Справа № 2-770/11

№ 2/1223/135/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року                   Ровеньківський  міський   суд Луганської  області

в складі : головуючого - судді                             Жадана О.П.,

               при секретарі -                                     Погорєловій С.О.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Ровеньки позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського» Державного підприємства «Ровенькиантрацит»про стягнення середнього заробітку у зв’язку з затримкою у розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що він працював у ВП «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського»ДП «Ровенькиантрацит»з 15.03.2001 року. 28 липня 2009 року він був звільнений за ст. 40 п. 4 КЗпП України за прогули без поважних причин. Рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 23 квітня 2010 року його було поновлено на роботі на посаді  механіка ділянки з повним робочим днем під землею  у ВП «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського»ДП «Ровенькиантрацит»та стягнуто на його користь з ДП «Ровенькиантрацит»заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 2794 грн. 88 коп., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 1821 грн. 50 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції  відповідач оскаржив його в апеляційному суді Луганської області і рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 23.04.2010 року  було змінено, а саме зменшена сума відшкодування моральної шкоди до 500 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Як звертає увагу суду позивач, він звільнився 29.04.2010 року за власним бажанням, а  відповідач провів остаточний розрахунок не 29.04.2010 року, а фактично 24.12.2010 року, чим допустив порушення ст. 116 КЗпП України, що слугувало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Також позивач вважає, що йому була спричинена моральна шкода, яка визначається в порушенні його  нормальних життєвих зв'язків та перенесенням психологічних страждань внаслідок несвоєчасної виплати належних йому сум.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з  Державного підприємства «Ровенькиантрацит»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18928 грн. 96 коп. за період з 28 травня 2010 року по 24 грудня 2010 року.  Стягнути з  Державного підприємства «Ровенькиантрацит»моральну шкоду, яка спричинена йому внаслідок незаконних дій відповідача в сумі 10000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачів Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського» Державного підприємства «Ровенькиантрацит», у судовому засіданні, позов не визнав, заперечує проти його задоволення і пояснив, що 13.10.2010 року суд частково задовольнив вимоги позивача і виніс рішення про виплату йому середнього заробітку  за час затримки розрахунку в сумі 2794 грн. 88 коп., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1821 грн. 50 коп. та 2000 грн. моральної шкоди. Апеляційний суд Луганської області змінив рішення суду в частині моральної шкоди до 500 грн., в іншій частині рішення залишено без змін. Оскільки ст. 117 ч. 2 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому робітнику сум, якщо спір вирішений на користь працівника частково, то розмір компенсації за час затримки встановлюється органом, що виносить рішення по суті спору, тобто рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 13.10.2010 року. Вважає, що позивач переглядає рішення, що набрало законної сили.  

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя  і здоров’я, честь і гідність, недоторканість  і безпека визнаються  в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 ч. 3 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче  від визначеної законом.

У судовому засіданні було встановлено і не заперечувалось сторонами по справі, про те, що ОСОБА_1 працював у відповідача і 29.04.2010 року був звільнений за власним бажанням у зв’язку з переходом на пенсію і отримав розрахунок при звільненні 28.05.2010 року.

Як вбачається із оглянутої у судовому засіданні справи № 2-6149/10 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського» Державного підприємства «Ровенькиантрацит»про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, про стягнення грошової компенсації  за невикористану щорічну та додаткову відпустку та моральної шкоди, рішенням Ровеньківського міського суду Луганської області від 13 жовтня 2010 року частково задоволено вищезазначений позов, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1:   середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2794 грн. 88  коп., компенсацію за невикористану щорічну  відпустку в розмірі 1821 грн. 50 коп., моральну шкоду 2000 грн. (справа № 2-6149/10 а.с. 44-48). Рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 07.12.2010 року, вищезазначене   рішення Ровеньківського міського суду Луганської області  від 13.10.2010 року було змінене в частині моральної шкоди до 500 грн., в іншій частині рішення залишено без змін (справа № 2-6149/10 а.с. 73-75).

          Згідно  ст. 117 КЗпП  України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли  спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір  відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до  ч.1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Тобто позивачем було доведено суду, те що  між ним та відповідачем виникав спір про розміри належних звільненому працівнику сум і даний спір вирішено на користь працівника частково.  

          Згідно довідки Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Ф.Є. Дзержинського» Державного підприємства «Ровенькиантрацит»від 20.05.2011 року (а.с. 29) грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 5116,38 грн. за рішенням суду були перераховані позивачу 24.12.2010 року. З цього суд може зробити висновок, що фактичний розрахунок із позивачем було проведено відповідачем тільки 24.12.2010 року, а тому  3 місячний строк визначений ст. 233 КЗпП України позивачем не був пропущений, оскільки він звернувся за захистом порушеного права до Ровеньківського міського суду з дійним позовом 09.03.2011 року.  

          Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 20 Постанови № 13 від 23.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,  при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.  

          У зв’язку з викладеним, оскільки суду було доведено факт затримки розрахунку при звільнені та враховуючи, те, що позов ОСОБА_1  про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, про стягнення грошової компенсації  за невикористану щорічну та додаткову відпустку та моральної шкоди був задоволений частково, лише на суму 4616,38 грн., з урахуванням істотності цієї частки порівняно і середнім заробітком та інших обставин дійсної справи, суд вважає, що заявлені вимоги про відшкодування за час затримки розрахунку підлягають задоволенню на суму 500 грн.   

Згідно ст. 1167 ЦК України,  моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі  неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 237-1 КЗУпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗУпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення  або переведення, невиплати  належних йому грошових сум, виконання робіт  у небезпечних для життя  і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати  нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього  додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відмовляючи у задоволенні  вимог позивача  в  частині   стягнення   моральної  шкоди,  суд   виходить  з того,  що ОСОБА_1 не зміг надати суду будь яких доказів того, в  результаті  неправомірних дій відповідача він втратив нормальні життєві зв’язки і  це призвело до його моральних страждань.  

Відповідно до вимог  ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати по справі.  

На підставі ст.ст. 3, 43 Конституції України, ст.ст.  117, 237-1, 233  КЗУпП, ст.ст. 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 23.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст. 8,10,11,60, 61, 88, 212-215,223,294  ЦПК  України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»юридична адреса: м.Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відшкодування за затримку розрахунку при звільненні в сумі  500  грн.  

                 Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит»юридична адреса: м.Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, судовий  збір (УДК СУ у м.Ровеньки, МФО 804013, банк одержувача ГУДКУСУ у Луганській області, р/р 31211206700059, код одержувача 37953384, код ЄДРПО 05381432, ККД 22030001) у розмірі 214, 60 грн.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення  може бути оскаржене до  апеляційного   суду Луганської області  повністю або частково.

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                                         О.П. Жадан