Справа 22ц-2409 /12 Головуючий у 1 інстанції Нестеренко Є.В.
Категорія 32 Доповідач Биліна Т.І.
_____________________________________________________________________________




Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України

19 березня 2012 року Апеляційний суд Донецької області в складі
головуючої: Лоленко А.В.
суддів: Дундар І.О., Биліни Т.І.
при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства „Селидіввугілля» на рішення Шахтарського міського суду Донецької області від 02.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Селидіввугілля» про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля» про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 вказав, що він працюючи на шахті «Росія» ДП «Селидіввугілля» отримав професійне захворювання, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання від 15.06.1994 року, висновком МСЕК від 19.02.2008 року йому встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 40%. Професійне захворювання виникло через незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, що є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки він відчуває моральні страждання, у нього втрачені нормальні життєві зв’язки та виникла необхідність в додаткових зусиллях для організації свого життя. Моральну шкоду він оцінює в 20000грн.

Рішенням Шахтарського міського суду Донецької області від 02.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з Державного підприємства „Селидіввугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 10000грн.

В апеляційній скарзі Державне підприємство „Селидіввугілля» просить скасувати рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи(позивач 05.03.2012 року особисто, відповідач електронним повідомленням від 14.03.2012 року) у судове засідання не з’явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу висновком МСЕК від 19.02.2008 року була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40 % у зв’язку з професійним захворюванням на виробництві (а.с.8).

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки первинно позивачу була встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 40% висновком МСЕК від 04.08.1995 року.

Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли в 1995 році, тобто на них розповсюджується дія ЦК України в редакції (1963р), та нормативні акти цивільного законодавства, які регулюють відносини, що виникли в період їх дії.
За положеннями ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють правовідносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Виходячи з наведеного правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем регулюються положеннями Закону України «Про охорону праці» (в редакції, яка діяла у 1995 році) та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472, (в редакції, яка діяла у 1995 році).

Відповідно зі ст.12 Закону України «Про охорону праці» (в редакції, яка діяла у 1995 році) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року N 472, (в редакції, яка діяла у 1995 році) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Як роз’яснює Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я. Однак не вірно застосував положення матеріального права, які діяли на момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, та визначив розмір відшкодування, в наслідок зазначеного апеляційний суд вважає необхідним рішення суду скасувати та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 3000 грн.
Керуючись ст.ст.303-316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Селидіввугілля» задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міського суду Донецької області від 02.11.2011 року скасувати.
Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий :
Судді: