Справа № 2-5/11

Провадження № 22-ц/0290/410/2012Головуючий в суді першої інстанції:Дєдов М.С.

Категорія: 51  Доповідач: Стадник І. М.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                      Іменем  України

27 березня 2012 року                                                                                           місто Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Вавшко В.С., Міхасішина І.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 і представника відповідача ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Кантелинської сільської ради, Відділу культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації, про визнання незаконним відсторонення від роботи, зобов’язання допустити до роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди і за позовом Кантелинської сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків, -

встановила:

ОСОБА_2 в лютому 2009 року звернулася в районний суд з позовом до Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про виплату неотриманої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилалася на те, що працювала директором Кантелинського будинку культури з 5 травня 2004 року по 14 листопада 2008 року, коли сільським головою видано розпорядження, на підставі якого нею здійснено прийом-передачу матеріальних цінностей. Просила стягнути з відповідача на її користь належну їй заробітну плату за період роботи з 1 жовтня 2008 року по 14 листопада 2008 року, а також 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В жовтні 2009 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою просила визнати незаконним відсторонення її від роботи на посаді директора Кантелинського будинку культури, зобов’язати відповідача допустити її до роботи на цій посаді, стягнути з відповідача належну їй заробітну плату за час роботи з 1 жовтня 2008 року по 14 листопада 2008 року та за весь час вимушеного прогулу, а також стягнути 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди. До участі в справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Відділ культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації.

Змінені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 жовтня 2008 року під час того, як вона перебувала у відпустці рішенням 14 сесії 5 скликання Кантелинської сільської ради Іллінецького району було реорганізовано Кантелинський будинок культури та створено на його базі юридичну особу –Комунальний заклад «Кантелинський сільський будинок культури»та призначено нового директора.

При цьому щодо неї, як директора Кантелинського сільського будинку культури жодного рішення щодо подальшого її перебування на цій посаді прийнято не було.

22 жовтня 2008 року її було відкликано з відпустки та допущено до роботи і вона продовжувала виконувати свої функціональні обов’язки до 14 листопада 2008 року, коли на підставі розпорядження сільського голови передала матеріальні цінності. Але і після цього рішення щодо її подальшого перебування на посаді не було прийнято, наказ про звільнення та трудову книжку не надано.

Зазначені дії сільського голови вважає незаконним відстороненням від роботи, так як відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Просила визнати незаконним відсторонення її від роботи і зобов’язати відповідача допустити її до роботи на посаді директора Кантелинського будинку культури.

Крім того, оскільки передбачених ст. 46 КЗпП України підстав для відсторонення її від роботи не було, період часу з 14 листопада 2008 року по час закінчення судового розгляду позивач вважає вимушеним прогулом, а тому просила стягнути належну їй заробітну плату за цей час.

У зв’язку з грубим порушенням трудового законодавства з боку відповідача просила стягнути з останнього на її користь моральну шкоду, яку оцінила в 2000 грн.

Кантелинська сільська рада в жовтні 2009 року звернулася в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 працювала директором Кантелинського будинку культури з 2004 року по 15 листопада 2008 року і за своїми посадовими обов’язками відповідала за дотримання Правил користування електроенергією.

22 жовтня 2008 року контролерами АК «Вінницяобленерго»СО «Іллінецькі електричні мережі»в присутності директора ОСОБА_2 була проведена перевірка Кантелинського будинку культури, під час якої виявлені ряд порушень, про що було складено акт, який директор підписала.

На підставі вказаного акту Кантелинській сільській раді, у власності якої знаходиться будинок культури СО «Іллінецькими електричними мережами»були нараховані збитки, заподіяні безобліковим споживанням електричної енергії в сумі 6334 грн. 02 коп., які стягнуті з сільської ради рішенням Господарського суду Вінницької області від 28 квітня 2009 року.

Оскільки вказана сума перерахована сільською радою АК «Вінницяобленерго»СО «Іллінецькі електричні мережі», а організація, яка повністю відшкодувала шкоду, завдану з вини її працівника при виконанні ним своїх трудових обов’язків, має право зворотної вимоги до цього працівника в розмірі виплаченого відшкодування, Кантелинська сільська рада просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування шкоди 6334,02 грн.

Ухвалою суду від 22 грудня 2009 року вищевказані цивільні справи об’єднані в одне провадження (т. 2, а.с. 25).

Ухвалою суду від 14 вересня 2011 року Відділ культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації залучено до участі в даній справі в якості співвідповідача (т. 2, а.с. 140).

Рішенням Іллінецького районного суду від 26 жовтня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним її відсторонення від роботи на посаді директора Кантелинського будинку культури. Зобов’язано Кантелинську сільську раду Іллінецького району Вінницької області допустити ОСОБА_2 до роботи на посаді директора Кантелинського будинку культури.

Стягнуто з Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15 листопада 2008 року по 28 жовтня 2011 року, 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь держави 100 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, задоволено позов Кантелинської сільської ради. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 6334,02 грн. на відшкодування шкоди та 63,34 грн. судового збору на користь держави і 120 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погодившись із вказаним рішенням представник відповідача –Кантелинської сільської ради ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, залишивши в силі в частині вимог сільської ради до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Так, на думку представника відповідача судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, так як безпосереднім роботодавцем позивача ОСОБА_2 є не сільська рада, а Відділ культури і туризму Іллінецької райдержадміністрації, який призначив її на посаду директора Кантелинського будинку культури.

Крім того, представник відповідача стверджує про те, що позивач фактично самоусунулась від виконання обов’язків, так як не подавала табелів обліку робочого часу, а після створення нової юридичної особи –Кантелинського сільського будинку культури, на пропозицію сільського голови відмовилася розраховуватися за попереднім місцем роботи і перейти на роботу директором будинку культури, після чого на цю посаду було призначено іншу особу.

ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині покладення на неї матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну сільській раді, і стягнення судових витрат.

Вважає, що ухвалюючи рішення в оскаржуваній його частині суд першої інстанції не з’ясував всі обставини справи та не дав належну оцінку зібраним у справі доказам, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, яке підлягає скасуванню у зв’язку з недодержанням судом норм матеріального права при його ухваленні.

На думку позивача, вона не має відповідати за позовом, так як дотримання правил користування електроенергією не входило до кола її посадових обов’язків, з нею не укладався договір про повну матеріальну відповідальність, а розмір шкоди, що стягнута за рішенням суду, перевищує розмір її середньої заробітної плати.

Представник відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу Кантелинської сільської ради підтримав і просив задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 і її представник –адвокат ОСОБА_6 вимоги своєї апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній.

Представник відповідача –начальник Відділу культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації вважає, що мало місце порушення трудових прав ОСОБА_2 з боку Кантелинської сільської ради, яка безпідставно відмовилася прийняти її на роботу в порядку проведення, а згодом не прийнявши щодо неї жодного рішення з порушенням порядку –без погодження з районним відділом культури, прийняла на посаду директора будинку культури іншу особу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з’явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляцій та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 і відхилення апеляційної скарги представника відповідача з наступних підстав.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується та обставина, що згідно з наказом начальника відділу культури Іллінецької районної державної адміністрації №15-к від 5 травня 2004 року ОСОБА_2 прийнято на роботу директором Кантелинського будинку культури, про що зроблений відповідний запис в трудовій книжці (т. 1, а.с. 14-15, 58).

Між сторонами виник спір з приводу того, хто саме є роботодавцем ОСОБА_2, а відтак повинен відповідати за позовом.

Твердження представника відповідача –Кантелинської сільської ради про те, що сільська рада не є роботодавцем позивача ОСОБА_2, а ним є Відділ культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації спростовується матеріалами справи і суперечить законові.

Згідно з ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

На час прийняття ОСОБА_2 на роботу було чинним Тимчасове положення про клубні заклади системи Міністерства культури України, затверджене наказом Мінкультури від 29 квітня 1991 року №82, відповідно до п. 2.1. якого організаціями –засновниками державних клубів виступали місцеві органи культури, а основним документом, що регулює діяльність клубу, є Статут, який приймається загальними зборами колективу клубу або його засновниками і реєструється у виконкомі місцевої ради (п. 2.4, 2.5).

Наказом Міністерства культури і туризму України №35 від 23.05.2007 року затверджено Примірне Положення про клубний заклад.

Згідно з його п. 1.1 клубний заклад –це палац, будинок культури, клуб, народний дім, молодіжний центр, культурно-дозвіллєвий комплекс, будинок мистецтв, будинок фольклору, будинок народної творчості, інший заклад системи Міністерства культури і туризму України, діяльність якого спрямована на створення, розповсюдження та популяризацію культурних надбань.

Клубний заклад є бюджетною неприбутковою організацією і в своїй діяльності керується Конституцією України, Основами законодавства України про культуру, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішеннями місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність у галузі культури (п. 1.2).

Клубний заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в органах Державного казначейства або у банку, бланки зі своїм найменуванням, кутовий штамп і круглу печатку встановленого зразка та інші реквізити. Клубний заклад може перебувати у складі установ, підприємств та організацій (п. 2.3, 2.4).

Керівництво клубним закладом здійснюється директором, що призначається засновником. Керівник, заступники керівника, творчі та інші працівники закладу призначаються на посади і звільняються з посад відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.п. 1 п. «а»ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»управління закладами освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення належить до власних (самоврядних) повноважень (відання) виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 42 цього Закону сільський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Заклади культури клубного типу Іллінецького району є комунальними установами, а не структурними підрозділами відділу культури і туризму райдержадміністрації, що підтверджується відповідною довідкою (т. 1, а.с. 75).

При визначенні порядку призначення на посади керівників закладів культури слід керуватися саме ст. 32, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які мають вищу юридичну силу. Тому правом прийняття на роботу ОСОБА_2 як директора Кантелинського будинку культури наділений саме Кантелинський сільський голова.

У зв’язку з цим прокурором Іллінецького району 4 вересня 2007 року було внесено протест Начальнику відділу культури і туризму Іллінецької РДА з вимогою припинити дії щодо призначення на посади та звільнення з посад працівників будинків культур Іллінецького району та передати особові справи працівників будинків культур до органів місцевого самоврядування (а.с. 61).

10 вересня 2007 року Іллінецькою районною державною адміністрацією направлено сільським, селищному, міському головам району листа «Про порядок призначення на посади і звільнення з посад керівників, працівників дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів та закладів культури», в якому рекомендовано затвердити статути будинків культури, впорядкувати питання власності і трудових відносин в них (т. 2, а.с. 144).

На виконання вищевказаного протесту Начальником відділу культури і туризму райдержадміністрації надсилалися листи сільському голові с. Кантелина ОСОБА_7 про надання гарантійного листа з приводу прийняття працівників установ культури територіальної громади по переводу (т. 1, а.с. 62).

Натомість Кантелинська сільська рада без пояснення причин не погодилася з працевлаштуванням директора будинку культури с. Кантелина шляхом переводу (т. 1, а.с. 63) та просила провести розрахунок з цим працівником Відділ культури.

Разом з тим, враховуючи ті обставини, що призначення ОСОБА_2 відбулося на підставі відношення сільського голови (т. 1, а.с. 60) відповідно до якого Кантелинська сільська рада просила при призначенні директора будинку культури с. Кантелина врахувати їх думку та запропонувала кандидатуру саме ОСОБА_2, яка після призначення була допущена до роботи органом, уповноваженим на прийняття - сільським головою, остання отримувала заробітну плату як працівник установи, що перебуває на балансі сільської ради, що підтверджується відповідними довідками (т. 1, а.с. 5, 36), колегія суддів приходить до висновку про те, що трудові відносини виникли саме між ОСОБА_2 як працівником і Кантелинською сільською радою як роботодавцем.

В п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз’яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

В позовній заяві про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків (т. 2, а.с. 2) сільська рада просила стягнути з ОСОБА_2 як із свого працівника шкоду, заподіяну нею при виконанні своїх трудових обов’язків.

Крім того, згідно з ч. 2-3 ст. 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відділ культури і туризму Іллінецької райдержадміністрації реорганізацію Кантелинського сільського будинку культури не проводив (т. 1, а.с. 76).

Листом від 1 жовтня 2008 року за №179 (т. 1, а.с. 12) сільська рада поставила ОСОБА_2 до відома, що 15 жовтня 2008 року на посаду директора будинку культури с. Кантелина буде призначено іншу особу. В період з 1 по 15 жовтня 2008 року вона мала провести інвентаризацію та передачу матеріальних цінностей.

Зазначене спростовує посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 фактично самоусунулась від виконання своїх посадових обов’язків і що їй нібито пропонували звільнитися в Відділі культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації та перейти на посаду директора в сільський будинок культури.

Рішеннями 14 сесії 5 скликання Кантелинської сільської ради від 20 жовтня 2008 року створено Комунальний заклад «Кантелинський сільський будинок культури», затверджено Статут комунального закладу та призначено його директором ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 8-9).

Відділ культури і туризму Іллінецької районної державної адміністрації просив Кантелинську сільську раду надати рішення сесії про реорганізацію Кантелинського сільського будинку культури (т. 1, а.с. 65), проте відповідне рішення надане не було.

Посилання представника відповідача на те, що в жовтні 2008 року Кантелинською сільською радою створено нову юридичну особу, яка не має відношення до Кантелинського будинку культури, директором якого була ОСОБА_2 спростовуються свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи і Статутом (а.с. 95-102), згідно з яким її зареєстровано лише 15 лютого 2010 року. Згідно з п. 4.1, 4.2 Статуту заклад підпорядкований Кантелинській сільській раді Іллінецького району Вінницької області, а керівництво ним здійснюється директором, що призначається Кантелинською сільською радою.

Розпорядженням голови сільської ради від 14.11.2008 року створено комісію для прийняття матеріальних цінностей Кантелинського будинку культури і складено відповідного акта (т. 1, а.с. 7, 13), проте рішення про припинення трудових відносин з ОСОБА_2, яка обіймала посаду директора Кантелинського сільського будинку культури сільською радою прийнято не було і трудова книжка їй до цього часу не видана.

Прийнявши на посаду, яку обіймала ОСОБА_2, іншу особу, та розпорядившись про передачу останньою матеріальних цінностей Кантелинського будинку культури, сільський голова фактично відсторонила її від роботи з 15 листопада 2008 року із зупиненням виплати заробітної плати.

Згідно з ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таких порушень в діях ОСОБА_2 встановлено не було, а тому відсутні передбачені законом підстави для її відсторонення від роботи.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 24 грудня 1999 року №13 якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Згідно з довідкою Кантелинської сільської ради від 19.03.2012 року розмір заробітної плати, яка могла бути нарахована ОСОБА_2 за умови виконання нею трудових обов’язків директора Кантелинського сільського будинку культури за період часу з 15 листопада 2008 року по 26 жовтня 2011 року складає: за період часу з 15 по 30 листопада 2008 року –590,70 грн., за грудень 2008 року –1074 грн., за 2009 рік –13860 грн., за 2010 рік –14517 грн., за період часу з 1 січня по 26 жовтня 2011 року –11766,14 грн., а всього 41807,14 грн.

Суд першої інстанції прийшовши до правильного висновку про протиправність відсторонення позивача ОСОБА_2 від роботи та необхідність стягнення з відповідача на її користь заробітної плати за час вимушеного прогулу, не вказав точного розміру стягнення і не витребував довідку про заробітну плату позивача, хоча вона заявляла таке клопотання.

Тому суд першої інстанції допустив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а рішення суду в цій частині слід змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу згідно з довідкою, наданою відповідачем.

Порушення законних прав позивача ОСОБА_2 з боку відповідача Кантелинської сільської ради призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, будучи незаконно усуненою від роботи відповідачем, позивач не могла працевлаштуватися в іншому місці, так як не була звільнена відповідно до закону і їй не видана трудова книжка. Після події погіршився їй стан здоров’я і вона зверталася за медичною допомогою (т. 1, а.с. 86-94).

Отже стягнення з відповідача на її користь 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності і добросовісності.

Щодо вимог Кантелинської сільської ради про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 6334 гр. 02. коп. на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків, то рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги сільської ради підтверджуються поясненнями сторін, які підтвердили що ОСОБА_2 не належно контролювала використання електроенергії в приміщенні будинку культури, що входило до кола її посадових обов’язків.

Обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними, висновок суду суперечить дійсним обставинам справи і зроблений з порушенням норм матеріального права.

Так, згідно з ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Отже за змістом ст. 130 КЗпП України власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, має право притягти працівника до матеріальної відповідальності за наявності сукупності чотирьох юридичних фактів (юридичного складу), якими є: порушення працівником трудових обов’язків; наявність прямої дійсної шкоди; причинний зв’язок між порушенням і шкодою; вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

До кола посадових обов’язків директора Кантелинського будинку культури (т. 1, а.с. 85), з якими обзнайомлена ОСОБА_2, не входило дотримання правил користування електричною енергією.

Сільською радою представлені копії рішень сесії про затвердження бюджету Кантелинської сільської ради на 2006-2009 роки, якими керівників установ та організацій, фінансування яких здійснюється з бюджету сільської ради, нібито призначено відповідальними за використання та збереження електроенергії та утримання і експлуатації приладів (лічильників) –т. 1, а.с. 105-113.

Проте у витребуваних судом копіях зазначених рішень, що передані сільською радою до Фінансового управління Іллінецької районної державної адміністрації у відповідних пунктах рішень йдеться лише про необхідність забезпечення всіх закладів сільської ради енергоносіями, затвердження лімітів використання енергоносіїв по кожній з установ тощо (т. 2, а.с. 46-53).

Тому колегія суддів не може прийняти зазначені рішення як докази покладення на ОСОБА_2 відповідних обов’язків й відповідальності за використання та збереження електроенергії, утримання і експлуатацію лічильників, як про те стверджував представник Кантелинської сільської ради. В справі відсутні відомості про ознайомлення ОСОБА_2 з покладеними на неї обов’язками в цій частині.

Натомість не спростовані пояснення ОСОБА_2 про те, що контроль за використанням і обліком електричної енергії в будинку культури здійснювали безпосередньо працівники сільської ради, в яких на відміну від неї був доступ до приміщення, де розміщений лічильник електроенергії.

Так, в матеріалах справи є рапорти про спожиту сільською радою, дитячим садком, будинком культури електроенергію за січень-лютий 2006 року, що підписані сільським головою та бухгалтером сільської ради (т. 1, а.с. 113).

Прилад обліку електроенергії (лічильник) не увійшов і до складу майна, яке перебуває на балансі сільської ради та рахувалося за будинком культури і передане ОСОБА_2 як матеріально-відповідальною особою (т. 1 а.с. 13, т. 2, а.с. 19).

Отже дотримання Правил користування електроенергією в частині контролю за її використанням і збереженням, утриманням і експлуатацією електроенергією лічильника, не входило до посадових обов’язків ОСОБА_2, що виключає покладення на неї матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну сільській раді у зв’язку з цим.

Позивачем не доведено вини ОСОБА_2 в заподіянні шкоди, наявності причинного зв’язку між винними діями та заподіяною шкодою.

Крім того, за змістом ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Випадки повної матеріальної відповідальності працівників зазначені в ст. 134 КЗпП України.

Суд першої інстанції не мотивувавши належним чином свого рішення, послався на ст. 134 КЗпП України та безпідставно стягнув з ОСОБА_2 кошти в сумі 6334,02 грн., сплачені Кантелинською сільською радою підприємству СО «Іллінецькі електричні мережі»ВАТ АК «Вінницяобленерго».

Неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального права відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України у зв’язку з ухваленням нового рішення слід змінити розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого звільнено позивача.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника відповідача –Кантелинської сільської ради ОСОБА_9 –відхилити.

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2011 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним відсторонення ОСОБА_2 від роботи на посаді директора Кантелинського будинку культури. Зобов’язати Кантелинську сільську раду Іллінецького району Вінницької області допустити ОСОБА_2 до роботи на посаді директора Кантелинського будинку культури.

Стягнути з Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за період часу з 15 листопада 2008 року по 26 жовтня 2011 року в розмірі 41807 (сорок одна тисяча вісімсот сім) гривень 14 коп., а також 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Кантелинської сільської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 418,07 грн.

В задоволенні позову Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання посадових обов’язків –відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:                (підпис)     Стадник І.М.

Судді:                             (підпис)

                                       (підпис)     Вавшко В.С.

Міхасішин І.В.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду                              Стадник І.М.