Справа № 682/613/24

Провадження № 2/682/20/2025

                                        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Маршал І.М.,

секретаря судових засідань Захарчук С.П.,

за участі представника позивача адвоката Горщара Б.А.,

представника відповідача адвоката Савінського О.П.,

       розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1  звернулася до суду із позовом до  ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила суд виділити їй в особисту приватну власність житловий будинок з житловими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1534635668239, в якому позивачка зареєстрована та проживає разом неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; виділити їй у особисту приватну власність земельну ділянку, розташовану у Хмельницькій області, Шепетівський (Славутський) район, Цвітоська сільська рада, ОК ССТ "Сад", кадастровий номер 6823989200:04:029:0487, площею 0,1078 га, реєстраційний номер 1393622368239, цільове призначення для індивідуального садівництва; визнати спільною сумісною власністю подружжя транспортні засоби: Renault Master" (VIN НОМЕР_1 ), "Volkswagen Tiguan" (VIN НОМЕР_2 ), " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (VIN НОМЕР_3 ) та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частки вартості вказаних автомобілів, що складає 637 549 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

       В обгрунтування позову вказувала, що вона із відповідачем перебувала у шлюбі з 25.10.2013 р. по 07.12.2023 р. За час перебування у шлюбі сторони набули майно, а саме:

       1. Житловий будинок з житловими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1534635668239, який набуто подружжям 16.04.2018 року;

       2. Земельну ділянку, розташовану у Київській області, м. Кагарлик, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222210100:02:302:0090, площею 0,129 га, реєстраційний номер 1439739232222, яка набута 23.03.2018 року;

       3. Земельну ділянку, розташовану у Київській області, м. Кагарлик, для будівництва і обслуговування житлового будинку (господарських будівель і споруд) присадибна ділянка, кадастровий номер 3222210100:02:339:0014, площею 0,1 га, реєстраційний номер 1439712832222, яка набута 23.03.2018 року;

       4. Земельну ділянку для індивідуального садівництва, розташовану у Хмельницькій області, Шепетівський (Славутський) район, Цвітоська сільська рада, ОК ССТ "Сад", кадастровий номер 6823989200:04:029:0487, площею 0,1078 га, реєстраційний номер 1393622368239;

       5. Житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , площею 53,3 кв.м., реєстраційний номер 895059032222, який набуто подружжям 23.03.2018 року;

       6. Земельну ділянку розташовану у Хмельницькій області, Улашанівська сільська рада, Шепетівський (Славутський) район, кадастровий номер 6823987700:05:015:0007, площею 2,00 га, реєстраційний номер 608430268239, яку набуто 28.03.2015 року;

       7. Житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_3 , площею 98,9 кв.м., реєстраційний номер 501166368239, який набуто подружжям 21.12.2017 року;

       8. Земельну ділянку розташовану у Хмельницькій області, Цвітоська сільська рада, Шепетівський (Славутський) район, кадастровий номер 6823989200:04:029:0107;

        9. Автомобіль "Renault Master" (VIN НОМЕР_1 ), д.н.з. НОМЕР_4 ;

       10. Автомобіль "Volkswagen Tiguan" (VIN НОМЕР_2 ), д.н.з. НОМЕР_5 ;

       11. Автомобіль "Peugeot Partner" (VIN НОМЕР_3 ), д.н.з. НОМЕР_6 .        

       У відзиві на позов ОСОБА_2 вказує також, що перебував із позивачкою у шлюбі з 25.10.2013 р. по 07.12.2023 р. та вони набули майно:

       1. Автомобіль "Volkswagen Touran" (VIN НОМЕР_7 ), д.н.з. НОМЕР_8 ;

       2. Житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

       Все інше майно, вказане позивачкою, як спільне не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу, тому просив у позові ОСОБА_1 відмовити, разом з тим ОСОБА_2 визнає, що фактично поділу між сторонами, як колишнім подружжям, підлягають автомобіль "Volkswagen Touran" (VIN НОМЕР_7 ), д.н.з. НОМЕР_8 , вартість якого ОСОБА_2 оцінює в 472 440 грн.( за даними сайту "Авторіа") та житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого за первісним позовом зазначено 385 431 грн. Відповідач вважає, що в результаті поділу майна подружжя відшкодуванню на його користь підлягає 428 935,50 грн. (385431+472440 = 857871:2=428935,50).

       Відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача та просив суд  визнати за ним та ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право особистої приватної власності кожного на 1/2 частку у житловому будинку з надвірними будівлями (загальна площа 60,4 кв.м., житлова площа 24,3 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши даний будинок у спільній частковій власності сторін; стягнути з ОСОБА_1 на його користь в рахунок компенсації половини вартості спільного майна подружжя автомобіля "Volkswagen Touran" (VIN НОМЕР_7 ), д.н.з. НОМЕР_8 236 220 грн., залишивши даний автомобіль у особистій власності ОСОБА_1 ; судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування зустрічного позову вказував, що за час перебування у шлюбі сторонами було набуте майно, а саме:

       1. Автомобіль "Volkswagen Touran" (VIN НОМЕР_7 ), д.н.з. НОМЕР_8 , який було зареєстровано на ім`я відповідачки у 2020 році;

       2. Житловий будинок з надвірними будівлями (загальна площа 60,4 кв.м., житлова площа 24,3 кв.м.), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (будинок було побудовано сторонами за час шлюбу та зареєстровано право вланості - 16.04.2018 рок)у. Будинок зведено на земельній ділянці для індивідуального садівництва розташованій за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, с. Ташки, ОК ССГ "Сад", кадастровий номер 6823989200:04:029:0487, площею 0,1078 га, реєстраційний номер 1439712832222, набутій відповідачем у власність 27.10.2017 року в результаті безоплатної приватизації.

       Представник позивача за первісним позовом адвокат Горщар Б.А. підтримав вимоги первісного позову із викладених у ньому підстав, та заперечив щодо вимог за зустрічним позовом.

Представник відповідача за первісним позовом адвокат Савінський О.П. щодо обставин та вимог первісного позову заперечив, вважає його необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, вважає обгрунтованим зустрічний позов та просить його задоволити.

       Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, для укладення одним із подружжя договору щодо відчуження автомобіля згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої та третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Ці приписи регулюють право співвласника отримати матеріальну компенсацію у разі неможливості надання йому у володіння та користування його частини спільного майна в натурі, а не у разі припинення права на частку у праві спільної часткової власності.

Натомість, відповідно до приписів частин першої - третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Частиною другою статті 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦПК України). Наведене узгоджується із правовими висновками, зробленим Верховним Судом України у постанові № 623/5351/ 15-ц від 15.05.2019 року та № 193/1008/16-ц від 27.09.2018 року.

У висновку ВП ВС у справі № 125/2157/19 від 22.09.2022, ВП ВС послалася на постанову Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у пунктах 22, 30 якої вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один з них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Разом з тим, з метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.

Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду виснує, що пред`явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, у тому числі шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо. При цьому підлягає встановленню добросовісність, насамперед, набувача за таким договором (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 (пункт 8.67)).

В іншому випадку, у разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а у разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Згідно з частиною 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Системний аналіз змісту наведених норм статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, відповідно до якого визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, проте знаходить свій вияв у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі №691/1240/18 (провадження №61-4680св23).

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.10.2013 року по 07.12.2023 року. Шлюб розірвано за судовим рішенням Славутського міськрайонного суду від 07.12.2023 року. Сторони мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_9 від 11.01.2016 року та серії НОМЕР_10 від 11.01.2016 року. Діти проживають разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 . Іншого житла на праві власності позивачка не має, що . Позивачка працює у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 ).

Відповідач зареєстрований за тією ж адресою - АДРЕСА_1 , проте суду вказав, що є військовослужбовцем та уже понад три роки не проживає у звязку із цією обставиною в даному будинку, відмовився вказати адресу свого місця проживання, при цьому зазначив, що коли приїздить у м. Славута, то проживає у матері за адресою АДРЕСА_4 . За даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 має зареєстровані на його імя інші обєкти - житлові будинки, окрім вказаного за місцем його реєстрації.

За заявленими сторонами позовними вимогами за первісним і зустрічним позовом обсяг спільно нажитого майна, що підлягає поділу складається із наступного.

       1. Житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1534635668239. Складовими частинами вказаного об`єкта нерухомого майна є лазня, "Б", хлів "В". Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 16.04.2018 року за ОСОБА_2 .

       Ринкова вартість вказаного житлового будинку з надвірними будівлями складає 385 431 грн. відповідно до висновку субєкта оціночної діяльності станом на 29.02.2024. Вартість заявлена позивачем та визнається відповідачем.

       2.Автомобіль "Peugeot Partner" (VIN НОМЕР_3 ), 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 , який було зареєстровано 27.08.2019 на ім`я ОСОБА_2        та 08.07.2023 року перереєстрований за договором купівлі-продажу на іншого власника - матір відповідача, про що той вказав у судовому засіданні. Письмової згоди ОСОБА_1 на відчуження транспортного засобу не було. Ринкова вартість автомобіля згідно відомостей сайту "Авторіа" складає 3 657 доларів США ( середня ціна), за курсом гривні до долара НБУ станом на 24.06.2025 року це складає 153 119 грн. Вартість заявлена позивачем, не визнається відповідачем, який належних та допустимих доказів щодо ринкової вартості автомобіля до суду не подав.

       3. Автомобіль "Volkswagen Touran" (VIN НОМЕР_7 ), д.н.з. НОМЕР_8 , який було зареєстровано 27.11.2020 на ім`я ОСОБА_1 , та 27.10.2023 року перереєстроваиий за договором купівлі-продажу в ТСЦ 6845 на ОСОБА_7 ,жительку м. Славута, яка є матірю позивачки. Письмової згоди ОСОБА_2 на відчуження транспортного засобу не було. Ринкова вартість автомобіля згідно відомостей сайту "Авторіа" складає 472 440 грн. Вартість заявлена відповідачем, стороною позивача не заперечується. Відповідач в судовому засіданні вказував, що даним автомобілем продовжує користуватися позивачка, остання цього не заперечувала.

       4. Автомобіль "Volkswagen Tiguan" (VIN НОМЕР_2 ), 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , який було зареєстровано 16.03.2021 на ім`я ОСОБА_2 та 07.10.2024 року перереєстрований відповідачем за договором купівлі-продажу на іншого власника. Письмової згоди ОСОБА_1 на відчуження транспортного засобу не було. Ринкова вартість автомобіля згідно відомостей сайту "Авторіа" складає 15 516 доларів США( середня ціна), за курсом гривні до долара НБУ станом на 24.06.2025 року це складає 649 655 грн. Вартість заявлена позивачем, не визнається відповідачем, який належних та допустимих доказів щодо ринкової вартості автомобіля до суду не подав.

       5. Автомобіль "Renault Master" (VIN НОМЕР_1 ), 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , який було зареєстровано 13.10.2021 на ім`я ОСОБА_2 та 27.07.2023 року перереєстрований за договором купівлі-продажу на ОСОБА_8 , жителя м. Славута. Письмової згоди ОСОБА_1 на відчуження транспортного засобу не було. Ринкова вартість автомобіля згідно відомостей сайту "Авторіа" складає 23 243 доларів США ( середня ціна), за курсом гривні до долара НБУ станом на 24.06.2025 року це складає 973 185 грн. Вартість заявлена позивачем, не визнається відповідачем, який належних та допустимих доказів щодо ринкової вартості автомобіля до суду не подав.

       Також у порядку ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України поділу підлягає і земельна ділянка для індивідуального садівництва, розташована у Хмельницькій області, Шепетівський (Славутський) район, Цвітоська сільська рада, с. Ташки, ОК ССТ "Сад", кадастровий номер 6823989200:04:029:0487, площею 0,1078 га, реєстраційний номер 1393622368239. Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 27.10.2017 року за ОСОБА_2 . Документи подані для державної реєстрації: - засвідчена копія наказу, серія та номер: 22-15240-СГ, виданий 26.07.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, попри те, що набута вона відповідачем ОСОБА_2 в порядку приватизації, оскільки на ній розміщений побудований сторонами житловий будинок, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

       Ринкова вартість вказаної земельної ділянки відповідно до висновку про експертну грошову оцінку складає 157 420 грн.

       Загальна вартість майна, яка підлягає поділу судом склала 2 791 250 грн., частка кожного з сторін складає 1 395 625 грн.

       При вирішенні питання про поділ будинку між сторонами, суд вважає за обгрунтоване, враховуючи інтереси дітей та порядок користування будинком, який між сторонами склався, виділити позивачці в особисту приватну власність житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1534635668239. А також на підставі вищевказаного та норм ст. 120 ЗК України земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, за адресою Хмельницька область, Шепетівський (Славутський) район, Цвітоська сільська рада, с. Ташки, ОК ССТ "Сад", кадастровий номер 6823989200:04:029:0487, площею 0,1078 га, виділити позивачці в особисту приватну власність, як таку що слідує за юридичною долею розташованих на ній будівель. А також у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, зважаючи на встановлені судом обставини відчуження третім особам кожним із подружжя зареєстрованих на його імя автомобілів, стягнути грошову компенсацію вартості 1/2 частки відчуджених відповідачем автомобілів ( марки "Peugeot Partner" (VIN НОМЕР_3 ), 2007 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 ,"Volkswagen Tiguan" (VIN НОМЕР_2 ), 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , "Renault Master" (VIN НОМЕР_1 ), 2017 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , з вартістю відповідно у 3 657 доларів США, що станом на день розгляду справи судом 24.06.2025 року за курсом НБУ складає 153 119 грн.; у 15 516 доларів США, що станом на день розгляду справи судом 24.06.2025 року за курсом НБУ складає 649 655 грн.; у 23 243 доларів США, що станом на день розгляду справи судом 24.06.2025 року за курсом НБУ складає 973185 грн.;) в розмірі 380 334 грн., при цьому також зарахувавши у вартість частки позивачки відчуджений нею автомобіль "Volkswagen Touran" (VIN НОМЕР_7 ), д.н.з. НОМЕР_8 , за ринковою вартість 472 440 грн.

       Отже вартість частки виділеного позивачці ОСОБА_1 майна ( будинку - 385 431 грн., земельної ділянки - 157 420 грн., та реалізованого нею автомобіля "Volkswagen Touran" - 472 440 грн.) складає 1 015 291 грн., що вимагає сплати відповідачем їй компенсацій до рівності часток сторін у сумі 380 334 грн.

       При цьому вартість частки виділеного відповідачу ОСОБА_2 складається із реалізованих ним автомобілів ( марки "Peugeot Partner" , "Volkswagen Tiguan", "Renault Master" ) яка склала 1 775 959 грн.

       З огляну на вищевказане позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково. У зустрічному позові ОСОБА_2 - слід відмовити.

       Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 137, 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору на загальну суму 11 803,51 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

       Керуючись ст.ст.5, 12, 13,  81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задоволити частково, у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.

Виділити ОСОБА_1 в особисту приватну власність житловий будинок з житловими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1534635668239; виділити ОСОБА_1 у особисту приватну власність земельну ділянку, розташовану у Хмельницькій області, Шепетівський (Славутський) район, Цвітоська сільська рада, ОК ССТ "Сад", кадастровий номер 6823989200:04:029:0487, площею 0,1078 га, реєстраційний номер 1393622368239.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 спільного майна подружжя - автомобілів Renault Master" (VIN НОМЕР_1 ), "Volkswagen Tiguan" (VIN НОМЕР_2 ), "Peugeot Partner" (VIN НОМЕР_3 ) у розмірі 380 334 грн., у решті вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору на загальну суму 11 803,51 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                Маршал І. М.