АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Варикаші О.Д.
– Ступакова О.А.
при секретарі – Букаровій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ВАТ «Державний ощадбанк України», ОСОБА_3 про визнання недійсними договору іпотеки нерухомого майна, договорів відновлюваної та невідновлюваної кредитної лінії, за апеляційною скаргою представника ВАТ „Ощадбанк” Дьоми Л.В. на рішення Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року, -
встановила:
Позивачка звернулась до суду з цим позовом, уточнивши позовні вимоги просила постановити судове рішення, яким визнати недійсними: - договір іпотеки нерухомого майна, укладений 19 грудня 2007 року між ВАТ «Державний Ощадбанк України» і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 по реєстру за № 10427; - договір відновлюваної кредитної лінії № 38 від 18 грудня 2007 року та договір не відновлюваної кредитної лінії № 39 від 18 грудня 2007 року, укладені між ВАТ «Державний Ощадбанк України» і селянським (фермерським) господарством «Статус» в особі голови господарства ОСОБА_3
Позивачка посилалася на те, що вона перебуває з відповідачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу вони мають сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 договору іпотеки за зазначеним іпотечним договором є нерухоме майно - домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1, яке належить їй та відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, син ОСОБА_8 проживає в цьому будинку з часу народження по теперішній час, іншого житла не має. Під час укладення договору іпотеки нерухомого майна відповідачами не була отримана згода органу опіки та піклування на укладення такого договору, який впливає на житлові права її неповнолітнього сина ОСОБА_8. Перед укладенням договору іпотеки нерухомого майна її чоловік ОСОБА_3 запевнив її, що в іпотеку буде переданий лише магазин літера Б, який знаходиться поряд з житловим будинком. Тому вона, надаючи згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, була впевнена, що в іпотеку передається лише магазин літера Б, а житловий будинок не буде предметом іпотеки. Таким чином згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме житлового будинку, в якому проживає вона та її неповнолітній син ОСОБА_8, вона надала під впливом помилки. Позивачка також
___________________________________
Головуючий у першій інстанції Тимошенко І.В. Справа № 22ц-2178/2011р.
Доповідач – Станкевич В.А. Категорія: ЦП 27
вважала, що одночасно з визнанням недійсним договору іпотеки нерухомого майна підлягають визнанню недійсними і договори відновлюваної та невідновлюваної кредитної лінії № 38 і № 39 від 18 грудня 2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за якими був укладений іпотечний договір.
Відповідач - ВАТ «Державний Ощадбанк України» позов не визнав, посилаючись на те, що договір іпотеки нерухомого майна від 19 грудня 2007 року, який оспорює позивачка, був посвідчений нотаріально з дотриманням всіх вимог діючого законодавства. При цьому позивачка ОСОБА_2 у встановленому порядку надала нотаріально посвідчену згоду на передачу в іпотеку нерухомого майна, а саме домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1.
Під час укладення іпотечного договору відповідачем ОСОБА_3 була надана довідка, видана виконавчим комітетом Болградської міської ради, згідно якої в зазначеному будинку крім ОСОБА_3 ніхто не зареєстрований і не проживає. Оскільки під час укладення іпотечного договору в зазначеному житловому будинку неповнолітній син сторін ОСОБА_8 не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, не було необхідності отримувати попередню згоду органу опіки та піклування на передачу вказаного житлового будинку в іпотеку. Вимоги позивачки про визнання недійсними договорів відновлюваної та невідновлюваної кредитної лінії від 18 грудня 2007 року взагалі є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав в повному обсязі.
Третя особа на боці відповідача - приватний нотаріус Болградського районного натаріального округу ОСОБА_5 позов не визнала, посилаючись на те, що посвідчений нею договір іпотеки нерухомого майна, укладений між ВАТ «Державний Ощадбанк України» і ОСОБА_3 по реєстру за № 10427 відповідає вимогам діючого законодавства.
Представник органу опіки та піклування Сарсаков В.Д. з врахуванням інтересів та житлових прав неповнолітнього ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 вважав необхідним договір іпотеки нерухомого майна визнати недійсним.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволений частково .
Визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна, укладений 19 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Державний Ощадбанк України» та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 по реєстру за № 10427 щодо передачі ОСОБА_3 в іпотеку відкритому акціонерному товариству Державний Ощадбанк України» нерухомого майна: двоповерхового домоволодіння, що укладається з житлового будинку літера А-2, поверхового магазину літера Б, сараїв літера В,Г, навісу літера Д, вбиральні літера Е, дворових споруд № 1-5 загальною площею 260,7 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позову відмовити.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 грудня 2007 року між ВАТ «Державний Ощадбанк України» і селянським фермерським господарством «Статус» в особі голови господарства ОСОБА_3 (який є відповідачем в справі) були укладені: договір відновлюваної кредитної лінії № 38 та договір невідновлюваної кредитної лінії № 39, відповідно до умов яких селянське (фермерське)
господарство «Статус» в особі відповідача ОСОБА_3 отримало кредитні кошти в загальній сумі 350000 грн. (а.с.49-66).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19 грудня 2007 року між ВАТ «Державний Ощадбанк України» і відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу ОСОБА_5 по реєстру за № 10427. Предметом іпотеки за цим договором є двоповерхове домоволодіння, що складається з житлового будинку літера А-2, поверхового магазину літера Б, сараїв літера В,Г, навісу літера Д, вбиральні літера Е , дворових споруд № 1-5 , загальною площею 260,7 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 (а.с. 9-14).
Згідно свідоцтва про шлюб позивачка ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі, шлюб був зареєстрований 18 серпня 1995 року відділом РАЦС Болградського районного управління юстиції Одеської області (а.с. 17).
Відповідно до свідоцтва про народження сторони мають сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).
Після реєстрації шлюбу позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1. В цьому ж будинку з часу народження постійно проживає син сторін ОСОБА_8. Ці обставини підтверджуються копією домової книги на домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 116-118), довідкою виконкому Болградської міської ради № 3558 від 10 грудня 2010 року (а.с.119), довідкою дитячої консультації Болградської центральної районної лікарні № 18 від 8 грудня 2010 року де зазначено, що неповнолітній ОСОБА_8 з часу свого народження знаходиться під наглядом дитячою консультацією за адресою свого постійного проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 120), поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11. які підтвердили факт постійного проживання неповнолітнього ОСОБА_8 за вказаною адресою.
Згідно ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України , Конвенцією про права дитини , іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.
У відповідності до ст. 3 Конвенції „Про права дитини” від 20 листопада 1989 року, підписаної Україною 21.02.1990 року та ратифікованою Постановою Верховною Радою України 27.02.1991 року № 789-Х11, яка набрала чинності в Україні 27.09.1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст. 17 ч. З Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори , які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Зазначені положення закріпленні також у ст.ст. 64, 156 ЖК України.
Одним із правочинів, які не можуть вчиняти батьки без дозволу органів опіки і піклування, відповідно до ст. 117 СК України є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься і право користування жилим приміщенням.
Згідно ст. 12 Закону України « Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей . Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна , право власності на яке або право користування яким мають діти , потрібна попередня згода органів опіки та піклування .
На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що для отримання будь - яких кредитів, забезпеченням яких виступає іпотека нерухомого майна - житлового приміщення для громадян, які мають неповнолітніх дітей, обов'язковим є отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування. Такий дозвіл при укладенні договору іпотеки нерухомого майна, який оспорює позивачка, отримано не було.
Факт, що відповідач ОСОБА_3 має неповнолітню дитину на момент укладення іпотечного договору був достовірно відомим, оскільки неповнолітній ОСОБА_8 вписаний в паспорт відповідача ОСОБА_3 (а.с. 19-20).
Згідно ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх , неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. І ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до висновку Болградського районного органу опіки та піклування від 24 вересня 2010 року договір іпотеки нерухомого майна від 19 грудня 2007 року, укладений між ВАТ «Державний Ощадбанк України» і відповідачем ОСОБА_3, суперечить вимогам ст. 203 ч. 6 ЦК України, при розгляді судом цієї справи необхідно забезпечити дотримання житлових прав неповнолітньої дитини - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.98).
З викладених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що договір іпотеки нерухомого майна від 19 грудня 2007 року необхідно визнати недійсним.
Що стосується стверджень апелянта про те, що неповнолітній син сторін ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не був зареєстрований в житловому будинку по АДРЕСА_1, який є предметом іпотеки зареєстрований в цьому будинку лише 2 березня 2010 року, а також те, що відповідачем ОСОБА_3 при укладенні зазначеного іпотечного договору була надана довідка виконавчого комітету Болградської міської ради № 6114 від 10.12.2007 року, згідно якої в зазначеному будинку крім ОСОБА_3 інші особи не зареєстровані і не проживають, то суд першої інстанції правильно вважав, що це не може служити підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки судом достовірно встановлено, що як на момент укладення іпотечного договору, так і на теперішній час неповнолітній син сторін ОСОБА_8 постійно проживає в зазначеному будинку, який належить його батькам на праві спільної сумісної власності, має право користуватися цим житлом та іншого житла не має.
Також судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання апелянта на те, що позивачкою була надана письмова згода на передачу в іпотеку сумісно набутого нею та ОСОБА_3 нерухомого майна, яка посвідчена нотаріально, оскільки в судовому засіданні позивачка стверджувала, що надавши згоду на передачу в іпотеку належного їй та її чоловікові ОСОБА_3 майна, вона була впевнена, що в іпотеку передається лише приміщення магазину літера Б, що розташоване поряд з житловим будинком. З заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона надавала згоду на передачу майна в іпотеку «нерухоме майно», а не «домоволодіння»,
тому вона і вважала, що саме нерухоме майно магазин передано в іпотеку, а не житловий будинок, в якому проживає вона та її неповнолітній син ОСОБА_8 при тому, що іншого житла вони не мають.(а.с.88) Зазначені ствердження ОСОБА_2 не спростовані, ні позивачем, ні матеріалами справи.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 304, 305, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ВАТ „Ощадбанк” Дьоми Л.В. – відхилити.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 22 грудня 2010 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ВАТ «Державний ощадбанк України», ОСОБА_3 про визнання недійсними договору іпотеки нерухомого майна, договорів відновлюваної та невідновлюваної кредитної лінії - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
Т
П