КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012                                                                                           № 9/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:            Кошіля В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі:                    Браславській А.В.

за участю представників:

від скаржника – Кононюк С.Т., Нудненко М.М.

від позивача – ОСОБА_4

від відповідача – не з’явилися

від третьої особи – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «ТАВРИКА» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент»

до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс»

про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року

за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

ОСОБА_6

до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс»

про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року, -

                                                        ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс» (далі - відповідач) про визнання недійсним протоколу Спостережної ради Товариства № 02-2008 від 19.02.2008 року з моменту його прийняття.

23.12.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнення позовних вимог, в яких позивач просить суд визнати недійсним рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс», оформленого протоколом від 19 лютого 2008 року № 02-2008, з моменту його прийняття.

26.12.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва ОСОБА_6 подано позовну заяву, в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, в якій останній просить суд залучити ОСОБА_6 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо спору у справу № 9/383 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс» та визнати недійсним рішення Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс», оформленого протоколом від 19 лютого 2008 року № 02-2008, з моменту його прийняття.

Позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6, суд прийняв до розгляду разом з первісно заявленими позовними вимогами в порядку ст. 26 ГПК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «ТАВРИКА» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року по справі № 9/383 в частині задоволення вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову третьої особи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, зокрема ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» та п. 40 Постанови № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року Публічному акціонерному товариству «Банк «ТАВРИКА» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено її до розгляду на 28.02.2012 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представників позивача, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні просять суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ТАВРИКА» без задоволення.

28.02.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву на 13.03.2012 року.

У судове засідання 13.03.2012 року з’явилися представники скаржника, позивача та третьої особи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляд апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, заслухавши думку скаржника, позивача та третьої особи, не знайшла підстав для його задоволення, з огляду на те, що чинним законодавством не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників скаржника, позивача та третьої особи встановив наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року, № 1576-XII зі змінами та доповненнями акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Згідно ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Частиною 2 ст. 87 Цивільного кодексу України встановлено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

19 лютого 2008 року Спостережна рада Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс» постановила наступні рішення, що оформлено протоколом засідання за №02-2008: 1. «Отримання кредиту у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) Євро в акціонерному комерційному банку «ТАВРИКА» на строк 3 (три) роки. 2. З метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору передати Акціонерному банку «ТАВРИКА» в заставу виробниче обладнання згідно додатку №1 до Протоколу №02-2008 від 19.02.2008 року, що належить Відкритому акціонерному товариству «Завод дитячого харчування «Салюс» на праві власності. 3. Надати необхідні повноваження директору Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс» для підписання всіх необхідних договорів, документів для отримання вище зазначеного кредиту та передачу в заставу виробничого обладнання».

У зв'язку з приведенням діяльності Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс» у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства», Відкрите акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс», що підтверджується статутом Товариства, затвердженого загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс» (протокол від 26.04.2011 року).

На виконання оскаржуваного рішення Спостережної ради відповідача, 06 березня 2008 року між Товариством та Акціонерним банком «ТАВРИКА» було укладено договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 25-08-КЛ, відповідно до якої Акціонерний банк «ТАВРИКА» відкрив Товариству невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом в сумі 700 000,00 (сімсот тисяч) Євро, терміном користування з 06 березня 2008 року по 04 вересня 2009 року. В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору 06 березня 2008 року між Товариством та Акціонерним банком «ТАВРИКА» було укладено договір застави обладнання, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та 26.03.2008 року було внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №6875400, тип обтяження: обладнання по виробництву дитячого харчування, яке належить Товариству на праві власності згідно Довідки від 11 березня 2008 року за №77, та яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Майорова, 2 оціночною вартістю 8 560 845,16 грн.

Згідно з п. 1.1 договору застави застава забезпечує вимоги відповідача, що випливають з кредитного договору зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним між позивачем та відповідачем, за умовами якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 700 000,00 Євро.

Відповідно до п. 1.3 договору застави предмет застави за домовленістю сторін було оцінено в 29 476 600,00 грн. Згідно з п. 3 договору застави предмет застави сторони за домовленістю оцінили в 54 896 444, 78 грн.

Пунктом 2.1.6 договору застави Акціонерний банк «ТАВРИКА» має право за рахунок предмета застави задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи кредит, проценти по кредиту, збитки, завдані прострочкою виконання, неустойкою, а також витрати на здійснення забезпеченою заставою вимоги. У випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави - реалізувати відповідно своє право відповідно до чинного законодавства.

Спір по справі за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс» про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року виник у звязку з тим, що на думку останнього Спостережна рада перевищила свої повноваження та компетенцію, оскільки повноваження щодо укладення угод (тим більше в розмірі 700 000,00 Євро) відноситься лише до компетенції Загальних зборів акціонерів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 з огляду на наступне.  

Статутом ВАТ «ЗДХ «Салюс» затвердженим рішенням Загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом від 31.08.2005 року №01-05 (що діяв на момент прийняття рішення Спостережної ради) було визначено повноваження Спостережної ради ВАТ «ЗДХ «Салюс».

Так п. 10.5.7. Статуту ВАТ «ЗДХ «Салюс» встановлено, що до компетенції Спостережної ради відноситься надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00 грн.

При цьому п. 9.2. Статуту ВАТ «ЗДХ «Салюс» встановлено, що до компетенції Загальних зборів акціонерів Товариства належить визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження планів та звітів про їх виконання, надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00 грн.

Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належать лише наступні повноваження: б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу в) обрання і відкликання членів наглядової ради; г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття
збитків; є) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

При цьому ст. 41 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що лише повноваження, передбачені пунктами «б», «в», «г», «д», «є», «ї», «й», належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Всі інші без виключення повноваження Загальних зборів можуть бути делеговані у встановленому законом порядку виконавчому органу акціонерного товариства, яким саме є «Спостережна рада» ВАТ «ЗДХ «Салюс» оскільки чинне законодавство України не містить застережень або заборон, щодо такого делегування.

Загальні збори ВАТ «ЗДХ «Салюс» своїм рішенням від 31.08.2005 року оформленим протоколом № 01-05 у відповідності до вимог чинного законодавства України делегували виконавчому органу «Спостережній раді» повноваження щодо надання згоди на укладення від імені Товариства кредитних договорів та договорів застави, відчуження основних засобів, надання згоди на укладення від імені Товариства угод, договорів, контрактів, ціна яких перевищує 100 000,00 грн., про що зазначили у п. 10.5.7. Статуту ВАТ «ЗДХ «Салюс».

Враховуючи вищевикладене Спостережна рада ВАТ «ЗДХ «Салюс» приймаючи рішення від 19.02.2008 року, діяла в межах своєї компетенції на підставі п.10.5.7. Статуту ВАТ «ЗДХ «Салюс», який не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Така позиція узгоджуються з позицією Пленуму Верховного Суду України викладеною у п. 40 Постанови № 13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» яким встановлено, що судам необхідно враховувати, що в пункті «і» частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Твердження представника ОСОБА_6 стосовно того, що згідно ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчим документом або законом, а отже рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймається більшістю не менш як ѕ голосів, якщо інше не встановленого законом колегією суддів до уваги не приймається, оскільки Спостережною радою приймалися рішення про отримання кредиту та з метою забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору передати АБ «Таврика» в заставу виробниче обладнання, а не приймалося рішення про відчуження майна.

Посилання представника ОСОБА_6 на те, що рішення Спостережної ради може оскаржити в судовому порядку лише акціонер товариства колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та з наведеного вище, прийняті рішення Спостережної ради зачіпають права та інтереси Публічного акціонерного товариства «Банк «ТАВРИКА» з огляду на те, що договір про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії № 25-08-КЛ та договір застави укладений між АБ «ТАВРИКА» та відповідачем та базуються на оспорюваному рішенні Спостережної ради.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс» про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року з урахування заяви про уточнення позовних вимог, які мотивовані порушенням Спостережної ради прав останнього як акціонера шляхом прийняття рішення, оформленого протоколом від 19 лютого 2008 року № 02-2008, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13  «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Вимоги акціонера (учасника) товариства про визнання недійсним рішення органу управління товариства не підлягають задоволенню, якщо на момент його прийняття позивач ще не набув права власності на акції чи частку в статутному капіталі товариства, оскільки його корпоративні права не могли бути порушеними (п. 19 Постанови).

Позивач заявив свої вимоги до відповідача з підстав порушення його прав як учасника товариства шляхом прийняття рішень, оформлених протоколом засідання за №02-2008 від 19.02.2008 року.

Проте, позивачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що на момент прийняття спірного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» було акціонером Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов подано за відсутності порушеного суб’єктивного права, а позивачем не доведено порушення його прав відповідачем.

Наведене згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент».

При таких обставинах справи, колегія суддів дійшла до висновку про часткове скасування рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс» про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6, а рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року про відмову у задоволенні позову з урахування заяви про уточнення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Крістал Ессет Менеджмент» залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги Публічним акціонерним товариством «Банк «ТАВРИКА» судом покладаються на підставі ст. 49 ГПК України на ОСОБА_6.

Керуючись ст.ст. 49, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу, Київський апеляційний господарський суд,-

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «ТАВРИКА» задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року скасувати частково в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування Салюс» про визнання недійсним рішення Спостережної ради від 19.02.2008 року та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6.

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2011 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 (04201,АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «ТАВРИКА» (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська,92-94, код ЄДРПОУ 19454139) 536,50 грн. (п’ятсот тридцять шість гривень 50 коп.) судового збору.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 9/383 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Моторний О.А.