Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 року           справа №2а-4053/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів  < Суддя учасник колегії > 

Ханової Р.Ф.,

                                                                                          Яковенка М.М.,

розглянула у письмовому провадженні апеляційну скаргу державного підприємства «Свердловантрацит» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі №2а-4053/10/1270 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) про відмову в розстроченні виконання судового рішення по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області до державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Харківська» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 1 301 861,26 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року стягнуто з державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Харківська (надалі підприємство, відповідач)  на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області (надалі відділення) заборгованість по страховим внескам в сумі 1 301 861,26 грн. (арк. справи 40-41)

13 жовтня 2011 року відповідач звернувся до суду с заявою про розстрочку виконання судового рішення посилаючись на складне фінансове становище, яке унеможливлює виконання судового рішення в повному обсязі (арк. справи 122-125).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року  у задоволенні заяви державного підприємства «Свердловантрацит» про розстрочення виконання постанови від 17 серпня 2010 року у справі № 2а-4053/10/1270 відмовлено з мотивів її безпідставності.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якої посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 21 жовтня 2011 року та постановити нову ухвалу про задоволення заяви боржника про розстрочення виконання судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків – це некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Зокрема, зі статтею 21 вказаного Закону вбачається, що у разі настання страхового випадку   Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті,  виплачуючи йому або особам,  які перебували  на його утриманні, страхові виплати.

Статтею 46 вказаного Закону визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить акумулювання страхових внесків, має автономну,  незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального   страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення.  

Колегія суддів зазначає, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності, про що зазначено преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року №1105-14 (надалі Закон України № 1105). Підприємство за своєю специфікою віднесене до особливого класу ризику.

Відповідно до статті 25 Закону України 1105 всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду, фінансування якого здійснюється зокрема за рахунок внесків роботодавців відповідно до статті 46 Закону України 1105.

Права та обов’язки роботодавця як страхувальника, яким є позивач у справі встановлені статтею 45 зазначеного закону, серед яких права на розстрочення страхових внесків не передбачено. Зазначені внески є  джерелом виплат на відшкодування шкоди, що для потерпілих осіб є як правило основним джерелом для існування, встановлення розстрочки даних виплат означає несвоєчасну виплату страхових виплат застрахованим особам (потерпілим), що унеможливлює розстрочку з огляду на заперечення фонду. Розстрочка внесків за своєю суттю є розстрочкою заробітної плати працюючим особам підприємства, і солідарна відповідальність Фонду не означає право окремих страхувальників на відстрочення сплати внесків.

Фінансова неспроможність роботодавця, щодо погашення суми заборгованості сама по собі не є підставою для надання розстрочки, можливість надання якої з урахуванням цільового призначення внесків існує з урахуванням економічних можливостей Фонду. За правилами частини 3 статті 46 Закону України 1105 внески роботодавців відносяться на валові витрати виробництва, що означає включення цих витрат до собівартості готової продукції, та розрахункової ціни.

Крім того, Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року, № 2464-VI встановлено, що у разі погашення до 1 січня 2011 року заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що виникла до 1 липня 2010 року, заборгованість із сплати фінансових санкцій (пені та штрафів) підлягає списанню. Таким чином, розстрочення усугубить економічне становище підприємства.

Жодних підстав для розстрочки спірної заборгованості вказаним законом не встановлено, на відміну від заборгованості із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 1 січня 2004 року, не погашеної станом на 1 січня 2011 року, з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 1 січня 2011 року.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відсутності підстав для надання розстрочення заявленої суми. Згідно приписів статті 263 КАС України відповідач (боржник) не довів обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Ухвала суду першої інстанції узгоджується з нормами процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 11, 99, 100, 106, 107, 160, 165, 181, 185, 187, 195, 195-1, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу державного підприємства «Свердловантрацит» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі №2а-4053/10/1270 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) про відмову в розстроченні виконання судового рішення по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області до державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Харківська» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 1 301 861,26 грн. - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2011 року у справі №2а-4053/10/1270 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) про відмову в розстроченні виконання судового рішення по справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області до державного підприємства «Свердловантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Харківська» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 1 301 861,26 грн. - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 28 листопада 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                       А.В. Гайдар

Судді:                                                         Р.Ф. Ханова

                                                                  М.М. Яковенко