СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 квітня 2012 року Справа № 5002-7/4714-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Шаповал Віктор Володимирович, прот. № 1 від 03.02.2010, Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт";
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.11.2011, Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3560/18/01-49 від 23.11.2011, державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт";
третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 01 від 02.04.2012, Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт";
третьої особи: Щербак Сергій Володимирович, прот. № 1 від 28.07.2009, Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт";
розглянувши апеляційні скарги державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт", Профспілкового комітету Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 10 січня 2012 року у справі № 5002-7/4714-2011;
за позовом Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
до державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про стягнення 296013,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та просив визнати первинну професійну спілку робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" стороною діючого до теперішнього часу колективного договору Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на 2006-2009 рр. з усіма правами та обов'язками, передбаченими цим колективним договором, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 296013,32 грн. (т. 1 а. с. 2-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 лютого 2010 року на установчих зборах працівників Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" було прийнято рішення про створення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та затвердження статуту профспілки, внаслідок чого вона набула права юридичної особи. Після цього профспілка листом від 05 лютого 2010 року повідомила про її створення адміністрацію Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та про приєднання до колективного договору порту на 2006-2009 рр. з усіма правами та обов'язками, передбаченими цим документом. Відповідь на цей лист відповідачем направлена не була, у зв'язку з чим, згідно з додатком №7 до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008-2009 рр., яка діяла протягом 2010 року, профспілка вважається такою, що приєдналася до колективного договору. Позивач зазначає, що згідно пункту 8.2.10 колективного договору роботодавець відраховує профкому кошти у розмірі не менше 5% від фонду оплати праці щомісячно на культурно-масову, культурну і оздоровчу роботу, проте відповідач до теперішнього часу жодного перерахування не здійснив, розмір заборгованості становить 296013,32 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 листопада 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт".
В процесі розгляду справи Первинною професійною спілкою робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" була подана заява про уточнення позовних вимог, якою позивач просив визнати Первинну професійну спілку робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" стороною Колективного договору Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на 2006-2009 рр. з усіма правами та обов'язками, передбаченими колективним договором, з 20 лютого 2010 року, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 296013,32 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року (суддя Дворний І.І.) у справі №2-7/4714-2011 позовні вимоги задоволені частково.
Стягнуто з державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на користь Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" грошові кошти у сумі 148006,66 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також просить стягнути з позивача судові витрати.
Апеляційну скаргу, з посиланням на статтю 246 Кодексу Законів про Працю України, обґрунтовано тим, що позивач у листі № 3/11 від 17 листопада 2010 року звернувся до Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" з пропозицією створити сумісний представницький орган, на що позивач отримав відповідь у листі № ПК-115 від 23 листопада 2010 року з зазначенням того, що у даний час питання про укладення нового колективного договору не розглядається, у зв'язку з чим немає необхідності для утворення сумісного представницького органу. Однак, на даний факт, тобто наявності відповіді у письмі № ПК-115 від 23 листопада 2010 року місцевий суд не звернув увагу. Також, заявник апеляційної скарги, посилаючись на статті 3, 8, 9 Закону України "Про колективні договори і угоди" зазначив, що висновок суду про зобов'язання застосувати положення Генеральної угоди від 15 квітня 2008 року є невірним та не може бути прийнятий до уваги.
Також, не погодившись з постановленим судовим актом, Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також просить стягнути з позивача судові витрати.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд неправомірно застосовує пункт 8.2.10 Колективного договору від 01 грудня 2006 року, задовольняючи частково позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача грошових коштів, оскільки позивач не є стороною колективного договору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що задовольняючи лише частину позовних вимог, суд не звернув увагу на той факт, що усі кошти, які передбачені до виплат пунктом 8.2.10 Колективного договору, відповідачем безпідставно перераховані третій особі по справі - профспілковому комітету Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт". Заявник апеляційної скарги звертає увагу на те, що вся сума грошових коштів, яку заявляє позивач, належить йому у повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2012 року апеляційні скарги було прийнято до провадження.
03 квітня 2012 року за розпорядженням секретаря судової палати суддю Т.С. Видашенко, у зв'язку з поважними причинами, було замінено на суддю Ю.В. Борисову.
У судовому засіданні, яке було призначено на 03 квітня 2012 року, представник Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" доводи апеляційної скарги підтримав та просив рішення суду першої інстанції скасувати. Представник державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник профспілкового комітету Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" також підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2010 року на установчих зборах працівників Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" було прийнято рішення про створення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та затвердження статуту профспілки.
Первинна професійна спілка робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" з моменту затвердження статуту, тобто з 03 лютого 2010 року, набула статусу юридичної особи.
Матеріали справи свідчать, що на момент створення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на Державному підприємстві "Феодосійський морський торговельний порт" вже існувала профспілкова організація - Профспілковий комітет Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт". При цьому, між профспілкою та відповідачем 01 грудня 2006 року був укладений колективний договір на 2006-2009 роки, який діє і на теперішній час.
Листом від 05 лютого 2010 року голова Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" заявив роботодавцеві (відповідачу) про створення нової профспілкової організації та повідомив про приєднання до колективного договору з усіма правами, передбаченими для членів профспілки, та прийняттям всіх обов'язків, передбачених умовами колективного договору. В цьому листі позивач також повідомив відповідачеві про необхідність виконання ним пункту 8.2.10 Колективного договору стосовно щомісячного перерахування коштів від фонду оплати праці на проведення культурно-масової, фізкультурної та оздоровчої роботи.
Аналогічна інформація була викладена в листі позивача №1/11 від 03 листопада 2010 року, який був отриманий відповідачем 03 листопада 2010 року, про що свідчить напис про реєстрацію вхідної кореспонденції за номером 284 в нижньому правому кутку листа (т. 2, а. с. 14). Також, такі самі вимоги заявлялись позивачем в подальшому в листах №2/11 від 17 листопада 2010 року, №1/12 від 03 грудня 2010 року.
Проте, відповідачем вказані звернення були залишені без задоволення, що стало підставою для звернення Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та Профспілкового комітету первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства „Феодосійський морський торговельний порт” підлягають задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Крім того, ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В свою чергу, способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Звертаючись до господарського суду, позивачем не було взято до уваги, що серед способів захисту прав чи інтересів осіб, визначених у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, не передбачено такого способу, як визнання особи стороною за договором, а отже позивач реалізував свій намір захистити порушене право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Таким чином судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові Первинній професійній спілки робітників морського транспорту Державного підприємства „Феодосійський морський торговельний порт” в частині визнання його стороною Колективного договору з усіма правами та обов’язками, передбаченими цим договором.
Вищий господарський суд України в п. 14 Інформаційного листа “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” N 01-8/344 від 11.04.2005 р. (зі змінами та доповненнями) зазначив, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Однак, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 148 006,66 грн. суми внесків на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу, так як вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України „Про колективні договори і угоди” колективний договір укладається між власником або уповноваженим органом з однієї сторони і однією або кількома профспілками чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів –представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.
Відповідно до статті 9 цього Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач по справі є стороною колективного договору, виходячи з того, що 15.04.2008 року між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008 -2009 роки була укладена Генеральна угода, яка діяла до 09.11.2010 року –дати укладення нової Генеральної угоди.
В Додатку 7 до цієї Генеральної угоди був викладений Порядок приєднання до Угоди.
За вказаним Порядком після прийняття рішення виборним органом всеукраїнської профспілки, їх об’єднань чи всеукраїнським об’єднанням організацій роботодавців відповідних рівня та статусу про приєднання до Угоди надсилається заява про приєднання із зобов’язаннями виконувати положення Угоди до відповідної Сторони, а у разі організацій роботодавців –до частини Сторони власників яка представляє всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, які є суб’єктами Угоди.
Сторона, а у разі для організацій роботодавців –частина Сторони власників, яку представляють всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, які є суб’єктами Угоди, протягом 15 днів після надходження заяви розглядають питання про приєднання профспілки або організації роботодавців до Угоди.
Рішення оформляється відповідним протоколом і набирає чинності з дня його прийняття.
Якщо протягом 15 днів Сторона, а у разі організацій роботодавців –частина Сторони власників, яка представляє всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців, які є суб’єктами Угоди, не розглянула питання про приєднання, то профспілка, організація роботодавців вважається такою, що приєдналася до Угоди.
Рішення про приєднання до Угоди протягом 10 днів після його прийняття надсилається іншій Стороні.
Профспілка або організація роботодавців після приєднання до Угоди отримує всі права і обов’язки, визначені Угодою.
Профспілкам чи організаціям роботодавців відповідного рівня не може бути відмовлено в приєднанні до Угоди, якщо не буде документально підтверджено їх протидію виконання Угоди.
Інформація про приєднання профспілки чи організації роботодавців до Угоди публікується у засобах масової інформації та розмішується на офіційних веб-сайтах Сторін.
Цей порядок, на думку суду, може застосовуватися під час приєднання первинних профспілкових організацій до колективного договору.
Оскільки позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про приєднання до колективного договору, але не отримав відповіді на вказані листи то суд першої інстанції вважає, що позивач автоматично приєднався до вказаного колективного договору.
Відповідно до статті 246 Кодексу Законів про Працю та статті 4 Закону України „Про колективні договори і угоди” право на ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам в особі їх виборних органів або іншим представницьким організаціям трудящих, наділеним трудовими колективами відповідними повноваженнями.
При наявності на підприємстві, державному, галузевому, територіальному рівнях кількох профспілок чи їх об’єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сформувати спільний представницький орган для проведення переговорів і укладання угоди або колективного договору.
У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймає найбільш прийнятний проект колективного договору і доручає профспілці або уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу з власником або уповноваженим ним органом.
Але, на момент виникнення спору та розгляду справи у суді діє Генеральна угода „Про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 –2012 роки”. Даною Генеральною угодою та іншим діючим законодавством України не передбачено порядок приєднання професійної спілки до колективного договору, укладеного між власником або уповноваженим ним органом з іншою професійною спілкою.
На думку судової колегії в даному випадку повинен був укладатися новий колективний договір за участю представницького органу, а у разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі рішення повинно прийматися на загальних зборах (конференції) трудового колективу.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивач не є стороною колективного договору, а тому позовні вимоги про стягнення на його користь 296 013,32 грн. є безпідставними, в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення 148 006,66 грн. суми внесків на культурно-масову, культурну і оздоровчу роботу підлягає скасуванню, а в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись статтями 49, 101, п.2 ст.103, п. 4 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" та Профспілкового комітету первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства „Феодосійський морський торговельний порт” задовольнити у повному обсязі. Апеляційну скаргу Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року у справі № 5002-7/4714-2011 скасувати в частині стягнення грошових коштів в сумі 148 006,66 грн. та судових витрат у сумі 1598,07 грн.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100, ЄДРПОУ 36198791, р/р 26002060491936 в ГФО КРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 384436) на користь державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького. буд 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100) 2960,13 грн. судового збору.
Стягнути з Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100, ЄДРПОУ 36198791, р/р 26002060491936 в ГФО КРУ ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 384436) на користь Профспілкового комітету Первинної професійної спілки робітників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100, ЄДРПОУ 01125577, р/р 26001060725744 в ПАТ КБ „Приватбанк”, МФО 384436) 2960,13 грн. судового збору.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Ю.В. Борисова
В.І. Гонтар
Розсилка:
1. Первинна пофесійна спілка роботників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
2. Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
3. Профспілковий комітет Первинної пофесійної спілки роботників морського транспорту Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, буд. 14, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
4. Господарському суду Автономної Республіки Крим (вул. Р.Люксембург/речна, 29/11, Сімферополь, 95000)