсутні ПП”Красімпекс”, ПП”Міком”. При цьому, суми, що зазначені за даними вищенаведеного акту перевірки , у складі податкового кредиту листопада 2002р. та січні 2003року, є нижчими за сум ПДВ згідно спірних податкових накладних.
Необґрунтованість та недоведеність висновків відповідача у акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу за серпень 2004року податку на додану вартість у сумі 697000грн. обумовлює безпідставність застосування до позивача за спірними податковими повідомленнями-рішеннями і штрафних (фінансових) санкції у розмірі 348500грн..
Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень щодо донарахування суми податку на додану вартість в розмірі 1045500,00грн., в тому числі основного платежу 697 000,00грн. та штрафних санкцій –348500,00грн, викладені в оскарженій постанові є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не доводяться матеріалами справи, у зв”язку з чим постанову суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права за п.3, п.4 ч.1 т.202 КАС України.
Відносно донарахування позивачу за спірними податковими повідомленнями-рішеннями акцизного збору у розмірі 35308,6грн. та штрафної фінансової санкції у розмірі 17654,3грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо обов’язку позивача застосовувати мінімальний розміру акцизного збору на тютюнові вироби у 2004році, у зв”язку з чим в цій частині доводи апеляційної скарги апеляційною інстанцією не приймаються до уваги з огляду на нижчезазначене.
В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення встановлено порушення позивачем вимог абз.12 ст.9 Закону України від 27.11.2003року №1344 „Про Державний бюджет України на 2004рік”, ст.3 Декрету КМУ від 29.12.1992року „Про акцизний збір”, ст.3 Закону України від 15.09.1995року №329/95-ВР „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” внаслідок чого встановлено заниження позивачем акцизного збору за 2-4 квартали 2004року на суму 158707,40грн. в тому числі: за квітень -11834,40грн., травень 22696,20грн., червень –811,30грн., липень - 110702,60грн., серпень 12696,20грн. (т.2 а.с. 32-36, а.с.51), внаслідок застосування позивачем ставки акцизного збору на тютюнові вироби, яка складала 5% до обороту з реалізації сигарет з фільтром та без фільтру з тютюну, встановленої Законом України „Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” №30/96 від 06.02.1996р.
Огляд вимог чинного законодавства свідчить про наступне.
Абзацом дванадцятим статті 9 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік»(далі – Закон № 1344-ІV) встановлено, що у 2004 році при визначенні податкового зобов'язання із сплати акцизного збору на тютюнові вироби, що обчислюються у процентах до обороту з продажу товару (продукції), розмір такого зобов'язання не може бути меншим однієї третини установленої законодавством ставки акцизного збору на відповідні тютюнові вироби у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).
Ствердження позивача стосовно того, що на абзац дванадцятий ст.9 Закону України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік»розповсюджується мораторій і тому він не підлягає застосуванню, не приймається судовою колегією з огляду на статтю 9 вказаного Закону України № 1344-ІV, якою встановлено, що мораторій запроваджується безпосередньо для нових інноваційних проектів. Запроваджений мораторій не стосується абзацу 12 вказаного Закону, у якому мова йде про визначення мінімального розміру акцизного збору на тютюнові вироби.
Посилання позивача на те, що Закон України від 27.11.2003 р. № 1344-ІV «Про Державний бюджет України на 2004 рік»не повинен застосовуватися відповідно до приписів ч.2 ст.7 Закону України „Про систему оподаткування” також не приймаються судовою колегією до уваги за тих підстав, що норми ст. 9 Закону № 1344-ІV не визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України, а Закони є актами єдиного органу законодавчої влади –Верховної Ради України, у зв’язку з чим спірна постанова прийнята судом саме на підставі Конституції та законів України.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що попередньою перевіркою не було встановлене зазначене порушення, судом першої інстанції обґрунтовано, з врахуванням ст.11 Закону України „Про систему оподаткування”, пункт 1 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, підпункту „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000року №2181 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що, встановивши порушення податкового законодавства податковий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Не встановлення зазначеного порушення при розрахунку акцизного збору податковим органом при здійсненні тематичної перевірки на підставі завдання УСБУ у Донецькій області (Довідка 7/23-311-3 від 10.06.2004року, т.1 а.с.43-50) не спростовує висновки акту комплексної документальної перевірки від 15.08.2005року №217/13-31-2-25113455, в якому встановлені порушення визначення податкового зобов’язання по акцизному збору.
Стосовно донарахування позивачу іншої суми акцизного збору у розмірі 123398,80грн., в тому числі у липні 2004року у розмірі 110702,60грн. та у серпні 2004року у сумі 12696,20грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірного визначення позивачу зазначеного податкового зобов’язання з акцизного збору та задовольнив позовні вимоги , у зв”язку з чим апеляційна скарга податкового органу щодо скасування в цій частині оскарженої постанови суду не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу акцизного збору, встановлено, що позивачем при визначенні податкового зобов’язання з акцизного збору у липні та серпні 2004року коригувалися фактичні обороти з реалізації готової продукції на кількість повернутої продукції (т.2 а.с.32-33). Загальна сума донарахувань з акцизного збору складає 158707,40грн., в тому числі за рахунок зменшення оподатковуваних оборотів готової продукції у липні та серпні 2004р. на кількість поверненої продукції 123398,80грн. (т.2, л.с.34).
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Постачальник) та ПП „Время” (Покупець) був укладений договір №53 від 01.06.2004року (т.1 а.с.34-42) на поставку тютюнової продукції. За зворотними накладними (т.1 а.с.25-33) була повернута тютюнова продукція позивача, яка згідно наказів по підприємству (т.1 а.с.20-24) перероблена позивачем у зв’язку із закінченням терміну дії сертифікату відповідності, заміні дизайну етикеток.
Одним з основних видів діяльності позивача є виробництво тютюнових виробів згідно Довідки Донецького обласного управління статистики № 7-25-425 від 27.08.03р. (т.3, л.с.68).
Об’єкт оподаткування, відповідно до ст.3 вищевказаного Закону, визначаються відповідно до Декрету КМУ „Про акцизний збір”.
Об’єктом оподаткування, згідно п. ”а” ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” № 43-93 від 30.04.93р., є обороти з реалізації вироблених в України підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.
При цьому, п. „а” статті 4, пп..”а” ст.3 Декрету КМУ від 26.12.1992р.встановлено, що акцизний збір обчислюється за ставками у процентах до обороту з продажу.
Відповідно до ст.4 вищевказаного Декрету КМУ від 26.12.1992р. датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).
Згідно з частинами 1, 5 ст.6 Декрету КМУ від 26.12.1992р. суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками. Акцизний збір сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом. Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань оподаткування окремим видом акцизного збору.
Пунктом 6 статті 7 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” № 329/95-ВР від 15.09.95р. визначено, що українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації.
Місцевим господарським судом обґрунтовано, з врахуванням ч. 1 ст. 1, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.92 р. N 18-92, ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", які встановлюють обов’язок з подання підприємствами-виробниками розрахунку суми акцизного збору виходячи з фактичних обсягів, дійшов висновку, що позивач правомірно, відповідно до вимог пп. "б" ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", зменшив свої податкові зобов’язання на фактично повернутий невиправний брак у період, коли відбулось таке повернення товарів у зв”язку з зменшенням оборотів з продажу через повернення товарів.
З огляду на наведене постанова місцевого господарського суду в цій частині відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на обмеженість повернення із бюджету акцизного збору при визначенні податкових зобов’язань з акцизного збору у п.п.5 та 17 ст.7 Закону України від 15.09.1995р. "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" не приймаються судовою колегією до уваги з тих підстав, що у спірних правовідносинах мова йде не про повернення з бюджету акцизного збору, а про правильність формування об’єкту оподаткування, який згідно статті 3 цього ж Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” № 329/95-ВР від 15.09.95р. визначається відповідно до Декрету КМУ „Про акцизний збір”, згідно вищенаведених умов якого об”єкт оподаткування визначається з фактичного обороту з реалізації тютюнових виробів шляхом їх продажу.
Враховуючи вищевикладене, постанова місцевого господарського суду в частині донарахування позивачу акцизного збору у розмірі 123 398,80грн., прийнята правомірно та скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі відповідача, не підлягає.
При цьому, вбачається, що до пп..5 та 17 ст.17 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" зміни не вносились, але податковим органом внесені зміни до наказу ДПА України від 19.03.2001 р. № 111 «Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України», якими встановлено, що у графі 14 відображається сума податкового зобов'язання, яка розрахована на фактично повернутий невиправний брак, і на яку підлягає зменшенню сума податкового зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ст.198, п.3, п.4 ст.202, п.2 ст.205, ст..207, п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Донецьку на постанову господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 34/89а –залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Тютюнова компанія „Хамадей” м.Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 34/89а – задовольнити частково.
Постанову господарського суду Донецької області від 03.08.06р. по справі № 34/89а –скасувати частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків в м.Донецьку №0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005року, №0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, № 0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року, №0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1045500,00грн., в тому числі основного платежу 697000,00грн., штрафних (фінансових) санкцій 348500,00грн.
В інший частині постанову місцевого господарського суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова складена в повному обсязі 03.11.2006 року.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Г.І. Діброва
М.Д. Запорощенко