Справа № 4-732/12
П О С Т А Н О В А
10 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий – суддя Отрош І.О. ,
при секретарі – Якімлюк Н. О.,
Кицюк Л.П.,
за участю прокурорів Міндюка С.Б., Бондура Д.В., адвоката ОСОБА_2, розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Шайхета С.О. від 22.03.2011 про порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаною скаргою, просить скасувати оскаржувану постанову як незаконну, необґрунтовану, винесену слідчим у відсутність підстав для порушення кримінальної справи.
В обґрунтування скарги зазначає про помилковість висновку постанови щодо неправомірного заволодіння невстановленими особами чужим майном, що належить ТОВ «Асоціація Інтерсировина», а саме майновим комплексом плодоовочевоконсервного заводу, оскільки перехід права власності на цей майновий комплекс від ТОВ «Асоціація Інтерсировина» до ТОВ «ОДІО» відбувся на підставі цивільно-правових угод, укладених згідно вимог діючого законодавства: ТОВ «ОДІО» виступало поручителем ТОВ «Асоціація Інтерсировина» перед ВАТ «Укрексімбанк» щодо виконання ним зобов’язаня перед кредитором по кредитній угоді від 31.03.2006. Відповідно до змін, внесених до договору іпотеки від 31.03.2006, укладеного між ТОВ «Асоціація Інтерсировина» та ВАТ «Укрексімбанк», згідно яких з моменту погашення поручителем – ТОВ «ОДІО» в повному обсязі заборгованості ТОВ «Асоціація Інтерсировина» перед ВАТ «Укрексімбанк», до нього переходять всі права іпотекодержателя за вищевказаним договором іпотеки. Предметом договору іпотеки від 31.03.2006 був майновий комплекс плодоовочеконсервного заводу, що розташований за адресою Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки, вул. Молодіжна, 1-в. Оскільки протягом липня-жовтня 2007 року ТОВ «ОДІО» виконало зобов’язання ТОВ «Асоціація Інтерсировина» по кредитній угоді, відповідно воно набуло прав іпотекодержателя. ТОВ «Асоціація Інтерсировина» не виконувало своїх обов’язків щодо виплати винагороди за договором поруки, посилаючись на відсутність коштів, у зв’язку з чим третейським судом було прийнято рішення про визнання за ТОВ «ОДІО» права власності на майновий комплекс плодоовочеконсервного заводу, 04.01.2011 виконавчим комітетом Новаківської сільської ради відповідно до рішення третейського суду, ТОВ «ОДІО» видано свідоцтво на право власності на зазначене нерухоме майно.
Особа, яка подала скаргу звертає увагу суду у скарзі, що в постанові не зазначено та з неї не вбачається, в діях яких саме осіб слідчий вбачає шахрайство, та в чому полягає обман та зловживання довірою як способи вчинення злочину, оскільки слідчий, описуючи обставини скоєння злочину, обмежився загальними фразами. Слідчий зазначає, що невідомі особи заволоділи майном шахрайським способом, проте диспозиція ст.190 КК України не містить посилання на такий спосіб вчинення злочину, а тому, на думку заявника, не зрозуміло, який склад злочину описав слідчий в оскаржуваній постанові. Вказує на відсутність достовірних джерел та не зазначення їх слідчим щодо розміру шкоди, завданої ТОВ «Асоціація Інтерсировина», що б дозволяло кваліфікувати злочин саме за ч.4 ст.190 КК України, зокрема з огляду на те, що дане товариство не пред’являло до ТОВ «ОДІО» вимоги про відшкодування збитків, оскільки діями ТОВ «ОДІО» жодних збитків їм не завдано. Вказує на необгрунтованість порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, а не щодо конкретних осіб, хоча за цивільно-правовими угодами та наявними поясненнями слідчий мав відомості про коло осіб, причетних до даних правовідносин, а вказане вважає зробленим з метою створення штучних перешкод в реалізації особами передбачених КПК України прав.
На підставі викладеного заявник вважала, що на момент порушення кримінальної справи слідчий не мав жодних законних підстав, отриманих із законних джерел, що вказували б на наявність в діях осіб ТОВ «Асоціація Інтерсировина», ТОВ «ОДІО», ВАТ «Укрексімбанк» та третейського суду ознак злочину, передбаченого ст.190 КК України, вчиненого за попередньою змовою.
Крім того заявник зазначає, що в 2010 році прокуратурою Печерського району м. Києва за заявою ОСОБА_5 виносилась постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за тим же фактом, що відповідно до п.11 ч.1 ст.6 КПК України виключає порушення кримінальної справи./а.с.1-6/
Протягом розгляду справи ОСОБА_3 подала доповнення до скарги, в яких додатково зазначила, що з матеріалів перевірки чітко вбачається, що право власності на вказаний комплекс перейшло до ТОВ «ОДІО» у відповідності до рішення третейського суду від 11.10.2007. Заволодіння шахрайським шляхом чужим майном, що належить ТОВ «Асоціація Інтерсировина» передбачає майнові вимоги потерпілої сторони, однак згідно повідомлення ТОВ «Асоціація Інтерсировина» вказане товариство не має майнових вимог до ТОВ «ОДІО», виконавчим органом даного товариства є дирекція, а співзасновник товариства ОСОБА_5 не має повноважень звертатись від імені товариства до правоохоронних органів, а тому таке звернення є незаконним, а наявні між ОСОБА_5 та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» претензії належать до сфери цивільно-правових і повинні вирішуватись в судовому порядку у відповідності до цивільного або господарського права.
Зазначає, що оскільки жодним правомочним документом не підтверджено нанесення збитків підприємству ТОВ «Асоціація Інтерсировина», ознаки складу злочину за ст.190 КК України відсутні.
Вважає неналежною підставою для порушення кримінальної справи заяву представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у зв’язку з порушенням її реєстрації, що виявилось у відсутності реєстрації в журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини чергової частини органу внутрішніх справ, що суперечить Положенню про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України №1177 від 10.10.2004, та Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затвердженої наказом МВС України №400 від 14.04.2004, перевірка по заяві проводилась у спосіб, не передбачений законодавством, та тривала понад строк, встановлений ч.4 ст.97 КПК України (понад 8 місяців). Зауважила, що співробітник МВС України не відібрав заяву про вчинення злочину особисто у ОСОБА_5, хоча відбирав у нього пояснення. З посиланням на викладене, вважає перевірку за заявою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 проведеною з порушенням вимог діючого законодавства, а тому отримані в ході цієї перевірки дані щодо наявності в діях певних осіб ознак злочину, передбаченого ст.190 КК України, не можуть вважатись такими, що отримані із законних джерел, а отже не можуть бути підставами для порушення кримінальної справи.
Також зазначає, що у матеріалах дослідчої перевірки містяться документи, складені від імені слідчого прокуратури Печерського району м. Києва Кулеші П.В., та відібрані ним пояснення, проте в матеріалах відсутні документи, які б підтверджували, яким чином та на яких підставах заява ОСОБА_6 потрапила до прокуратури та документи, які б підтверджували повноваження слідчого прокуратури на проведення цієї перевірки (вказівка, розпорядження тощо), а за наслідками перевірки не було прийнято процесуального рішення в порядку ст. 97 КПК України, та листом від 10.09.2010 матеріали повернуті для доопрацювання до Департаменту ДСБЕЗ МВС України. Вважає, що слідчим порушено вимоги кримінально-процесуального законодавства України щодо порядку порушення кримінальної справи, а тому його постанова підлягає скасуванню як незаконна. /а.с.70-75/
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 вимоги по скарзі підтримала вважає відсутніми приводи та підстави для порушення кримінальної справи, разом з тим пояснила суду, що заява ОСОБА_6, яка міститься в матеріалах перевірки та досліджувалась судом в судовому засіданні може розглядатись як привід для порушення кримінальної справи, в подальшому змінивши свою процесуальну позицію. Вважає, що оскаржувана постанова по факту вчинення злочину стосується безпосередньо її, оскільки порушено права та інтереси ТОВ «ОДІО», керівником якого вона є, додатково звернувши увагу суду на те, що слідчим накладено арешт на майно цього товариства, що беззаперечно перешкоджає веденню нормальної господарської діяльності. В судовому засіданні на питання головуючого уточнила один з доводів зазначений у змісті скарги в частині винесення органом досудового слідства по перевірці заяви ОСОБА_5 постанови про відмову в порушенні кримінальної справи зазначивши, що мала на увазі постанову про відмову в порушенні від 05.03.2011, яка в подальшому 11.03.2011 була скасована постановою заступника прокурора Печерського району м. Києва, яка була предметом дослідження в судовому засіданні. Просила скаргу задовольнити та скасувати постанову про порушення кримінальної справи.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи викладені в скарзі заявника та доповненнях до неї повністю підтримав просив скаргу задовольнити постанову про порушення кримінальної справи скасувати, оскільки вважає відсутніми приводи та підстави для її порушення.
Особа, за заявою якої порушено кримінальну справу ОСОБА_6, яка безпосередньо звернулась до правоохоронних органів з заявою від 17.06.2010 для вирішення питання в порядку ст.97 КПК України, діючи в інтересах ОСОБА_5 на підставі виданої довіреності просила відмовити в задоволенні скарги вважаючи, що фактично неправомірними діями вчинено злочин по заволодінню майном ТОВ «Асоціація Інтерсировича» вважає, що зазначені обставини підлягають перевірці та встановленню осіб які вчинили на її думку злочин, надавши суду письмові пояснення по скарзі.
Прокурор Бондур Д.В. доводи, викладені в скарзі, доповненнях до скарги та поясненнях заявника і її представника в судовому засіданні не визнав, вважав скаргу безпідставною, а кримінальну справу – порушеною у повній відповідності до вимог КПК України, за наявності на те законного приводу та достатніх підстав. При цьому вказав, що приводом для порушення кримінальної справи послугувала заява ОСОБА_6 та в подальшому безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину, підставами – достатні дані в матеріалах перевірки, які вказують на наявність в діях невстановлених осіб ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Просив залишити скаргу без задоволення. Прокурор виклав думку у письмовому вигляді.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, вислухавши пояснення заявника ОСОБА_8 та її представника – адвоката ОСОБА_2., особи, за заявою якої порушено кримінальну справу – ОСОБА_6, думку прокурора, надходжу до наступних висновків.
Постановою старшого слідчого Печерського РУ ГУ МВС України від 22.03.2011 порушено кримінальну справу по факту вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та присвоєно їй реєстраційний № 06-13461 /а.м.1/.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Статтею 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.98 цього Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, які підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини здійснення злочину), тобто кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину.
Об’єктивні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, виходячи з кваліфікуючих його ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому в особливо великих розмірах.
Слідчим в постанові про порушення кримінальної справи зазначено, що приводом та підставою для її порушення стали достатні дані, зібрані в процесі дослідчої перевірки – (ЖРЗПЗ №1687/1 від 13.03.2011), які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України /а.м.1/. При цьому суддя погоджується з доводами скаржника, що слідчим порушено ст.98 КПК України, оскільки зазначений ним привід до порушення справи не передбачений ст.94 КПК України, проте вважає вказане саме по собі недостатньою підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки це може бути усунено шляхом винесення постанови про уточнення постанови, якою порушено кримінальну справу, а з матеріалів перевірки вбачається, що фактично приводом для порушення кримінальної справи було безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину на підставі достатніх даних, що містяться в матеріалах, зібраних в результаті проведеної перевірки за заявою ОСОБА_6
Крім того, у відповідності до ст.97 КПК України суддя вважає приводом для порушення кримінальної справи заяву ОСОБА_6, яка 18.06.2010 звернулась до Департаменту ДСБЕЗ МВС України як представник гр. Канади ОСОБА_5 з заявою про проведення перевірки фактів, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_11 складу злочину, передбаченого ст.ст.190, 191, 219 КК України, та прийняття за її наслідками рішення в порядку ст.97 КПК України. /а.м.22-25/.
Як встановлено суддею протягом розгляду справи та зазначено заявником у скарзі, при реєстрації та розгляді заяви ОСОБА_6 Департаментом ДСБЕЗ МВС України було порушено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, затверджену Наказом МВС України №400 від 14.04.2004, в частині нереєстрації заяви в Журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини (ЖРЗПЗ). Разом з цим, сам факт нереєстрації заяви в ЖРЗПЗ не може безумовно свідчити про незаконність проведеної перевірки та здобутих в ході перевірки даних. Крім того, при надходженні 25.02.2011 до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_6, вони були зареєстровані в ЖРЗПЗ що вчинені або готуються Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві за реєстровим №1687, та на підставі вказаних матеріалів постановою старшого оперуповноваженого ВДСБЕЗ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 05.03.2011 було відмовлено в порушенні кримінальної справи. Після скасування заступником прокурора Печерського району м. Києва вказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, вони повторно надійшли до Печерського РУ ГУ МВС м. Києва, де були зареєстровані в ЖРЗПЗ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві 13.03.2011 за реєстровим №1687/1/а.м.2, 3, 10-13, 19/ у відповідності до абз.2 п.4.5.2. вищевказаної Інструкції. Таким чином, фактично слідчим було порушено кримінальну справу на підставі матеріалів перевірки, за матеріалами якої було відмовлено в порушенні кримінальної справи, після скасування такої постанови. Після надходження 13.03.2011 матеріалів перевірки до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, рішення про порушення кримінальної справи прийнято слідчим 22.03.2011, тобто з дотриманням встановленого нормами КПК десятиденного терміну. /а.м.1, 3/
В оскаржуваній постанові зазначено, що кримінальна справа порушена за фактом заволодіння невстановленими особами в невстановлений слідством час, діючи за попередньою змовою у групі, шахрайським шляхом чужим майном, яке належить ТОВ «Асоціація Інтерсировина», а саме, майновим комплексом плодоовочеконсервного заводу, який розташований за адресою Полтавська обл., Лубенський район, с. Новаки, вул. Молодіжна, 1-В, чим завдано ТОВ «Асоціація Інтерсировина» шкоди в особливо великих розмірах.
Протягом розгляду скарги суддею на підставі наданих матеріалів перевірки, не вдаючись до їх оцінки, встановлено наступне.
Відповідно до Статуту ТОВ «Асоціація Інтерсировина» в редакції від 2005 року, Генеральний директор товариства розпоряджається майном товариства, включаючи його грошові кошти, укладає договори (контракти), угоди тощо. При цьому до компетенції Загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 1 млн. грн., відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства /а.м.42-56/
Згідно протоколу №2/2005 Загальних зборів учасників ТОВ «Асоціація Інтерсировина» збільшено статутний фонд товариства до розміру 1 млн. 500 тис. грн. /а.м.100/
Разом з цим, як вбачається з матеріалів перевірки, 31.03.2006 між ЗАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» укладена кредитна угода про відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 800 тис. грн. строком погашення до 31.02.2007 року /а.м.305-313/
30.03.2006 між ЗАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» укладено іпотечний договір №15106Z78 та 31.03.2006 нотаріально посвідчено за реєстровим номером 1516к, яким забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору №15106К15 від 31.03.2006, предметом іпотеки виступає майновий комплекс – плодоовочеконсервний завод, розташований в с. Новаки, Лубенського району Полтавської області, за домовленістю сторін загальною вартістю на день укладання договору 1 млн. 500 тис грн./а.м.315-320/.
30.03.2006 між ЗАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» укладено договір застави №15106Z79 та 31.03.2006 нотаріально посвідчено за реєстровим номером 1518к, яким забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають із кредитного договору №15106К15 від 31.03.2006, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, предметом застави виступають обладнання та транспортний засіб, визначені договором, загальною вартістю за домовленістю сторін 175 тис. грн. /а.м.323-327/
27.07.2007 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (кредитор), ТОВ «Асоціація Інтерсировина» (позичальник), ТОВ «ОДІО» (поручитель) укладено договір поруки №151307Р5, яким зокрема визначено, що у випадку виконання поручителем основного зобов’язання перед кредитором до поручителя переходять усі права кредитора по відношенню до позичальника за кредитним договором, а також права, що їх забезпечували, а саме права іпотекодержателя за іпотечним договором та права заставодержателя за договором застави./а.м.330-333/
30.07.2007 до вказаного вище договору застави внесено зміни договором №15106Z79-2, яким включено в договір застави третю сторону – поручителя – ТОВ «ОДІО», та обумовлено, що з моменту погашення поручителем у повному обсязі заборгованості за кредитним договором від 31.03.2006 №15106К15 до поручителя переходять права заставодержателя за договором застави в забезпечення вимог поручителя до заставодавця щодо відшкодування погашеної заборгованості за договором поруки від 27.07.2007 №151307Р5, укладеним заставодержателем, заставодавцем та поручителем./а.м.329-330/
30.07.2007 до вказаного вище іпотечного договору внесено зміни договором №15106Z78-2, яким включили в іпотечний договір третю сторону – поручителя – ТОВ «ОДІО», та обумовили, що з моменту погашення поручителем в повному обсязі заборгованості за Кредитним договором від 31.03.2006 №15106К15 до поручителя переходять права іпотекодержателя за іпотечним договором в забезпечення вимог поручителя до іпотекодавця щодо відшкодування суми погашеної заборгованості за договором поруки від 27.07.2007 №151307Р5, укладеним між іпотекодавцем, іпотекодержателем і поручителем./а.м.321-322/
02.10.2007 між ТОВ «ОДІО» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» було укладено третейську угоду, відповідно до якої сторони прийшли до згоди про передачу спору про стягнення заборгованості в сумі 875 тис. грн. за умовами договору поруки від 27.07.2007, договору про надання послуг від 27.07.2007 та кредитної угоди від 31.03.2006 на розгляд і остаточне рішення до Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип». /а.м.334/
Рішенням Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 11.10.2007 №С3-14-89-106-01/07 було задоволено в повному обсязі позов ТОВ «ОДІО» до ТОВ «Асоціація Інтерсировина», ОСОБА_12, визнано за ТОВ «ОДІО» право власності на об’єкти нерухомого майна плодоовочеконсервного заводу, що знаходиться за адресою Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Новаки, вул. Молодіжна, 1-в, та зобов’язано КП «Лубенське міжрайонне БТІ» здійснити реєстрацію права власності за ТОВ «ОДІО» на вказаний плодоовочеконсервний завод./а.м.80-86/
Таким чином без погодження Загальними зборами товариства було відчужено майно товариства на загальну суму згідно ціни, визначеної у господарських договорах, 1 млн. 675 тис.грн., що перевищує розмір статутного фонду товариства.
Таким чином, як перевірено судом, фактичні дані про наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, які вказують на реальність конкретної події злочину та в своїй сукупності є достатніми для порушення кримінальної справи, містяться в документах господарської діяльності ТОВ «Асоціація Інтерсировина» (кредитній угоді між ЗАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» від 31.03.2006, договорах застави та іпотеки від 31.03.2006, укладених між ЗАТ«Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина», з наступними змінами, внесеними договорами від 30.07.2007, договорі поруки від 27.07.2007 між ЗАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Асоціація Інтерсировина» та ТОВ «ОДІО», третейською угодою між ТОВ «ОДІО» та ТОВ «Асоціація Інтерсировина» від 02.10.2007, рішенні Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 11.10.2007 /а.м.305-313, 315-320, 323-327, 330-333, 329-330, 321-322, 80-86/ ), статуті ТОВ «Асоціація Інтерсировина», Інформаційній довідці КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» /а.м.272/, Довідці з ЄДРПОУ щодо ТОВ «ОДІО», відповідно до якої товариство зареєстроване 11.06.2007 /а.м.189/, поясненнях ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5 /а.м.295-298, 299-300, 302-303, 33-34, 38-41/, листах ТОВ Аудиторська фірма «Кадастр-Аудит» /а.м.181-182/.
Протягом розгляду скарги суддею встановлено, що в порушення вимог ч.2 ст.95 КПК України до порушення кримінальної справи заявника - ОСОБА_6, не було повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, проте оцінюючи дану обставину в сукупності з іншими матеріалами справи, які вказують на наявність ознак злочину та реальність події злочину, вважаю вказаного недостатнім для висновку про незаконність порушення кримінальної справи та скасування постанови про її порушення.
Вважаю, що доводи і заперечення ОСОБА_3 та її представника – адвоката ОСОБА_2, щодо відсутності в матеріалах даних, які вказують на наявність ознак злочину, на підставі власного тлумачення захистом викладених в оскаржуваній постанові обставин та наявних в матеріалах даних, спростовуються наданими матеріалами та вищевикладеним, а з’ясування всіх обставин у справі, надання правильної кваліфікації дій можливо лише на підставі оцінки доказів, які можуть бути отримані процесуальним шляхом в ході проведення досудового слідства.
Доводи щодо наявності між ТОВ «Асоціація Інтерсировина» та його співзасновником ОСОБА_5 цивільно-правового спору, що має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, не можуть слугувати підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки наявність цивільних чи господарських правовідносин жодним чином не виключає можливої наявності ознак злочину, а отже і наявності підстав для порушення кримінальної справи.
Суддя не приймає доводів захисту щодо неналежності наявних в матеріалах перевірки даних внаслідок незаконності джерел їх отримання як таких, що отримані в результаті перевірки заяви, яка не була зареєстрована в ЖРЗПЗ, оскільки при проведенні перевірки та отриманні цих матеріалів співробітники Департаменту ДСБЕЗ МВС України діяли в межах повноважень, наданих Положенням про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №510 від 05.07.1993, та у відповідності до норм Кримінально-процесуального кодексу України. З цієї ж підстави суддя не приймає доводів щодо відсутності документів, які підтверджують підставність знаходження справи в прокуратурі та проведення слідчим прокуратури процесуальних дій, оскільки направлення матеріалів перевірки за заявою про злочин до прокуратури не суперечить Кримінально-процесуальному кодексу України, а для розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи до суду надаються виключно сформовані органом досудового слідства матеріали, на підставі яких було порушено справу, а не матеріали кримінальної справи в повному обсязі.
Також суддя не може оцінити по суті доводи заявника та її представника щодо порушення строків перевірки заяви, оскільки це не є предметом розгляду в категорії справ за скаргами на постанови про порушення кримінальної справи.
Твердження, що ОСОБА_5 не мав права на звернення з заявою про вчинення злочину до правоохоронних органів від імені ТОВ «Асоціація Інтерсировина», є безпідставним, оскільки ОСОБА_5 звернувся за захистом своїх прав як фізична особа, а не як представник товариства.
Суддя не приймає як необґрунтовані доводи щодо незазначення слідчим, в діях яких саме осіб він вбачає шахрайство, оскільки кримінальна справа порушена за фактом вчинення злочину, а не відносно конкретних осіб, що відповідає нормам Кримінально-процесуального кодексу України. Не можуть бути досліджені доводи щодо неправомірності порушення справи за фактом вчинення злочину, а не щодо конкретних осіб, необґрунтованості суми завданих збитків, які б дозволили кваліфікувати дії за ч.4 ст.190 КК України, відсутності майнових вимог ТОВ «Асоціація Інтерсировина» до ТОВ «ОДІО» та невизначення способу вчинення злочину, оскільки ці доводи лежать в площині оцінки доказів, а отже виходячи з положень ст.236-8 КПК України не можуть бути перевірені при розгляді даної скарги та підлягають оцінці і вирішенню при розгляді справи по суті.
Крім того, досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти питання щодо доведеності чи недоведеності винності особи, розглядати та вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді справи по суті, суд не вправі, оскільки це буде порушенням конституційних засад правосуддя.
Враховуючи викладене, надходжу до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 98 ст.ст. 236-7, 236-8 КПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, Рішенням Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві Шайхета С.О. від 22.03.2011 про порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України - залишити без задоволення.
На постанову судді може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом семи діб з дня її винесення через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Отрош І.О.