Справа № 2/412/340/2012 (2-9308/2011)
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2012 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді: Шелестова К.О.
при секретарі: Шнейдеріс А.С.
за участю: позивача: ОСОБА_1
представника прокуратури –Сухової М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу №2/412/340/2012 (2-9308/2011) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Держави Україна про відшкодування шкоди ( а. с. 2).
Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні посилався на те, що співробітниками міліції були скоєні ряд провокаційних та протиправних дій у відношенні позивача, внаслідок чого ОСОБА_1 змушений був звертатися до суду з відповідними заявами. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його скарги на незаконні дії та бездіяльність ОВБ у Дніпропетровській області СВБ ГУБОЗ МВС України. 28 лютого 2011 року апеляційний суд Дніпропетровської області залишив апеляційну скаргу позивача без розгляду. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2011 року позивач оскаржив у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом надіслання касаційної скарги, але суддею Тельниковою І.Г. ОСОБА_1 було відмовлено у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку, при цьому скаржника було зазначено як «засудженого». Після цього позивач двічі направляв до суду касаційної інстанції вказану касаційну скаргу, і ще двічі йому було відмовлено у витребування справи для перевірки у касаційному порядку або визнано скаргу такою, що не підлягає розгляду. Після чергового звернення ОСОБА_1 18 жовтня 2011 року постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ матеріали за скаргою ОСОБА_1 від 13 грудня 2010 року на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2011 року були витребувані для перевірки в касаційному порядку, та 26 січня 2012 року касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена. Внаслідок описаних дій судій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та прикладених додаткових зусиль з боку позивача для розгляду його скарги, позивачем були відчуті страждання емоційного, психічного та морального плану, що і спонукало його звернутися до суду із даним позовом.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та на їх задоволенні наполягав.
Представник прокуратури у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, вважала позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, матеріали скарги №4-16/2011 Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 16 лютого 2011 року постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його скарги на незаконні дії та бездіяльність ОВБ у Дніпропетровській області СВБ ГУБОЗ МВС України (а. с. 27-28). 28 лютого 2011 року апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалив відмовити ОСОБА_1 у прийнятті до розгляду його апеляції на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2011 року.
Також було встановлено, що постановою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2011 року ОСОБА_1 було відмовлено у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку. Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2011 року було виправлено описку суду, допущеної при наборі тексту постанови від 15 квітня 2011 року, в якій заявника ОСОБА_1 було названо засудженим. На повторне направлення заявником касаційної скарги 16 травня 2011 року, постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2011 року ОСОБА_1 повторно було відмовлено у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку. 12 серпня 2011 року на третє звернення ОСОБА_1 постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ його касаційну скаргу було визнано такою, що не підлягає розгляду. 25 липня 2011 року позивач знову направив касаційну скаргу на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, результатом чого стало скасування ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2011 року та справу направлено на новий апеляційний розгляд. Дані обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи та поясненнями позивача та свідка ОСОБА_1
Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу моральних страждань. Крім того, не було встановлено і незаконних дій з боку судді Тельникової І.Г., оскільки ухвали винесенні останньою є такими, що набрали чинності, а протиправності в діях судді Тельникової І.Г. позивачем доведено не було.
Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” передбачено, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справ обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Крім того у статті 4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним свої звичок і бажань. Погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Вирішуючи вимоги позивача до відповідача – Держави Україна про відшкодування шкоди, та приймаючи до уваги те, що позивач не довів протиправність дій судді Тельникової І.Г. при розгляді його касаційної скарги, крім того, суд першої інстанції не уповноважений переглядати рішення суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а також давати їм правову оцінку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно судових витрат на підставі ст. 14 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” заявник звільнений від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 226 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна про відшкодування шкоди –відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Головуючий суддя: К.О. Шелестов