СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 травня 2008 року | Справа № 5020-12/102 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Дугаренко О.В.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Іванов Владислав Сергійович, довіреність № 03 від 21.04.08, Приватне підприємство "Априори";
представник відповідача, не з'явився, Державне підприємство Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд";
прокурор міста Севастополя, Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України;
представник третьої особи, Терещенко Євген Олексійович, довіреність № 161 від 19.05.08, Установа "28 управління начальника робіт";
розглянувши апеляційне подання Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 06.03.2008 у справі №5020-12/102
за позовом Приватного підприємства "Априори" (пр. Ген. Острякова, 58-50, Севастополь, 99029)
до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" (вул. Івана Кудрі,18\2,Київ,42)
за участю: Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, м. Севастополь. 99011)
третя особа: Установа "28 управління начальника робіт" ( вул. Казаса,15, Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97404)
про визнання дійсним договору № 17/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційномц договорі № 14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнання права власності на нерухоме майно.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство “Априори” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України “Укроборонбуд” про визнання дійсним договору №14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнання права власності на нерухоме майно.
Позивачем були змінені позовні вимоги, згідно яких він просить визнати дійсним договір №14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №488, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Отрадная -16, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, визнання права власності на нерухоме майно військового містечка №488 розташованого за адресою м. Севастополь, вул. Отрадная –16 у складі: головної корпус гаража, літ. А; насосна, літ. Б; АЗС, літ. В; склад БП, літ. Г; ремонтні майстерні, літ. Д; склад, літ. Е; ремонті майстерні, літ. К; надбудова з прибудовою літ. К’; вартове приміщення, літ. З; господарська будівля, літ. О; бойлерна, літ. М; убиральня, літ. Н; хоз.будівля, літ. Л; курильная, літ. Ж; навіс, літ. І; огородження, ворота, підпірна стіна, естакада, резервуар для води; площадка для стоянки машин; замощення.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 28.02.2008 у даній справі задоволено позов Приватного підприємства "Априори". Визнано дійсним договір № 14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16, створення інженерної інфраструктури для їх будівнитва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між приватним підприємством "Априори" і державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони "Укроборонбуд".
За Приватним підприємством "Априори" визнано право власності на нерухоме майно військового містечка № 488, розташованого за адресою в м. Севастополі: вул. Відрадна, 16. у складі: головної корпус гаража, літ. А; насосна, літ. Б; АЗС, літ. В; склад БП, літ. Г; ремонтні майстерні, літ. Д; склад, літ. Е; ремонті майстерні, літ. К; надбудова з прибудовою літ. К’; вартове приміщення, літ. З; господарська будівля, літ. О; бойлерна, літ. М; убиральня, літ. Н; хоз.будівля, літ. Л; курильная, літ. Ж; навіс, літ. І; огородження, ворота, підпірна стіна, естакада, резервуар для води; площадка для стоянки машин; замощение).
Рішення господарського суду міста Севастополя обґрунтовано тим, що оскільки обставинами та матеріалами справи підтверджується факт існування договору між сторонами про компенсацію пайової участі про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, а також факт домовленості сторін щодо усіх істотних умов договору, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, виходячи з положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України.
Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Апеляційне подання мотивовано тим, що при прийнятті рішення судом не було враховано, що відповідно до довіреності Міністерства оборони України Мельник В.Л. мав право укладати від імені відповідача відповідні договори та інші правочини на підставі рішення Тендерного комітету Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.
В той же час, на думку військового прокурора Військово-Морських Сил України, спірний договір був укладений між сторонами без дотримання вищезазначених умов та підписаний Мельником В.Л. з перевищенням наданих йому повноважень.
Крім того, апелянт посилається на те, що договір № 14/03-06/21КСМв16 про спільне будівництво (реконструкцію) об’єктів житлово-цивільного призначення є фактично договором купівлі-продажу пайового внеску, а саме, військового майна, при цьому порядок відчуження вказаного майна сторонами дотриманий не був.
Від Приватного підприємства "Априори" надійшло заперечення та доповнення до нього на апеляційне подання військового прокурора Військово-Морських Сил України, у якому Приватне підприємство "Априори" просить відмовити в задоволені апеляційного подання військового прокурора Військово-Морських Сил України, рішення господарського суду міста Севастополя залишити без змін.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05..2008 було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –установу –„28 управління начальника робіт„, так як військове містечко № 488 знаходиться у нього на балансі.
На підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Гоголя Ю.М. здійснено його заміну на суддю Дугаренко О.В.
У судове засідання призначене на 20.05.2008 представник відповідача не з’явився не дивлячись на те, що про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Обговоривши доводи апеляційного подання, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційного подання та скасування оскаржуваного рішення господарського суду міста Севастополя виходячи з наступного.
20 березня 2006 року між державою Україна в особі Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони “Укроборонбуд” (Сторона-1) і Приватним підприємством “Априори” (Сторона-2) був укладений інвестиційний договір №14\03-06\1КСМв16.
Підставою для укладення даного договору з'явилося рішення конкурсної комісії філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони “Укроборонбуд”, відповідно до якого пропозиції ПП “Априори”щодо участі в сумісному будівництві (реконструкції) військового містечка №488, з можливістю подальшого викупу паю Міністерства оборони в сумісному будівництві цього об'єкту визнані найкращими.
Відповідно до вказаного договору його предметом є спільна діяльність по проектуванню і будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгового і адміністративного призначення, підземними паркінгом, інженерними мережами на будівельному майданчику за адресою: м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16, шляхом пайової участі сторін.
При цьому пайовим внеском в спільну діяльність з боку держави з'явилося нерухоме майно, яке складається із виробничого цеху, службової будівлі, майстерні (металевий ангар), майстерні (склад РАО), службової будівлі, АЗС (склад ГСМ), насосної, майстерні, навісу, курилки, огорожі, загальною довжиною 576 м, воріт –2 штуки, асфальтованого майданчику (мощення, майданчик для стоянки автомобілів), вартістю 498 000 грн.
Управління вказаним вище майном здійснюється Міністерством оборони України на підставі пункту 1 Декрету Кабінету Міністрів України №8-92 від 15 грудня 1992 року “Про управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності”, в особі філії “Укроборонбуд Центрального спеціалізованого будівельного управління”Міністерства оборони України.
Загальна грошова оцінка вкладу Сторони-1 в цьому договорі згідно експертному звіту становить 409 990,00 грн.
Загальна грошова оцінка вкладу Сторони-1 в цьому договорі (запропонована Стороною-2) становить 498000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Пайовим внеском Сторони-2 за даним Договором будуть його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) 100 % площі Об'єкту та кожної його складової частини та всі інші витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням предмету цього договору, та всіх інших заходів, що його забезпечують.
В пункті 3.3 Договору передбачено, що розмір частки Сторони-2 становить об'єкт, створений в процесі виконання спільної діяльності за цим договором, за винятком частки, що належить Стороні 1 відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 6.6 Договору сторона-2 вправі у будь-який момент з дати укладення цього договору здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі Сторони-1 у цьому договорі за згодою Сторін, шляхом укладення договору про компенсацію пайової участі (паю) Сторони-1 у цьому договорі, що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, та не матеріальний актив, що складають розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за даним договором (п. 10.1 Договору).
Викуп Стороною-2 паю Сторони-1 за даним договором може бути здійснений шляхом укладання цивільно-правових угод, (правочинів) купівлі-продажу, матеріальних та не матеріальних активів.
Відповідно до пункту 10.1 Договору №14/03-06/1КСМв16 за взаємної згоди сторін позивач має право здійснити викуп (дострокову компенсацію) вартості пайової участі (паю), яка полягає в укладанні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що є паєм держави за цім договором.
Зазначені у цьому пункті цивільно-правові угоди (правочини) після їх укладання стануть невід'ємною частиною даного договору.
Передача від Сторони-1 до Сторони-2 нерухомого майна та не матеріального активу, що складає розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за даним договором, здійснюється шляхом підписання актів прийому-передачі.
29 березня 2006 року між сторонами був укладений договір №14/03-06/2\1КСМв16 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006.
Відповідно до вказаного договору Приватне підприємство “Априори” компенсує вартість пайової участі Міністерства оборони України в договорі від 20 березня 2006 року № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 – місто Севастополь, хутір Молочний, вул.Відрадна,16 - створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Після переходу права власності на майно та нематеріальний актив, що становлять розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за даним договором, сторони складають двосторонній акт про припинення дії даного Договору.
Викуп Стороною-2 пайової участі (паю) Сторони-1 в договорі від 20.03.2006 №14/03-06/1КСМв16 здійснюється за 498 000,00 грн.
Відповідно до п. 6 договору від 29.03.2006 № 14/03-06/2КСМв16 Сторона-2 приймає у власність майно, що становлять розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за Договором № 14/03-06/ІКСМв від 20.03.2006 шляхом підписання актів прийому-передачі майна. Акти прийому-передачі майна стають невід'ємною частиною цього договору.
Як свідчать матеріали справи, передбачене договором майно було передано позивачу за відповідним актом приймання-передачі від 20.03.2006, підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.
За актом прийому-передачі розміру пайової участі за договором від 20 березня 2006 року № 14/03-06/1КСМв Сторона-1 передала приватному підприємству „Априори” наступне майно:
Виробничий цех, площею 316, кв. м.
Службову будівлю, площею 317,0 кв. м.
Майстерню (металевий ангар), площею 354,0 кв. м.
Майстерню (склад РАО), площею 114,0 кв. м.
Службову будівлю, площею 354,0 кв.м.
АЗС (склад ГСМ), площею 40,0 кв.м.
Насосну, площею 14,5 кв.м.
Майстерню,304,6 кв.м.
Навіс, площею 171,2 кв.м.
Курилку,18,7 кв.м.
Огорожу, загальною довжиною 576 м.
Ворота –2 шт.
Асфальтобетонний майданчик (мощення, майданчик
для стоянки автомобілів).
Згідно частини 1 статті 209 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Такий випадок встановлений, зокрема, ст. 657 Цивільного кодексу України, в якій акцентується, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними”№02-5/111 від 12.03.1999, з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.
Статтею 55 Закону України „Про нотаріат”, пунктами 47, 61, 63 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, пунктом 2 Наказу Міністерства юстиції України № 84/5 від 20 вересня 2002 року „Про надання витягів з Реєстру права власності на нерухоме майно на спеціальних бланках” закріплено, що для нотаріального посвідчення договорів, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, необхідно надати документи, підтверджуючі право власності на нерухоме майно за правилами i формою, встановленими статтями 4, 5, 17-20 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно i їx обмежень”, пунктів 1-4, 5-6 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”.
З матеріалів справи вбачається, що листом № 25 від 25 вересня 2006 року Приватне підприємство „Априори” звернулося до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України „Укроборонбуд” з проханням підготувати необхідні правовстановлювальні документи (свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) та забезпечити присутність представника для нотаріального посвідчення договору № 14/03-06/2КСМв16 від 29 березня 2006 року.
В свою чергу позивач здійснив компенсацію розміру пайової участі Міністерства оборони України у розмірі 498000 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1-4 від 05-08 лютого 2008 року, відповідно до якого приватне підприємство „Априори” сплатило вартість паєвого внеску Міністерства оборони України за договором № 14/03-06/2КСМн16 від 29 березня 2006 року у сумі 84010,00 грн, 140000 грн. та 149000 грн. за договором 14/03-06/1КСМв16 від 20 березня 2006 року у сумі 124990,00 грн.
Судова колегія не приймає до уваги лист АКБ „ЧБРР” № 241 від 06.05.2008 про повернення раніше сплачених сум по вищевказаним договорам, так як він не є належним доказом, який підтверджує повернення сум по вищевказаним оплаченим договорам.
Частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України, умовою дійсності правочину є необхідний обсяг цивільної дієздатності особи, яка його вчиняє.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністра оборони України № 129 від 12 квітня 2002 року „Про заходи, пов’язані з оптимізацією структури квартирно-будівельного комплексу Збройних Сил України” Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), філією „Укроборонбуд” якого керувала особа, яка підписувала спірні правочини, тобто Мельник В.Л., уповноважено здійснювати функції замовника будівництва у Збройних Силах України.
Згідно із пунктом 8 Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) (додаток до наказу № 129 від 12 квітня 2002 року) управління має право, зокрема, залучати на договірних засадах кошти юридичних і фізичних осіб для формування програм будівництва і розвитку будівельної індустрії.
Відповідно до Положення про філію Центрального спеціалізованого будівельного управління –„Укроборонбуд”, затвердженого наказом Начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління № 63 від 18 квітня 2005 року „Про створення філії Центрального спеціалізованого будівельного управління –„Укроборонбуд”, до повноважень філії, зокрема, віднесено здійснення функцій генерального підрядника з правом підписання договорів про пайову участь тощо.
Уповноваженою особою, відповідно до наказу Начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління № 64 від 18 квітня 2005 року „Про призначення директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління –„Укроборонбуд” є Мельник В.Л.
Крім того, повноваження особи, що підписала договір № 14/03-06/2КСМв16 від 29 березня 2006 року, що є предметом судового розгляду, - директора філії Центрального спеціального будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України „Укроборонбуд” Мельника В.Л. - підтверджуються довіреністю від 09 березня 2006 року, виданої начальником Центрального спеціального будівельного управління Ісаєнко Д.В., який діяв від імені Міністерства оборони України на підставі довіреності,виданої йому безстроково до моменту припинення її дії з правом передовірря, та засвідченої приватним нотаріусом Шевчук З.М., відповідно до якої директор філії Центрального спеціального будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України „Укроборонбуд” Мельник В.Л. від імені Міністерства оборони України має право укладати будь-які договори, у тому числі і пайової участі в будівництві.
У матеріалах справи відсутні докази про припинення дії вищевказаної довіреності.
Стосовно посилань апелянта на те, що договір № 14/03-06/2КСМв16 про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України по договору № 14\03-06/1КСМв16 є фактично договором купівлі-продажу пайового внеску, судова колегія вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Тобто, договір від 20 березня 2006 року № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 - місто Севастополь, хутір Молочний, вул.Відрадна,16 - створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін є договором простого товариства.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів недійсності договору № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін не представлено.
Слід зазначити, що відносини, що виникають з договору простого товариства, регулюються відповідно до положень статей 1130-1143 Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 1134 Цивільного кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною сумісною власністю учасників.
Відповідно до статті 1141 Цивільного кодексу України в разі припинення дії договору простого товариства виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту від 29 березня 2006 року припинено дію договору № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін.
Вказаним актом передбачена компенсація пайової участі (паю) Міністерства оборони України.
Статтею 364 Цивільного кодексу України визначено, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна здійснюється в зв’язку із припиненням дії договору простого товариства, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
На виконання наведеного пункту акту від 20 березня 2006 року про припинення дії договору № 14/03-06/1КСМв16 від 29 березня 2006 року та при дотриманні вимог статті 364 Цивільного кодексу України сторонами укладено договір № 14/03-06/2КСМв від 27 березня 2006 року про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України в договорі від 20 березня 2006 року № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, який за своєю правовою суттю є правочином, що встановлює правовідносини між сторонами, які виникають у результаті припинення дії договору простого товариства.
Також слід вказати, що реалізація положень статті 364 Цивільного кодексу України здійснювалась сторонами з додержанням вимог, встановлених спеціальним законодавством України, що визначає правове положення майна, яке складає пайову участь Сторони-1 в договорі від 20 березня 2006 року № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін.
Правовий статус військового майна визначений Законом України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністерством підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, за винятком майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України.
Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2004 року N 894-р „Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил” Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства оборони України щодо надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил України Центральному спеціалізованому будівельному управлінню (госпрозрахункове), яке належить до сфери управління Міністерства оборони України.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги домовленість сторін щодо істотних умов договору під час його укладання та повне виконання сторонами своїх обов'язків, вказаних в договорі № 14/03-06/2КСМв16, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог приватного підприємства „Априори” в частині визнання дійсним договору № 14/03-06/2КСМв16 від 29 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 17 березня 2006 року № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між приватним підприємством „Априори” та Державою України в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахунковим) Міністерства України „Укроборонбуд”.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема у результаті укладення правочинів.
Згідно зі статтею 334 Цивільного кодексу України право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає з моменту такого посвідчення, або з моменту вступу у силу рішення суду про визнання договору, не засвідченого нотаріально, дійсним.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Севастополя про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства „Априори” в частині визнання право власності на нерухоме майно, розташоване на території військового містечка № 488 за адресою місто Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна,16.
За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
Отже, вимоги військового прокурора Військово-Морських Сил України, викладені в апеляційному поданні, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 06 березня 2008 року по справі № 5020-12/102 відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційне подання Військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Севастопоя від 06 березня 2008 року по справі № 5020-12/102 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді О.В. Дугаренко
Н.П. Горошко