ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"06" листопада 2006 р. | справа № 20-9/170-5/267 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99044, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до Приватного підприємства “Себр” (99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 9)
про стягнення 21561,76 грн.
За зустрічним позовом: Приватного підприємства “Себр”
до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго”
третя особа: Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 48)
про визнання незаконним нарахувань за рахунками виставленими ПП “Себр”.
Суддя Євдокимов І.В.
Представники сторін:
Первісний позивач - Злобін Андрій Анатолійович, представник, довіреність № 7149/0/2-06 від 11.08.06, ВАТ "ЕК "Севастопольенерго";
Первісний відповідач - Ізмоденов Дмитро Вікторович, представник, довіреність № б/н від 01.08.06, ПП "СЕБР";
Первісний відповідач - Морозова Світлана Петрівна, представник, довіреність № б/н від 01.11.06р., ПП "СЕБР";
Третя особа - Егорова Інна Олександрівна, представник, довіреність № 9/620 від 02.10.06, Севастопольське відділення Антимонопольного комітету України;
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” звернулося до господарського суду міста із позовом до Приватного підприємства “Себр” про стягнення 21561,76 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору від 28.12.2004.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія “Севастопольенерго” про визнання незаконним нарахувань за рахунками виставленими ПП “Себр”. Ухвалою від 22.08.2006 позовні заяви об’єднано для сумісного розгляду.
Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що нарахування по рахункам, та їх виставлення здійснювались в порушення вимог договору від 28.12.2004.
Ухвалою суду від 28.08.2006 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 69 від 07.09.2006 справа № 20-9/170, яка знаходилася у провадженні судді Рибіній С.А., у зв’язку відбуттям у щорічну чергову відпустку, передана до провадження судді Євдокимова І.В.
Ухвалою суду від 11.09.2006 справа прийнята до провадження суддею Євдокимовим І.В., їй привласнений № 20-9/190-5/267.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -
встановив:
Відносини електроенергетики в Україні регулюються Законом України „Про електроенергетику”, Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 в редакції постанови НКРЕ від 22.08.2002 № 928.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
28.12.2004 між ВАТ ЕК “Севастопольенерго” та ПП “Себр” укладений Договір про постачання електричної енергії для ліфтів строком дії із дня підписання по 31.12.2004. Він вважається продовженим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менш ніж за 30 днів до закінчення дії Договору. (арк. с. 7-11).
Цей договір не був розірваний. Сторонами вчинялись дії по його виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи, після 31.12.2004 і на момент виникнення спірних взаємовідносин та звернення з позовом в господарський суд ВАТ ЕК “Севастопольенерго” забезпечувало ПП “Себр” електроенергією, а ПП “Себр” користувалося нею і частково оплачувало спожиту електроенергію, що є проявом погодження сторін на продовження договірних відносин.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України, частини 1 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” слід вважати, що ВАТ ЕК “Севастопольенерго” поставляло, а ПП “Себр” користувалось електроенергією на підставі Договору від 28.12.2004 (далі –Договору).
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у зустрічному позові повинно бути відмовлено з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Пунктом 2.2.4 Договору передбачено обов’язок відповідача оплачувати вартість електричної енергії відповідно до умов Додатку № 3 та № 4 згідно з умовами, вказаними у розділі 8 Договору.
Відповідно до пункту 2.2.2 Договору, відповідач зобов’язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 Договору, згідно з яким корегування граничної величини споживання може здійснюватися як із збільшенням, так із зменшенням, у тому числі до нульового рівня, у залежності від рівня здійсненої оплати за розрахунковий період.
Згідно з п. 8.1 Договору розрахунковим вважається період з 10 календарного місяця до такого ж календарного місяця.
Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника в уповноваженому банку. У випадку перерахування Споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок Постачальника, Постачальник зобов’язаний повернути ці кошти за заявою Споживача чи самостійно у триденний строк з дня їх отримання.
За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дати внесення Споживачем готівкових коштів в касу Постачальника.
Усі рахунки на оплату електричної енергії повинні оплачуватися Споживачем на протязі 5 банківських днів з дня виписування рахунку.
Відповідно до п. 8.3 Договору Споживач щомісячно 10 числа надає Постачальнику звіт про об’єми електроенергії, яка постачалася, за розрахунковий період за формою, передбаченою Додатком № 6.
Згідно з п. 8.4 Договору Споживач здійснює оплату за спожиту електроенергію до 20 числа розрахункового місяця 50% від договірної величини електроспоживання. Строк остаточного розрахунку –15 число календарного місяця.
Згідно з додатками № 1 до договору на 2005-2006 роки, сторони узгодили договірні величини споживання електричної енергії в об’ємі споживання щомісячно 12900 кВт/г та 16700 кВт/г відповідно (а.с. 14-15).
Рахунки по оплаті за електроенергію на підставі показників приладів обліку споживача, щомісячно наданих споживачем позивачеві, виставлялись своєчасно, проте, в порушення умов договору, відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання по оплаті спожитої електроенергії, у зв’язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з 10 січня 2005 року по 11 липня 2006 по активному споживання склала 19774,65 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони при укладенні договору домовились про те, що вони зобов’язуються діяти на підставі діючого законодавства України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку (п. 10.5 договору), а також нести відповідальність за дотримання умов договору відповідно до діючого законодавства України, виконувати вимоги законодавчих і директивних актів, які регламентують енергопостачання.
Відповідно до умов договору та згідно з діючим законодавством України споживачу були виставлені рахунки на оплату електроенергії (а.с. 26-53).
Відповідач не надав суду доказів оплати за спожиту електроенергію у встановлені договором строки.
Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.11.2 Правил користування електричною енергією Споживачі електричної енергії зобов'язані оплачувати обсяги електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції Закону від 19.01.2006) споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Крім того, фактичний об’єм спожитої відповідачем електроенергії в листопаді 2005 року склав 18884 кВт/г (при встановленому 12900 кВт/г), в грудні 2005 року –16596 кВт/г (при встановленому 12900 кВт/г), у січні 2006 року –17761 кВт/г (при встановленому 16700 кВт/г), у лютому 2006 року –19706 кВт/г (при встановленому 16700 кВт/г).
Таким чином, споживач перевісив договірний об’єм споживання електроенергії у листопаді 2005 року на 5984 кВт/г, в грудні 2005 року на 3696 кВт/г, у січні 2006 року на 1061 кВт/г, у лютому 2006 року на 3006 кВт/г.
На підставі цього позивач виставив відповідачеві рахунки: № 50461 від 25.11.2005 на суму 777,92 грн., № 55301 від 26.12.2005 на суму 480,48 грн., № 4704 від 25.01.2006 на суму 137,93 грн., № 9928 від 27.02.2006 на суму 390,78 грн. Всього на суму 1787,11 грн.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003р. та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003р. зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Все вищевказане дає суду право для висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 20 Господарського кодексу України також має перелік способів захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Позивач просить заборонити відповідачу здійснювати відключення позивача від електричної енергії на підставі заборгованості у сумі 2230,70 грн., яка виникла у зв’язку з перевищення ліміту споживання електричної енергії у липні 2003 року за договором № 1294 від 15.03.1999.
Вищевказаними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, укладеними сторонами договорами та іншими законами саме такий спосіб захисту прав первісного позивача не передбачений.
При укладенні договору на постачання електричної енергії позивач по зустрічному позову зобов’язувався оплачувати вартість спожитої електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та додатків до нього.
Звертаючись до суду з вимогою про зобов’язання відповідача по зустрічному позову відізвати рахунки на оплату електроенергії, позивач по зустрічному позову відмовляється від виконання умов договору по оплаті спожитої електроенергії.
Посилання ПП “Себр” на рішення Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №; 27/02-05 від 21.11.2005 судом до уваги не приймається, на підставі того, що зазначене рішення стосується встановлення власником приладів обліку, які знаходяться на території ПП “Себр”, і не яким чином не стосується питань оплати спожитої електроенергії. Крім того, Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України не може своїм рішенням змінювати чи відміняти умови господарського правочину.
Судом також не приймається до уваги посилання позивача на необґрунтоване застосування до нього п. 7.15 Правил користування електричної енергії, на підставі того, що 7.4 договору передбачена наявність на рівні 5% навантаження трансформатору струму.
Крім того, нарахування заборгованості за перевищення ліміту активного споживання в сумі 1767,11 грн., здійснено ВАТ ЕК “Севастопольенерго” відповідно до вимог ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
Частиною 4 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.
Умовами договору передбачений обов’язок ПП “Себр” сплачувати двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (п. 4.2.2 договору в редакції додаткової угоди від 15.08.2005).
Відповідно до п. 6.16 Правил користування електричної енергії обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.
На підставі викладеного позовні вимоги ПП “Себр” задоволенню не підлягають.
З тих ж підставі не підлягають вимоги ПП “Себр” про заборону ВАТ “ЕК “Севастопольенерго” здійсняти відключення позивача від електричної енергії на підставі заборгованості у сумі 21561,76 грн.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 215,18 грн. та інформаційне –технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Себр” (99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 9, код ЄДРПОУ 32505585, п/р 260083012551 в СФ АБ „Таврика”, МФО 324377) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 26038333335510 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) заборгованість в розмірі 21561,76 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Себр” (99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 9, код ЄДРПОУ 32505585, п/р 260083012551 в СФ АБ „Таврика”, МФО 324377) на користь Відкритого акціонерного товариства “Енергетична компанія Севастопольенерго” (99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44, ЕДРПОУ 05471081, п/р 260073537 в АБ “Перший інвестиційний банк” м. Києва, МФО 300506) витрати по сплаті державного мита в сумі 215,18 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні зустрічного позову ПП “Себр ” відмовити повністю.
Суддя І. В. Євдокимов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
07.11.2006
Розсилка:
1. ВАТ “Енергетична компанія “Севастопольенерго” (99044, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
2. ПП “Себр” (99053 м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 9)
3. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (99011 м. Севастополь, вул. Леніна, 48)
4. Справа
5. наряд