Справа № 527/3498/24

провадження 2/527/654/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу № 527/3498/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -  

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2024 року позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що16 квітня 2021 року ОСОБА_1 та АТ «ОТП Банк» уклали кредитний договір №2036171913, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на споживчі потреби з фіксованою ставкою 40.00% за користування кредитом. Загальний розмір кредиту 72385,00 грн. На виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, банком було видано кредит відповідачу.

Зазначив, що в свою чергу позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 21.06.2024 року загальний розмір заборгованості становив 129790,51 грн, яка складалась з тіла кредиту в розмірі 66986,33 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 62804,18 грн.

Посилався на те, що 21 червня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором №2036171913 від 16.04.2021 року.

На підставі викладеного позивач прохав суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 129790,51 грн. та понесені судові витрати, у тому числі на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн..

Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року відкрито провадження у справі.

24.04.2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. Вказувала, що не заперечує той факт, що між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2036171913. Загальний розмір кредиту становить 72385 грн. Дата остаточного повернення кредиту – 16.04.2026 року. Проте, станом на дату подання позовної заяви, між банком та відповідачем всі зобов`язання були виконані. Банк, з 2021 року, жодного разу не звертався до відповідача з вимогою погашення кредиту чи наявності заборгованості. Доказів спростування звернення до відповідача саме банком, в позовній заяві не надано. Сам договір наданий до суду, не може братись до уваги, адже шрифт в договорі не можливо прочитати, підписи ідентифікувати. Нотаріально завіреного кредитного договору до суду не надано. Крім того, анкета позичальника від «ОТП Банку» взагалі не містить печаток банку, а підписи клієнта та співробітника банку є ідентичними, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не ставив підпис в анкеті – заяві, яка зазначена без номеру та дати, штампу банку.

Посилалась на те, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Таким чином, з умовами договору відповідач не ознайомлений.

Зазначила, що відомостей про бажаний тип картки та кредитний ліміт, розмір процентів за користування кредитом, розмір пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті – заяві постачальника щодо кредитних зобов`язань не зазначено. Матеріали справи не містять підтвердження, що саме додані до позовної заяви умови і правила розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету – заяву, тому вони не можуть братися до уваги. Вважає, що станом на дату звернення з позовною заявою вже сплили строки давності – строки для звернення до суду, у разі не виконання умов договору від 16.04.2021 року.

Також посилалась на те, що з 24.02.2022 року всі нараховані штрафи підлягають скасуванню. Таким чином, вимоги стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 129790,51 грн. не підлягають задоволенню, в тому числі відсотки за користування кредитом.

Вказувала, що на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 21.06.2024 року не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, які виникли після укладення цього договору від 16.04.2021 року. На момент укладення договору відступлення права вимоги від 21.06.2024 року, боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 16.04.2021 року не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги №21/06-24. Вважає, що у позивача, як фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг передати на підставі договору факторингу. Не надано до суду реєстр боржників, оформлений належним чином, а твердження про банківську таємницю зі сторони позивача з метою не розголошення відомостей про інших боржників спростовується сформованою практикою та свідчить про те, що ОСОБА_3 не є в реєстрі боржників.

Зазначила, що акт прийому – передачі реєстру боржників №1 по договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 року укладений між позивачем та ОТП «БАНК» лише свідчить про передачу реєстру боржників, та не підтверджує, що в реєстрі боржників значиться ОСОБА_1 , відсутні печатки банку на кожній сторінці, відсутні розрахунки ( сума боргу, нарахований борг на дату, дата погашення кредиту, на яку дату нарахований штраф, розрахунок штрафу тощо).

Також вказувала, що витрати на правничу допомогу є завищені та підлягають зменшенню судом, з урахуванням складності справи.

Просила суд у задоволенні позову відмовити. Зменшити витрати на правничу допомогу до 6500 гр..

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить розгляд справи провести у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем, укладено кредитний договір №2036171913, який підписано ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до п.1.1. кредитного договору розмір, валюта та цільове використання кредиту 72385 грн. на споживчі цілі. Загальний розмір кредиту 72385 грн.. Дата остаточного повернення кредиту – 16.04.2026 року.

Згідно п.1.2. вказаного договору, протягом дії кредитного договору для розрахування процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 40% річних.

Відповідно до п.1.3. договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником акуїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку №1 до кредитного договору.

Згідно п.1.4. кредитного договору, датою ( моментом) надання банком та отримання позичальником кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу Банку.

Із паспорта споживчого кредиту вбачається, що сума/ліміт кредиту становить 72385 грн., строк кредитування 60 місяців, процентна ставка 40% річних, загальні витрати за кредитом 96038,32 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 168423,32 грн.. Вказаний паспорт споживчого кредиту підписаний кредитодавцем та споживачем ОСОБА_1 16.04.2021 року. ( а.с.8)

Відповідно до орієнтовного графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, додаток №1 до паспорта споживчого кредиту від 16.04.2021 року, встановлено, що загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом становить 168423,32 грн., з яких: 72385 грн. – сума кредиту за договором; 96038,32 грн. – проценти за користування кредитом. Даний графік платежів був підписаний ОСОБА_1 ( а.с.9)

21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №21/06/24 у відповідності до умов якого АТ «ОТП Банк» передає ( відступає), а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником, в розмірі портфеля заборгованості згідно реєстру боржників. (а.с.11-15)

Відповідно дореєстру боржників №1 від 21.06.2024 року до договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2036171913 від 16.04.2021 року у розмірі 129790,51 грн., з яких: 66986,33 грн. – загальна сума боргу по тілу, 62804,18 грн. –загальна сума боргу по відсотках. ( а.с.16)

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2036171913 встановлено, що станом на 20.06.2024 року загальний розмір заборгованості за договором становить 129 790,51 грн., з яких: 66986,33 грн. – загальна сума боргу по тілу, 62804,18 грн. – загальна сума боргу по відсотках. ( а.с.26)

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 періодично сплачував заборгованість за кредитним договором №2036171913, всього за період з 17.04.2021 по 20.06.2024 року було сплачено: 5398,67 грн. – заборгованості по тілу кредиту, 23491,33 грн. – заборгованості по відсотках.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Укладення вищевказаного договору підтверджується підписом ОСОБА_1 на кредитному договорі № 2036171913 від 16.04.2021 року, анкеті – заяві на отримання кредиту, паспорті споживчого кредиту, графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, випискою по особовому рахунку відповідача з якої вбачається, що ОСОБА_1 частково погашала заборгованість за кредитним договором.

Посилання представника відповідача про те, що підписи клієнта та співробітника банку є ідентичними, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не ставив підпис в анкеті – заяві, не заслуговує на увагу, оскільки представником відповідача не заявлялось клопотання про призначення по справі судової - почеркознавчої експертизи для підтвердження даного твердження.

Таким чином, з урахуванням доказів, наданих суду, суд вважає встановленим, що 16.04.2021 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2036171913, що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Посилання представника відповідача про те, що договір наданий до суду, не може братись до уваги, адже шрифт в договорі не можливо прочитати, підписи ідентифікувати, нотаріально засвідченого кредитного договору до суду не надано, не заслуговує на увагу, оскільки позивачем надано до суду належним чином завірена копія кредитного договору №2036171913 із якої можливо встановити всі умови договору та підписи сторін, чинним законодавством не передбачено надання до суду саме нотаріально засвідченої копії договору.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України  розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ч. 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що навиконання своїх зобов`язань за кредитним договором банком було видано кредит відповідачу, що підтверджується випискою по рахунку, що додається до позовної заяви. В свою чергу відповідач не виконав умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Наданий ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» розрахунок заборгованості є належним доказом у справі та доводить суму заборгованості у загальному розмірі 129790,51 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування.

При цьому суд враховує, що стороною відповідача не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також не надано доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту та спростовують правильність наданого товариством розрахунку заборгованості.

Доводи у відзиві на позовну заяву на введення в Україні воєнного стану, а тому не підлягають стягненню відсотки за користування кредитом, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Проте, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами.

Отже, чинне законодавство не передбачає заборони нараховувати відсотки за користування кредитом у межах строку кредитування у період дії в Україні воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором підтверджена належними доказами.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20.

Отже, із наданих до суду доказів встановлено, що позивач набув статусу кредитора за кредитним договором №2036171913.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2036171913 від 16.04.2021 року у розмірі 129790,51 грн..

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 9200 грн. позивачем надано договір №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року, акт №1 приймання – передачі наданих послуг від 15.07.2024 року, платіжну інструкцію №4939 від 01.10.2024 року у розмірі 9200 грн..

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 9200 грн., оскільки саме на цю суму підтверджується доказами надання адвокатом правничих послуг у справі.

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3028 грн. сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 9200 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2036171913 від 16.04.2021 року у розмірі 129790 грн. 51 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі9200 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: 03035,м. Київ, пл. Солом`янська,2, код ЄДРПОУ: 40340222).

Представник позивача: Литвиненко Оксана Ігорівна (адреса: 03035,м. Київ, пл. Солом`янська,2).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: Бурдужа Анна Валеріївна ( адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя         Ю. М. Свістєльнік