СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 травня 2008 року | Справа № 2-14/14302-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Державне підприємство "Дельта-Лоцман";
представник відповідача, не з'явився, Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт";
представник третьої особи, не з'явився, Приватне підприємство "ФАМ Балкерс";
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дельта-Лоцман" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 13.03.2008 у справі № 2-14/14302-2007
за позовом Державного підприємства "Дельта-Лоцман" (вул. Лягіна, 27,Миколаїв,54017)
до Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28,Керч,98312)
3-тя особа приватне підприємство "ФАМ Балкерс" (пр. Адм. Луніна, 15-15,Маріуполь, Донецька обл.,87515), (пр. Леніна, 1,Маріуполь, Донецька обл.,87515)
про стягнення 17358,42 доларів США, що складає 87660,02 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне підприємство "Дельта-Лоцман", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт", 17358,42 доларів США, у т.ч. 16126,70 дол. США заборгованості, 657,62 дол. США пені та 574,40 дол. США штрафу.
Заявою позивачем було зменшено позовні вимоги у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу, до стягнення заявлено 2517,10 дол. США, у т.ч. 1285,08 дол. США заборгованості, 657,62 дол. США пені та 574,40 дол. США штрафу.
Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем наданих послуг лоцманського проведення та регулювання руху суден на підставі правочину, який відбувся шляхом прийняття до виконання заявки суден, які знаходились під агентуванням відповідача, сума заборгованості на момент розгляду справи становить 1285,08 дол. США, також на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України відповідачу нарахована пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення виконання за кожний день прострочення і штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.
Позиція відповідача полягає в тому, що заборгованість в сумі 3475,66 грн. сплачена платіжним дорученням № 11/133 від 02.07.2007 до подачі позову в суд і в цій частині позов пред'явлено необґрунтовано, стосовно нарахованих на суму боргу штрафних санкцій в сумі 323,84 грн., вимоги також заявлені необґрунтовано. Станом на 30.07.2007 сума боргу сплачена в розмірі 11365,46 дол. США, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі підлягає припиненню. Решта основного боргу у сумі 1285,08 дол. США є заборгованістю за двома рахунками (КФ-0004312 від 03.04.2007., КФ-0008058 від 31.05.2007) і складає суму ПДВ, що нарахована позивачем на вартість наданих послуг, яка не підлягає сплаті на підставі п. 5.15 ст. 5, абз. 3 пп. 6.2.4. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто, позивачем невірно застосована норма права, яка встановлює розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання, не дотримані вимоги щодо форми правочину по забезпеченню виконання обов'язків. Крім того, відповідачем зазначено, що стосовно суден Pyotr», Магfa»він діяв як морський агент від імені, за дорученням та за рахунок коштів генерального агента - приватного підприємства «ФАМ Балкерс»в рамках субагентської угоди № 194\ПФ\02 від 20.05.2002, який оплатив надані послуги за винятком суми ПДВ у розмірі 1285,08 дол. США.
Третя особа –ПП «ФАМ Балкерс»позовні вимоги вважає необґрунтованими за тих підстав, що згідно з п.5.15, 5.16 ст. 5, ч. 3 п.п. 6.2.4. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування операції з поставки послуг, що надаються іноземним суднам та оплачуються ними відповідно до законодавства України.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008 у справі № 2-14/14302-2007 в частині стягнення заборгованості в сумі 11365,96 дол. США провадження у справі припинено. В інший частині позову відмовлено.
Стягнуто з Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" на користь Державного підприємства "Дельта-лоцман" 113,66 дол. США державного мита та 77,26 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржене рішення прийнято судом при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 19.05.2008, у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Плута В.М.
У судове засідання 19.05.2008 представники сторін не з’явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, доказів поважних підстав своєї відсутності суду не надали, а отже - не скористалися своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні.
Судова колегія визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору сторін.
При повторному розгляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до вимог статей 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із договорів та інших правочинів, а також із дій осіб, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Згідно зі статтею 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справлення і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднами у морських торговельних постах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден.
Так, як встановлено під час судового розгляду, на підставі заявок відповідача позивач у період з 01.04.2007 по 31.05.2007 надав послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден під прапорами Грузії, Російської Федерації, Коморські острова, Мальти, Сьера-Леоне, Септ - Кітс і Невіс, Панами, Камбоджі, Туреччини, які знаходились під агентуванням відповідача.
Фактичне надання позивачем послуг підтверджується лоцманськими квитанціями, квитанціями СРРС, заявками агента, які є у справі.
На оплату наданих послуг позивачем виставлені рахунки на загальну суму 16126,70 дол. США.
Як підтверджується матеріалами справи, платіжним дорученням № 11/133 від 02.07.2007 відповідач оплатив частину заборгованості за надані послуги в сумі 3475,66 дол. США (т.2 а.с. 33), оплату вказаної суми боргу відповідач здійснив до подачі позову № 3071 від 05.07.2007 в суд першої інстанції, у зв'язку з чим, позовні вимоги у частині стягнення боргу в сумі 3475,66 дол. США суд першої інстанції обгрунтовано визнав не підлягаючими задоволенню.
Також, встановлено, що у період розгляду справи відповідачем був оплачений борг у сумі 11365,96 дол. США, у зв'язку з чим, провадження у справі у частині стягнення заборгованості в сумі 11365,96 дол. США судом цілком правомірно припинено на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Решта суми боргу в розмірі 1285,08 дол. США є несплаченим відповідачем податком на додану вартість за двома рахунками КФ-0004312 від 03.04.2007, КФ-0008058 від 31.05.2007. Факт цих обставин представниками сторін не заперечується.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Як встановлено, 01.04.2007 відповідач подав позивачу заявку № 228 (т. 1 а.с. 37) на транзитний прохід по каналу з лоцманом судна »під прапором Грузії з вантажем.
Факт надання послуг з транзитної лоцманської проводки підтверджується лоцманськими квитанціями № 2961 і № 2962 (т.1 а.с. 35), квитанцією № 5342 від 01.04.2007 про виконані послуги (т.1 а.с. 36). За надані послуги позивач пред'явив рахунок ЕСФ -0004312 від 03.04.2007. (т.1 а.с. 34) на загальну суму 3377,17 дол. США., у т.ч. ПДВ 562,86 дол. США.
Також, 27.05.2007 відповідач подав заявку № 441\2006 (т. 1. а.с. 116) на транзитний прохід по каналу з лоцманом і наданні лоцмана по Азовському морю судну «Магfa»під прапором Панами з вантажем.
Надання послуг по транзитній лоцманській проводці підтверджується лоцманськими квитанціями № 5324, № 5329 (т, 1 а.с. 114), квитанцією № 11165 від 27.05.2007. (т. 1 а. с. 115). На оплату наданих послуг позивачем пред'явлений рахунок КФ-0008058 від 31.05.2007 на суму 4333,36 дол. США, у т.ч. 722,22 дол. США ПДВ.
Як підтверджується матеріалами справи, зазначені рахунки були сплачені відповідачем без ПДВ, що становить 1285,08 дол. США (562,86 дол. США + 722,22 дол. США –1285,08 дол. США).
Отже, стосовно нарахування позивачем ПДВ в сумі 1285,08 дол. США, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України «Про транзит вантажів»транзитні послуги (роботи) це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.
Згідно частини 6 статті 1 Закону України «Про транзит вантажів» учасники транзиту - це вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Таким чином, судом першої інстанції цілком правомірно зазначено, що оскільки позивач відноситься до учасників транзиту, надані послуги сприяли переміщенню вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані послуги з лоцманського проведення та регулювань руху суден є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів.
З цих підстав, судова колегія погоджується з твердженнями представника відповідача, що транзитом вантажу є не тільки прохід судна з вантажем через порт України, а й прохід його до порту навантаження, а потім у зворотньому напрямку.
Згідно з приписами частини 3 п.п. 6.2.4. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України «Про податок па додану вартістю».
Пунктом 5.15 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Крім того, відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3 статті 3 Закону України «Про додаток на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1977 р. (з наступними змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є операції платників по поставці товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до підп. «а»п. 6.5. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, однак підп. «є»п. 6.5. цього закону передбачає виключення із загального правила зазначення місця поставки послуг - при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів - місце надання таких послуг.
Відповідно до підп. «є»п. 6.5. статті 6 Закону України «Про додаток на додану вартість», місцем надання таких послуг персоналу з обслуговування морських суден є борт судна.
Відповідно до статті 5 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-ІV до митної території (споруди) України відносяться об'єкти, на які поширюється виключна юрисдикція України та які становлять єдину митну територію України.
Відповідно до статей 27, 28, 32, 92, 95, 96, 91 Конвенції Організації Об'єднаних Націй по морському праву від 10.11.1982 р., статей 19, 20 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про територіальне море від 29.04.1958 р., а також статей 32, 48 Кодексу торговельного мореплавства України, роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України від 09.10.1998 № 11697/10/22-1217, від 20.12.2002 № 20054/7/15-3417 юрисдикція прибережної держави не поширюється на іноземне судно. Іноземне судно, яке пересікає митну територію України, зберігає статус території тій держави, під прапором якого таке судно знаходиться.
Таким чином, дійсно зазначено, якщо на територію (споруду) не поширюється юрисдикція України, така територія (споруда) не є митною територією України.
Відповідно до п. 5.3. Положення про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000. № 498, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 17.10.2000 за № 717/4938 (за наступними змінами) лоцман повинен інформувати капітана судна про маршрут переходу, особливі умови плавання, наявність течій, очікуваний рух інших суден, порядок взаємодії з постами регулювання руху суден та відповідно до п. 5.5. цього Положення виключно капітан несе відповідальність за управління судном.
Відповідно до п. 2.2., ст. 4, 5.7, 5.8 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 28.05.2001 № 340, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.06.2001 за № 545/5736 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 218 від 03.03.2006) навігаційна допомога (радіолокаційне проведення) надається капітану судна.
Отже, послуги з лоцманської проводки надаються персоналу іноземного судна для забезпечення безпеки судноплавства та в наданні капітану судна допомоги в управлінні судном, дачі рекомендацій плавання в районах лоцманської проводки.
Зокрема, місцем надання послуг по лоцманської проводки є безпосередньо борт судна, а послуги надаються капітану судна (персоналу) і пов'язані безпосередньо з обслуговуванням їм судна, як це передбачено підп. «є»пункту 6.5. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до статті 91 Конвенції ООН по морському праву судна мають національність тій держави, під прапором якої вони мають право плавати, що кореспондується зі статтею 32 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої поняття «українське судно»або «судно України»означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України, національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні та одержанням права плавання під Державним прапором України.
Відповідно до статті 13 Кодексу торговельного мореплавства юрисдикція України поширюється на судна під Державним прапором України, які заходять в іноземний порт. Відповідно юрисдикція України не поширюється на ті судна, які не зареєстровані в Україні і не одержали права плавання під Державним прапором України.
Таким чином, судом вірно встановлено, що місцем надання послуг лоцманської служби персоналу по обслуговуванню судна, яке пливе під іноземним прапором, є іноземне судно, яке зберігає статус території держави, під прапором якого воно знаходиться, а отже, дійсно, такі послуги, відповідно до підп. 3.1.1. п. 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування ПДВ. Тому судова колегія, так як і суд першої інстанції, робить висновок про відсутність правових підстав для нарахування позивачем ПДВ в сумі 1285,08 дол. США на вартість наданих послуг з лоцманського проведення та регулювання руху суден.
Разом з тим, судова колегія також вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення пені в сумі 657,62 дол. США і штрафу в сумі 574,40 дол. США, які пред'явлені позивачем на підставі ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 547 Господарського кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Таким чином, майнова відповідальність за невиконання або неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму, по будь-якому договору, наступає відповідно до договору.
Як вбачається, правочин між сторонами спору вчинений у спрощений спосіб шляхом прийняття до виконання замовлення з лоцманського проведення судна та регулювання рухом судна. Проте, під час вчинення цього правочину сторони письмово не передбачили жодного виду забезпечення виконання зобов'язання. Отже, у даному випадку договірні види забезпечення виконання зобов'язання відсутні.
Крім того, посилання апелянта на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка передбачає застосування штрафних санкцій за порушення термінів виконання господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки в обґрунтування своїх вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу, також судовою колегією вважаються неправомірними та необґрунтованими у зв’язку з наступним.
Судом вірно зазначено, що вищевказана норма закону може застосовуватися тільки до сторони договору, яка прострочила виконання зобов'язання щодо поставки товарів, виконання робіт (послуг).
У даному випадку, зобов'язання, за порушення якого позивач вимагає стягнути штрафні санкції, є грошовими зобов'язаннями.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України за порушення виконання грошового зобов'язання штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. При цьому, в частині 1 статті 231 цього Кодексу зазначено, що за окремі види зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996.
Відповідно до статті 3 цього Закону, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується з суми простроченою платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Аналогічна норма закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, згідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Як встановлено під час судового розгляду, сторонами правовідносин не узгоджений строк виконання обов’язку зі сплати відповідних послуг ані при пред’явленні заявки на лоцманське обслуговування, ані у пред'явленому рахунку на сплату наданих послуг.
А оскільки доказів пред’явлення вимоги про стягнення боргу відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України позивачем не надано, суд не вбачає підстав на стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Тобто, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
У відповідності до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарським судом правильно вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до норм чинного законодавства, із врахуванням встановлених обставин справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Дельта-Лоцман" та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дельта-Лоцман" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008 у справі № 2-14/14302-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Ю.М. Гоголь
В.М. Плут