ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 липня 2025 рокусправа № 380/26020/24

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , у якій просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання відмови у виправлені недостовірних відомостей ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 11/96 від 29.01.2020 та Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані ОСОБА_1 згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 11/96 від 29.01.2020 та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2020 пройшов військово-лікарську комісію, за наслідками якої був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що було внесено відповідний запис до військово-облікового документу. Проте, відповідач не вніс відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внаслідок чого, дані зазначені у військово-обліковому документі позивача та у Єдиному реєстрі не узгоджуються між собою. Позивач вважає протиправною таку бездіяльність посадових осіб відповідача, що зумовило його звернення до суду з цим позовом.

21.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до абзаців 7, 8 пункту 22.4 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, в редакції до змін, внесених наказом Міністра оборони України від 08.08.2023 № 457, свідоцтво про хворобу в мирний час (26 грудня 2018 року воєнний стан в Україні був офіційно скасований, повторно введений 24.02.2022) складається на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у воєнний час основи організації військово-лікарської експертизи мають певні особливості та їх правове регулювання дещо відрізняється від правового регулювання у мирний час (станом на дату проведення медичного огляду молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ). Враховуючи викладене, при прийняті оскаржуваного рішення про відмову у внесенні в ЄДРВ інформації про стан здоров`я за умови відсутності Свідоцтва про хворобу офіцера запасу, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 діяли в межах наданих їм повноважень із дотриманням вимог Положення № 402.

11.02.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Представник позивача зазначає, що оскільки проходження ВЛК відбулося 29.01.2020, то слід керуватися «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженою Наказом № 402 Міністерства оборони України від 14.08.2008 та виключено з військового обліку у редакції чинній на день проходження ВЛК, зокрема, в редакції до змін, внесених наказом Міністерства оборони України від 01.10.2018 № 489. Отже, відповідно до довідки Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 № 11/96 від 29.01.2020 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку на підставі ст. 74 «а» графи ІІІ Розкладу хвороб, наказ 402-08, що підтверджується доказами, які долучені до позовної заяви. Крім того, копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 04.05.2020, виданої на ім`я позивача, в пункті 7 «придатність до проходження військової служби за станом здоров`я» зазначено «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку». Відповідно до військово-облікового документа (Резерв+) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) статус ОСОБА_1 зазначено «на обліку», постанова ВЛК «непридатний з виключенням з військового обліку, 29.01.2020 року». Тобто, відомості стосовно позивача зазначені в Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) не відповідають відомостям відповідно до довідки Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №11/96 від 29.01.2020 та копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 04.05.2020. Отже, посилання відповідача на те, що постанова ВЛК, затверджена Довідкою ВЛК № 11/96 не набрала законної сили є неправильними і не обґрунтованими.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 06.01.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

29.01.2020 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Львова визнано на підставі ст. 74 «А» графи ІІІ Розладу хвороб, графи 2-3 ТДВ 5 непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, що підтверджується Довідкою ВЛК № 11/96 (копія довідки долучена до позовної заяви).

Згідно з інформацією зазначеній у довідці, позивачу встановлено відповідний діагноз.  Такий самий діагноз підтверджується також Актом дослідження стану здоров`я № 14 від 17.01.2020.  

Відповідно до відмітки про військовий облік (штампу) ІНФОРМАЦІЯ_7 (станом на дату звернення до суду називається ІНФОРМАЦІЯ_8 ), яка проставлена в п.13 військово-облікового документу Тимчасового посвідчення № 590 29.01.2020 позивач виключений з військового обліку «за рішенням ВЛК», де проставлений відповідний підпис уповноваженої особи, штамп та гербова печатка ІНФОРМАЦІЯ_7 . Також, запис про виключення позивача з військового обліку міститься в п. 14 цього посвідчення, де зазначено наступне: « 29.01.2020 Виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 за рішенням ВЛК», де проставлений підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 п/п-ка ОСОБА_2 , та скріплено гербовою печаткою.

Установивши додаток Резерв+, позивач виявив, що в цьому додатку відсутні дані щодо виключення його з військового обліку за результатами ВЛК. При цьому Єдиний державний Реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів містить інформацію щодо проходження позивачем ВЛК – 29.01.2020, де в тому числі зазначено – «Непридатний з виключенням з військового обліку».

18.10.2024 позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо неправомірного невключення запису та виправлення недостовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в якій просить внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірну інформацію про позивача.

04.11.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшов лист №20810 від 04.11.2024, в якому позивачу повідомлено, що постанова військово-лікарської комісії оформлена довідкою ВЛК № 11/96 від 29.01.2020 щодо придатності позивача до військової служби не набрала законної сили відповідно до пунктів 22.4, 22.5, 22.6 глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 та не є підставою для виключення останнього з військового обліку за станом здоров`я. Для виключення з військового обліку необхідно звернутися у ІНФОРМАЦІЯ_8 для скерування на повторний медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення даних позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Частина друга     статті 19 Конституції України     визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.

Аналіз такої норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Частинами першою-четвертими     статті 17 Конституції України     визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої, другої   статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина дев`ята     статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XIІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина п`ята статті 33 Закону №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ  визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII від 16.03.2017 (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2)забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (стаття 2 Закону № 1951-VIII).

Згідно зі  статтею 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість внесення до Реєстру передбачених згаданим Законом  відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення.

Частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII передбачено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування володільця Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (частини 8, 9   статті 5 Закону № 1951-VIII).

За змістом статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" відомості про участь у бойових діях (стаття 8 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII, призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині (частина 3  статті 14 Закону № 1951-VIII).

Отже, за змістом вказаних норм, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

На момент проходження позивачем військово-лікарської комісії був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений     постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі- Порядок №921).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №921, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 16 Порядку №921, військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Абзацами 17-18, 20 пункту 56 Порядку №921 передбачено, що персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних ведеться районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки шляхом обліку персональних та службових даних призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у     пункті 16     цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Як вже встановив суд, на підставі довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.01.2020 року № 11/96, на підставі статті 74 «А» графи ІІІ Розладу хвороб, графи 2-3 ТДВ 5 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. В п. 14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 29.01.2020 було зроблено відповідні відомості про виключення з військового обліку.

Суд зауважує, що згідно з положеннями Порядку № 921, відповідальними за організацію та забезпечення зберігання облікової документації військовозобов`язаних, персональних даних, які в них містяться, збереження підтвердних документів, що стали підставою для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а також своєчасне внесення даних про військовозобов`язаного, у тому числі й про виключення з військового обліку із зазначенням підстав, до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, є саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки громадян.

Окрім цього, суд погоджується із твердженнями представника позивача про те, що оскільки проходження ВЛК відбулося 29.01.2020, то слід керуватися «Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних силах України», затвердженою Наказом № 402 Міністерства оборони України від 14.08.2008 та виключено з військового обліку у редакції чинній на день проходження ВЛК, зокрема, в редакції до змін, внесених наказом Міністерства оборони України від 01.10.2018 № 489.

26.12.2018 станом на дату проходження медичного огляду позивачем Україна перебувала у стані мирного часу.

Відповідно до п. 22.4. глави ІІ Розділу ІІ згаданого Положення передбачено, що свідоцтво про хворобу в мирний час складається на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в разі, коли медичний огляд їх проведений відповідно до пункту 3.13 розділу II Положення, на офіцерів запасу, визнаних обмежено придатними до військової служби; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час або непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку (за наявності наказу Міністра оборони України про прийняття їх на військову службу, але ще не відправлених до військових частин).

У всіх інших випадках у мирний час постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК.

У зв`язку з викладеним, суд висновує, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виключенні з військового обліку.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов`язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткові обов`язки щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії з метою підтвердження раніше встановленої непридатності до військової служби за станом здоров`я.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України     суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями   статті 9 Конституції України  та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень згаданої Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

З огляду на те, що відповідач не надав суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку з урахуванням відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, суд вважає, що ефективним засобом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані ОСОБА_1 відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 11/96 від 29.01.2020 та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої   статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у внесенні відомостей щодо   ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №11/96 від 29.01.2020 та Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 привести у відповідність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) військово-облікові дані ОСОБА_1 відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 11/96 від 29.01.2020 та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя                                                                  Гулик Андрій Григорович