ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2012 року                                                          Справа №  23/5005/15117/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          головуючий  –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,

секретар судового засідання –Шевченко Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1., довіреність від 29 червня 2010 року №2831-0;

від відповідача-1 –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача-2 –ОСОБА_2., довіреність від 27 лютого 2012 року б/н;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Саміт”, с.Райківщина Яготинського району Київської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2012 року у справі №23/5005/15117/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС”, м.Дніпропетровськ

     Приватного підприємства “Саміт”

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 95111,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2012 року у справі №23/5005/15117/2011 (суддя Бєлік В.Г.) позов ПАТ КБ “Приватбанк” (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) задоволено; стягнуто з ПП “Саміт” на користь позивача 8236,39 грн. простроченої заборгованості зі сплати відсотків, 1980,90 грн. пені; стягнуто солідарно з ПП “Саміт” та ТОВ “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС” на користь позивача 28600 грн. штрафу, 951,12 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення господарський суд виходив із неналежного виконання відповідачем-2 ПП “Саміт” зобов’язань за кредитною угодою від 14 лютого 2008 року №66-мікро-ку та договором про видачу траншу від 14 лютого 2008 року №66/1-мікро-ку, у зв’язку з чим з відповідача-2, з урахуванням заяви банку про зменшення позовних вимог від 10 січня 2012 року, стягнуто суму простроченої заборгованості зі сплати відсотків в сумі 8236,39 грн. та пені в сумі 1980,90 грн., а також солідарно стягнуто з відповідача-2 та відповідача-1 ТОВ “Верус”, як поручителя, штрафні санкції за порушення умов договору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач-2 –ПП “Саміт”, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ “Приватбанк”.

В апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає про: неправомірність розгляду судом справи без участі його представника та неповідомлення його про час та місце судового засідання; відсутність відносин між ним та ТОВ “Українське фінансове агентство “Верус”; про не надходження на адресу відповідача-2 від позивача претензії щодо надання тої чи іншої фінансової звітності, а також виконання вимог сплати суми кредиту та відсотків; сплив строків позовної давності за вимогами про стягнення неустойки. У поданих уточнення до апеляційної скарги також вказує про: добровільне погашення ним заборгованості за кредитом та відсотками за два місяці до винесення рішення; бездіяльність позивача, яка сприяла збільшенню розміру штрафів і пені, а також тяжкий фінансовий стан підприємства. Просить зменшити розмір штрафу з 28600 грн. до 500 грн., відмовити у стягненні 8236,39 грн. заборгованості зі сплати відсотків та пені у сумі 1980,90 грн.

Позивач –ПАТ КБ “Приватбанк”, проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду –без змін. У поданому відзиві зазначає про належне повідомлення відповідача-2 про час та місце судового засідання. Вказує також, що чинне законодавство не вимагає отримання згоди боржника на укладення договору поруки, оскільки договір поруки не створює прав та обов’язків для боржника та регулює відносини між кредитором та поручителем. Зазначає про порушення відповідачем-2 п.п.2.2.7, 2.2.8 договору щодо обов’язку інформувати банк про цільове використання кредиту та надання фінансової інформації. Також вказує, що нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання понад шість місяців встановлено кредитним договором та узгоджено клієнтом при його укладенні.

Відповідач-1 –ТОВ “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС” у відзиві на апеляційну скаргу з рішенням господарського суду погоджується в повному обсязі. Зазначає, що для укладення договору поруки чинне законодавство не вимагає отримання згоди боржника на його укладення та наявності відносин між поручителем та боржником. Вказує, що суд неодноразово викликав сторін в судові засідання впродовж всього строку розгляду справи. Просить розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

У зв’язку з неявкою в судове засідання відповідачів розгляд справи відкладався з 22 лютого 2012 року до 14 березня 2012 року, в судовому засіданні оголошувалася перерва з 14 березня 2012 року до 28 березня 2012 року.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

14 лютого 2008 року між ЗАТ  КБ “Приватбанк”, найменування якого в подальшому було змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, (банк), та відповідачем-2 –ПП “Саміт”  (позичальник) укладено кредитну угоду № 66-мікро-ку /а.с.34-37 т.1/, предметом якої є загальні умови та порядок надання банком, в межах Програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди складає 110000 грн. (п.1.2 кредитної угоди).

14 лютого 2008 року між позивачем (банк) та відповідачем-2 (позичальник) укладено договір про видачу траншу № 66/1-мікро-ку /а.с.38 т.1/, відповідно до умов якого банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п.1.2. кредитної угоди № 66-мікро–ку від 14 лютого 2008 року на строк та на умовах, передбачених даним договором та кредитною угодою, а позичальник зобов’язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити проценти на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором строки, а також виконати інші зобов’язання згідно даного договору та кредитної угоди № 66-мікро–ку від 14 лютого 2008 року в повному обсязі.

Сума Траншу кредиту складає 110000 грн. (п.1.2 договору). Строки повернення траншу кредиту, процентів та винагороди визначаються згідно графіка погашення кредиту, процентів та винагороди (додаток № 1 до даного договору) (п.1.3. договору).

На виконання умов кредитної угоди №66-мікро-ку банк надав відповідачу-1 кредит у розмірі 110000 грн., що підтверджується ордером-розпорядженням від 14 лютого 2008 року /а.с.41 т.1/.

Відповідно до п.4.1 договору про видачу траншу за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту згідно п.п.2.2.3, 2.3.3, 2.4.4, 4.10 Кредитної угоди, п.1.3, 4.1, 4.2. 4.3 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі 22 (двадцять дві) відсотки річних.

В п.4.3 договору обумовлено, при порушенні позичальником якого-небудь із зобов’язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3 цього договору, а також п.п.2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 Кредитної угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування траншем кредиту у розмірі 40 (сорок) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.   

В п.4.4 договору встановлено, що сплата процентів за користуванням кредитом, передбачених п.4.3 цього договору, здійснюється 15 числа кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.1.3 кредитної угоди строк повернення кредиту і окремих частин –траншей кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, процентів і винагород, які є невід’ємними додатками до договору про видачу траншу, але не пізніше 15 лютого 2010 року.

Як вбачається із матеріалів справи, позичальником зобов’язання зі своєчасного та повного погашення кредиту та сплати процентів належним чином виконані не були. Станом на дату звернення банком до суду існувала заборгованість з повернення кредиту в сумі 27702,25 грн. та зі сплати відсотків в сумі 26575,05 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, якi боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України).

Як передбачено п.6.1 кредитної угоди, за порушення позичальником будь-якого із зобов’язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п.п.2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.1, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 даної угоди, п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншів, а також графіком погашення кредиту, процентів та винагороди (додаток 1 до договорів про видачу Траншів), строків повернення кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3, 2.3.3 даної угоди, п.п.1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншів, а також графіком погашення кредиту, процентів та винагороди (додаток 1 до договорів про видачу траншів), винагороди передбаченої п.п.4.5, 4.6 даної угоди, а також п.п.4.5, 4.6 договорів про видачу траншів, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату щоденного нарахування.

При цьому, в п.6.4 кредитної угоди встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов’язання, передбаченої п.п.6.1, 6.2, 6.3 даної угоди, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов’язання повинно було бути виконано постачальником.

За несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів позивачем нараховано пеню за період з 24 червня 2008 року по 13 жовтня 2011 року в сумі 12233,87 грн.

В п.2.2.7 кредитної угоди закріплений обов’язок позичальника щоквартально, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію (баланс, форма 2, сумарні надходження на всі належні позичальнику рахунки за три останніх місяця, у розрізі кожного місяця, звіт про власний капітал, примітки до звітів у обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб’єктів господарської діяльності), а також іншу інформацію на вимогу банка, в тому числі про належні позичальнику на праві власності або повного господарського відання майна. Письмові документи від імені позичальника повинні бути підписані уповноваженими особами позичальника.

В п.2.2.8 кредитної угоди передбачений обов’язок позичальника інформувати банк про хід виконання даної угоди: цільовому використанні кредитних коштів по кожному траншу кредиту, з наданням відповідної документації; повідомляти банк про обставини, що свідчать про наявність прав і вимог третіх осіб на предмет застави протягом трьох днів з моменту, коли вказані обставини стали відомі позичальнику.

В п.6.2 кредитної угоди встановлено, що за порушення позичальником зобов’язань, передбачених п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.12, 8.1 даної угоди, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату оплати.

З посиланням на невиконання позичальником зобов’язань, передбачених п.2.2.7 кредитної угоди щодо надання позивачу фінансової інформації, позивачем нарахований штраф у розмірі 26400 грн., а за невиконання зобов’язань щодо інформування банку про хід виконання кредитної угоди нарахований штраф у розмірі 2200 грн.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою від 14 лютого 2008 року № 66-мікро-ку, 27 травня 2011 року відповідач-1 –ТОВ “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС” (поручитель) та позивач –ПАТ КБ “Приватбанк” (кредитор) уклали договір поруки № 17/05/11 /а.с.40 т.1/, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ПП “Саміт” всіх своїх обов’язків за кредитною угодою від 14 лютого 2008 року №66-мікро-ку.

Відповідно до п.п.2, 4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за кредитною угодою в тому ж розмірі, що і боржник включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитної угоді; за кредитною угодою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

31 жовтня 2011 року позивач ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути з ПП “Саміт” заборгованість   у   загальному   розмірі  66511,17 грн.,  яка  складалася з: 27702,25 грн. –заборгованість із простроченого кредиту, 26575,05 грн. –прострочена заборгованість зі сплати відсотків, 12233,87 грн. –пеня, а також просив стягнути солідарно з ПП “Саміт” та ТОВ “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС”, як поручителя, штраф у сумі 28600 грн.

Під час розгляду справи господарським судом, відповідачем-2 ПП “Саміт” у погашення заборгованості за кредитним договором платіжним дорученням від 18 листопада 2011 року № 84 сплачено банку 60000 грн. /а.с.135 т.1/.

10 січня 2012 року та 13 січня 2012 року позивачем до господарського суду подані заяви про зменшення позовних вимог, в яких, посилаючись на часткове погашення заборгованості та здійснений перерахунок, банк просив стягнути з відповідача-2 ПП “Саміт” заборгованість в розмірі 10217,29 грн. (з яких: прострочена заборгованість зі сплати відсотків –8236,39 грн., пеня –1980,90 грн.), а також стягнути солідарно з ПП “Саміт” та ТОВ “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС” 28600 грн. штрафу.

Господарським судом повністю задоволений позов з урахуванням вищевказаних заяв про зменшення позовних вимог.

З таким висновком господарського суду погодитись не можна.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням порушення відповідачем-2 ПП “Саміт” зобов’язань щодо повернення кредиту та сплати процентів позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості та неустойки.

Стосовно розміру стягнення судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Після пред’явлення позову відповідаче-2 у добровільному порядку в погашення заборгованості сплачено 60000 грн.

Як встановлено ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом п.4.8 кредитної угоди встановлено, що зобов’язання за даною угодою виконуються в наступній послідовності: 1) витрати банку, пов’язані з виконанням угоди (по заставі, витрати на оплату послуг адвокатів); 2) неустойка (штраф, пеня); 3) прострочена винагорода; 4) винагорода; 5) прострочені відсотки; 6) відсотки; 7) прострочений кредит; 8) кредит.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень закону та кредитної угоди, сплачена відповідачем-2 в погашення заборгованості за кредитним договором сума в розмірі 60000 грн. підлягала зарахуванню в погашення: в першу чергу –пені, нарахованої за прострочку виконання основного зобов’язання з повернення кредиту та сплати процентів в сумі 12233,87 грн., в другу чергу –в погашення заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 26575,05 грн., в третю чергу –в погашення заборгованості з повернення кредиту.

Першочергове ж погашення позивачем заборгованості із простроченого кредиту та пені та часткове погашення заборгованості по процентам не відповідає положенням п.4.8 кредитної угоди та ст.534 ЦК України і є безпідставним.

З урахуванням сплати відповідачем-2 60000 грн. непогашеною є частка заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 6511,17 грн., яка підлягає стягненню з відповідача-2 (60000 грн. –12333,87 грн. –26575,05 грн. –27702,25 грн. = /-/ 6511,17 грн.

Стосовно вимог позивача, наведених у заяві про зменшення позовних вимог від 13 січня 2012 року, про стягнення 1980,90 грн. пені, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Пеня у вказаній сумі була донарахована позивачем під час розгляду справи після часткового погашення заборгованості відповідачем-2.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов’язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Донарахування позивачем пені за наступний період є збільшенням позовних вимог. Проте, відповідної заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені позивачем не подавалося і судом першої інстанції не приймалося. Надання нового розрахунку заборгованості станом на 11 січня 2012 року до заяви про зменшення позовних вимог не можна визнати заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Крім цього, відповідно до розрахунку, наданого до заяви про зменшення позовних вимог від 13 січня 2012 року /а.с.84 т.1/, пеня в розмірі 1980,90 грн. нарахована позивачем від суми заборгованості за процентами, яка відповідно до п.4.8 кредитної угоди та ст.534 ЦК України з 18 листопада 2011 року є погашеною, у зв’язку з чим донарахування позивачем пені у вказаній сумі є безпідставним.

Також, судова колегія не погоджується з висновком господарського суду про задоволення у повному обсязі позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Відповідно до положень ч.3 ст.3 ст.509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства, та водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Позивачем пред’явлено до стягнення штраф у розмірі 26400 грн. за невиконання позичальником п.2.2.7 кредитної угоди щодо щоквартального надання банку фінансової інформації (балансу, звітів та ін.), а також штраф у розмірі 2200 грн. за невиконання п.2.2.8 кредитної угоди щодо інформування позивача про хід виконання кредитної угоди: цільове використання кредитних коштів по кожному траншу кредиту з наданням відповідної документації.

Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що ненадання позичальником фінансової інформації банку не спричинило позивачу будь-якої шкоди та не призвело до якихось негативних наслідків, банк мав можливість витребувати від позичальника необхідну йому інформацію самостійно. Що стосується ненадання інформації відносно цільового використання кожного траншу кредиту, то як вбачається із матеріалів справи, банком відповідачу-2 було надано лише один транш, мета його надання вказана в п.1.4 кредитної угоди та п.1.4 договору про надання траншу –на поповнення оборотних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 233 ГК України закріплено, що уразі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина ч.3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3 ст.83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Штраф в розмірі 26400 грн. нарахований позивачем виходячи із 2% від суми отриманого кредиту (110000 грн.) за 12 кварталів (з 14 лютого 2008 року по 14 лютого 2011 року), а штраф в сумі 2200 грн. нарахований позивачем у розмірі 2% від суми кредиту.

Враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача-2, а також те, що допущені позичальником порушення є незначними, вони не спричинили банку будь-яких збитків, а характер порушень, їх наслідки та розмір пред’явлених до стягнення штрафних санкцій не є співрозмірними, судова колегія приходить до висновку про наявність виняткових підстав для зменшення штрафу до 10 % від пред’явлених до стягнення сум, відповідно у розмірі 2640 грн. та 220 грн., а всього –2860 грн.

Штраф, з урахуванням позовних вимог, підлягає солідарному стягненню з ПП “Саміт” та поручителя ТОВ “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС”.

На підставі вищевикладеного рішення господарського суду, у зв’язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача-2, внаслідок неправомірних дій якого виник спір.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Саміт” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2012 року у справі №23/5005/15117/2011 скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” задовольнити  частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Саміт” на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” заборгованість із простроченого кредиту в розмірі 6511,17 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 951,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства “Саміт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агентство “ВЕРУС” на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” штраф в розмірі 2860 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Головуючий                                                                                   О.В.Голяшкін

Судді                                                                                               В.Ф.Мороз

                                                                                                     І.М.Науменко