ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" квітня 2012 р. Справа № Б8/178-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Панової І.Ю.,
суддів:Білошкап О.В.,
Хандуріна М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Арбітражного керуючого Гусар Івана Олексійовича
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.01.2012
у справі
господарського суду№ Б8/178-11
Київської області
за заявоюПублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "СП Бориспіль"
пробанкрутство,
ліквідаторарбітражний керуючий Нестеренко С.О.,
за участю представників сторін:
арбітражного керуючого Гусар І.О.,
арбітражний керуючий Нестеренко С.О.,
ПАТ "Старокиївський банк" - ОСОБА_6 (дов. від 10.01.2012),
встановив:
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.11.20111 за заявою Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Бориспіль" з урахуванням особливостей, визначених ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника –ОСОБА_7 Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Київської області від 21.11.2011 (суддя Скутельник П.Ф.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "СП Бориспіль", визнано безспірні вимоги Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" у сумі 51 472,00 грн. Відмовлено арбітражного керуючого Нестеренка С.С. та арбітражного керуючого Мисенка Я.В. у задоволенні заяв про участь у справі про банкрутство. Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 (колегія суддів у складі: Дзюбко П.О.- головуючий, Сотніков С.В., Разіна Т.І.) постанову господарського суду м. Києва від 21.11.2011 скасовано в частині призначення ліквідатором банкрута –арбітражного керуючого Гусара І.О. Прийнято нове рішення. Призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Бориспіль" арбітражного керуючого Нестеренка С.С. В решті постанову господарського суду м. Києва від 21.11.2011 залишено без змін.
Резолютивну частину ухвали про порушення провадження у справі від 07.11.2011 змінено, виключено пункт третій резолютивної частини ухвали, яким залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні боржника –ОСОБА_7 В іншій частині ухвалу залишено без змін.
В касаційній скарзі арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 в частині призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Бориспіль" арбітражного керуючого Нестеренка С.С., а постанову господарського суду Київської області залишити в силі в частині призначення ліквідатором ТОВ арбітражного керуючого Гусара І.О. В обґрунтування посилається на порушення вимог матеріального та процесуального права, ст.ст. 4,4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 101, 105 ГПК України, ст.ст.3-1- 24, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1 спеціального Закону ліквідація –припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
При призначенні ліквідатора господарський суд керується статтями 2, 3-1, 17, 24, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частинами 1, 3 ст. 31 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.
Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону кандидатура керуючого санацією може бути запропонована комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 Закону обов'язок перевіряти наявність чи відсутність підстав для призначення чи зміни розпорядника майна покладено на господарський суд, який розглядає вказане питання у справі про банкрутство.
Як вбачається з матеріалів справи, із заявами про призначення ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ "СП Бориспіль" звернулися арбітражні керуючі Нестеренко С.С., Мисенко Я.В., Гусар І.О.
Місцевий господарський суд, дослідив заяву арбітражного керуючого Гусара І.О. та долучені до неї докази, встановив, що його кандидатура відповідає встановленим законодавчим вимогам до арбітражного керуючого у справі, а тому призначив арбітражного керуючого Гусара І.О. ліквідатором банкрута.
При цьому, відмовляючи арбітражному керуючому Нестеренку С.С., зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності у арбітражного керуючого Нестеренка С.С. ліцензії, на яку посилається заявник в заявленому клопотанні. Крім того, подана заява не містить на вимогу Закону підтвердження того, що у арбітражного керуючого Нестеренка С.С. відсутні заборони займати керівні посади.
Оскільки подана арбітражним керуючим Мисенко Я.В. заява не містить на вимогу абз. 5 ч. 3 ст. 3-1 Закону про банкрутство підтвердження того, що щодо арбітражного керуючого Мисенка Я.В. відсутні заборони займати керівні посади, суд також відхилив його кандидатуру.
Апеляційний господарський суд, скасував постанову суду першої інстанції в частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусара І.О. та призначив ліквідатором Нестеренка С.С., зазначивши, що в матеріалах справи є відповідні документи, що характеризують арбітражного керуючого Нестеренка С.С., а саме є його ліцензія і заява.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з висновками судів як першої, так й апеляційної інстанцій.
Так, в постанові про призначення ліквідатора банкрута суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані.
Посилання суду першої інстанції на відсутність ліцензії, на яку посилається арбітражний керуючий Нестеренко С.С. в заявленому клопотання про призначення його ліквідатором боржника, обґрунтовано не визнано судом апеляційної інстанції як підставу для відхилення його кандидатури, оскільки до його заяви додано ліцензію від 24.11.2011, строк дії якої необмежено (а.с. 79-80). Крім того, посилання суду як на єдину підставу відмови в призначенні ліквідатором арбітражного керуючого Мисенка Я.В. на відсутність заборони займати керівні посади також спростовується матеріалами справи, оскільки про це вказано у його заяві.
При виборі кандидатури розпорядника майна (ліквідатора, керуючого санацією) судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов’язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про його здатність належним чином виконувати передбачені Законом обов’язки (п.64 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство").
Відповідно до вимог ч.3 ст. 31 Закону, арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником –юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ні в постанові місцевого господарського суду, ні в постанові апеляційного господарського суду при призначенні ліквідатора банкрута взагалі відсутній правовий аналіз кандидатури арбітражних керуючих Нестеренка С.С., Мисенка Я.В. та Гусара І.О., виходячи з норм Закону, правова оцінка наявності чи відсутності підстав, які передбачені ч.3 ст.31 Закону, а також ч.ч. 3, 5 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надана.
Судами не проаналізовано досвід та показники роботи запропонованих кандидатур, наявність у них організаційних та технічних можливостей виконувати обов’язки ліквідатора у даній справі, не було встановлено фактів незацікавленості арбітражних керуючих, які претендували на призначення ліквідатором, наявності матеріальних та технічних засобів тощо.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з’ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, відповідно до якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Гусар Івана Олексійовича задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 та ухвалу господарського суду Київської області від 21.11.2011 в частині призначення ліквідатора у справі № Б8/178-11 скасувати.
Справу у цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий Панова І.Ю.
Судді Білошкап О.В.
Хандурін М.І.