ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 березня 2012 року                               м. Київ                                        П/9991/50/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВеденяпіна О.А.,

суддівЗайця В.С.,Сороки М.О.,

Кочана В.М.,Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі судового засідання Кирилюку В.В.,

за участю:           позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом          ОСОБА_6

до                                 Президента України

про визнання Указу Президента України незаконним в окремій його частині,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 звернувся в суд з адміністративним позовом до Президента України, в якому просить визнати Указ Президента України «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2011 року»від              30 вересня 2011 року № 960/2011 року незаконним в частині присудження Державної премії України в галузі освіти 2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9, посилаючись на порушення кримінальної справи проти ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України.

Позивач у позовній заяві вказує, що внаслідок службового недбальства відповідних осіб Вищої атестаційної комісії України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Комітету з Державної премії України в галузі освіти, Управління державних нагород Адміністрації Президента України, особа без медичної освіти та її помічник отримали державну премію, прав на яку не мали.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.

У судове засідання представник Президента України не з’явився, хоча про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.          Враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), суд розглядає справу за відсутності представника Президента України.          У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.          Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Президента України щодо нагородження державними нагородами, згідно з пунктом 25 статті 106 Конституції України і статтею                5 Закону України «Про державні нагороди України»від 16 березня 2000 року № 1549-ІІІ, належать до його виключної компетенції.

Відповідно до Указу Президента України від 30 вересня 2011 року          № 960/2011 у номінації «наукові досягнення в галузі освіти»за цикл робіт «Комплекс освітніх інформаційних технологій подання, запам’ятовування та опрацювання надвеликих об’єктів інформації в процесі навчання»присуджено Державні премії України в галузі освіти 2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Оскаржений позивачем Указ прийнятий у межах повноважень Глави держави та належить до актів індивідуальної дії, оскільки не встановлює загальних правил поведінки, а звернений до окремого індивіда, застосовується одноразово й після реалізації вичерпує свою дію.

Цей правовий акт стосується визначеного кола осіб і жодним чином безпосередньо не зачіпає прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб є похідними, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Іншими словами, звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність оскаржуваного Указу та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 158 –163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до Президента України про визнання Указу Президента України незаконним в окремій його частині відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Судді                                                                                            О.А.Веденяпін

В.С. Заяць

В.М. Кочан

М.О. Сорока

                                                                                                    Ю.І. Цвіркун