КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2012 № 26/365
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Новікова М.М.
Мартюк А.І.
при секретарі: Рибарук М.М.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 – дов. вих.№3307/26 від 29.12.2011р.;
відповідача: не з'явились;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”
на рішення Господарського суду міста Києва
від 19.01.2012р.
у справі №26/365 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування”
до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА”
про стягнення 7 934,34 грн.
ВСТАНОВИВ :
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (далі – відповідач) 7 934,34 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Однак відповідач відмовляється перераховувати позивачу грошові кошти в добровільному порядку.
Відповідач відзиву на позов не надав, свою позицію у спорі не визначив, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, у зв’язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №26/365 в позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №26/365 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на тому, що поза увагою суду першої інстанції залишилась довідка відповідача, в якій наведено відомості по полісу страхування цивільно-правової відповідальності особи, винної в ДТП, а саме: номер полісу, термін його дії, тип полісу, сума франшизи, загальна страхова сума, тощо.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2012р.
Представник відповідача в судове засідання 14.03.2012р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Окрім того, у суду виникла необхідність витребувати додаткові докази по справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.04.2012р. Також судом було направлено запит в Моторне (транспортне) страхове бюро України щодо надання розгорнутої довідки по полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8752846, за яким Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобіля марки „Міцубісі” (державний номер НОМЕР_1).
02.04.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду, в якій наведено інформацію з єдиної центральної бази даних бюро відносно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8752846.
В судовому засіданні 09.04.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №26/365 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 09.04.2012р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
03.11.2009р. у м. Дніпропетровську на вул. Курчатова, 4 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю автомобіля марки „Мitsubishi” (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки „КІА Cerato” (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_3.
Згідно з постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2009р. у справі №3-4251/2009г. ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи – 1, аркуш справи – 36).
Внаслідок ДТП автомобіль марки „КІА Cerato” (реєстраційний номер НОМЕР_2) було пошкоджено, а його власнику ОСОБА_3. завдано майнової шкоди. Згідно з висновком експертного автотоварозначного дослідження №463 від 28.11.2009р. розмір майнової шкоди становить 7 934,34 грн. (том справи – 1, аркуші справи – 39-51).
Майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки „КІА Cerato” (реєстраційний номер НОМЕР_2), були застраховані у позивача за договором страхування №040964/05АК від 21.07.2006р. (том справи – 1, аркуші справи – 27-30).
Згідно зі страховим актом №14680/09/05/16 від 17.12.2009р. позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхове відшкодування у сумі 7 934,34 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22394 від 18.12.2009р. (том справи - 1, аркуші справи – 62-63).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8752846, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих.№2416 від 25.05.2011р. про сплату в порядку регресу 7 934,34 грн. страхового відшкодування.
Однак звернення позивача було залишено відповідачем без реагування, грошові кошти перераховані не були, у зв’язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Господарський суд міста Києва повністю відмовив у позові, зазначивши про ненадання позивачем доказів, які б свідчили про те, що цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи (ОСОБА_2) застрахована у відповідача, внаслідок чого не можна визначити тип полісу страхування, з’ясувати чи застосовувалась франшиза, встановити термін дії полісу, що в свою чергу суттєво впливає на обґрунтованість вимог про здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та Законом України „Про страхування”.
Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування”, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на відсутність полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 (винною в ДТП особою).
Однак поза увагою місцевого господарського суду залишилась копія листа відповідача №11-02-10/25947 від 21.09.2011р., надісланого на адресу позивача (том справи – 1, аркуш справи – 64), в якому відповідач надав відомості відносно полісу №ВВ/8752846, зазначивши термін дії останнього, тип договору, страхувальника, страхову суму та франшизу.
Окрім того, колегією суддів було направлено запит в Моторне (транспортне) страхове бюро України щодо надання розгорнутої довідки по полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8752846.
Згідно з відповіддю Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якій наведено відомості єдиної центральної бази даних бюро, відповідачем за полісом №ВВ/8752846 застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу марки „Мitsubishi” (реєстраційний номер НОМЕР_1). Дата початку дії полісу – 21.11.2008р., дата закінчення дії полісу – 20.11.2009р., тип договору – 3, ліміт по життю та здоров’ю – 51 000 грн., ліміт по майну – 35 000 грн., франшиза – 0 грн.
Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8752846 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_2 встановлена в постанові Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.11.2009р. у справі №3-4251/2009г.
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації транспортного засобу марки „Мitsubishi” (реєстраційний номер НОМЕР_1) була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/8752846), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „КІА Cerato” (реєстраційний номер НОМЕР_2) відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВВ/8752846), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування №040964/05АК від 21.07.2006р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки (аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07 та від 07.11.2011р. у справі №48/562).
Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виходячи зі змісту ст. 993, ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування”, відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку – позивачем, як страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (вих.№2416 від 25.05.2011р.), до якої були додані усі необхідні документи для здійснення такої виплати (том справи – 1, аркуші справи – 65-67). Однак у встановленому порядку та строки відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування.
Доказів, які б свідчили про протилежне відповідач суду не надав, тоді як згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 7 934,34 грн.
За результатами перегляду справи повністю підтвердились доводи апеляційної скарги позивача, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №26/365 – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
У зв’язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги у загальному розмірі 1 142,75 грн. (з них: 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за звернення з позовом до суду, 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при поданні позову, враховуючи ставки по сплаті державного мита за вимоги майнового характеру (позов подано 31.10.2011р., коли ще не набув чинності Закон України „Про судовий збір”, тому ставки державного мита за звернення з позовом до господарського суду визначались згідно з вимогами Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито”), позивач повинен був сплатити державне мито у сумі 102,00 грн. Натомість з доданого до позову платіжного доручення №31018 від 21.10.2011р. (том справи – 1, аркуш справи – 5) вбачається, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі, а саме у сумі 115,00 грн., тому надмірно сплачене державне мито у розмірі 13,00 грн. має бути повернуто позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 75, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №26/365 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 000341186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 7 934,34 грн. (сім тисяч дев’ятсот тридцять чотири гривні 34 копійки) - страхового відшкодування в порядку регресу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) – витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 13,00 грн. (тринадцять гривень 00 копійок) надмірно сплаченого державного мита, перерахованого згідно з платіжним дорученням №31018 від 21.10.2011р.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 000341186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 804,75 грн. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
7. Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати накази.
8. Матеріали справи №26/365 повернути до Господарського суду міста Києва.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді Новіков М.М.
Мартюк А.І.