Справа №2-2131 Головуючий у суді у 1 інстанції - Князєв
Номер провадження 22-ц/1890/775/12 Суддя-доповідач - Маслов
Категорія - 48
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Маслова В. О.,
суддів - Криворотенка В. І., Сибільової Л. О.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду у м. Суми цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
в с т а н о в и л а :
18 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом. Зазначала, що 03 жовтня 2003 року сторони уклали шлюб, який було розірвано 20 січня 2009 року. Від цього шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на вихованні і утриманні позивачки. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2010 року з ОСОБА_2 було стягнуто на її користь аліменти, починаючи з 17 квітня 2009 року на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 450 грн. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття. В наслідок того, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, за період з квітня 2009 року до серпня 2011 року, з його вини утворилась заборгованість по сплаті аліментів на суму понад 12000 грн.
Посилаючись на вказані обставини позивачка, уточнивши свої вимоги, просила суд стягнути неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 53352 грн. 50 коп.
Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 25275 грн. 60 коп. за період з 14 червня 2010 р. до 01 серпня 2011 р.
Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального права, поверхове дослідження обставин справи, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Апелянтка зазначає, що місцевий суд безпідставно дійшов висновку стосовно строків стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів. Вона розраховує неустойку за період з 17 квітня 2009 року по 01 серпня 2011 року і за її розрахунками неустойка складає 110934 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, поверхове дослідження обставин справи просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 При цьому вказує на відсутність заборгованості по аліментам, на невірний математичний розрахунок заборгованості проведений місцевим судом. За його розрахунками розмір неустойки у періоді з 14 червня 2010 року по 01 серпня 2011 року повинен скласти 1960 грн. 35 коп.
Заслухавши пояснення позивача і її представника, відповідача і його представника, які підтримали свої скарги, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову і апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, з 03 жовтня 2003 року сторони перебували у шлюбі, який 05 травня 2009 року був припинений, що також підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, копія якого є на а.с. 6.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження на а. с. 5.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 03 червня 2010 року, яке набрало законної сили, з відповідача стягнуто на користь позивачки аліменти з 17 квітня 2009 року на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 450 грн. щомісяця, до досягнення дитиною повноліття , що підтверджується копією рішення на а. с. 4.
Згідно довідок Відділу ДВС Сумського міського управління юстиції від 12 січня 2011 р. та від 01 вересня 2011 р., заборгованість ОСОБА_2 по аліментам на утримання сина за період з квітня 2009 року по серпень 2011 року включно становить 12810 грн. (а. с. 11, 50).
Як вбачається з довідок Державної податкової адміністрації у Сумській області, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємць з 30 січня 2003 року та згідно звітів платника єдиного податку обсяг його виручки за 2011 та 2010 роки відповідно склав 32800 грн. та 47000 грн., згідно поданих до ДПІ в м. Суми декларацій – валовий дохід за 2009 та 2008 роки відповідно склав 13900 грн. та 34000 грн. (а.с. 25, 60).
Частиною 1 ст. 196 СК України встановлено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Колегія суддів знаходить, що частково задовольняючи позов суд першої інстанції правильно визначився з періодом, за який підлягає нарахуванню неустойка – це з дня набрання законної сили рішення місцевого суду про стягнення аліментів, тобто з 14 червня 2010 року і по 01 серпня 2011 року, як про це заявлений позов. Доводи позивачки про нарахування неустойки з дня стягнення аліментів, тобто з 01 квітня 2009 року, колегія суддів знаходить необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки до набрання законної сили рішення суду від 03 червня 2010 року у відповідача ще не було закріпленого у рішенні суду обов’язку по сплаті аліментів.
Правильно визначивши період, за який підлягає нарахуванню неустойка, суд першої інстанції обрав неправильний спосіб її нарахування, який не ґрунтується на ст. 196 СК України. Суд першої інстанції не урахував тих обставин, що аліментні платежі є щомісячними платежами, а тому неустойка повинна визначатися і нараховуватися в залежності від кількості днів прострочення платежу за кожен місяць окремо, а не від загальної суми заборгованості по аліментам, як це зробив місцевий суд.
Колегія суддів вважає правильною методику розрахунків, яка наведена позивачкою у додатковій позовній заяві на а.с. 51 і стосується періоду з 01 січня по 01 серпня 2011 року. Сума неустойки за цей період склала 3665 грн. 50 коп., у тому числі
за січень 954 грн. (212 днів*4 грн. 50 коп.),
за лютий 814 грн. 50 коп. (181 день*4 грн. 50 коп.),
за березень 688 грн. 50 коп (153 дні*4 грн. 50 коп.),
за квітень 549 грн. (122 дні*4 грн. 50 коп.),
за травень 414 грн. (92 дні*4 грн. 50 коп.),
за червень 106 грн. (61 день*4 грн. 50 коп.),
за липень 139 грн. 50 коп. (31 день*4 грн. 50 коп.).
За період з 14 червня по 31 грудня 2010 року неустойка склала 10462 грн. 45 коп., у тому числі
за грудень 1093 грн. 45 коп. (243 дні*4 грн. 50 коп.),
за листопад 1228 грн. 50 коп. (273 дні*4 грн. 50 коп.),
за жовтень 1368 грн. (304 дні*4 грн. 50 коп.),
за вересень 1503 грн. (334 дні*4 грн. 50 коп.),
за серпень 1642 грн. 50 коп. (365 днів*4 грн. 50 коп.),
за липень 1777 грн. 50 коп. (395 днів*4 грн. 50 коп.),
за 17 днів червня 1849 грн. 50 коп. (412 днів*4 грн. 50 коп.),
Всього за період з 14 червня 2010 року по 01 серпня 2011 року неустойка склала 14127 грн. 50 коп. Саме в цьому розмірі вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки. Підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів не вбачає.
Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню в частині зменшення розміру неустойки. Що стосується доводів його апеляційної скарги про незнання ним того, що виконавчий лист про стягнення аліментів знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі, про плату аліментів добровільно, про викрадення у нього квитанцій про добровільний перерахунок аліментів нічим об’єктивно не підтверджуються, не визначається позивачкою і не впливає на суть спору у даній справі.
З довідки державного виконавця відділу ДВС Сумського МУЮ, яка є на а.с. 50, вбачається, що заборгованість відповідача по аліментам складає на 01 вересня 2011 року 12810 грн. Копії квитанцій, які додані відповідачем до апеляційної скарги про перекази грошей, не стосуються періоду нарахування неустойки.
Заборгованість по аліментам відповідач почав погашати тільки з вересня 2011 року, як пояснила позивачка. Розрахунки відповідача в апеляційній скарзі щодо неустойки, згідно з якими вона складає тільки 1960 грн. 35 коп., колегія суддів знаходить такими, які не ґрунтуються на ч. 1 ст. 196 СК України. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині колегія суддів не вбачає, так саме, як і апеляційної скарги позивачки, згідно з розрахунками якої неустойка складає 110934 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 лютого 2012 року в даній справі змінити.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, 1977 року народження, мешканця АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 14 127 (чотирнадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 95 (дев’яносто п’ять) коп. неустойки за прострочення сплати аліментів з 14 червня 2010 року по 01 серпня 2011 року.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, 1977 року народження, мешканця АДРЕСА_1, 141 (сто сорок одну) грн. судового збору на користь держави.
Рішення набрало законної сили, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -