У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Цюри Т.В.,
при секретарі - Литвинюк А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року ПАТ «ФІНРОСТБАНК» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 кредитної заборгованості та, уточнивши вимоги, просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 251 991,62 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 1 700 грн., ІТЗ у сумі 120 грн. В позові посилалось на те, що 14.02.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1/00345 про надання кредиту у сумі 208 250,00 грн. на строк до 14.02.2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, погашенням кредиту та сплатою відсотків за кредитом щомісячно згідно Графіку погашення кредиту. Проте ОСОБА_1 своєчасно і в повному обсязі не погасив кредит та не сплачував відсотки за користування коштами, чим порушив умови кредитного договору.
У якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 1/00345 від 14.0.2008 року, згідно якого ОСОБА_2 на добровільних засадах зобов’язався відповідати по зобов’язаннях ОСОБА_1, які виникають з умов Кредитного договору.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.02.2011 року позовні вимоги ПАТ «ФІНРОСТБАНК» задоволено, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №1/00345 від 14.02.2008 року в сумі 251 991 грн. 62 коп. та судові витрати в сумі 1820 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ФІНРОСТБАНК».
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що між ПАТ «Фінростбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір про надання кредиту в розмірі 208250 гривень в строк з 14.02.2008 року до 14 лютого 2013 року для покупки автомобіля зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 14,5% річних.
Факт отримання кредиту підтверджується договором та ордером від 14.02.2008 року.
На забезпечення виконання кредитного договору між ПАТ «Фінростбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки від 14.02.2008 року, за яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов’язань за кредитним договором.
Крім того, на забезпечення виконання кредитного договору 14.02.2008 року ПАТ «Фінростбанк» укладено із ОСОБА_1 договір застави рухомого майна автомобіля марки ГАЛАЗ 3207.05, 2008 року випуску.
ОСОБА_1 на порушення умов договору своєчасно кредит не погашав, в зв’язку з чим позивач направляв йому та поручителю письмові претензії (а.с.13,14), згодом звернувся про стягнення боргу в судовому порядку.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник зобов’язаний повернути отримані кошти в строк та сплатити проценти, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.
Не заперечується сторонами та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 своєчасно зобов’язання перестав виконувати,через що банк відповідно до умов договору та у відповідності до ст.ст.550,554,625, 1048,1054 ЦК має право на стягнення боргу за кредитом, простроченої заборгованості, заборгованості по відсоткам та пені.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума боргу є завищеною, оскільки на погашення боргу за кредитним договором з дозволу банку продано майно, яке перебувало в заставі, а саме автомобіль, через що борг є меншим, є недоказаними.
Дійсно, з п.4.3 Договору (а.с.35) видно, що заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет застави, в тому числі продаж Заставодержателем предмету застави шляхом укладання договору купівлі – продажу із іншою особою – покупцем або на публічних торгах.
З відповіді УДАІ ГУМВС України в Одеській області вбачається, що відповідно до довідки-рахунку автомобіль, який був предметом застави, зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.76) та ПАТ «Фінростбанк» надавав згоду на видачу довіреності на розпорядження цим транспортним засобом на ім’я ОСОБА_4 (а.с.36,37).
Проте доказів на підтвердження отримання саме ПАТ «Фінростбанк» коштів від продажу автомобіля, або продаж його банком в порядку звернення стягнення на предмет застави не надано, тоді як передача його іншій особі у власність відбулася від імені ОСОБА_1, що створює презумпцію отримання ним коштів від його реалізації доки він не докаже зворотне.
За таких обставин підстави для зменшення суми боргу за рахунок коштів від реалізації автомобіля або відмови у задоволенні позову кредитора відсутні.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 3 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: