АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової А.М.,
суддів – Левенця Б.Б., Гірняк Л.А.,
при секретарі – Чебан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Київський РВ ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та визнання права користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2010 року ,-
встановила:
14.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, третя особа Київський РВ ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області та просив постановити рішення, згідно якого визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняти їх з реєстраційного обліку, визнавши за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з листопада 2008р. він мешкає за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору піднайму, укладеного з основним наймачем ОСОБА_3. за згодою ОСОБА_2 Разом з позивачем мешкає його дружина ОСОБА_4 та їх син ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 є основним наймачем вищезазначеної квартири на підставі ордера. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дозволили позивачу мешкати по спірній адресі, оскільки протягом знайомства ставилися до нього, як до члена сім'ї, а також у зв'язку з тим, що вони не користуються спірною квартирою та виїжджають на постійне проживання за межі України. На протязі усього часу, позивач сплачував комунальні платежі, виконував поточні капітальні ремонти, як користувач зазначеної квартири, а тому має право на житло.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені були належним чином у порядку, передбаченому ст.ст.74. 76, 77 ЦПК України.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
ОСОБА_5, який діє в інтересах відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов визнав, посилаючись на те, що відповідачі, дійсно, не проживають по спірній адресі з листопада 2008 року та не мають наміру повертатись до м. Одеси.
____________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції – Куриленко О.М. Справа № 22ц-1925/2011р Суддя - доповідач- Кварталова А.М. Категорія: ЦП-44
Представник третьої особи Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволені частково.
Суд визнав ОСОБА_3,ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2.
Визнав за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що висновки суду не відповідають обставинам справи. При цьому зазначає, що суд вирішив питання про права та обов’язки Київської районної адміністрації Одеської міської ради , яка не була залучена до участі у справі. Позивач не має право на вищевказане житлове приміщення, оскільки до членів сім’ї наймача не належить, разом з відповідачем за спірною адресою не мешкав, не вів сумісного господарства та, що договір піднайму, наданий позивачем не погоджений з наймодавцем - Київською районною державною адміністрацією.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 підтримали заперечення та просили скаргу відхилити.
Представник ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_8 просив скаргу відхилити, заперечення позивача та його представника підтримав в повному обсязі.
Апелянт до суду не прибув, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином , про що у справі є докази. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково про визнання ОСОБА_3, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням та визнання за ОСОБА_1 право на користування житловим приміщенням, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 65,71,72 ЖК України виходив з того, що відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 необхідно визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1, оскільки відповідачі відсутні у спірному житловому приміщенні понад шести місяців без поважних причин, а позивач ОСОБА_1 вселився в житлове приміщення, як член сім’ї на підставі ст.65 ЖК України, уклав договір піднайму, сплачує комунальні послуги, а тому позивач має право на спірне житлове приміщення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до обмінного ордеру на житлове приміщення №4109, виданого 08.06.1990р. бюро обміну житловими приміщеннями виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі рішення бюро обміну від 06.06.1990р. за № 23 ОСОБА_3 в порядку обміну було надане житлове приміщення, розташоване за адресою м, Одеса, АДРЕСА_3(а.с.6). Згідно довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 11.10.2010р. № 2206 відповідач ОСОБА_3 зареєстрований по вказаній адресі з 11.07.1990р., а ОСОБА_2 зареєстрована по вказаній адресі з 21.07.1993 року (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно мешкає по спірній адресі, що підтверджується актом, завіреним головою КП ЖСК «Вузівський» від 27.09.2010 року ( а.с.8).
Відповідно до договору піднайму житлового приміщення від 15.11.2008р., укладеного між позивачем та відповідачами, ОСОБА_3, як основний наймодавець спірного житла, надає піднаймачу та членам його родини в тимчасове користування житло, яке складається з двох житлових кімнат, загальною площею 51,4 кв.м., житловою 31,4 кв.м. Відповідно до п. 1.2. договору житлове приміщення надається в піднайм по зазначеному договору з погодження усіх членів сім’ї наймача, зареєстрованих за спірною адресою ( а.с. 10-11).
В суді першої інстанції позивач посилався на те, що, відповідачі дозволили йому з родиною мешкати у спірній квартирі, оскільки у них були дуже дружні стосунки.
Представник відповідачів ОСОБА_5, посилався на те, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає можливим визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням. Позивач набув право користування спірною квартирою, так як вже майже два роки проживає у ній, здійснюючи поточний ремонт та сплачуючи необхідні комунальні платежі.
Згідно ст.5 ЖК України, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад(житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств(відомчий житловий фонд).
За змістом ст.30 ЖК України державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюються місцевими Радами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.85р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» встановлено, що у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання, згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.
Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, створена у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та діє на підставі «Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради», затвердженим рішенням Одеської міської ради №4943-У від 22.01.2010р.
У відповідності до положень ст.30 Житлового кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відносяться делеговані повноваження по здійсненню обліку, відповідно до закону житлового фонду, контролю за його використанням, інші повноваження в сфері обліку та розподілу житла.
Вказані повноваження знайшли відображення у п. п. 3.2.4., 3.2.6. Положення, відповідно до яких районна адміністрація виконує функції уповноваженого органу власника житлового фонду, вирішує питання переоформлення особистих рахунків на житло, вирішує питання внесення змін до договорів найму жилих приміщень та їх бронювання, здійснює облік житлового фонду та контроль за його використанням.
Оскаржуваним рішенням суд визнав ОСОБА_3, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням та визнав за ОСОБА_1 право користування ним, змінивши договір найму спірного житлового приміщення без залучення Київської районної адміністрації Одеської міської ради до участі у справі, згода якої у даному випадку є обов'язковою, відповідно до вимог ст. 103 Житлового кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що спірне житлове приміщення находиться у користуванні відповідачів та ними не приватизовано.
Київська районна адміністрація Одеської міської ради є наймодавцем житлового фонду належного до комунальної власності та розташованого на території району.
Вирішення питання про визнання такими, що втратили право користування відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнання права користування житловим приміщенням за ОСОБА_1 безпосередньо впливає на права та обов'язки Київської районної адміністрації Одеської міської ради.
Відповідно до ст. 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї , які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Відповідно до ст. 91 ЖК наймач, жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановленими цим Кодексом. Договір піднайму укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією у житлово-експлуатаційній організації.
Особи, що вселилися в жиле приміщення, як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Однак до правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачами наведена норма застосована не може бути, оскільки судом встановлено, що позивач до членів сім'ї наймача не належить, разом з відповідачами за спірною адресою не мешкав, не вів сумісного господарства тощо.
Сам позивач у позовній заяві також вказує, що мешкає у житловому приміщенні на підставі договору піднайму від 15 листопада 2008 року строком дії до 2012 року, як єдину підставу для вселення та подальшого використання квартири.
Однак, вищенаведений договір не було погоджено із наймодавцем - Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, та не було зареєстровано.
Судом визнано наймачів такими, що втратили право користування, тобто фактично припинено договір найму з ОСОБА_2, ОСОБА_3, що має наслідком припинення дії договору найму без участі Київської районної адміністрації Одеської міської ради.
Відповідно до ст. 99 ЖК України піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають, незалежно від тривалості проживання. У разі припинення дії договору найму жилого приміщення одночасно припиняється і дія договору піднайму. Піднаймач і члени його сім'ї, а також тимчасові жильці зобов'язані негайно звільнити займане жиле приміщення. Виселення проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно вимог ст.99 ЖК України, родина ОСОБА_1 набула статус тимчасових жильців за своїм правовим статусом , вони є тимчасовими мешканцями.
Таким чином, на підставі ст. 99 ЖК України, піднаймачі та тимчасові мешканці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають, незалежно від тривалості проживання.
Суд, прийнявши до уваги договір піднайму - як право на житло, не врахував положення ст. 99 ЖК України, згідно яких піднаймачі і тимчасові жильці самостійного права на займане жиле приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання.
Як встановлено в суді апеляційної інстанції , згідно довідки від 15.11.2010 р. № 2475 у спірній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_3, а також за рішенням суду від 25 жовтня 2010 року, зареєстрований по вказаній адресі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. з 12.11.2011р.
Тобто, позивач ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні не був зареєстрований взагалі, як член сім’ї відповідачів, а реєстрація його проведена з 12.11.2011р. за рішенням суду, яке оскаржується Київської районної адміністрацією Одеської міської ради, а тому посилання суду на вимоги ст. 65 ЖК України є безпідставні, оскільки на дані правовідносини сторін ст.65 ЖК України не розповсюджується.
Позивач не надав суду доказів, як в суді першої так і в апеляційної інстанції, що він був зареєстрований у зазначеному житловому приміщенні за згодою відповідачів до звернення до суду.
Факт реєстрації позивача у вищевказаній квартирі на підставі оскарженого рішення суду не є підставою для набуття за ним права на спірне житлове приміщення, оскільки рішення суду не може бути завуальованою формою вирішення питання щодо визнання права на житлову площу за тимчасовими мешканцями.
Доводи позивача про те, що з ОСОБА_2 він перебував у сімейних стосунках, а тому за її згодою має право на житло, є безпідставні та не підтверджено відповідними допустимими доказами.
Доводи позивача про його право на спірну квартиру з застосуванням положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є необґрунтованими , оскільки вищевказаний Закон не регламентує правовідносини з питань укладання, виконання договорів найму житлових приміщень.
Доводи позивача про те, що вони тривалий час мешкають в квартирі, сплачують комунальні послуги, в зв’язку з чим мають право на спірне житло, є необґрунтованими, оскільки сама оплата комунальних послуг протягом тривалого часу не є підставою для задоволення позову та визнання за позивачами права на спірну квартиру.
Виходячи з наведеного, задоволення вимог позивачів про визнання права на житло не ґрунтується на законі.
Враховуючи те, що по справі немає потреби в збиранні нових доказів і, що взаємовідносини сторін судом першої інстанції з’ясовані повністю, але суд неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, відповідно до вимог п.4,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, вважає необхідним скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову позивача в повному обсязі.
Враховуючи те, що Київська районна адміністрація Одеської міської ради при подачі апеляційної скарги не сплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в апеляційному суді в сумі 37 грн., колегія суддів, вважає за необхідним стягнути з них витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 37 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п..п. 3,4, 314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 25 жовтня 2010 року скасувати, постановити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Київський РВ ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та визнання права користування житловим приміщенням – відмовити.
Стягнути з Київської районної адміністрації Одеської міської ради на користь держави витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді апеляційної інстанції кошти в 37(тридцять сім грн.)
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили
Судді апеляційного суду Одеської області А.М.Кварталова
Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк