Справа № 1-133/11

В И Р О К  

іменем України

30 березня 2012 рокуШевченківський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого судді Радчикової О.П.

при секретарі  Додонь Ю.В.

з участю прокурора Ковальова А.В.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

                   ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шепетівка, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше  не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Шепетівка, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше  судимого: 09.12.2008р. Шепетовським міськрайонним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75, 104 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358  КК України (в редакції 2001 року),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9, який був засуджений 9 грудня 2008 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області за ст. 187 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з понесеного покарання відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та протягом іспитового строку, повторно  вчинив  ряд нових злочинів, за наступних обставин.

            Так, 04 грудня 2009 року приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_9, який раніше був судимий за розбій, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа, перебуваючи в парку імені Т.Шевченка, що по вул. Терещенківська,7 в м. Києві, звернули увагу на раніше незнайомих їм ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Вважаючи, що в них можуть знаходитися гроші та інші цінні речі, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та  невстановлена слідством особа вступили в злочинну змову на заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та  невстановлена слідством особа  підійшли до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Діючи згідно попередньої змови, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_5 та ОСОБА_6, при цьому ОСОБА_9 з метою подавлення можливого опору з боку потерпілих, наніс удар кулаком ОСОБА_5  в висок, від чого ОСОБА_5  впав на землю, після чого ОСОБА_9, наніс два удари ногою в область його голови та тулуба, а невстановлена слідством особа нанесла декілька ударів ногами в область голови та тулуба ОСОБА_11 Після чого, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа, діючи сумісно та узгоджено заволоділи приватним майном останнього, а саме: флеш-картою 16 гігабайт, вартістю 300 гривень.

        Після чого, ОСОБА_9, схопивши ОСОБА_6 за одяг,  стягнув  його з лавочки та разом з ОСОБА_8 нанесли по декілька ударів ногами та руками в область обличчя та голови ОСОБА_6, та в цей же час, ОСОБА_9, діючи спільно та узгоджено з іншими учасниками злочинної змови, з кишені штанів ОСОБА_6 витяг мобільний телефон «Нокіа 6300», вартістю 600 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв’язку «Лайф», вартістю 10 гривень на рахунку якої знаходилось 20 гривень та гаманець, вартістю 50 гривень в якому знаходився квиток на потяг сполученням «Київ-Брилів»вартістю 40 гривень, проїзний квиток на метро, який матеріальної цінності не представляє.

     А всього, ОСОБА_9, який раніше був судимий за розбій, ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров’я ОСОБА_6 за попередньою змовою між собою  заволоділи приватним майном останнього загальною вартістю 720 гривень, після чого з місця вчинення злочину зникли.         

         Згідно висновку експерта №8/1 від  01.02.2010 р. у  ОСОБА_5, виявлені наступні тілесні ушкодження:

«- кровоподтеки в области правого глаза с переходом на скуловую и щечную области; в левой лобно-теменно-височной области с переходом на левый глаз; на наружной поверхности правого бедра в верхней трети. Эти кровоподтеки размерами 6х5,5 см, 8,3х9,5 см и 2,8х3,5 см, светло-желтоватого цвета с фиолетовым оттенком.

- рана дугообразной формы, размером 1,5х0,2х0,1 см в области хвостовой части левой брови, покрытая буроватыми корочками выше уровня окружающей кожи;

- две ссадины в области спины на уровне 10 ребра в правой лопаточной области; в проекции 3-го поясничного позвонка размерами 0,5х4,2 см и 2,5х3,2 см, покрытые буроватыми корочками»згідно вказаного  висновку «ушибленая рана в области левой брови и обширный кровоподтек в области головы  и лица», відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я терміном понад 6 але не більш 21-го дня. Інші крововиливи та ссадини –легкі тілесні ушкодження.  

        Згідно висновку експерта №3/1 від 14.01.20010 року у ОСОБА_6, виявлені наступні тілесні ушкодження: «овальной формы желтовато-зеленого цвета кровоподтек на веках левого глаза, размерами 3,5х4,5 см а также кровоизлияния овальной формы, размерами 0,9х0,4 см фиолетового цвета на слизистой оболочке верхней губы в проекции первых зубов справа и слева», які згідно вказаного висновку, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

        Крім того, приблизно в листопаді 2009 року, ОСОБА_9 маючи злочинний умисел на підробку з подальшим його використанням паспорта громадянина України, в невстановленому слідством місці придбав паспорт громадянина України  серії НОМЕР_3, який був виданий 13 жовтня 2006 року Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київській області на ім’я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8.

          Після цього, ОСОБА_9, перебуваючи у невстановленому  слідством місці, шляхом внесення неправдивих відомостей, а саме вклеювання своїх фотографій на сторінці №1,3 взамін на попередні,  підробив паспорт громадянина України  серії НОМЕР_3, який був виданий 13 жовтня 2006 року Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київській області на ім’я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8. Тим самим  ОСОБА_9, підробив документ, який видається установою, що має право видавати такий документ,  і який надає права, з метою його використання  у власних цілях.

Крім того, 07 грудня 2009 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_9 перебуваючи біля станції  метро «Університет», по  бульвару Т.Шевченка, в м. Києві, на вимогу працівників міліції представитися та надати документи, які посвідчують особу, представився як ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 та пред’явив інспектору полку ППСМ ГУ МВС України в м. Києві прапорщику міліції ОСОБА_13,  завідомо підроблений  паспорт громадянина України № НОМЕР_3, виданий 13 жовтня 2006 року Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київської області на ім’я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8. А в подальшому під час проведення дослідчої перевірки по заяві гр.. ОСОБА_6 про  заволодіння його майном та провадженні досудового слідства в кримінальній справі №10-20886 використовуючи завідомо підроблений вищевказаний паспорт ОСОБА_9 представлявся як ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Крім того, 06 грудня 2009 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_8, та невстановлені слідством особи, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння та перебуваючи біля будинку №22  по вулиці В. Васильківській, в м. Києві, звернули увагу на ОСОБА_7 Побачивши,  що на руці у ОСОБА_7 знаходиться годинник та золотий ланцюжок, у ОСОБА_8 та невстановлених слідством осіб виник злочинний умисел,  на відкрите викрадення чужого майна, для реалізації якого вони вступили в злочинну змову. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи, підійшли до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 висунув до ОСОБА_7 претензії необґрунтованого характеру, після чого ОСОБА_8 діючи сумісно та узгоджено з іншими учасниками злочинної змови, які в цей час знаходились поруч та спостерігали за навколишньою обстановкою, наніс руками ОСОБА_7 декілька ударів в область обличчя та голови, завдав тим самим йому фізичного болю та збив останнього з ніг, після чого продовжив наносити  удари ногами в різні частини тіла ОСОБА_7, завдаючи тим самим йому фізичного болю, після чого діючи сумісно та узгоджено з іншими злочинної змови, ОСОБА_8 з руки ОСОБА_7 зірвав і тим самим відкрито, повторно викрав приватне майно останнього, а саме: годинник «Appеlla», вартістю 2000 гривень; золотий ланцюжок, вартістю 4 000 гривень.

А всього, ОСОБА_8 відкрито, повторно, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами  із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_7 викрали приватне майно останнього загальною вартістю 6 000 гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

Підсудний ОСОБА_9 в судовому засіданні свою вину у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а саме вчинення ним розбійного нападу на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не визнав, та суду показав, що 04.12.2009р. він разом з ОСОБА_8 відпочивали на лавці, яка знаходиться в парку ім.. Т.Шевченка. В цей час до них підійшли двоє хлопців, в руках обох хлопців знаходились металеві арматури, крім того у одного з них в руках була пляшка пива. Вказані хлопці запитали в них запальничку, а потім ОСОБА_6 почав спілкуватись з ОСОБА_8, а він з ОСОБА_9 Хлопці продовжували тримати в руках металеві арматури, на що він запропонував їм викинути їх, після чого ОСОБА_5 вдарив зазначеною арматурою по лавці. Відчуваючи загрозу вчинення відносно нього та ОСОБА_14 насилля з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_5, він різко зіскочив з лавочки і наніс два удари ОСОБА_5 в обличчя, після чого з лавочки підвівся ОСОБА_6 і він наніс удар правою ногою в область його обличчя, після чого ОСОБА_6 спотикнувся і впав. Потім ОСОБА_8 забрав його та вони пішли звідти. Через три дні їх затримали працівники міліції, ОСОБА_6 вказав, що він та ОСОБА_14 його пограбували, однак вони ніяких речей у потерпілих не забирали, а просто між ними виникла сутичка.

Вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року), підсудний ОСОБА_9 визнав повністю та пояснив, що він приблизно в листопаді 2009 року знайшов паспорт на ім’я ОСОБА_12, вклеїв свої фотографії на сторінці №1,3 взамін на попередні. Однак ОСОБА_9 спочатку зазначив, що в нього не було наміру його використовувати, він його не пред’являв працівникам міліції при його затриманні, сказав, що при ньому немає документів, що посвідчують його особу, вони просто його вилучили в нього, на досудовому слідстві він не пам’ятає, яким ім’ям представлявся, скоріше всього, що своїм ім’ям, однак в судових дебатах підсудний ОСОБА_9 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року) визнав повністю та щиро покаявся.

Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у вчиненні умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а саме вчинення ним розбійного нападу на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не визнав, та суду показав, що 04.12.2009р. він зустрівся зі своїм другом ОСОБА_9 та вони сиділи на лавці в парку ім.. Т.Шевченка спілкувались. Через деякий час до них підійшли двоє хлопців, в руках обох хлопців знаходились металеві арматури, і він разом з ОСОБА_9 запропонували хлопцям викинути вказані арматури. ОСОБА_6 викинув металеву арматуру, а ОСОБА_5 продовжував тримати арматуру в руках. Потім він почав спілкуватись з ОСОБА_6, а ОСОБА_9 зі ОСОБА_5 В одну мить він повернув голову та побачив, що ОСОБА_9 наніс удар ОСОБА_5, а потім ОСОБА_6, можливо у зв’язку з тим, що в руках у хлопців були металеві арматури, і ОСОБА_9 відчув загрозу вчинення відносно них насилля. Він потерпілих не бив та ніяких речей не забирав. Не бачив він, щоб і ОСОБА_9 забирав якісь речі потерпілих. Чи бив ОСОБА_5 арматурою по лавці він не пам’ятає, оскільки пройшло багато часу.

По епізоду пограбування ОСОБА_7, підсудний ОСОБА_8 вину визнав частково та суду показав, що в нього не було злочинного умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 В той день, 06 грудня 2009р., в нього був поганий настрій у зв’язку з тим, що він посварився зі своєю дівчиною. Він підійшов до кіоску, біля кіоску стояла черга, у зв’язку з тим, що він був закритий. Він був сам, з ним нікого не було, поряд стояли якийсь хлопець з дівчиною, однак він їх не знає. В цей час ОСОБА_7 його сам спровокував, в них виник конфлікт та почалась бійка. Хто перший почав бійку він не пам’ятає, можливо і він наніс перший удар. ОСОБА_7 теж наносив йому удари, в нього була порвана куртка. Можливо в процесі бійки у ОСОБА_7 зірвалися годинник та ланцюжок, однак наміру на заволодіння зазначений речей в нього не було. Ним повністю відшкодована шкода потерпілому ОСОБА_7, оскільки вважає, що можливо в чомусь його вина є, однак вважає винним і ОСОБА_7. Він визнає, що була бійка і ланцюжок загубився через нього, однак він його собі не забирав.

Не дивлячись на невизнання та часткове визнання підсудними своєї вини у вчиненні вказаних злочинів, їх вина повністю підтверджується показами потерпілих, свідків, що були допитані в судовому засіданні, а також доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні.

По епізоду розбійного нападу на потерпілих  ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в грудні 2009 року, він разом з ОСОБА_6 пішли до парку ім. Шевченка прогулятися та зустрітися зі своїм знайомим.  Біля входу до парку вони побачили чоловіка, який тримав в руках ніж, він почав у нього цікавитись навіщо йому ніж, однак ОСОБА_6 його забрав та вони пішли далі. По дорозі вони взяли в руки металеві арматури для захисту. Проходячи по парку вони помітили трьох раніше незнайомих хлопців –ОСОБА_8, ОСОБА_9 та невідомого хлопця, які сиділи на лавочці. Вони вирішили підійти до вищезгаданих хлопців та попросили запальничку, щоб підкурити цигарку, та запитали чи не бачили вони чоловіка з ножем в руках. Хлопці запропонували їм викинути з рук металеві арматури, та вони їх викинули. Далі в них зав’язалась розмова з цими хлопцями та вони пішли разом гуляти по парку. ОСОБА_6 з ОСОБА_8 розмовляли на релігійну тему, ОСОБА_9 та невідомий хлопець відійшли кудись. На виході з парку вони побачили лавочки та вирішили присісти на одну з них. На лавочку сіли ОСОБА_8 та ОСОБА_6, а він стояв навпроти них. Згодом підійшли ОСОБА_9 та невідомий хлопець.  В цей момент ОСОБА_9 вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав на землю, після чого той вдарив його ще два рази ногою, від ударів він закрив голову руками, далі лежачи він побачив як ОСОБА_6 стягнули з лавочки, повалили поряд з ним. Пам’ятає, що бачив як ОСОБА_6 хапав чиюсь руку, яка забирала його гаманець та кричав, що це його речі. Потім ОСОБА_6 піднявся та допоміг піднятися йому  та повідомив, що в нього викрали мобільний телефон та гаманець. Передивившись свої речі він виявив відсутність флеш карти, телефон та студентський квиток. Вказує, що свідомість він не втрачав, хоча на досудовому слідстві вказував на це, однак на даний час проаналізувавши всі події, він зрозумів, що свідомість не втрачав, як його обшукували він не пам’ятає, можливо за ударами він міг не відчути.

Потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що приблизно о 00 годині 00 хвилин, він разом з ОСОБА_5 знаходився у парку ім. Шевченка, так як потрібно було зустрітись з товаришем. Проходячи повз парку вони помітили трьох  раніше незнайомих хлопців, які сиділи на лавочці. Він разом з ОСОБА_5  підійшли до хлопців, та попросили у них запальничку та запитали чи не бачили вони хлопця, якого вони чекали, який був одягнутий в клітчату сорочку та кепку, на що один  них відповів «Я в клітчату сорочку одягнений та в мене на голові картуз, що ти мені хочеш сказати?»Після його слів, ОСОБА_5 відразу почав пояснювати, що він не той хлопець, якого вони шукають, а також він пояснив, що їх товариш високий на зріст та по-іншому виглядає. Вони підкурили та почали  відходити, в цей час один з хлопців як йому пізніше стало відомо його прізвище ОСОБА_8 їх запитав, куди вони йдуть, на що вони відповіли, що йдуть на вихід. ОСОБА_8, сказав, що хоче піти з ними, а два його товариша, з якими він був, залишились на місці. Коли вони йшли, ОСОБА_8 запропонував сісти на лавочку перекурити, та  почали розмовляти на різні теми. Приблизно через 5 хвилин, до них  підішли інші два хлопця. ОСОБА_8 сидів на лавці, а ОСОБА_9 стояв з ліва від ОСОБА_5, а інший стояв з права від його. В цей час, ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_5  кулаком в обличчя, після чого той впав на землю, та ОСОБА_9 продовжував його бити. На що він хотів допомогти ОСОБА_5, однак його стягнули з лавки та теж почали бити, коли він зрозумів, що безглуздо чинити опір, прикрив голову руками, йому нанесли близько 10 ударів. Лежав він з зачиненими очами, не піднімався та не рухався, щоб більше йому не наносили удари, однак свідомості він не втрачав. Коли він підвівся, то вже нікого не було, підійшов до ОСОБА_5, допоміг йому піднятися та вони пішли до гуртожитку. Виявив відсутність мобільного телефону, гаманця з грошима в сумі 70 гривень, проїзний квиток в метро на рік, студентський квиток та білет Київ-Брилівка, ціна якого 40 гривень. Гаманець витягнув ОСОБА_9, хто інші речі забрав він не пам’ятає. 07.12.2009 року, він знаходячись в ботанічному саду ім. Фоміна, випадкового зустрів ОСОБА_9, ОСОБА_8 та відразу викликав співробітників міліції, які їх затримали та доставили до відділення міліції.

Також вина підсудних підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 07 грудня 2009 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6  вказав на ОСОБА_15 (ОСОБА_12.) як на особу, яка разом з двома іншими особами заволоділа 04.12.2009 в парку Т.Шевченка, його майном (т. 1 а.с. 67-68);   

- протоколом очної ставки від 07 грудня 2009 року, між потерпілим ОСОБА_6 та  підозрюваним  ОСОБА_9, в ході якої потерпілий ОСОБА_6, підтвердив, що саме  ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8 та іншою особою 04.12.2009 р. побили його та ОСОБА_5 та заволоділи їх майном (т. 1 а.с. 71-73);  

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 07 грудня  2009 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6  вказав на  ОСОБА_8 як на особу, яка разом з двома іншими особами заволоділа  04.12.2009 в парку Т.Шевченка, його майном (т. 1 а.с. 69-70);  - протоколом очної ставки від 07 грудня 2009 року, між потерпілим ОСОБА_6 та  підозрюваним  ОСОБА_8, в ході якої потерпілий ОСОБА_6 підтвердив, що саме  ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та іншою особою 04.12.2009 р. побили його та ОСОБА_5 та заволоділи їх майном ( т. 1 а. с. 160-162);

- протоколом пред’явлення особи для в пізнання від 08 грудня 2009 року, згідно якого  свідок ОСОБА_5,  впізнав  ОСОБА_9 (ОСОБА_12) як особу, яка разом з двома іншими особами заволоділа  04.12.2009 в парку Т.Шевченка, його майном (т. 1 а.с. 93-93);

- протоколом очної ставки від 08 грудня 2009 року, між свідком ОСОБА_5  та  підозрюваним  ОСОБА_9, в ході якої свідок ОСОБА_5 підтвердив, що саме ОСОБА_9 разом з ОСОБА_8, та іншою особою 04.12.2009 р. побили його та ОСОБА_6 та заволоділи їх майном (т. 1 а.с. 95-97);       

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 08 грудня 2009 року, згідно якого  свідок ОСОБА_5, впізнав ОСОБА_8 як особу, яка разом з двома іншими особами заволоділа  04.12.2009 в парку Т.Шевченка, його майном (т. 1 а.с. 91-92);   

- протоколом очної ставки від 08 грудня 2009 року, між свідком ОСОБА_5  та  підозрюваним  ОСОБА_8, в ході якої свідок ОСОБА_5  підтвердив, що  саме  ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та іншою особою 04.12.2009 р. побили його та ОСОБА_6 та заволоділи їх майном (т. 1 а.с. 163-164);  

- висновку експерта №8/1 від  01.02.2010 р., згідно якого у  ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження:

«- кровоподтеки в области правого глаза с переходом на скуловую и щечную области; в левой лобно-теменно-височной области с переходом на левый глаз; на наружной поверхности правого бедра в верхней трети. Эти кровоподтеки размерами 6х5,5 см, 8,3х9,5 см и 2,8х3,5 см, светло-желтоватого цвета с фиолетовым оттенком.

- рана дугообразной формы, размером 1,5х0,2х0,1 см в области хвостовой части левой брови, покрытая буроватыми корочками выше уровня окружающей кожи;

- две ссадины в области спины на уровне 10 ребра в правой лопаточной области; в проекции 3-го поясничного позвонка размерами 0,5х4,2 см и 2,5х3,2 см, покрытые буроватыми корочками», згідно вказаного  висновку «ушибленая рана в области левой брови и обширный кровоподтек в области головы  и лица», відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я терміном понад 6 але не більш 21-го дня. Інші крововиливи та ссадини –легкі тілесні ушкодження;  

- висновком експерта №3/1 від 14.01.20010 року, згідно якого у ОСОБА_6, виявлені наступні тілесні ушкодження: «овальной формы желтовато-зеленого цвета кровоподтек на веках левого глаза, размерами 3,5х4,5 см, а также кровоизлияния овальной формы, размерами 0,9х0,4 см фиолетового цвета на слизистой оболочке верхней губы в проекции первых зубов справа и слева», які згідно вказаного висновку, відносяться до легких тілесних ушкоджень;

- протоколом огляду та вилучення від 07 грудня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_9 (ОСОБА_12.) було  вилучено - мобільний телефон марки «НОКІА3410»з сім-картою оператору мобільного зв’язку Лайф з номером абоненту НОМЕР_1 іме НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 41)

- речовим доказам: роздруківка ТОВ «Астеліт»з інформацією, щодо телефонних з’єднань з телефонного номера НОМЕР_5, що належить ОСОБА_9, згідно якої ОСОБА_9  04.12.2009 року, в період часу 01 години 12 хвилин, та 01 години 40 хвилин, знаходився в м. Києві в районі вулиць Пушкінська та Володимирська, що поблизу парка Т.Г. Шевченка (т. 1 а.с. 51-54);

- протоколом огляду та вилучення від 07 грудня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_8, було  вилучено - мобільний телефон марки »з сім-картою оператору мобільного зв’язку Київстар з номером абоненту НОМЕР_2 іме НОМЕР_6 (т. 1 а.с. 37);

- речовим доказам: роздруківка ЗАТ «Київстар Джи ЕсЕм»з інформацією щодо телефонних з’єднань з телефонного номера НОМЕР_2, що належить ОСОБА_8, згідно якої ОСОБА_8  04.12.2009 року, в період часу 01 годині ночі знаходився в зоні покриття, яку обслуговує вишка, що знаходиться по бульвару Т.Шевченка,5/7, в м. Києві  що поблизу парка Т.Г. Шевченка (т. 1 а.с. 60-62).

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним пред’явлене підсудним обвинувачення за ст..187 ч.2 КК України, при цьому суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення вказівку на те, що під час розбійного нападу потерпілі втрачали свідомість, оскільки в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили суду, що вони свідомість не втрачали, аналогічні показання дали і підсудні.

Суд не приймає до уваги показання підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_8, дані ними при проведенні судового слідства в частині того, що вони не вчиняли розбійний напад, а захищались від потерпілих та не брали речей потерпілих, і вважає ці показання як спробу уникнути відповідальності за скоєне, оскільки їх участь у розбійному нападі підтверджується показами потерпілих, які, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суду дали покази, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, також вони давали аналогічні показання і при проведенні досудового слідства та підтвердили свої показання при проведенні очних ставок з підсудними. Покази потерпілих також об’єктивно підтверджуються висновками судово-медичних експертиз.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_9 досудовим слідством правильно  кваліфіковані за ч.2 ст. 187 КК України – будучи особою, яка раніше вчинила розбій, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, скоїв розбійний напад з метою заволодіння чужим майном.

Дії підсудного ОСОБА_8 досудовим слдівом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України - скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

          По епізоду викрадення майна, що належало ОСОБА_7

          Так, потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що 06 грудня 2009 року приблизно о 22 годині 00 хвилин, він зі своїм знайомим ОСОБА_17, знаходилися на площі Льва Толстого біля кіоску, неподалік від ресторану швидкого харчування «Макдональдс», де вживали  слабоалкогольні напої та спілкувалися. В цей час до них  підійшов молодий хлопець. В подальшому йому стало відомо, що це ОСОБА_14, який  почав розмовляти з його товаришем в агресивному стані, розпочався словесний конфлікт, який переріс в бійку. Під час сварки з ОСОБА_8, до них підійшов ще один хлопець, також поряд з ними стояла якась дівчина. Він почав їх розводити та відвів ОСОБА_8 в сторону. В цей час ОСОБА_8, вдарив його  в потилицю з кулака та почав продовжувати наносити йому удари в область обличчя, після цих ударів він впав та ОСОБА_8 продовжив наносити удари ногами по тілу,  під час бійки ОСОБА_8 зірвав годинний і ланцюжок.  Після чого ОСОБА_8 та особи, які булим з ним, почали втікати. Потім  він підвівся та почав їх наздоганяти, дівчина, яка була з ОСОБА_8,  зупинилася та кинула його годинник на землю та промовила, «щоб він відстав, бо буде гірше». Коли він підібрав годинник, то ОСОБА_8 та хлопця з дівчиною вже не було. Після даної пригоди він звернувся до відділу міліції та повідомив про дану подію. Зазначив, що його речі не могли зірватись в процесі бійки, оскільки він відчув і бачив як ОСОБА_8 навмисно їх зірвав, а не випадково. Оскільки ОСОБА_8 шкода йому повністю відшкодована, матеріальних претензій до нього не має.

          Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що 06 грудня  2009 року, приблизно о 23 годині 35 хвилин він  разом зі своїм знайомим  ОСОБА_7, підійшли до станції метро «Площа Льва Толстого ». В цей час до них підійшов незнайомий громадянин і почав до них чіплятися, нібито, вони йому щось сказали. Він почав йому пояснювати, що вони до нього не звертались, після чого ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_7 правою рукою по голові, той його відштовхнув. Побачивши, що ОСОБА_7 б’є ОСОБА_8, він підбіг та відштовхнув його. Через деякий час з’явився хлопець великого зросту, і в нього з ним почалась бійка. Цей чоловік почав його хватати за руки і вдарив йому по носі, від чого він впав, а чоловік пішов в невідомому напрямку. Після цього коли він встав та пішов в перехід під площею Льва Толстого, він побачив ОСОБА_7 з міліціонерами та де він дізнався, що у ОСОБА_7 забрали золотий ланцюжок.  

Крім показів потерпілого та свідка, вина ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 09 грудня 2009 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка 06.12.2009р., приблизно о 23 годині 40 хвилин, біля станції метро «Площа Л.Толстого»в групі з іншими відкрито викрала його годинник та золотий ланцюжок (т. 1 а.с. 133-134);  

- протоколом очної ставки від 09 грудня 2009 року, між потерпілим ОСОБА_7   та  підозрюваним  ОСОБА_8, в ході якої потерпілий ОСОБА_7 підтвердив, що саме ОСОБА_8 вчинив відносно нього злочин (т. 1 а.с. 135-137);  

- протоколом пред’явлення особи для впізнання від 09 грудня  2009 року, згідно якого свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка 06.12.2009р., приблизно о 23 годині 40 хвилин, біля станції метро «Площа Л.Толстого»в групі з іншими відкрито викрала майно ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 147-148).

Оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 186 КК України.

Щодо показань ОСОБА_8, даних ним в ході судового слідства, про те, що він тільки побився з потерпілим ОСОБА_7, будь-яких речей потерпілого він не забирав, суд вважає, що ці показання не можуть бути прийняті і вважає, що підсудний намагається уникнути відповідальність за скоєне, оскільки його показання спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_7, який, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, послідовно та чітко пояснив, що саме підсудний ОСОБА_8 побив його та зірвав з його руки годинник та з шиї золотий ланцюжок. Свої показання потерпілий підтвердив і при проведенні очної ставки з підсудним при проведенні досудового слідства. Крім того, його показання підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_17 та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_8 досудовим слідством правильно  кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України – як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

По епізоду підробки документу та використання завідомо підробленого документу підсудним ОСОБА_19

Допитаний в судому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що 07 грудня  2009 року, працюючи  в групі Фреза-162 полку ПС отримали виклик від чергового «Київ-55»за адресою метро «Університет»при вході в ботанічний сад чекає заявник, який впізнав двох осіб, які пограбували його та знайомого. Прибувши до вказаної адреси, до них звернувся заявник громадянин ОСОБА_6, який пояснив, що 04.12.2009 року в пізній час близько 1 години ночі він знаходився зі своїм товаришем в парку Т. Шевченка, до них підійшли три чоловіки із застосуванням фізичної сили відібрали мобільний телефон та гаманець. При цьому вказали на двох осіб, які неподалік стояли. Підійшовши до даних осіб, показавши посвідчення, він попросив представитись, дані особи представились. Зазначив, що при собі ОСОБА_9 мав паспорт та пред’являв його старшому екіпажу. Після чого дані особи та заявник були доставлені до ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві для з’ясування обставин.

Крім визнання своєї вини підсудним ОСОБА_9 у вчиненні даних злочинів, показань свідка, його вина підтверджується доказами зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- протоколом огляду та вилучення від 07 грудня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_9, було  вилучено паспорт громадянина  України № НОМЕР_3, виданий 13 жовтня 2006 року Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київської області  на ім’я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 1 а.с. 41);   

- висновком експерта №84 від 12 лютого 2010 року, згідно якого фотографії на першій та третій сторінках паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 на ім’я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9, було переклеєно (т.2 а.с. 57-61);

- речовими доказами: паспорт громадянина  України № НОМЕР_3, виданий 13 жовтня 2006 року Києво-Святошинським РВ ГУМВС України в Київської області на ім’я ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8 з вклеєними фотокартками ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 64-65а).

Оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудному ОСОБА_19 обвинувачення за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції 2001 року).

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні зазначених злочинів, його вина повністю підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13, який суду дав чіткі покази, що узгоджуються з іншими матеріалами справи, а також об’єктивно підтверджуються висновком експерта №84 від 12 лютого 2010 року.

За таких обставин, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_9 досудовим слідством правильно  кваліфіковані за ч.1 ст. 358 КК України(в редакції 2001 року) – як підроблення документу, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає право або звільняє від обов’язків, з метою його використання; та за ч.3 ст. 358 КК України(в редакції 2001 року) –як використання завідомо підробленого документу.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудних, обставини, що пом’якшують та обтяжують їх  покарання.

          Зокрема, підсудний ОСОБА_8 раніше не судимий (т. 1 а.с. 206), на обліку  у лікаря-нарколога не перебуває, знаходиться під консультативнм наглядом у лікаря-психіатра з діагнозом: епілептична хвороба (т. 1 а.с. 207), з місця постійного проживання характеризується позитивно (т. 1 а.с. 209)

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_8, суд вважає добровільне часткове відшкодування спричиненої шкоди.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведених обставин справи та особи підсудного, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією усього майна, що належить їм на праві власності.

Підсудний ОСОБА_19 раніше судимий (т. 2 а.с. 84-88),  09.12.2009р. за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, на шлях виправлення не став, певних висновків не зробив, вчинив новий злочин в період іспитового строку, на обліку  у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 90), з місця постійного проживання та попереднього навчання характеризується позитивно (т. 2 а.с. 219, т. 3 а.с. 7, 8).

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного ОСОБА_9, судом не встановлено.

З урахуванням наведених обставин справи та особи підсудного, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції його від суспільства, а необхідним і достатнім покаранням для його виправлення й попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією усього майна, що належить їм на праві власності.

Крім того, оскільки підсудний ОСОБА_9 вчинив злочини в період невідбутого покарання, призначеного за вироком Шепетовського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2008р., суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.. 71 КК України.

Потерпілим ОСОБА_7 на досудовому слідстві був заявлений цивільний позов у зв’язку з його пограбування підсудним ОСОБА_8 на суму матеріальної шкоди в розмірі 4000 гривень.

На час розгляду справи підсудним ОСОБА_8 повністю відшкодована завдана шкода потерпілому ОСОБА_7, про що свідчить його заява, згідно якої матеріальних та моральних претензій до підсудного не має, тому зазначений цивільний позов слід залишити без розгляду.

Потерпілим ОСОБА_6 на досудовому слідстві був заявлений цивільний позов на суму матеріальної шкоди в розмірі 750 гривень.

В судовому засіданні потерпілий свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі, стягнувши кошти з підсудних.

Підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та їх захисники заперечували проти задоволення позову.

З врахуванням думки учасників процесу суд вважає, що пред’явлений потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов підлягає задоволенню в повному об’ємі, оскільки шкода потерпілому заподіяна в результаті винних дій підсудних та підтверджується матеріалами кримінальної справи.

З підсудного ОСОБА_19 слід стягнути судові витрати по справі за проведення судово-криміналістичної експертизи документів.

Речові докази по справі, а саме роздруківку ТОВ «Астеліт», роздруківку ЗАТ «Київстар Джи ЕсЕм», що зберігаються при матеріалах справи, слід зберігається при матеріалах справи; паспорт серії НОМЕР_3 на імя ОСОБА_12, що зберігається при матеріалах справи, слід зберігати при матеріалах справи; мобільний телефон марки «Нокіа 3410», вилучений 07.12.2009р. у ОСОБА_19, та мобільний телефон марки «Samsung SGH-B100», вилучений 07.12.2009р. у ОСОБА_8, що передані на зберігання в камеру схову ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, слід конфіскувати в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З  А С У Д И В:

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 186  КК України та призначити йому покарання  у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 187  КК України та призначити йому покарання  у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 призначити шляхом поглинання менш суворого більш суворим –у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишити без змін –тримання під вартою в СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його затримання - з 07 грудня 2009 року.

ОСОБА_9 визнати винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2  ст. 187  КК України та призначити йому покарання  у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

ОСОБА_9 визнати винним  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1  ст. 358  КК України (в редакції 2001 року) та призначити йому покарання  у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.. 72 КК України перевести покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий вид покарання і вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 1  ст. 358  КК України (в редакції 2001 року) до 1 (одного) року позбавлення волі.

ОСОБА_9 визнати винним  у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3  ст. 358  КК України (в редакції 2001 року) та призначити йому покарання  у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.. 72 КК України перевести покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий вид покарання і вважати ОСОБА_9 засудженим за ч. 3  ст. 358  КК України (в редакції 2001 року) до 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_9 призначити шляхом поглинання менш суворого більш суворим –у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного основного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання згідно вироку Шепетовського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2008р. і остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією усього майна, що належить йому на праві власності.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити без змін –тримання під вартою в СІЗО Державного Департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його затримання - з 07 грудня 2009 року.

Цивільний позов ОСОБА_7 залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити в повному обсязі, стягнути солідарно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 у відшкодування завданої матеріальної шкоди кошти у розмірі 720 гривень.

Стягнути з ОСОБА_9 судові витрати за проведення судово-криміналістичної експертизи в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 77 копійок.

Речові докази по справі, а саме:

- роздруківка ТОВ «Астеліт», що зберігається при матеріалах справи, зберігати при матеріалах справи;

- роздруківка ЗАТ «Київстар Джи ЕсЕм», що зберігається при матеріалах справи, зберігати при матеріалах справи;

- паспорт серії НОМЕР_3 на імя ОСОБА_12, що зберігається при матеріалах справи, зберігати при матеріалах справи;

- мобільний телефон марки «Нокіа 3410», вилучений 07.12.2009р. у ОСОБА_19, та мобільний телефон марки «Samsung SGH-B100», вилучений 07.12.2009р. у ОСОБА_8, що передані на зберігання в камеру схову ТВМ-4 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а підсудними –в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя