Справа № 1008/1289/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23.03.2012м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - А.А. Бабіша
при секретарі - Н.М. Яренко
з участю прокурора - Л.А. Гетьман
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, не військовозобов’язаного, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
07.11.2011 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, перебував у квартирі АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, де з останнім та ОСОБА_3 разом розпивали спиртні напої. Далі ОСОБА_1, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, застосовуючи фізичне насильство до ОСОБА_3, яке не є небезпечним для життя та здоров’я, що виразилось у завданні удару кулаком правої руки по голові останньому, відкрито заволодів його мобільним телефоном марки «Nokia Е-52», вартістю 1600 грн., зі стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар»вартістю 25 гривень на рахунку якого знаходились гроші в сумі 4 грн., який в цей час лежав на столі.
Після цього ОСОБА_1 з місця вичнення злочину зник, заподіявши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 1629 грн. та фізичної шкоди.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 030 м/д від 19.01.2012 року ОСОБА_3 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: синець на обличчі, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України визнав повністю і показав, що 7 листопада 2011 року приблизно о 9 годині ранку, він вийшов з маршрутки і, йшовши додому, побачив ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Так як він з ними бачився рідко, ОСОБА_4 запропонував купити горілки і піти до ОСОБА_2. ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 –його сусіди. ОСОБА_5 вони вже спілкуються років десять. Вони купили 2 пляшки горілки по 0,7 літра, сиділи у ОСОБА_2 в гостях, випивали. Він пив небагато, бо йому потрібно було їхати в Київ, всі інші були дуже п’яні. ОСОБА_4 із ОСОБА_5 почали сперечатися, бо ОСОБА_5 не вірив ОСОБА_4, що той служив в Афганістані. Вони побилися об заклад, і він, ОСОБА_1, перебив їм спір рукою. Коли ОСОБА_4 показав ОСОБА_5 фотографії, які підтверджували його службу в Афганістані, він, ОСОБА_1, сказав ОСОБА_5, щоб той виставляв могорич за спір. ОСОБА_5 пішов в магазин і купив 0,7 літра горілки. Він, ОСОБА_1, попросив ОСОБА_5, щоб той дав йому телефон зателефонувати дружині, бо його телефон був розряджений. ОСОБА_5 дав. Він, ОСОБА_1, зателефонував дружині, а потім поклав телефон біля себе на пуфіку і сказав ОСОБА_5, щоб поки що не забирав телефон, бо йому повинна була передзвонити дружина. ОСОБА_5 не став чекати, кинувся до нього, почав лаятися, висловлювався нецензурною лайкою, у зв’язку з чим він, ОСОБА_1, вдарив його долонею по лобі. Весь цей час ОСОБА_5 не намагався забрати телефон, просто говорив, щоб він, ОСОБА_1, його віддав. Він так і зробив – сам віддав ОСОБА_5 телефон. ОСОБА_5 посидів хвилин десять, тоді піднявся, і пішов, нікому нічого не сказавши. Він, ОСОБА_1, пішов за ним, бо ОСОБА_5 був п’яним, і попід руки відвів дому. В цей час телефон знаходився в ОСОБА_5. Коли вони стояли біля хвіртки, до нього зателефонувала дружина, це було о 15 год. 15 хв. Він, ОСОБА_1, машинально взяв телефон, поговорив з нею і залишив телефон у себе, а потерпілому сказав, що поверне його телефон на другий день до 10 години ранку. Йшла маршрутка, він, ОСОБА_1, зупинив її біля двору потерпілого і поїхав на ній додому. Повернути телефон потерпілому він так і не встиг, бо о 09 годині до нього приїхала міліція, оскільки потерпілий написав заяву про те, що він, ОСОБА_1, побив його і забрав у нього телефон. Коли його запитали, чий в нього телефон, він сказав слідчому, що це телефон сусіда. Потім працівники міліції забрали його у відділок. Слідчий забрав у нього телефон з карточкою і повернув потерпілому.
Потрепілий ОСОБА_3 в судовому засідання показав, що 07 листопада 2011 року він вийшов на вулицю, де зустрів ОСОБА_4, вони розмовляли. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_1. Вони домовилися і пішли в магазин, купили 2 пляшки горілки по 0,7 літра і зайшли до знайомого ОСОБА_2 Жука.Там розпили цю горілку на чотирьох. Потім ОСОБА_1 попросив у нього телефон, щоб зателефонувати дружині. Він порозмовляв з нею, після чого вони знову випили. Він, ОСОБА_3, побився об заклад з ОСОБА_4, в результаті чого пішов і купив ще 0,7 літра горілки, яку вони випили. Він, ОСОБА_3, почав збиратися додому, намагався забрати телефон у підсудного, але той штовхнув його, сказав, що йому ще потрібно буде телефонувати, і ударив його, ОСОБА_3 в обличчя чи по голові, сказав, що віддасть телефон пізніше. В подальшому від удару в нього на обличчі залишився синець. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в той момент сиділи в кімнаті, але вони були п’яні і не втручалися в нашу суперечку. Вони знову випили горілки, допили те, що було. Він, ОСОБА_3, був п’яний і не пам’ятає, як потрапив додому. Коли він встав вранці, виявив, що телефона немає. Приїхав дільничний, хто його викликав він не знає. Дільничний запитав, чи пропадав у нього телефон, питав, де він. Він, ОСОБА_3, сказав, що не знає. Тоді дільничний запитав, чи він не у ОСОБА_1, і сказав, що поїде до нього і привезе. Через деякий час його і ОСОБА_1 відвезли до Калинівського відділу міліції. Там він написав заяву на підсудного про те, що той забрав у нього телефон. Телефон з картою йому повернули. До підсудного претензій він не має, просив суд строго його не карати.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 11 листопада 2011 року до нього прийшов в гості ОСОБА_3 і привів з собою ОСОБА_1. Вони прийшли до нього з пляшкою горілки, яку вони розпили в чотирьох, закуску приготував він. Спочатку дивилися телевізор, а потім він, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 почали сваритися відносно того, хто де проходив службу. Він не бачив, як ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3, бо дивився в цей час телевізор. Через якийсь час ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вийшли на вулицю і що було між ними він не бачив і не чув, як брав ОСОБА_1 телефон у ОСОБА_3 він теж не бачив, це ОСОБА_3 на другий день йому розповів, що ОСОБА_1 взяв у нього телефон і не повернув. Він порадив ОСОБА_3, щоб той пішов до батьків ОСОБА_1 і забрав телефон. Потім до ОСОБА_3 прийшли працівники міліції відносно телефона, а потім привезли ОСОБА_1. Що саме говорив ОСОБА_1 у міліції він не знає.
Крім повного визнання підсудним ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, його вина у вчиненому злочині підтверджуться і зібраними у справі письмовими доказами, а саме:
- постановою про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження від 11.11.11 р. (а.с. 1);
- протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин від 08.11.11 р. (а.с. 10);
- протоколами огляду місця події від 08.11.11 р. та ілюстративною таблицею (а.с. 12, 18-20);
- довідкою про вартість мобільного телефону (а.с. 21);
- гарантійним талоном на мобільний телефон (а.с. 25);
- заявою ОСОБА_3 про відсутність претензій до ОСОБА_1 (а.с. 29);
- протоколом очної ставки від 27.01.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 62);
- висновком товарознавчої експертизи від 25.11.2011 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону марки Nokia-Е-52, б/в –1600 грн., стартового пакету мобільного оператора «Київстар»–25 грн. (а.с. 73);
- протоколом огляду речових доказів (а.с. 75);
- постановою про прилучення до справи речових доказів (а.с. 76);
- розпискою ОСОБА_3 про те, що він отримав від працівників міліції мобільний телефон марки «Nokia Е-52»(а.с. 77);
- висновком експерта № 030, відповідно до якого у гр-на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, мають місце тілесні ушкодження: синець на обличчі. Дане тілесне ушкодження спричинене від дії тупого предмета, яким могла бути і рука людини. Тілесні ушкодження у ОСОБА_6 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я. Виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження могли виникнути за вказаний в постанові період часу за вищезазначених обставин (а.с. 80).
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.
Визнаючи винним підсудного ОСОБА_1 у вчиненому злочині, суд враховує його особу, тяжкість та суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Обставинами, які пом'якшуюь покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК Укаїни, судом визнано щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди. Обставиною, яка обтяжуює його покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.
Суд враховує позитивну характеристику на ОСОБА_1 за його міцем проживання (а.с. 43), думку потерпілого ОСОБА_3, який просив підсудного строго не карати, і з врахуванням обставин справи, вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст. 186 КК України, а до призначеного покарання ОСОБА_1 застосувати ст. 75-76 КК України. Суд не вбачає підстав для застосування до його покарання ст. 69 КК України.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і таке покарання на думку суду буде справедливим.
Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Застосувати до призначеного покарання ОСОБА_1 ст. 75 КК України і звільнити його від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для ресєтрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити без змін –підписку про невиїзд.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з дня постановлення вироку, тобто з 22.03.2012 року.
Речові докази у справі –мобільний телефон, який знаходиться на зберігання у потерпілого ОСОБА_3, залишити в його володінні та розпорядженні.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області на протязі 15 діб.
Суддя А.А. Бабіш