ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
03 квітня 2012 року справа № 5020-5/350-9/067-10/329
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши заяву ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М. до Приватного підприємства “ТС сервіс” (99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, б.10 кв.2) про застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину, повернення майна та включення його до ліквідаційної маси,
у справі за заявою:
Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя
(99018, м. Севастополь, вул. Урицького, 2)
до Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс”
(99018, м. Севастополь, вул. Крестовського, 54)
про визнання боржника банкрутом,
за участю представників сторін:
ліквідатора –не з’явився;
боржника –ОСОБА_3, довіреність № 29/08-11 від 29.08. 2011;
кредитора (ПП “ТС сервіс”) –ОСОБА_4, довіреність №4-юр від 27.09.2011;
– Кузнецова О.А., наказ №2/09 від 21.09.2011;
кредитора (УПФ України в Балаклавському районі м. Севастополя) –ОСОБА_6, довіреність №09/002 від 23.11.2011;
кредитора (ФСС від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Севастополі) –не з’явився;
кредитора (ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя) –ОСОБА_7, довіреність №4888/10/24 від 30.08.2011;
кредитора (ДКП "Севміськводоконал" СМР) –не з’явився;
кредитора (ОСОБА_8) –ОСОБА_8, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Балаклавським РВ УМВС України в місті Севастополі 22.01.1999;
кредитора (ОСОБА_9) –ОСОБА_9, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Балаклавським РВ УМВС України в місті Севастополі 23.12.1997;
кредитора (ОСОБА_10) –ОСОБА_10, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Балаклавським РВ УМВС України в місті Севастополі 23.10.2001.
Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя звернулось до господарського суду міста Севастополя з заявою про визнання банкрутом Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс”.
Ухвалою суду від 24.02.2010 припинено провадження у справі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Балаклавському районі міста Севастополя задоволено, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 24.02.2010 по справі №5020-5/350 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою суду від 05.05.2010 справу прийнято до провадження суддею Рибіною С.А. з присвоєнням її номеру 5020-5/350-9/067 та призначено до розгляду.
Ухвалою суду від 01.06.2010 з метою забезпечення майнових вимог кредитора, відповідно до статті 13 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом”, введено процедуру розпорядження майном боржника –Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” та призначено розпорядником майна Пахаєва Алі Махмудовича (ліцензія серії НОМЕР_4 від 24.04.2007 Державного департаменту з питань банкрутства, з терміном дії до 25.04.2012), зобов’язано заявника в десятиденний строк подати до офіційних друкарських органів оголошення про порушення справи про банкрутство, призначено дату попереднього засідання суду, проведення перших загальних зборів кредиторів, судового засідання, в якому буде винесено ухвалу про санацію боржника або відкриття ліквідаційної процедури, або припинено провадження по справі. Призначено дату попереднього засідання суду на 03 серпня 2010 року о 10 год. 30 хв.
15.06.2010 в офіційному виданні –газеті „Урядовий кур’єр” №107 було опубліковано оголошення про відкриття відносно Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” процедури банкрутства.
Ухвалою суду від 26.10.2010 затверджений уточнений реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” боржника.
Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя №122 від 28.12.2010 у зв’язку з припиненням повноважень судді господарського суду міста Севастополя Рибіної С.А. справа №5020-5/350-9/067 передана до провадження судді Юріної О.М.
Ухвалою суду від 29.12.2011 справа прийнята до провадження суддею Юріної О.М. з присвоєнням їй №5020-5/350-9/067-10/329.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 08.02.2011 Приватне підприємство „Юкраін-Сервіс” визнане банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура боржника строком на 12 (дванадцять) місяців, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Пахаєва Алі Махмудовича (ліцензія НОМЕР_4 від 24.04.2007).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 постанова господарського суду міста Севастополя від 08.02.2011 у справі № 5020-5/350-9/067-10/329 залишена без змін.
24.02.2010 в офіційному виданні –газеті „Урядовий кур’єр” №35 було опубліковано оголошення про визнання Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2011 постанова господарського суду міста Севастополя від 08.02.2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.03.2011 у справі №5020-5/350-9/067-10/329 залишені без змін.
25.11.2011 на адресу суду від ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М. надійшла заява про застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину –договору купівлі-продажу від 25.10.2006, укладеного між Приватним підприємством „Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “ТС сервіс”, повернення майна та включення його до ліквідаційної маси /а.с. 1-4 т.22/.
Ухвалою суду від 30.11.2011 зазначена заява призначена до розгляду.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.07.2011 у справі №5020-870/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2011, у задоволенні позову Приватного підприємства "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А.М. до Приватного підприємства "ТС сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3378 від 25.10.2006 відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011 рішення господарського суду м. Севастополя від 20.07.2011 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 у справі №5020-870/2011 скасовано, провадження у справі припинено.
Предметом позову у справі №5020-870/2011 було визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу ділянки пилорами №3378 від 25.10.2006, укладеному між Приватним підприємством "Юкраін-Сервіс" (продавець) та Приватним підприємством "ТС Сервіс" (покупець). Оспорюючи дійсність Договору, заявник посилається на спричинення збитків державі та заявнику означеною угодою, враховуючи навмисне заниження реальної вартості відчуженого нерухомого майна.
Приватне підприємство "ТС сервіс" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі 5020-870/2011, ухвалою Вищого господарського суду України від 16.12.2011 справу №5020-870/2011 допущено до провадження Верховного Суду України.
Верховний Суд України ухвалою про проведення підготовчих дій від 12.01.2012 витребував з господарського суду міста Севастополя матеріали справи №5020-870/2011 за позовом Приватного підприємства "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А.М. до Приватного підприємства "ТС сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Ухвалою суду від 17.01.2012 провадження у справі №5020-5/350-9/067-10/329 зупинено до набрання законної сили постанови Верховного Суду України у справі №5020-870/2011 за позовом Приватного підприємства "Юкраін-Сервіс" в особі ліквідатора Пахаєва А.М. до Приватного підприємства "ТС сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу №3378 від 25.10.2006.
Судом встановлено, що постановою Верховного Суду України від 14.02.2012 у справі №5020-870/2011 у задоволенні заяви Приватного підприємства «ТС сервіс»про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011 за позовом ліквідатора Приватного підприємства "Юкраін-Сервіс" Пахаєва А.М. до Приватного підприємства "ТС сервіс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено.
На адресу суду від ліквідатора Приватного підприємства "Юкраін-Сервіс" арбітражного керуючого Пахаєва А.М. надійшло клопотання б/н від 02.03.2012 про поновлення провадження у справі (вх. №2326/12).
Ухвалою суду 19.03.2012 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений на 03.04.2012.
Ліквідатор у судове засідання 03.04.2012 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином та своєчасно, до початку розгляду справи надіслав на адресу суду клопотання №2 від 02.04.2012, відповідно до якого просив розглянути заяву без його участі (вх.№3240/12 від 03.04.2012).
Представники кредитора Приватного підприємства «ТС сервіс»у засіданні суду проти задоволення заяви ліквідатора арбітражного керуючого Пахаєва А.М. заперечували, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву /а.с. 46-52 т.22/ та доповнень до нього /а.с.39-40 т.23/, зокрема, зазначили, що: підстави, передбачені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним відсутні; директор Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” діяв в межах наданих йому повноважень на підставі рішення власника про продаж нерухомого майна; вартість об`єкта була визначена виходячи з балансової вартості на підставі довідки-характеристики БТІ; оплату за придбаний об`єкт фактично було здійснено.
Представник боржника у судовому засіданні 03.04.2012 підтримав заяву в повному обсязі, на її задоволенні наполягав з підстав, викладених ліквідатором Приватного підприємства "Юкраін-Сервіс" /а.с.1-4 т.22/.
Представники кредиторів, присутні у судовому засіданні, залишили вирішення заяви на розсуд суду.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи №5020-5/350-9/067-10/329 документи, а також дослідивши матеріали справи №5020-870/2011, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, визнав заяву ліквідатора такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень частини першої статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом” до повноважень ліквідатора відноситься подання до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону.
Частиною десятою статті 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом” встановлено, що керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
З матеріалів справи №5020-5/350-9/067-10/329 та справи №5020-870/2011 вбачається, що 25.10.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” (Продавець) та Приватним підприємством “ТС сервіс” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця –на умовах, зазначених цим договором купівлі-продажу, майновий комплекс ділянки пилорами, який складається з споруд: ангар, позначений за справою БТІ літ. «Ц»площею 495,7 кв.м; навіс, позначений за справою БТІ літ. «Щ»площею 244,6 кв.м.; огорожа №№9, 9а довжиною 199,8 кв. м.; мостіння (І) площею 1394 кв.м; споруда пилорами з прибудовами, позначеними за справою БТІ літ. «Х», «Х1», «Х3»загальною площею 383,1 кв.м, та гурту інвентарних об’єктів –обладнання пилорами, які розташовані за адресою: м. Севастополь, вулиця Комунарів, 18-А, а Покупець зобов`язується прийняти зазначене майно та сплатити за нього ціну відповідно до умов, зазначених в цьому договорі /а.с.17-19 т.1 справи №5020-870/2011/.
Пунктом 3 Договору встановлено, що відчужуване нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці №2 площею 0,4012 га, по вулиці Комунарів, 18, що згідно Державного акту (серія ІІ-КМ № 002460) на праві постійного користування землею знаходиться в користуванні Продавця, виданого 25.12.2001 Севастопольською міською державною адміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1186, наданої у постійне користування для обслуговування будинків і споруджень виробничої ділянки цеху кераміки з віднесенням цих земель до категорії населених пунктів, наданих для виробництва будівельних матеріалів відповідно до пункту 1.10.4 Українського класифікатора цільового використання землі, перебуває в користуванні Продавця.
У пункті 5 Договору надана технічна характеристика відчужуваного майна.
Згідно з пунктом 6 Договору, цей продаж за домовленістю сторін вчинено за 42000 грн., які покупець зобов`язується внести за придбаний об`єкт в строк 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на об`єкт купівлі-продажу. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів на умовах внесення Покупцем не менше 50 відсотків від вартості відчужуваного об`єкта.
В пункті 7 Договору сторони погодили, що їм відомо, що ціна, за яку провадиться продаж нерухомого майна, значно нижче звичайної ринкової ціни. У зв`язку з цим, сторони стверджують, що вони не припустилися помилки при укладенні цього договору, та що договір не є фіктивним й укладається з наміром дійсно створити для сторін правові наслідки.
Відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради №2010 від 20.10.2006, балансова вартість нерухомого майна, що продається, становила 7282,97 грн (пункт 5 Договору).
За відомостями Продавця балансова вартість відчужуваного рухомого майна склала 22809,00 грн. (пункт 5 Договору).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за №3378, та проведено його державну реєстрацію.
25.10.2006 Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “ТС сервіс” підписано акт прийому-передачі майна, яке є предметом Договору, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за №3379 /а.с.20-21 т.1 справи №5020-870/2011/.
Заявник вважає Договір нікчемним, таким, що порушує публічний порядок, оскільки ціна значно нижча за звичайну ринкову ціну, і вчиненням цього правочину сторони мали на меті ухилення від сплати податків на прибуток і на додану вартість, а також несплату покупцем в повному обсязі внеску до Пенсійного фонду України.
На момент укладення даного договору, спірні правовідносини були врегульовані нормами Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (Закон України №435-ІV від 16.01.2003 України, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004.
В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України України, саме на момент вчинення правочину.
Оскільки Договір укладений після набрання чинності Цивільним кодексом України №435-ІV від 16.01.2003, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент їх укладення норм, але щодо прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності застосовуються положення зазначеного Кодексу.
Правове регулювання відносин з приводу недійсності правочинів здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства»встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” встановлено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу –землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 Цивільного кодексу України).
Надаючи оцінку укладеному сторонами Договору на предмет його відповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням №4 від 20.11.2001 власник Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” ОСОБА_12, на підставі пункту 11.2 Статуту вказаного підприємства, прийняв рішення про призначення з 21.11.2001 директором товариства ОСОБА_13 /а.с.67 т.1 справи №5020-870/2011/.
В подальшому, рішенням №3/08 від 11.08.2006 власник Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” ОСОБА_12 прийняв рішення про укладення з Приватним підприємством “ТС сервіс” договору купівлі-продажу майнового комплексу ділянки пилорами для виробництва виробів з кераміки і обладнання до нього (технологічне обладнання і передаточні прилади), розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Комунарів, 18-А /а.с.68-70 т.1 справи №5020-870/2011/.
24.10.2006 рішенням власника №4/10 про продаж нерухомого майна та обладнання вирішено укласти з Приватним підприємством “ТС сервіс” договір зазначеного вище майна за ціною 42 000,00 грн /а.с.71 т.1 справи №5020-870/2011/.
Із змісту Договору вбачається, що з боку продавця –Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс”, його було підписано директором ОСОБА_13
Пунктом 4.1 Статуту Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” встановлено, що власник здійснює свої права по управлінню Підприємством через уповноважений ним орган –директора Підприємства.
Згідно з пунктом 4.2 Статуту, директор Підприємства здійснює оперативно-розпорядчі функції по реалізації прав та обов`язків Підприємства, пов`язаних з його діяльністю.
З цією метою директор здійснює, зокрема, керівництво поточною діяльністю Підприємства, приймає рішення про укладення господарчих та інших договорів, діє без доручення від імені підприємства згідно з чинним законодавством і наданими власником повноваженнями, розпоряджається майном підприємства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти.
Таким чином, судом встановлено, що рішення про продаж майна приймалось власником підприємства, а сам договір укладався директором в межах наданих йому повноважень.
Суд також зазначає, що Договір засвідчено печаткою Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс”.
Частина перша статті 181 Господарського кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з пунктом 3.4 Інструкції “Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів”, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств.
При цьому, суду не представлено жодних доказів того, що станом на 25.10.2006 печатка Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” була втрачена, викрадена або іншим способом вибула з володіння відповідальної посадової особи вказаного товариства.
Згідно з пунктом 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу К України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з частиною першою статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Стаття 210 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
В даному випадку Договір нотаріально посвідчено та проведено його державну реєстрацію /а.с.17-19 т.1 справи №5020-870/2011/.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
25.10.2006 між Приватним підприємством “Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “ТС сервіс” було підписано акт прийому-передачі майна, яке є предметом договору-купівлі-продажу /а.с.20-21 т.1 справи №5020-870/2011/.
Платіжним дорученням №79 від 26.10.2006 підтверджується факт перерахування Приватним підприємством “ТС сервіс” грошових коштів в сумі 42000,00 грн. на користь Приватного підприємства “Юкраін-Сервіс” в якості оплати за нерухоме майно по Договору /а.с.91 т.1 справи №5020-870/2011/.
Таким чином, Приватне підприємство “Юкраін-Сервіс” фактично передало, а Приватне підприємство “ТС сервіс” прийняло і оплатило спірне майно, у зв`язку з чим, немає підстав посилатись на відсутність реального настання правових наслідків укладеного правочину.
Посилання ліквідатора на ту обставину, що об`єкт нерухомості продано за ціною, яка є нижчою від ринкової, суд не може визнати обґрунтованими.
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Стаття 632 Цивільного кодексу України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
В даному випадку договір купівлі-продажу укладався між приватними підприємствами, ліквідатором не надано суду доказів існування ціни на спірний об`єкт, яка мала встановлюватись або регулюватись уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Тому, суд вважає, що сторони правочину мали право встановлювати ціну за власною домовленістю.
Сторонами Договору ціна товару була визначена в розмірі 42 000,00 грн., при тому, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданої Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради №2010 від 20.10.2006, вартість нерухомого майна, що продається, становить 7282,97 грн.
За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.
При кваліфікації Договору за статтею 228 Цивільного кодексу України ліквідатор мав довести вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Проте, заявником не надано жодних доказів вини (таким доказом може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, тощо), а у заяві про застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину навіть не вказано про наявність вини хоча б в однієї зі сторін Договору.
Таким чином, заявником не доведено порушення публічного порядку в наслідок укладення Договору.
Відповідно до звіту ліквідатора Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” від 28.10.2011 за №51/1 /а.с.109-113 т.16/ на звернення до прокуратури міста Севастополя з приводу недійсності угод, укладених боржником, в тому числі, Договора, заступником прокурора міста Севастополя було відмовлено у вступі у справу у зв’язку з відсутністю підстав вважати, що спірні правовідносини зачіпають інтереси держави.
Крім того, відповідно до положень частини десятої статті 17 та статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до повноважень ліквідатора відноситься звернення до суду з заявами про визнання недійсними угод, які укладені до порушення провадження у справі про банкрутство, невиконані повністю або частково. Проте, договір купівлі-продажу від 25.10.2006, укладений між Приватним підприємством „Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “ТС сервіс” є виконаним.
На підставі викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора про застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину –договору купівлі-продажу від 25.10.2006, укладеного між Приватним підприємством „Юкраін-Сервіс” та Приватним підприємством “ТС сервіс”, повернення майна та включення його до ліквідаційної маси.
Клопотання ліквідатора від 12.12.2011 /а.с.21-22 т.22/ про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи залишено судом без задоволення через його необґрунтованість та недоцільність її призначення.
Керуючись статтями 24, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд
У Х В А Л И В :
1. Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Приватного підприємства „Юкраін-Сервіс” арбітражного керуючого Пахаєва А.М. про застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину, повернення майна та включення його до ліквідаційної маси.
2. Зобов’язати ліквідатора повідомити всіх кредиторів про результати розгляду заяви про застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину, повернення майна та включення його до ліквідаційної маси.
Суддя підпис О.М. Юріна