СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
20 травня 2008 року | Справа № 20-12/362-7/518 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Щепанської О.А.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Рєвєнко М.Ю.
за участю представників сторін:
позивача: Вохмянін Аркадій Миколайович, довіреність №1810 від 29.07.05;
відповідача: Булат Костянтин Миколайович, довіреність №308/10-004 від 01.04.08;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 11-19.02.2008 року у справі № 20-12/362-7/518
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" (пр. Ген. Острякова 15,Севастополь,99029)
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 № 0000082340/2 на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість повністю на суму 539308,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн.; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 № 0000102340/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000082340/2 на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість повністю на суму 539308,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн.; визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000102340/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.03.2006 року у справі №20-12/362 позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000082340/2 визнано недійсним в частині застосування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн.; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000102340/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн. В решті у позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року рішення господарського суду міста Севастополя від 02.03.2006 року у справі №20-12/362 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.04.2006 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 02.03.2006 року у справі №20-12/362 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 11-19.02.2008 року у справі №20-12/362-7/518 позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000082340/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн., №0000102340/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн. Відмовлено у частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000082340/2 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 539308,00 грн.
Постанова суду у частині задоволення позовних вимог мотивована тим, що податковий орган неправомірно нарахував позивачеві штрафні санкції.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати у частині задоволення позовних вимог, у задоволенні позовну відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час вирішення спору судом першої інстанції були порушені вимоги норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 20.05.2008 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
У період з 04.04.2005 по 08.04.2005, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" з питання правильності визначення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету за грудень 2004 року, за наслідками якої складено акт №149/23-2/16328694/4977/10 від 08.04.2005.
29.09.2005 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя на підставі вищезазначеного акту та після адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000082340/2 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 539308,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення за №0000102340/2 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53930,80 грн.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Згідно акту звірки розрахунків з бюджетом станом на 04.11.2005, товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" по податку на прибуток приватних підприємств переплата склала 190509,04 грн., що також підтверджується обліковою карткою платника (аркуші справи 57, 58-60).
Підставами для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень згідно акту, став факт завищення бюджетного відшкодування, яке було отримано позивачем.
Згідно довідки В.о. начальника відділу обліку та звітності, наданої В.о. начальника юридичного відділу, підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" 20.01.2005 була надана декларація за грудень 2004 року № 87190 з нульовими зобов’язаннями; 28.01.2007 підприємством надана уточнена декларація за грудень 2004 року № 586 до відшкодування на суму 609388,00 грн., в тому числі 539308,00 грн. по ставці 0%, 70080,00 грн. по ставці 20%; по сумі 539308,00 грн. строк відшкодування наставав з 01.02.2005, ця сума відшкодування підприємству 22.02.2005 зарахована в рахунок податку на прибуток за висновком № 2666 від 18.02.2005 (аркуш справи 62).
Згідно розрахунку експортного відшкодування за грудень 2004 року сума податку на додану вартість, що відшкодовується з бюджету протягом місяця після подання декларації та шляхом зменшення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів складала 70080,00 грн. (аркуш справи 63).
18.02.2005 року, за №0000002666 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя складено Висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, згідно з яким станом на 18.02.2005 за декларацією №586 за грудень 2004 року підлягає відшкодуванню з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 539308,00 грн. (а.с.67).
04.11.2005, товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" здійснена звірка розрахунків з бюджетом по податку на прибуток підприємства. Відповідно до даних додатку до акту звірки, відповідач з 22.02.2005 зарахував суму 539308,00 грн. в рахунок сплати податку на прибуток, при цьому станом на 22.02.2005 у товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" існувала переплата по податку на прибуток в сумі 148641,65 грн., після необґрунтованого зарахування податку на додану вартість в сумі 539308,00грн., розмір переплати на 22.02.2005 збільшився та склав 687949,65 грн.
08.02.2008, № 42/19-054 в службовій записці В.о. начальника відділу обліку та звітності, наданої В.о. начальника юридичного відділу пояснила, що 18.12.2005 отримала докладну про підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на подану вартість по уточненому розрахунку № 586 від 28.01.2005 в розмірі 539308,00грн., що підлягає відшкодуванню протягом місяця з дати подачі декларації; висновок № 0000002666 від 18.02.2005 на суму 539308,00 грн. про відшкодування податку на додану вартість в рахунок податку на прибуток сформовано відповідно до вимог "Реєстру платників податку по відшкодуванню сум податку на додану вартість в лютому 2005 року", отриманого з Державної податкової адміністрації міста Севастополя в додатку до листа Державної податкової адміністрації міста Севастополя від 14.02.2005 № 1308/5/15-2216 з зазначенням направлення відшкодування; висновками №№ 4636904, 4636905, 4636906, 4636907 від 30.06.2005 на загальну суму 540000,00 грн. проведено списання грошових коштів з податку на прибуток в рахунок податку на додану вартість (аркуш справи 198).
28.01.2005, товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" надавало Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Севастополя уточнюючий розрахунок податку на додану вартість за грудень 2004 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого надавало Розрахунок експортного відшкодування з помилками (аркуші справи 29-32, 33-34).
Право на бюджетне відшкодування позивач мав тільки в іншому періоді і в майбутньому.
Спір виник у зв’язку з порушенням відповідачем, на думку позивача, встановлених норм податкового законодавства при винесенні податкових повідомлені-рішень від 29.09.2005 № 0000082340/2 та № 0000102340/2.
Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і таке інше.
Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Відповідно до пункту 5.10. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166, платники податку, які здійснюють операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України і за результатами звітного періоду визначили від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту та мають бажання отримати експортне відшкодування, разом з податковою декларацією подають Розрахунок експортного відшкодування (додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість).
Розрахунок експортного відшкодування є невід'ємною частиною податкової декларації і невідповідність його граф вимогам законодавства не породжує право на експортне відшкодування.
Судовою колегією встановлено, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя відшкодування податку на додану вартість позивачу у встановленому законом порядку не здійснила, а в порушення вимог діючого на той час підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі свого висновку через Державне казначейство України самостійно зарахувала заявлену суму відшкодування в рахунок погашення майбутньої заборгованості податку на прибуток.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року. N200/86), органи Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу про відшкодування податку на додану вартість протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Відповідач без згоди позивача, в порушення норм статті 19 Конституції України, вимог статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України №209/86 від 21.05.2001, не перерахував суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача, а зарахував в рахунок оплати податку на прибуток, збільшив існуючу переплату по податку на прибуток до 687949,65 грн.
Аналогічно, відповідач, в порушення норм діючого законодавства України, 30.06.2005, 29.07.2005, самостійно, без згоди позивача, без прийняття відповідних рішень, поза межами своєї компетенції списав 540000,00 грн. з податку на прибуток позивача.
Заявлена позивачем сума відшкодування податку на додану вартість не підлягала оплаті в бюджет, тому не може вважатись податковим зобов’язанням, за порушення якого застосовуються санкції, передбачені пунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ".
При таких обставинах, судова колегія вважає що відшкодування податку на додану вартість згідно вимогам діючого законодавства України не здійснено з вини відповідача, тобто позивачем таке відшкодування не отримано.
Пунктом 9 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N110, закріплено, що у разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов’язання, прихованою від оподаткування. Якщо в наслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Тобто штрафні санкції можливо застосовувати лише при наявності факту бюджетного відшкодування, яке, як встановлено судовою колегією, не відбулося.
Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При таких обставинах, судова колегія дійшла висновку про необхідність визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за № 0000082340/2 від 29.09.2005 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за №0000102340/2 від 29.09.2005 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53930,80 грн.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, оскільки постанову суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 11-19.02.2008 року у справі № 20-12/362-7/518 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді О.А. Щепанська
І.В. Черткова