КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2008                                                                                           № 36/173

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:           Царук І.О.

 За участю представників:

 від прокуратури: Рибалко Ю.В., дов. №602 вих. від 20.05.2008

від позивача: не з’явився

від відповідача : Хватова В.С., дов. б/н від 01.03.2008

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Адміністрація річкових портів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2008

 у справі № 36/173 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               ДП "Адміністрація річкових портів"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета-Зем"

 третя особа відповідача            

 за участю                     Дніпровської транспортної прокуратури міста Києва

 про                                                  визнання недійсним договору про спільну діяльність

 

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд суду передані позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” (далі – ДП „Адміністрація річкових портів”) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Планета -Зем” (далі – ТОВ „Компанія „Планета-Зем”) про визнання недійсним договору про спільну діяльність №74/01-09, укладеного 20.09.2007 ДП „Адміністрація річкових портів” та ТОВ „Компанія „Планета-Зем”.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, позивач посилався на те, що оспорюваний договір, який містить в собі елементи договору оренди, укладений з порушенням вимог чинного законодавства та, зокрема, без дотримання передбаченого статті 9 Закону України від 10.04.1992 №2269-XII „Про оренду державного та комунального майна” (далі – Закон про оренду) порядку укладення договору оренди, недодержання нотаріальної форми договору, передбаченої ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.03.2008 у задоволенні позову ДП „Адміністрація річкових портів” відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, укладеним з дотриманням вимог статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), а тому вимоги позивача щодо застосування до спірних правовідносин положень глави 58 ЦК України, якими регулюються відносини найму (оренди) та положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на невірну правову кваліфікацію відносин між сторонами справи, яка призвела до порушення господарським судом міста Києва норм матеріального права, зокрема, положень ст. ст. 3, 16, 92, 203, 215, 220, 628, 793 ЦК України, ст. 65 Господарського кодексу України (далі – ГК України), ст. ст. 5, 9 Закону про оренду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2008 було порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційного подання призначено на 13.05.2008.

У судове засідання 13.05.2008, крім представників сторін, з’явився  представник Дніпровської транспортної прокуратури  міста Києва та заявив клопотання про  вступ у справу Дніпровської транспортної прокуратури  міста Києва з метою захисту державних інтересів.

Частиною першою статті 29  Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України)  визначено, що прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також  подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Враховуючи вищезазначене, судовою колегією було допущено до участі у справі  представника  Дніпровської транспортної прокуратури  міста Києва та за клопотанням останнього  у судовому засіданні 13.05.2008, в порядку приписів статті 77 ГПК України, було оголошено перерву до 20.05.2008.

У судове засідання  20.05.2008 з’явилися представники прокуратури та відповідача, представник позивача у судове засідання не з’явився, а звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю з’явитися у судове засідання з причини відрядження до іншого міста.

Враховуючи, що  чинним законодавством явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов’язковою,  колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача, а тому клопотання позивача  визнано судовою колегією таким, що не підлягає задоволенню.

Представник прокуратури повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив  апеляційну скаргу позивача задовольнити повністю, визнати недійсним договір про спільну діяльність №74/01-09 від 20.09.2007, укладений між сторонами. Зокрема, представником прокуратури зазначено, що оспорюваний договір, який містить в собі елементи договору оренди, повинен був укладатись у відповідності до положень глави 58 ЦК України, якою регулюються відносини з договору найму (оренди), та норм Закону про оренду. Крім того, представник прокуратури наполягав на невідповідності оспорюваного договору принципам розумності та справедливості, передбаченим пунктом  6 статті 3 ЦК України.

Представник   відповідача повністю заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на  те, що обґрунтування,  викладені в апеляційній скарзі, детально було розглянуто місцевим господарським судом при розгляді справи по суті та судом першої інстанції було  зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним, а тому підстави для скасування рішення  господарського суду міста Києва від 31.03.2008 у даній справі відсутні.

         Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість  рішення місцевого господарського суду  у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до приписів  статті 621 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить  вимогам закону. Спільна діяльність може здійснюватися як на основі об'єднання вкладів учасників – у вигляді простого товариства, - так і без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність, який укладається у простій письмовій формі, повинен містити умови щодо порядку координації спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ; визначати правовий статус виділеного для спільної діяльності майна; порядок покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, які визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно зі статтею 1133 ЦК України, відповідно до якої вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

У відповідності до статті 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном (частина друга названої статті). Користування спільним майном учасників, згідно з частини третьої статті 1134 ЦК України здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду.

          Водночас, під договором найму (оренди) ЦК України розуміє договір, згідно з умовами якого одна сторона – наймодавець передає або зобов'язується передати іншій стороні – наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759).

          Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Так, відповідно до положень статей 5, 9 Закону про оренду, у випадку, якщо предметом оренди є нерухоме майно, що перебуває у державній власності та перевищує площу 200 кв. м., такий договір укладається лише з дозволу Фонду державного майна України або його регіональних відділень. Крім того, частиною другою статті 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

          Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2007 між сторонами укладено договір про спільну діяльність (договір простого товариства) №74/01-09 (далі-Договір).

          Відповідно до статті 1 Договору учасники зобов'язались з метою отримання прибутку спільно діяти без створення юридичної особи для експлуатації та обслуговування майна, переліченого в Додатку №1 (надалі - Об'єкти).

          Згідно з підпунктом  2.1. статті 2 („Вклади Учасників, їх оцінка та правовий режим використання”), склад, грошова оцінка майна та інша інформація про вклад ДП „Адміністрація річкових портів” та ТОВ „Компанія „Планета-Зем” визначені в Додатках №№1 та 2, що є невід'ємними частинами Договору. Графік внесення вкладів визначено у Додатку № 3.

          Відповідно до Додатку №1 до Договору, позивач в якості вкладу у спільну діяльність зобов'язався внести нерухоме майно, загальна оцінка якого відповідно до звіту оцінки майна становить 1882400,00 (один мільйон вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста)грн.          Згідно з Додатком №3, яким затверджено графік внесення вкладів за Договором, позивач ДП „Адміністрація річкових портів” зобов'язалось здійснити свій внесок у спільну діяльність у строк до 31.12.2007

          Відповідно до Додатку №2 до Договору вклад відповідача у спільну діяльність визначений в розмірі 1882400,00 (один мільйон вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста)грн., які ТОВ „Компанія „Планета-Зем” зобов'язалось внести у спільну діяльність у строк до 2013 року відповідно до графіку платежів, визначеного у Додатку №3 до Договору.

Відповідно до умов Договору, підтвердженням факту внесення вкладів сторін є узгоджені сторонами Договору акти приймання-передачі майна сторін та акти виконаних робіт. Так, зокрема, перерахування стороною (відповідачем) грошових коштів на розрахунковий рахунок спільної діяльності не може вважатись фактом внесення цією стороною вкладу у спільну діяльність без актів прийому-передачі виконаних робіт (підпункт  2.3. статті 2).

Умови Договору також передбачають, що нерухоме майно, яке вноситься позивачем, як вклад для здійснення спільної діяльності за даним Договором, передається в тимчасове володіння і користування учасників (підпункт 2.4. статті  2). Згідно з підпунктом  2.6. статті 2 Договору все майно, передане для ведення спільної діяльності, використовується лише в спільній діяльності.

Зазначеною статтею також встановлено, що користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою. Як визначено умовами підпункту 2.4. статті 2 Договору – тобто за спільною згодою сторін – нерухоме майно, що вноситься позивачем як вклад для здійснення спільної діяльності за Договором, передається у тимчасове володіння та користування учасників (позивача та відповідача).

          В силу частини 2 статті 1133 ЦК України грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. При цьому чинне законодавство не встановлює залежності дійсності договору про спільну діяльність від рівноцінності внесків учасників. З огляду на наведене та приймаючи до уваги, що згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, суд вважає необґрунтованою позицію позивача та  прокурора про порушення сторонами при укладенні Договору закріплених у пункті 6 статті 3 ЦК України принципів справедливості та розумності, яка ґрунтується виключно на тій обставині, що Договором визначений різний строк внесення вкладів учасників у спільну діяльність.

          Слід також  зазначити, що у відповідності до статті 1 Статуту позивача, ДП „Адміністрація річкових портів” є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (далі – Мінтрансзв'язку).

          За змістом Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, яким визначені правові основи управління об'єктами державної власності (далі – Закон про управління об'єктами державної власності), міністерства відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні (стаття 6).

          Як вбачається з матеріалів справи, листом від 20.09.2007 за вих.  №4244/08/14-07 Мінтрансзв'язку погодив позивачеві укладення Договору саме як договору про спільну діяльність.

          Відповідно до приписів статті 33 ГПК України обов’язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Положення зазначеної статті стосується і позивача, який в установленому законом порядку не довів необхідність застосування до оспорюваного договору положень глави 58 ЦК України, якими регулюються відносини найму (оренди) та положень Закону про оренду.

Позивач також не надав суду належних та допустимих у розумінні статті 34 ГПК України доказів на підтвердження того, що Договір зі сторони позивача підписаний не уповноваженою особою, а саме – виконуючим обов'язки начальника підприємства – Гондзою Є.О.

          Проте, як  вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 92 ЦК України, юридична особа, якою в силу ст. 62 Господарського кодексу України (далі – ГК України) є позивач, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

          Статутом позивача передбачено, що заступник начальника ДП „Адміністрація річкових портів”, який виконує обов'язки начальника у разі його відсутності призначається начальником підприємства за погодженням з органом управління майном, яким, відповідно до ст. 1 Статуту є Міністерство транспорту та зв'язку України (підпункт 6.6. статті 6).

          Згідно з довідкою з ЄДРПОУ №2328/07, виданою 07.02.2007, керівником ДП „Адміністрація річкових портів” є Кондратенко Л.С., яким 20.09.2007 видано наказ №41/а-к про призначення Гондзи Є.О. виконуючим обов'язки начальника ДП „Адміністрація річкових портів”. Отже, доводи позивача про підписання Договору не уповноваженою особою спростовуються матеріалами справи.

          В процесі розгляду справи судом також встановлено фактичне виконання сторонами Договору. Так, у відповідності до  вимог статті 1135 ЦК України, під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

          Як вбачається зі змісту підпунктів 3.1., 3.5., 3.7. статті 3 Договору, ведення спільних справ Учасників на весь термін дії Договору доручається відповідачу. ТОВ „Компанія „Планета-Зем” є уповноваженим представником ДП „Адміністрація річкових портів” при здійсненні спільної діяльності за Договором, виконує всі необхідні дії для досягнення мети Договору та відповідно до умов цього Договору. З метою ведення спільних справ щодо здійснення спільної діяльності за Договором ТОВ „Компанія „Планета-Зем” відкриває рахунки в банку, веде окремий бухгалтерський, податковий та статистичний облік результатів спільної діяльності, а також складає та подає відповідну звітність.

          Як вбачається з матеріалів справи,  05.12.2007 позивач видав на ім'я директора відповідача довіреність за №01/05-37Д на ведення передбаченої Договором спільної діяльності, зокрема, на право подання необхідних документів для відкриття поточного рахунку для ведення спільної діяльності, а також право розпорядчого підпису під час проведення операцій по цьому рахунку.

          У відповідності до довідки ДПІ Печерського р-ну м. Києва за №47107 від 27.11.2007 Договір взято на облік платника податків. В матеріалах справи також містяться докази, які підтверджують перерахування відповідачем на рахунок №2600301302659, відкритий в ТОВ „Укрпромбанк” в м. Києві на виконання п. 3.6. ст. 3 Договору 188240,00 (сто вісімдесят вісім тисяч двісті сорок)грн. у відповідності до графіку платежів, затвердженого Додатком №3 до Договору.

          Виконання відповідачем Договору та належне їх прийняття відповідачем підтверджується актом приймання-передачі виконаних відповідачем робіт, підписаним сторонами спору 28.12.2007, який згідно з підпунктом  2.3. статті 2 Договору є підтвердженням фактичного внесення Учасником вкладу у спільну діяльність.

Таким чином, вищезазначеним підтверджується, що  позивач в установленому законом та Договором порядку прийняв виконання Договору з боку відповідача.

          Відповідно до приписів статей 203, 215 ЦК України правочин може бути визнаним недійсним у разі невідповідності змісту правочину закону, відсутності у будь-якої сторони правочину належного обсягу цивільної дієздатності, невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, якщо правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проте, позивач не довів у встановленому законом  порядку, що Договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України та в силу ст. 215 ЦК України має бути визнаний недійсним, тому, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для  задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог пункту 4 статті 104 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду можуть бути невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.          

Оцінюючи вищенаведені обставини, судова колегія приходить до висновку, що оспорюваний Договір є договором про сумісну діяльність, укладеним у повній відповідності до вимог ст. 203 ЦК України, рішення господарського суду міста Києва відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається, в зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

         За таких обставин та керуючись ст.ст.  99, 101-106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 . Апеляційну скаргу Державного підприємства „Адміністрація річковихпортів” на рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 у справі №36/173  залишити без задоволення.

2.   Рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 у справі №36/173 залишити без змін.

3. Матеріали справи №36/173 повернути до господарського суду                      міста  Києва.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 26.05.08 (відправлено)