АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/4329/12

Справа №  2/0426/2374/12                                                                                Головуючий у 1 й інстанції - Рунчева О.В.

      Доповідач  -  Болтунова Л.М.   

Категорія  27                                                                                                   

Р І Ш Е Н Н Я

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року  Колегія суддів судової палати з  розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого  судді          - Болтунової Л.М.

суддів                              - Тамакулової В.О., Романюк М.М.

при секретарі                    - Куць О.О.  

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

         У липні 2011 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNK0RX01131602 від 26 квітня 2006 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 2780,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 вересня 2006 року.

        Але ОСОБА_2 належним чином свої зобов’язання не виконує і станом на 24 лютого 2011 року має заборгованість в розмірі 42334,76 грн., яка складається з наступного: 2780,80 грн. – заборгованість за кредитом; 16360,15 грн. –заборгованість по процентам за користування кредитом; 133,48 грн.- заборгованість по комісії за користування кредитом; 20568,20 –пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором, а також штраф (фіксована частина) в сумі  500 грн. та штраф (процентна складова) –1992, 13 грн.

         З цих підстав позивач, просив суд стягнути з відповідача на його користь 42334,76 грн. заборгованості за вищевказаним кредитним договором, а також судові витрати.

         Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»задоволено частково.

        Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DNK0RX01131602 від 26 квітня 2006 року в сумі 29634,33 грн.  Вирішено питання щодо судових витрат.

         З таким рішенням не погодився ОСОБА_2 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищевказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення суду –скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.   

                   Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_2 укладено строковий кредитний договір № DNK0RX01131602, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2780,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,6 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом строком до  25 вересня 2006 року включно.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов’язався щомісяця сплачувати кредит, нараховані відсотки за користування кредитними коштами, у разі неналежного виконання зобов’язань передбачено нарахування та сплата штрафних санкцій.

Оскільки відповідач свої зобов’язання не виконує належним чином, станом на 24 лютого 2011 року виникла заборгованість в сумі 42334,76 грн.  

            Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором, нарахованих відсотків та штрафу є доведеними  та такими що ґрунтуються на законі, а відповідно до положень ч.3 ст. 551 ЦК України прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру пені до 12700,43 грн.

          Проте з таким висновком колегія суддів погодитися не може.

          З матеріалів справи видно, що між сторонами строковий кредитний договір був укладений до 25 вересня 2006 року, а з позовними вимогами банк звернувся до суду лише 15 липня 2011 року.

            Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

             Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України  передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

            В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що  раніше з позовом до відповідача стосовно кредитного договору не звертався, оскільки відповідно  до п. 6.6. зазначеного договору  термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки –пені, штрафів встановлені сторонами тривалістю п’ять років.

          Колегія суддів вважає, що зазначений пункт кредитного договору  суперечить вищевказаним вимогам закону, що не було прийнято судом першої інстанції до уваги при ухваленні рішення.

          Пунктом 7 частини 13 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

          Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції первісно було ухвалено заочне рішення від 26 серпня 2011 року про задоволення позову, яке у подальшому було цим же судом скасовано.

          Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що при новому розгляді справи він не був юридично обізнаний, так як не мав коштів на правову допомогу, а тому не заявляв клопотання про застосування строку позовної давності до даного позову заслуговують на увагу. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було дотримано вимоги цивільного процесуального закону, а саме ч.4 ст.10 ЦПК України, не повно і не всебічно були з*ясовані обставини справи та не  надана їм належна оцінка.

          Оскільки оскаржуване рішення було ухвалено з порушенням норм процесуального права воно не може залишатися в силі і підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

           Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України,  колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2»- задовольнити.

        Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого  2012 року  скасувати і в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» –відмовити.

           Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів з цього часу.

               Судді: