СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 травня 2008 року | Справа № 2-14/932.1-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Плута В.М.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго";
представник відповідача, не з'явився, Дочірнє підприємство "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";
представник третьої особи, не з'явився, Державне підприємство "Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації";
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 13.03.2008 у справі № 2-14/932.1-2007
за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а,Сімферополь,95000)
до дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Кечкеметська, 184/1,Сімферополь,95022)
3-тя особа:
Державне підприємство "Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (вул. ім. газети "Кримська правда", 61,Сімферополь,95000)
про стягнення 72120,40 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго", звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 72120,40 грн., у т.ч. 68460,33 грн. боргу, 2440,40 грн. інфляційних втрат та 1219,67 грн. трьох відсотків річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 5.4. договору № 1698 від 01.12.2005 вузол обліку теплової енергії вважається непридатним для комерційного обліку спожитої теплової енергії у випадку, якщо витрата теплоносія, визначена імпульсним механічним витратоміром, не відповідає витратам, визначеним електронним обчислювачем, у відповідності до п. 5.5. договору якщо представником Постачальника виявлені випадки роботи приладів по п. 5.4. чи, якщо прилади зняті на ремонт, перевірку, то кількість теплової енергії визначається розрахунковим способом за період із дня останньої перевірки приладів обліку відповідно до проектних теплових навантажень по нормам споживання без наступного перерахунку. У період з 30 грудня 2005 р. по 28 лютого 2006 р. витрати теплоносія, визначені імпульсним механічним витратоміром не відповідали витратам, визначеним електронним обчислювачем, з 13.02.2006 по 21.02.2006 і з 10 по 20 березня 2006 р. прилади обліку знаходились у ремонті, у зв'язку з чим показання приладів обліку теплової енергії відповідача були визнані недійсними і кількість теплової енергії визначено розрахунковим способом. Всього заборгованість за період з 01.01.2006 по 29.04.2006 склала 68460,33 грн. На суму боргу позивачем на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахований індекс інфляції в сумі 2440,40 грн. і 3 % річних в сумі 1219,67 грн.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Востаннє, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008 у справі № 2-14/932.1-2007 у частині стягнення заборгованості в сумі 804,46 грн. позов залишено без розгляду. В інший частині позову провадження у справі припинено.
Надано поворотний наказ про стягнення з орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" на користь дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1591,86 грн. зайво перерахованих коштів.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.
На думку апелянта, оскаржене рішення є необгрунтованим, немотивованим, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 19.05.2008 року, у зв’язку з відпусткою, у складі колегії було замінено суддів Гонтаря В.І., Голика В.С. на суддів Горошко Н.П., Плута В.М.
У судове засідання 19.05.2008 представники сторін не з’явилися, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, доказів поважних підстав своєї відсутності суду не надали, а отже - не скористалися своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні.
Судова колегія визнала неявку сторін такою, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору сторін.
При апеляційному перегляді справи в порядку й на підставах статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01.12.2005 ОП «Кримтеплокомуненерго»(Постачальник) і ДП «Кримавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(Споживач) уклали договір № 1698 від 01.12.2005, відповідно до якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію у вигляді опалювання та гарячої води в необхідних йому обсягах, а Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію та сплатити за неї по встановлених тарифах в строки, передбачені договором.
Згідно п. 1.1. договору сторони зобов'язались користуватися Законом України «Про житлово-комунальні послуги», діючими «Правилами користування теплової енергії»і іншими нормативно-правовими актами України і Автономної Республіки Крим.
Відповідно до п. 3.2.16 договору Споживач зобов'язаний забезпечити зберігання внутрішніх домових мереж опалювання та гарячого водопостачання, теплових вузлів, приладів регулювання витрат тепла, приладів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати та перевіряти їх.
Пунктом 5.4. договору передбачені випадки, коли вузол обліку теплової енергії або гарячої води вважається непридатним для комерційного обліку спожитої теплової енергії, зокрема, у випадку, якщо витрата теплоносія, визначена імпульсним механічним витратоміром не відповідає витратам, визначеним електронним обчислювачем.
Згідно з п. 5.5. договору, якщо представником Постачальника виявлені випадки роботи приладів по п. 5.4. чи якщо прилади зняті на ремонт або перевірку, то кількість теплової енергії, відпущеної Споживачу, визначається розрахунковим способом за період із дня останньої перевірки приладів обліку відповідно до проектних теплових навантажень по нормам споживання без наступного перерахунку.
При цьому, пунктом 5.6. договору зазначено, що межа допустимої погрішності теплолічильника не повинна перевищувати (+ -) 3%.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що згідно з двостороннім актом-довідкою, підписаному представниками Постачальника та Споживача, про споживання теплової енергії за період з 30.12.2005 по 30.01.2006 (а.с. 15), витрати теплоносія, визначені імпульсним механічним витратоміром, не відповідають витратам, визначеним електронним обчислювачем, а саме, механічні показники об'єму теплоносія -1141 мЗ, електронні –1090,6 мЗ. Погрішність показників зазначена в акті - 4,52%. Фактично погрішність становить 4,42 %, яка перевищує допустиму погрішність теплолічильника, зазначену у п. 5.6. договору.
На підставі п. 5.4., 5.5. договору показники приладів обліку теплової енергії були визнані позивачем недійсними, кількість теплової енергії визначена розрахунковим способом по проектно теплових навантаженнях, що склало 107,40 Гкал.
З огляду на те, що 17.01.2006 року було відсутнє опалення і з 21 по 30 січня 2006 р. температура в приміщенні відповідача була нижче 12 градусів, позивачем був зроблений перерахунок і знятий з нарахувань 44,01 Гкал. За опалювання приміщень за період з 30.12.2005 по 30.01.2006 відповідачу нараховано за 63,39 Гкал. із рахунку тарифу 384,14 грн. за 1 Гкал. 24350,58 грн. (63,39 Гкал. х 384,14 грн. = 24350,58 грн.).
Згідно двосторонньому акту - довідки за період з 30 січня 2006 р. по 13 лютого 2006 р. погрішність склала 10,19 % (а.с. 14).
З 13.02.2006 по 21.02.2006 прилади були зняті на ремонт, що підтверджується актами від 13.02.2006., 14.02, 21.02.2006 (а.с. 35-36), після ремонту згідно акту-довідки (а.с. 13) з 22.02.2006 по 28.02.2006 погрішність склала 1,7 %.
Тобто, встановлено, що кількість теплової енергії за період з 30 січня 2006 р. по 13 лютого 2006 р. визначена позивачем розрахунковим способом по проектних теплових навантаженнях, що склало 78,67 Гкал. За опалювання приміщень за період з 30 січня 2006 по 21.02.2006 відповідачу нараховано за 78,67 Гкал. із тарифу 384,14 грн. за 1 Гкал., що становить 30220,23 грн.
За період з 29 лютого по 10 березня 2006 р. згідно акту - довідки (а.с. 12) погрішність витратомірів склала 1,4 %. Отже, погрішність визнана несуттєвою. Нарахування зроблені за показниками приладів у кількості 6,89 Гкал.
У період з 10 по 20 березня 2006 р. прилади знаходились у ремонті, кількість теплової енергії було визначено розрахунковим способом, що склало 12,06 Гкал.
У період з 20 по 29 березня 2006 р. згідно акту –довідки (а.с. 16) позивачем прийняті показники приладів у кількості 6,76 Гкал.
Всього, як встановлено, за період з 28 лютого по 29 березня 2006 р. відповідачу пред'явлено для оплати за 25,71 Гкал. на суму 13085,06 грн.
Отже, загальна сума заборгованості за період з 30 грудня 2005 р. по 29 березня 2006 р. згідно з розрахунком позивача становить 67655,87 грн.
Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за теплопостачання за період 01.01.2006 по 29.04.2006 в сумі 68460,33 грн., у т. ч. за квітень 2006 р. 804,46 грн.
Однак, відповідно до п. 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України судом цілком правомірно залишено позов у частині стягнення заборгованості в сумі 804,46 грн. без розгляду, оскільки позивачем не було зазначено підстав нарахування заборгованості за квітень 2006 р. у сумі 804,46 грн., він не надав суду будь-яких доказів наявності цієї заборгованості (актів, довідок про зняття показників лічильнику тощо).
Стосовно стягнення заборгованості в сумі 67655,87 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
Як було зазначено, вузол обліку теплової енергії вважається непридатним для комерційного обліку спожитої теплової енергії, якщо витрата теплоносія визначена імпульсивним механічним витратоміром не відповідає витратам, визначеним електронним обчислювачем, а також у випадку якщо прилади обліку зняті на ремонт або перевірку, то кількість теплової енергії, відпущеної Споживачу, визначається розрахунковим способом, що закріплено у п. 5.4., 5.5. договору.
При цьому факт розходження показників теплоносія підтверджується двосторонніми актами - довідками позивача та відповідача.
Як вбачається, пункти 5.4., 5.5. договору не містять будь-яких посилань відносно причин розходження показників витратоміру, проте, сторони зазначили, що у випадку наявності таких розходжень вузол обліку вважається непридатним, що є підставою для нарахування витрат теплоносія розрахунковим способом, тобто зміст зазначених пунктів договору має безумовний характер.
Договір № 1698 від 01.12.2005 сторонами не був розірваний чи змінений, пункти 5.4., 5.5. не визнані недійсними, тому договір обов'язковий для виконання сторонами у відповідності з його умовами.
Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Отже, судом з'ясоване питання щодо обсягу теплової енергії, фактично поставленої відповідачу за умовами укладеного договору, та встановлено, що кількість фактично спожитої теплової енергії встановлюється за показниками теплолічильнику. Однак, враховуючи несправність теплолічильнику, позивач вірно здійснив розрахунок відповідно до умов договору і СНІП 2.04.07-86 по встановленій формулі.
На думку апелянта, згідно зі свідоцтвом про перевірку вимірювальної техніки № 020 від 16.02.2006 вимірювальні прибори споживання гарячої води і теплової енергії були здатними до використання зі строком до 16.02.2008 - погрішність різниці температур при повірці складала (+-) 1 градус, теплолічильники допущені до застосування як робочій засіб вимірювальної техніки класу 4, тоді як в п. 5.6. договору погрішність теплолічильника не повинна перевищувати +-З %, позивач подавав воду в об'ємі не 5,15 мЗ\час, а 1,3 - 1,5 мЗ\час, що могло збільшити погрішність, лічильники теплової енергії перевірені та опломбовані позивачем і відповідач не мав до них доступу, актом від 18.10.2005, підписаним представником позивача об'єкт був прийнятий до опалювання, тобто відповідач вважає, що належним чином виконував умови договору, здійснив повірку теплолічильнику, а погрішність в показниках виникла з вини позивача.
Дійсно, згідно свідоцтву про перевірку засобу вимірювальної техніки № 020 від 16.02.2006., дійсного до 16.02.2008 - виданим Кримським регіональним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації (а.с. 45) теплолічильник визнаний годним і допущений до застосування як робочій засіб вимірювальної техніки класу 4 відповідно до ДСТУ 3339-96 для роботи з лічильником гарячої води.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, до повірки, так і після повірки лічильник фіксував погрішність між витратами теплоносія, визначеними імпульсним механічним витратоміром і електронним обчислювачем.
Згідно з письмовим поясненням від 25.02.2008 зам. начальника відділу МОІ ТТВ ДП «Кримстандартметрологія»Чиглазова В.М., різність показників між механічним лічильником води з імпульсним виводом, який входить до теплолічильника, і теплообчислювачем може виникнути внаслідок несправності лічильника води (зокрема вузла лічильнику, який відповідає за формування та передачу імпульсів на теплообчислювач), несправності теплообчислювача, тимчасової втратою контакту між обчислювачем і лічильником води.
Також, судом було зазначено, що представник ДП «Кримський регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології і сертифікації»Чиглазов В.М. пояснив, що повірка приладу обліку теплової енергії не виключає його подальшого виходу зі строю або неполадок в роботі. Це підтверджується й тим, що прилад у 1 кварталі 2006 р. двічі здавався в ремонт. Механіка може дати збої в роботі з будь-яких причин, однак, об'єм подачі води нижче 5,15 мЗ\час, у т.ч. 0,9 - 1,4 мЗ\час не може бути причиною різності показників між імпульсним механічним витратоміром і електронним обчислювачем.
Крім того, дійсно, згідно з додатком № 1 до договору № 1698 від 01.12.2005 (а.с. 48) максимальна витрата води в мережі не повинна бути більш за 5,15 тон/час, тобто судом вірно зроблено висновок, що позивачем дотримані всі умови договору стосовно об'єму води в мережах.
Разом з тим, апелянт наводив паспортну можливу погрішність різниці температур +-1 % і порівнював її з можливою граничною погрішністю теплолічильнику, який згідно з п. 5.6. договору не повинен перевищувати +-3 %, однак, це дві різні величини, які не підлягають порівнянню та відповідно не дають можливості зробити висновок про гідність приборів.
Доводи апелянта також мають посилання на Технічний регламент з підтвердження відповідності лічильників гарячої води, затверджений наказом Держспоживстандарту України № 234 від 28.10.2004 і Правила користування теплової енергії і стосуються параметрів нормативної роботи приборів (межі погрішності при вимірюванні об'єму, тиску, температури), які не відносяться до розходження в показниках між імпульсним механічним і електронним обчислювачем.
Спростовуються й доводи апелянта, що актом про готовність об'єкту до опалювання від 18.10.2005 (а.с. 47) позивач підтвердив правильність роботи приборів обліку теплової енергії, оскільки вказаний акт зазначає готовність обладнання до опалювання, але не визначає проведення повірки теплолічильнику.
Згідно з п. 3.2.16 договору відповідач зобов'язаний забезпечити схорону систем опалювання та гарячого водопостачання, теплових вузлів, приборів регулювання витрат тепла, приборів обліку теплової енергії, ремонтувати, налагоджувати та перевіряти їх, тобто, саме відповідач несе ризик за можливість виходу зі строю приборів обліку.
Крім того, судом було встановлено, що після встановлення нового прибору обліку розходження в показниках теплоносіїв не фіксувались, що також підтверджує той факт, що встановлений у спірний період теплолічильник фіксував механічні збої.
Доводи апелянта, що прибори обліку опломбовані позивачем і робітники відповідача не мають до них доступу, не приймаються судом до уваги, тому що нарахована позивачем сума є заборгованістю, яка нарахована відповідно до умов договору, та не пов'язана з відповідальністю відповідача за можливе втручання в прилади обліку.
Також доводи відповідача, що по даним теплолічильника та лічильників гарячої води відповідач спожив теплову енергію на суму 23051,55 грн., правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки, дійсно, облік лічильнику, який фіксував різні показники механічного витратоміра та електронного обчислювача, не може бути прийнятий до розрахунків, і у даному випадку розрахунки повинні здійснюватися у відповідності до п. 5.4., 5.5. договору.
Крім цього, посилання апелянта на Правила користування тепловою енергією, затверджені відповідно до постанови РМ СРСР від 29.07.1967 р. № 726 та ствердження, що відповідно до п. 25 цих Правил прибор обліку повірений Держстандартом, а позивач у порушення п. 37, 38 цих Правил не забезпечив безперебійний відпуск теплової енергії споживачу, не підтримав договірні параметри теплової енергії, також вважаються судовою колегією необгрунтваними, у зв’язку з тим, як було зазначено, що повірка лічильника не надає гарантії можливості виходу у подальшому зі строю механіки, а температура води та пару в мережах впливає на температуру опалювання в приміщеннях, але не на показники теплолічильників.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценті річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з п. 6.1. договору відповідач зобов'язаний в термін до 25 числа наступного за розрахунковим місяця оплачувати за спожиту теплову енергію, проте, відповідачем оплату здійснено несвоєчасно.
Отже, у зв'язку з залишенням без розгляду вимог у частині стягнення заборгованості за квітень 2006 р., вимоги позивача у частині стягнення індексу інфляції та річних підлягають задоволенню частково.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем невірно розрахований індекс інфляції за період з 25.02.2006 по 28.02.2006, оскільки згідно з листом Верховного суду України № 62-97р від 03.04.97 р. (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, якщо сума боргу повинна бути внесена в період з 16 по 31 число місяця, то розрахунок інфляції починається з наступного місяця.
Таким чином, індекс інфляції необхідно розрахувати за травень і вересень 2006 р., як зазначено позивачем у розрахунку, від суми боргу 67655,87 грн., що становить 1691,40 грн.
Річні також підлягають стягненню частково за період з 26.02.2006 по 22.10.2006 в сумі 1199,58 грн.
На підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що становить 705,47 грн. держмита та 115,43 грн. інформаційних витрат.
Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 71367,75 грн. (67655,87 грн. заборгованості + 1691,40 грн. інфляції + 1199,58 грн. річних + 705,47 грн. держмита + 115,43 грн. інформаційні витрати).
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, у зв’язку з оплатою відповідачем на користь позивача на момент розгляду справи 67655,87 грн. заборгованості, 1691,40 грн. інфляції, 1199,58 грн. річних, 705,47 грн. держмита, 115,43 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується матеріалами справи, у цій частині позову провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 122 Господарського процесуального кодексу Україну позивач зобов'язаний повернути відповідачу зайво стягнуту та перераховану суму - 1591,86 грн.
Таким чином, з урахуванням безпідставності доводів апелянта та встановлених фактичних обставин у справі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції, адже судом повно й всебічно досліджені обставини у справі і зроблені висновки, які ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Кримавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2008 у справі № 2-14/932.1-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
В.М. Плут