ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 березня 2012 року м. Київ К/9991/79015/11
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого – судді: Олексієнка М.М. (доповідач),
суддів: Зайця В.С.,
Шведа Е.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2009 року та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області (далі –УПФ) про зобов’язання здійснити перерахунок доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», -
в с т а н о в и л а :
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу як особі, яка має правовий статус дитини війни, щомісячної доплати (підвищення) до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон №2195-IV). Зобов’язано УПФ виплатити на користь позивача різницю доплати (підвищення) до пенсії за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року, з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 2176,46 грн. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд Рівненської області своїм рішенням від 27 липня 2010 року постанову міського суду скасував в частині визнання протиправною бездіяльності УПФ щодо не нарахування та невиплати позивачу як особі, яка має правовий статус дитини війни, щомісячної доплати (підвищення) до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону №2195-IV за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року та в частині зобов’язання відповідача виплатити користь позивача різницю доплати (підвищення) до пенсії за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року. Також виключив з резолютивної частини постанови посилання на конкретну суму. В решті оскаржуване рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує на те, що судами для обрахування соціальної допомоги дітям війни безпідставно застосовано розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Не враховано і те, що фінансове забезпечення гарантій, передбачених Законом №2195-IV, здійснюється за рахунок державного бюджету, а не за кошти пенсійного фонду.
З’ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни, тому має право на державні соціальні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплату пенсій та доплат до них, повинно діяти відповідно до вимог статті 6 Закону №2195-IV і здійснювати позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводив, чим допустив протиправну бездіяльність, тому зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача державну соціальну підтримку як дитині війни за період з 2 квітня по 31 грудня 2006 року, з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року у розмірі 2176,46 грн.
Апеляційний суд, з посиланням на положення статті 110 Закону України від 19 січня 2006 року №3367-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»(далі –Закон №3367-ІV), якою визначено порядок виплати соціальної допомоги дітям війни на 2006 рік, постанову районного суду скасував і ухвалив нову про задоволення позову частково. Визнав протиправною бездіяльність УПФ щодо не нарахування та невиплати позивачу як особі, яка має правовий статус дитини війни, щомісячної доплати (підвищення) до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Законом №2195-IV, зобов’язано нарахувати і виплатити ОСОБА_2 таку доплату за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року. В решті у задоволенні позову відмовлено.
Також апеляційний суд, з посиланням на Закон №2195-IV, прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії покладено на органи Пенсійного фонду України, тому районний суд не може визначати конкретний розмір суми доплати до пенсії, що підлягає перерахуванню.
Висновок апеляційного суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення припустився помилки, покладаючи на УПФ обов’язком здійснити на рахунок доплати за 2006 рік та самостійно визначено суму перерахунку.
Статтею 6 Закону №2195-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону №2195-ІV та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними, в томі числі, положення пункту 12 статті 71 Закону України №489-V щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону №2195-ІV.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу ІІ, внесено зміни до статті 6 Закону № 2195-IV (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними, зокрема, положення підпункту 2 пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо змін, унесених до статті 6 Закону № 2195-IV.
Після прийняття Конституційним Судом України вище вказаного судового рішення та в силу частини другої статті 152 Конституції України, яка визначає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України, нарахування і виплата у 2007-2008 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону №2195-ІV (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена).
Щодо виплат за 2006 рік, то апеляційний суд, з посиланням на положення статті 110 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якою визначено порядок виплати соціальної допомоги дітям війни на 2006 рік, прийшов до обґрунтованого висновку, що виплата підвищення до пенсії у 2006 році відповідачем здійснена відповідно до діючого законодавства, тому вимоги в цій частині є безпідставні.
Колегія суддів зазначає, що вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 N 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 (з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. З огляду на викладене залучення до участі у таких справах як другого відповідача чи третьої особи Держави в особі органів Державного казначейства України є помилковими.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Виходячи з наведеного, суди апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевіривши обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області відхилити, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 22 квітня 2009 року в частині її чинності та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239? Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Олексієнко