КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012                                                                                           № 33/300

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Доманської М.Л.

суддів:            Сотнікова С.В.

          Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 04.04.2012 по справі

№ 33/300):

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 30.112.2011 № 1053/2011)

від відповідача : ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012 № б/н)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська  транспортна страхова компанія»

на рішення                   

господарського суду            міста Києва

від                                           22.11.2011

у справі                                  №33/300 (суддя Мудрий С.М.)      

за позовом                                     Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування»

до відповідача                      Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про                                              відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 34 491,82 грн.

                                                       В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 позов Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» (далі за текстом – ПАТ «Просто – страхування») до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі а текстом – ПАТ «Українська транспортна страхова компанія») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 34 491,82 грн. задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ПАТ «Просто – страхування» основний борг в розмірі 33 502,28 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 335,02 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 229,23 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 02.12.2011 № 1231-ю, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 та прийняти нове, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2011 у справі № 33/300 вказану апеляційну скаргу ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у даній справі ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2011 у справі №  33/300 скасовано з передачею справи до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у даній справі.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 у справі № 33/300 апеляційну скаргу ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 прийняти до свого провадження та призначено розгляд справи на 04.04.2012.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипко В.В. міста Києва від 04.11.2011 у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Сотнікова С.В. у розгляді інших справ, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків розгляд апеляційної скарги у справі № 33/300 доручено колегії у складі головуючого судді – М.Л. Доманської, суддів: В.О. Пантелієнко,        Л.Л. Гарник.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Представник від ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» у судовому засіданні апеляційної інстанції 04.04.2012 надав суду заяву про долучення додаткових документів до справи у тому числі оригіналу апеляційної скарги від 02.12.2011 № 1231-ю, які прийняті судом.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом встановлено, що між ПАТ “ПРОСТО-страхування”та ОПФКУ “Премєр Ліга”укладено договір від 12.09.2008 №172891 серії АТК про добровільне страхування майнових інтересів власника автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2008 в м. Алушта пмт. Партеніт на вул. Перемоги відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль марки Toyota, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіль марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.

         Постановою Алуштинського місцевого суду АРКрим  від 07.11.2008 по справі № 3-8669-08 ОСОБА_3 визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у розмірі 68 грн. 00 коп.  

Відповідно до звіту від 16.10.2008 № 963/20710 визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1, яка склала 34 012,28 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно документів по ремонту автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту склала 35 591,82 грн.

29 жовтня 2008 року складено страховий акт із розрахунком страхового відшкодування № 20710, відповідно якого страхове відшкодування становить 34 491,82 грн.(а.с.24) На підставі чого, позивачем прийнято розпорядження від 04.11.2008 № 019021 щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 34 491,82 грн.

05 листопада 2008 року позивач виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки Volkswagen, державний номер НОМЕР_1 у розмірі 34 491,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 24840 та 24841 (а.с. 25-26).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», відповідно до полісу № ВВ/5370580 від 14.09.2008.

Відповідно до приписів ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України “Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.   

Позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» відповідно до полісу №ВВ/5570580 від 14.09.2008, то особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах передбачених договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності є саме відповідач.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.993, ч.1 ст.1191 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч.2 ст.530, ст.993 та ч.1 ст.1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2011 у справі № 16/335.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив ПАТ «Українська транспортна страхова компанія», як особі, на яку покладено обов’язок по відшкодуванню шкоди в порядку регресу, регресну вимогу від 19.09.2011, яка отримана відповідачем, однак зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивач не має права регресної вимоги до відповідача про відшкодування шкоди у сумі 34 491,82 грн., тому що сплив строк позовної давності, що на його думку, не з’ясував суд першої інстанції.

Це твердження відповідача спростовується тим, що позивач сплатив суму страхового відшкодування 05 листопада 2008 року, що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями № 24840 та 24841.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин, саме з моменту виконання позивачем свого зобов’язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові від 27.03.2012 в справі № 58/168.

Таким чином, позивач звернувся до відповідача в межах трирічного строку, тому доводи апеллянта з цього приводу відхиляються судовою колегією за необгрунтованістю.

Крім того, в апеляційній скарзі апеллянт зазначає, що за вимогами ст. 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 10.09.2011 (далі за текстом – Закон), для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, до якої додаються документи, що мають відношення до даної ДТП. Крім того, відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону, передбачено строк протягом якого страховик повинен був прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування до 90 днів. Апелянт зазначає, що кінцевою датою для прийняття рішення було 22.12.2011, а тому на момент розгляду справи та винесення рішення, судом першої інстанції був відсутній навіть предмет спору між Позивачем та Відповідачем, оскільки не закінчились строки для прийняття остаточного рішення Відповідачем, а отже позов не підлягає задоволенню. Апелянт зазначає, що всупереч вимог ст.37 Закону судом першої інстанції не було відмовлено у стягненні страхового відшкодування у зв’язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, оскільки шкода з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди заподіяна майну потерпілого.

Проте, судова колегія приходить до висновку про  помилковість застосування відповідачем норм ст.ст. 35,37 Закону до спірних правовідносин, пов’язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2011 по справі № 16/335.

За таких обставин судова колегія відхиляє за необґрунтованістю доводи апелянта з цього приводу.

Відповідно до вищевказаного полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/5370580 від 14.09.2008: строк його дії з 14.09.2008 по 28.09.2008, франшиза становить 510 грн. 00 коп., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну – 25 500,00 грн. Цього ліміту відповідальності за вказаним страховим полісом № ВВ/5370580 від 14.09.2008 не врахував суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення. При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи вищевказане затрати позивача по виплаті страхового вішкодування підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу, у сумі 24 990,00 грн.: 25 500,00 грн. ( ліміт відповідальності відповідача) –510, 00 грн. (франшиза).

В решті позову – слід відмовити за необгрунтованістю.

Судові витрати слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 95 грн. 02 коп., на відповідача –249 грн. 90 коп.,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 65 грн. 01 коп., на відповідача –170 грн. 99 коп.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 8 512,28 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 85,12 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 58,24 грн. У зв’язку з цим, п. 2 оскаржуваного рішення слід викласти у наступній редакції: «Стягнути з приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку боржника, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) основний борг в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в 249 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 170 грн. 99 коп.». В решті оскаржуване судове рішення – залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» від 02.12.2012 № 1231-ю на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 задовольнити частково.

           2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Просто – страхування» основного боргу у сумі 8 512,28 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 85,12 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в сумі 58,24 грн.

         3.  Пункт 2 рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у справі № 33/300 викласти у наступній редакції: «Стягнути з приватного акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712) з будь-якого рахунку боржника, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь приватного акціонерного товариства “ПРОСТО-страхування”(04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код ЄДРПОУ 24745673) основний борг в розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в 249 грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 170 грн. 99 коп.».

           4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 у даній справі – залишити без змін.

          5. Справу № 33/300 повернути до господарського суду міста Києва, який зобов’язати видати наказ з урахуванням нової редакції п. 2 рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2011 по справі № 33/300, викладеної у п. 3 даної постанови.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Доманська М.Л.

Судді                                                                                          Сотніков С.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.