ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
15 травня 2008 р. |
№ 2-8/5141-2007 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого судді: суддів: |
Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року |
|
у справі господарського суду |
№ 2-8/5141-2007 Автономної Республіки Крим |
|
за позовом |
Фонду майна Автономної Республіки Крим |
|
до |
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 |
|
за участю третіх осіб про |
1) Державного підприємства "Сакський хімічний завод"; 2) Сакської міської ради повернення майна та стягнення неустойки |
за участю представників сторін від:
позивача: Аметов С.Д. (дов. від 08.01.08);
відповідача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;
третьої особи 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;
третьої особи 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2007 року Фонд майна Автономної Республіки Крим (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - відповідач) про повернення орендованого майна - будівель колишньої насосної станції, розташованих за адресою: м. Саки, вул. Морська, 9а балансоутримувачу - Сакському державному хімічному заводу та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 844, 83 грн., 74, 18 грн. - пені і неустойки в сумі 483, 33 грн.
Після неодноразових уточнень позовних вимог, Фонд майна Автономної Республіки Крим просив стягнути з СПД ОСОБА_1 неустойку за безпідставне користування майном у розмірі 3073,29 грн., посилаючись на положення статті 785 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2007 року (суддя Чумаченко С.А.) позовні вимоги задоволено.
Рішення мотивоване припиненням дії договору оренди державного нерухомого майна та існуванням факту позадоговірного користування відповідачем вказаним майном протягом певного часу, що в силу статті 785 ЦК передбачає право наймодавця вимагати від наймача сплати на його користь неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі подвійної плати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року (колегією суддів у складі: Антонової І.В., Дугаренко О.В., Ткаченка М.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, СПД ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, обґрунтовуючи касаційну скаргу доводами щодо порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 613 ЦК України, в силу яких, боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Крім того, скаржник зазначив й про порушення судами при винесенні оскаржуваних рішень норм процесуального права.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2005 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавцем) та СПД ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди державного нерухомого майна - будівлі колишньої насосної станції, розташованої за адресою: м. Саки, вул. Морська, 9а, що знаходиться на балансі Сакського державного хімічного заводу (далі - Договір). На підставі акту приймання-передачі від 29.09.05 вказане майно було передане в строкове платне користування відповідачу.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).
В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.525 ЦК України).
Пунктом 10.1 визначено строк дії Договору з 29.09.05 до 27.09.06.
Відповідно до п.10.7 Договір припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку його дії.
Пунктом 2.5. Договору встановлено, що у випадку припинення дії Договору орендоване майно повертається орендарем Сакському державному хімічному заводу. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
На виконання зазначеної вище норми, позивач листом № 08-09/8360 від 28.09.06 повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчився 27.09.06 та пред'явив вимогу про повернення орендованого приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі (а.с.41).
Судами встановлено, що на час розгляду справи СПД ОСОБА_1 не повернув орендоване майно балансоутримувачу та продовжував ним користуватися.
Згідно з частиною 1 статті 219 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу пункту 2 статті 26 та пункту 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 291 ГК України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, при цьому орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України, а також статтею 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Так, згідно зі статтею 27 вказаного Закону і частини першої статті 785 ЦК України, у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач після припинення дії договору оренди від 29.09.05 користувався майном позивача у період з 28.09.06 по 31.07.07, у зв'язку з чим останній, на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, нарахував СПД ОСОБА_1 неустойку за вказаний період, виходячи із орендної плати, встановленої п. 3.1. Договору. При цьому, факт користування орендованим приміщенням після 27.09.06 відповідачем не спростований і не заперечувався під час розгляду спору по суті.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди про повернення майна після припинення дії договору оренди та про наявність правових підстав до стягнення неустойки за користування ним у визначених сторонами розмірах ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам статті 291 ГК України і статті 785 ЦК України. Враховуючи те, що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачена відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, висновок судів про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3073,29 грн. за період з 28.09.06 по 31.07.07 (день складання уточнення позовних вимог) є правомірним та не суперечить чинному законодавству.
З огляду на викладене, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів касаційної інстанції не вбачає.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.
За таких обставин та враховуючи вимоги статті 1117 ГПК України, згідно з якою касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись статтею 1115, п. 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2007 року у справі № 2-8/5141-2007 Господарського суду Автономної Республіки Крим - без змін.
Головуючий суддя Добролюбова Т.В.
Судді Гоголь Т.Г.
Швець В.О.